Євген Симонов
Переклад – Юлія Спінова
Війна в Україні та зростання міжнародної напруженості стимулювали відродження інтересу європейських політиків до підтримки сумнівних мегапроектів, які мають великі негативні наслідки, але гарантують лояльність урядів країн, які інакше попросять допомоги у Росії та Китаю. Експерт UWEC Work Group та спеціаліст у галузі охорони річок Євген Симонов у даній статті розповідає про цей тривожний тренд на прикладі одного з найбільш спірних проектів недобудованих з часів СРСР – Рогунської ГЕС у Таджикистані. Якими б гострими не були геополітичні завдання, вони не повинні скасовувати принципів соціально екологічної відповідальності та відданості сталому розвитку, закладених в основу політики міжнародних фінансових інститутів.
Мегапроектна геополітика
На початку російського вторгнення в Україну Євросоюз на собі відчув хворобливу залежність від Росії як «енергетичної наддержави». Якої багато в чому вдалося позбутися. Тим не менш, сьогодні стримування міжнародного впливу Росії стало важливим завданням «колективного Заходу». Європейські політики закономірно поставили за мету допомогу країнам колишнього СРСР в тому, щоб позбутися енергетичної та інших форм залежності від Росії. Це актуально і з погляду розвитку довгострокових зв’язків із перспективними джерелами сировини для «зеленого розвитку», і з погляду кращого контролю над експортом до Росії товарів військового призначення через треті країни, передусім держави Центральної Азії.
У країнах Центральної Азії, де, як і раніше, зміцнюються автократичні тенденції та є сильно придушеним громадянське суспільство, зростає залежність економік від зовнішньої підтримки сусідами – Росією, Іраном, Китаєм. Цьому впливу Європа і хоче кинути виклик.
Євросоюз сформулював нову стратегію співпраці з Центральною Азією та готується надати багатомільярдну підтримку на створення мега-інфраструктури через свою нову програму ”Global-Gateway” (Глобальні ворота). У Центральній Азії ця ініціатива передусім передбачає підтримку транспортних та енергетичних програм.
29-30 січня у Брюсселі пройшов інвестиційний транспортний форум Global Gateway, на якому ЄС та всі країни Центральної Азії обговорювали створення Транскаспійського транспортного коридору з Китаю до Європи в обхід Росії, в який ЄС готовий вкласти 10 мільярдів євро. Проте економічна та екологічна ефективність транспортування вантажів із трьома-чотирма пересадками з поїздів на кораблі і назад викликає великий скепсис. Потуги КНР створити трохи менш незграбний маршрут «Шовкового шляху» через Казахстан, Росію та Білорусь викликали здоровий скепсис економістів-аналітиків. Але зараз війна в Україні робить навіть такий ще більш сумнівний проект політично привабливим.
Рогунська епопея від Брежнєва до Бореля
Прикладом сумнівного мегапроекту є «безсмертна» Рогунська ГЕС у Таджикистані. Це улюблений проект президента країни, який за масштабом і пафосом можна порівняти з єгипетськими пірамідами.
Будівництво було розпочато у 1976 році ще в СРСР. ГЕС потужністю 3600 мегават обіцяла стати найвищою у світі греблею (335 метрів), що стоїть на сейсмічно небезпечному геологічному розломі та ненадійній основі із соляних пластів. За радянських часів встигли пробурити кілька кілометрів тунелів та машинних залів, поставити першу тимчасову греблю на річці Вахш і навіть привезти з України перші тимчасові турбіни та генератори, виготовлені харківськими підприємствами «Турбоатом» та «Електроважмаш».
Але СРСР розпався, вклавши півтора мільярда доларів у будівництво, яке в 1991 році зупинилося, а в 1993 році паводок змив тимчасову греблю і залив машинні зали. Здавалося б, питання вичерпане і незалежний Таджикистан може шукати якісь сучасніші та гнучкіші шляхи вирішення енергетичних проблем. Але після того, як Емомалі Рахмон вийшов переможцем у кровопролитній громадянській війні і став президентом, на початку 2000-х було вирішено добудувати ГЕС, вклавши в це 3 мільярди доларів.
За даними Світового банку, Таджикистан витрачає на добудову Рогуна 80% інфраструктурних вкладень державного бюджету на шкоду проектам у галузі освіти та охорони здоров’я. Бідне населення змусили купувати облігації Рогунської ГЕС. Більше того, почалися віялові відключення електрики, оскільки 95% енергії в країні виробляється на ГЕС, а взимку виникає нестача води для гідрогенерації через природне скорочення стоку з льодовиків. У диверсифікацію джерел енергії вкладати не було чого – гроші витрачалися на Рогун, перетворений на національний фетиш.
Сусідний Узбекистан близько 2008 року закономірно побачив у створенні величезного Рогунського водосховища загрозу своєму сільськогосподарському виробництву в басейні Амудар’ї та оголосив Таджикистану блокаду, припинивши постачання газу та перервавши залізничне сполучення. Тільки прихід нового президента Узбекистану Мірзійоєва, який проповідує «водну дипломатію», дещо пом’якшив багаторічний конфлікт.
З 2006 року Таджикистаном витрачено на добудову Рогунської ГЕС ще чотири мільярди доларів, об’єкт готовий менш ніж на 25%, а вартість його завершення оцінюється у понад шість мільярдів доларів додаткових вкладень. Очікуваний повний бюджет проекту неухильно зростає на 15% на рік. Вже в 2023 році повна вартість будівництва однієї електростанції перевищувала 10 мільярдів доларів (5 мільярдів уже витрачених СРСР і Таджикистаном і 6.2 мільярди досі необхідних у 2024 році для завершення будівництва), а це весь поточний ВВП Таджикистану. Будівництво триватиме, принаймні, до 2035 року, а заповнення водосховища до 2040 року. Якщо, звісно, для цього вистачить води.
Безумовно, будучи добре обізнаним про передісторію та проблеми проекту, міністр закордонних справ ЄС Жозеп Боррель ще у 2022 році пообіцяв підтримати через Global-Gateway будівництво Рогунської ГЕС, щоб зменшити енергетичну залежність Таджикистану від Росії і допомогти Душанбе “обрати європейську якість, а не китайську дешевизну». Слід зауважити, що це була деяка натяжка, бо Таджикистан хоча й імпортує електрику взимку, але у цьому питанні від Росії не залежить. Що ж до імпорту всюдисущої російської нафти, то Європейському союзу було б логічно спочатку вирішувати подібні питання з Угорщиною та Словаччиною.
Однак Боррель щедро запропонував, щоб ЄС вклало в Рогун 15% від вартості завершення проекту. Кошти підуть через Європейський інвестиційний банк у рамках співфінансування проекту ГЕС Рогун, яким керує Світовий банк.
Крім геополітики, реальний інтерес комісара ЄС Борреля лежить якраз у площині підтримки «європейської якості». Основними підрядниками створення Рогунської ГЕС є найбільші європейські фірми: WeBuild будує основну греблю, Voith постачає генератори та турбіни, Afry – відповідає за проектування, Tractebel контролює виконання робіт тощо. Власне, цим європейським фірмам і потрібне гігантське фінансування, щоб добудувати ГЕС Рогун.
Ризики гігантської греблі
Створення Рогунського водосховища об’ємом 13 кубокілометрів об’єктивно здатне суттєво ускладнити дефіцит води у Центральній Азії. Якось це вже поставило країни регіону на межу війни, коли Узбекистан розпочав блокаду Таджикистану, щоб не допустити створення ГЕС.
За даними Світового банку, протягом 16 років наповнення Рогунського водосховища стік Амудар’ї в Аральське море буде скорочено майже на один кубічний кілометр щорічно. Сьогодні це близько 20% усіх вод, що надходять у дельту Амудар’ї.
Найбільші ризики пов’язані з тим, що величезний резервуар водосховища може перерозподілити половину стоку річки Вахш із літніх місяців, коли вода потрібна екосистемам та сільському господарству, на зимові, коли є найбільша потреба в електроенергії. Що особливо небезпечно з урахуванням зміни клімату. Те, що «Таджикистан обіцяв так не робити», є абсолютно недостатньою гарантією.
Той факт, що сучасний лідер Узбекистану не сперечається з Таджикистаном, не означає, що перерозподіл водних ресурсів не є смертельною загрозою для Каракалпакстану та інших сільськогосподарських районів у пониззі Амудар’ї. Системи надійних договорів, які гарантують зниження ризиків між країнами Центральної Азії, незважаючи на десять років наполегливих рекомендацій Світового банку щодо їхньої спільної розробки, все ще не існує.
Оцінка впливу на довкілля та соціум (ОВНС) ГЕС Рогун, зроблена в 2023 році для Світового банку, не відповідає на головні болючі питання: як може змінитися стік при різних режимах експлуатації ГЕС, як забезпечити збереження об’єкта Світової спадщини «Тигрова балка » та рідкісних видів тварин, які є конкретні плани реагування та мінімізації наслідків при прориві греблі, узгоджені між країнами, і т.д.
Сам Світовий банк вже публічно визнав, що ОВНС не відповідає його вимогам і затребував переробити оцінку кумулятивних наслідків. Кумулятивна оцінка потрібна, щоб врахувати всю сукупність водогосподарських проектів, які можуть мати наслідки, що потенційно посилюють вплив проекту створення Рогунської ГЕС. Зокрема, це проект величезного каналу Кош Тепа, який будується в Афганістані на кордоні з Таджикистаном, здатний забрати з Амудар’ї 20% від всього її стоку.
Вимушене переселення 46 тисяч людей у країні з найвищим рівнем корупції та жорстким придушенням незгодних – це явна катастрофа з численними порушеннями прав людини. Загального плану переселення досі немає, документів оцінки проекту таджицькою мовою немає, обіцяні в ОВНС 250 мільйонів доларів навряд чи є достатніми для відновлення на новому місці благополуччя такої кількості переселенців, а в мас-медіа нічого не чути про долю 7000 вже переселених людей.
Євросоюз та Світовий банк видають добудову ГЕС Рогун за оптимальне вирішення проблеми забезпечення країн Центральної Азії «зеленою енергією», але це вкрай сумнівна теза. ОВНС показує, що водосховище виділятиме понад 100 грамів еквівалента СО2 на кіловат годину енергії, що надзвичайно багато для «зелених» ГЕС. А терміни завершення будівництва, які вічно переносяться, загрожують відкласти декарбонізацію енергетики Центральної Азії на 10-15 років. Швидкі та ефективні альтернативи даному варіанту «відкладеної декарбонізації» у рамках ОВНС не розглядалися.
У січні 2024 року громадські організації вимагали проведення регіональних публічних слухань за матеріалами ОВНС ГЕС Рогун. У відповідь замовник проекту заявив, що за зачиненими дверима в листопаді 2023 року в Алмати нібито вже відбувся такий захід, але про нього не було оголошено публічно, а ті, хто на нього прийшов, не могли встигнути ознайомитися з 500 сторінковим проектом ОВНС, опублікованим п’ятьма днями. раніше.
Як побудувати половину піраміди і ні за що не відповідати
Найцікавіше, що Світовий банк і Євросоюз зовсім і не збираються добудовувати Рогунську ГЕС до кінця, виділяючи лише 700 мільйонів із понад шести мільярдів необхідних для завершення будівництва. Вони лише обіцяють профінансувати якусь «першу фазу» (чого? мабуть, третьої спроби добудувати ГЕС Рогун), яка дозволить до 2028 року звести половину греблі та встановити третину турбін із генераторами. Про що далі в документах Світового банку делікатно замовчується. Виходить, що міжнародні фінансові організації просто дають хабар автократичному режиму, вважаючи, що так він буде зобов’язаний «цивілізованому світу», а отже менше дивитися у бік Росії та Китаю.
Але ці гроші суттєво посилять боргову залежність Таджикистану. Крім того, оскільки навіть на «першу фазу» грошей у Global Gateway та Світового банку не вистачає, то до фінансування ГЕС тепер залучаються і банки, які знаходяться під контролем Росії (Євроазіатський банк розвитку ЄАБР) та Китаю (Азіатський банк інфраструктурних інвестицій АБІІ ), повністю позбавляючи сенсу геополітичних завдань, поставлених ЄС при обіцянці фінансувати Рогунську ГЕС.
Не бачачи опору таким проектам з боку громадянського суспільства Центральної Азії, Світовий банк днями заявив про новий старт будівництва в Киргизстані іншої гігантської ГЕС «Камбарата-1» на річці Сирдар’я за тією самою схемою, розбитою на «фази». Киргизстан ще бідніша країна, ніж Таджикистан, із ще більшою залежністю від Росії. Ймовірно, що ЄС планує доповнити програму Global Gateway і цим проектом.
Якщо результатом фінансування Global Gateway стане посилення екологічної деградації та водного дефіциту, а також масове порушення прав людини та довгострокове зростання заборгованості країн Центральної Азії, то хто від цього виграє? Звісно ж, така непродумана «допомога Європи» може лише збільшити залежність країн Центральної Азії від Росії та Китаю, до яких вони звернуться, коли підтримані Євросоюзом проекти зайдуть в остаточний глухий кут.
Comment on “"А la guerre comme à la guerre": воєнна геополітика провокує відродження сумнівних мегапроектів”