Вікторія Губарева
Україна зазнала збитків через знищення енергетичної інфраструктури на 16 мільярдів доларів. Втім, відновлювати енергосистему в тому ж форматі, в якому вона була — довше, важче і дорожче, ніж побудувати нові, менші генерувальні потужності на основі відновлювальних джерел енергії (ВДЕ).
Втрати енергетичного сектору з початку повномасштабного вторгнення та стратегія, яку обирає держава
За оцінками аналітичної команди Київської школи економіки , лише прямі збитки енергетичного сектору України станом на травень 2024 року складають понад $16.1 млрд. Найбільші збитки спричинили руйнування об’єктів генерації електричної енергії ($8.5 млрд), магістральних ліній передачі електроенергії ($2.1 млрд), а також нафтогазової інфраструктури ($3.3 млрд).
Враховуючи це, ще навесні 2024 року, Україна почала готуватись до опалювального сезону та взяла загальний курс на децентралізацію енергетичного сектору, аби не концентрувати велику кількість виробничих потужностей “в одному місці” та забезпечити енергетичну безпеку в державі. До того ж, відновлювати великі електростанції — довше, важче і дорожче, ніж менші генерувальні потужності. Принаймні, так зазначали в “Укренерго”.
Тому, замість побудови нових великих об’єктів, в управлінні енергетичною сферою вирішили сконцентруватись на закупівлі газових пікерів (невеликих високоманеврувальних газових електростанцій), біогазових ТЕС та систем накопичення електричної енергії для станцій ВДЕ.
План з відновлення “Укренерго” має амбітний. Компанія формує модель майбутньої енергосистеми саме на основі ВДЕ. Мета – за два-три роки вп’ятеро збільшити потужність вітрової генерації, учетверо – ТЕС на біопаливі, на 60% – підвищити сонячну генерацію, а також побудувати з нуля 0.8 ГВт систем збереження енергії.
13 серпня 2024 року Уряд затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики (далі – Нацплан) до 2030-го, який передбачає досягнення 24 ГВт потужностей ВДЕ в Україні і 27% частки ВДЕ у валовому кінцевому споживанні енергії. На його виконання треба побудувати потужності: 6.1 ГВт наземної вітрової енергетики, 12.2 ГВт сонячної енергетики; 876 МВт біоенергетики; 40 МВт геотермальної енергетики; 4.7 ГВт гідроенергетики.
Читайте також: Розподілена генерація електроенергії в Україні: ризики та можливості
Чи можливо реалізувати Нацплан, враховуючи сьогоденні реалії воєнного часу?
Збитки виробників електроенергії з ВДЕ оцінюються у $282 млн (не враховуючи збитків від пошкодження великих ГЕС та ГАЕС). Відповідно до аналізу Секретаріату Енергетичної Хартії, 13% потужностей сонячної енергетики знаходяться на тимчасово окупованих територіях, а 8% були пошкоджені або знищені. Близько 80% потужностей вітрової енергетики залишається непідконтрольною, а частина була пошкоджена через обстріли. Окрім того, відомо про принаймні чотири біогазові заводи, що зазнали руйнувань внаслідок російської агресії. Навіть якщо взяти до уваги найбільш позитивний сценарій — деокупація всіх українських територій — скоріш за все, об’єкти електрогенерації розташовані там будуть зруйновані, пошкоджені або розграбовані.
І хоча шириться інформація про те, що лише за перше півріччя 2024 року частка ВДЕ в енергетичному балансі України зросла до 9.8%, на жаль, головною причиною цього зростання є не бурхливий розвиток ВДЕ, а руйнування російською армією 73% теплової електрогенерації країни.
З 2022 року Україна втратила щонайменше 1 ГВт “зеленої енергії”: до початку повномасштабної вторгнення встановлені потужності ВДЕ в Україні становили 9.9 ГВт, з яких 2 ГВт припадали на вітрову енергетику, 6 ГВт – на сонячну, та 0.2 ГВт – на біоенергетику. На початок 2024 року потужності ВДЕ складали 8.7 ГВт — і це за умови, що навіть попри війну протягом двох років, в Україні з’являлись нові потужності ВДЕ.
Але для того, щоб досягти цілей Нацплану, Україні за 6 років потрібно побудувати втричі більше потужностей, ніж є на сьогоднішній день. І найцікавіше те, що з точки зору наявності територій для розміщення нових потужностей, це теоретично можливо.
Згідно з попередніми дослідженнями Greenpeace Ukraine, Україна може досягти 91% енергії з ВДЕ, використовуючи лише 1% територій, придатних для будівництва сонячних і вітрових електростанцій.
Наприклад, дослідження у місті Кременчук показало, що встановлення сонячних панелей на дахах шкіл може забезпечити енергетичні потреби всього міста. Найближчі прогнози щодо введення в експлуатацію вітрові електростанції (ВЕС) теж дають надію: станом на зараз в Україні підготовлено до будівництва 4 ГВт потужностей ВЕС, які можна ввести в експлуатацію за один-два роки. А Україні, як було сказано вище, згідно з Нацпланом, потрібно 6.1 ГВт вітрової енергії за наступні 6 років.
Наприклад, дослідження у місті Кременчук показало, що встановлення сонячних панелей на дахах шкіл може забезпечити енергетичні потреби всього міста. Найближчі прогнози щодо введення в експлуатацію вітрові електростанції (ВЕС) теж дають надію: станом на зараз в Україні підготовлено до будівництва 4 ГВт потужностей ВЕС, які можна ввести в експлуатацію за один-два роки. А Україні, як було сказано вище, згідно з Нацпланом, потрібно 6.1 ГВт вітрової енергії за наступні 6 років.
Так, на думку Анастасії Верещинської, CEO Європейсько-Українського Енергетичного Агентства, для подолання цих перепон Україні необхідно, в першу чергу, погасити борги на ринку електроенергії, створити страхові фонди для покриття ризиків, в тому числі військових, та привести регуляторні норми до європейського рівня.
Якими прикладами енергонезалежності Україна може похизуватись вже сьогодні?
“Ідеальний” варіант енергонезалежності для України під час блекаутів — це спроможність підприємств, домогосподарств, ОСББ чи муніципальних будівель забезпечувати свої потреби в тепло- і електроенергії самостійно, використовуючи ВДЕ. І такі приклади вже є.
Наразі в Україні реалізуються муніципальні проекти — на прикладі шкіл, амбулаторій, лікарень та дитячих садків, які тепер можуть повністю або частково забезпечити свої потреби завдяки відновлюваним джерелам енергії. Наприклад, амбулаторія у Горенці, яка була зруйнована під час наступу росіян у Київській області, вже майже два роки забезпечує половину власних потреб саме завдяки ВДЕ.
Greenpeace Ukraine у партнерстві з іншими організаціями встановили тепловий насос, який за перший рік роботи забезпечив економію у 43% на опаленні, та сонячну електростанцію, яка забезпечила 55% споживання електроенергії в амбулаторії. Тобто, 150 днів на рік будівля може існували лише за рахунок сонячної енергії!
Подібний приклад є й у Кривому Розі — там на даху дитячого садка встановили сонячні панелі потужністю 40 кВт, що допоможе зекономити до 40% коштів на електроенергії. В місті вже реалізовано п’ять подібних проектів, і ще сім — на черзі. Подібні проекти реалізуються у Миколаєві, на Буковині та Волині, у Львівській, Полтавський області та в інших регіонах України. Більшість з них профінансована ЄС.
Енергонезалежними стають не лише муніципальні об’єкти. Наприклад, у Вінницькій області логістичний центр обладнали сонячними панелями та установками збереження енергії. Підприємство не просто економить на енергії — воно повністю забезпечує свої потреби за рахунок ВДЕ. А один з найбільших агрохолдингів України “МХП” наразі будує два біометанові заводи, аби в подальшому експортувати біометан в ЄС.
Це говорить про те, що ставку на ефективність ВДЕ, навіть попри наявні перепони та ризики, пов’язані з війною, роблять не лише іноземні партнери в рамках підтримки України, а й українські підприємства, які напряму зацікавлені як в економії коштів, так і в розвитку енергоефективних децентралізованих систем генерації.
Джерело основного зображення: hromadske
