Олександр Ворбругг
“Екоцид в Україні” – це видатне свідчення екологічної ціни російської війни, зворушлива данина пам’яті людям, екосистемам, тваринам і рослинам України, а також вдумливе осмислення різних способів, у які вони та їхні взаємозв’язки зазнають впливу під час війни. Простежуючи екоцид у “найбільш особистих і повсякденних реаліях”, Дар’я Цимбалюк проливає світло на комплексний вплив війни на різні аспекти життя.
Книга запрошує читача у подорож багатими та різноманітними ландшафтами України, приділяючи особливу увагу півдню країни, його степам, річкам та узбережжю. Ми дізнаємося про унікальні види та екосистеми, екологічну науку та мистецтво, а також про екологічні рухи та організації. Книга уникає романтизації стану довкілля до російського вторгнення 2014 року та повномасштабної війни 2022 року. Цимбалюк нагадує про тривалу історію екоцидних та геноцидних воєн, “які спустошили землі України та життя її різноманітних мешканців”, а також історію занедбання та деградації довкілля, спричиненої забруднюючими виробництвами, агропромисловістю, греблями та іншими великими інфраструктурними проектами (проблеми, які прискорилися з радянських часів) а також негативний вплив ринкового капіталізму.
Розділи присвячені різним місцям руйнування та стійкості, як зазначено в їхніх заголовках: “Вода”, “Земля”, “Повітря”, “Рослини”, “Тіла”, “Енергія”. Кожен розділ описує складний і взаємопов’язаний світ, на який впливають складні та взаємопов’язані чинники. У “Землі” Цимбалюк пише:
“Під час війни ґрунт і земля ставлять глибоко екзистенційні питання. Земля лежить у центрі досвіду війни та окупації. Насильство окупації, переміщення людей та інших видів, а також забруднення і руйнування ґрунту оголюють життєві зв’язки людей та інших живих істот із землею як притулком, домівкою і живим світом”.
У цьому дусі книга розповідає історії, засновані на співжитті та частково спільному досвіді війни; історії тілесного існування та крихкості, які необхідно враховувати, щоб краще зрозуміти, як атаки на різні середовища та інфраструктури, від ґрунтів до енергетики, одночасно є нападами на тіла, які від них залежать. Книга демонструє, як війна виявляє вразливість і залежність, які певною мірою є спільними для людей і тварин, що піддаються впливу тих самих мін, ракет і повеней. Цимбалюк також простежує нові приклади солідарності та співпраці між людьми та іншими істотами, які постають перед цими загрозами.
Книга охоплює вражаюче широке коло питань. Однак, що виділяється більше, ніж її обсяг, так це те, як вона розповідає про ці проблеми, пов’язує їх і пропонує нові способи їх розуміння. Не зосереджуючись на юридичних аспектах чи наукових фактах екоциду, Цимбалюк прагне простежити, “як досвід безпосереднього спостереження та переживання екоциду змінює розуміння довкілля та свого дому (землі)”. Одне з центральних понять є, що називає Цимбалюк – “епістема смерті”, яка “стає домінуючою хворобливою рамкою пізнання своєї батьківщини, коли ми дізнаємося про існування когось або чогось лише тоді, коли вони зникли”. Цимбалюк розмірковує над тим, як ця хвороблива рамка пізнання стала центральною в тому, як вона помічала, досліджувала, документувала і відносилась до живих світів, яким загрожувала війна, а також ідентифікує її в історіях інших людей, у роботах дослідників і митців та в соціальних мережах. Хоча на війні смерть пов’язує “все і всіх” на війні, епістема смерті водночас є епістемою життя, оскільки, як демонструє книга, вона створює нові види уваги до аспектів життя та існування видів або частин природи, які більшість людей раніше не помічали.
Оповідь авторки є глибоко особистою і локальною, заснованою на досвіді, далеких і близьких дослідженнях, а також на відданості життю і світам, які вона описує. У книзі також є історії з місця подій, оцінки науковців, роботи істориків та художників, відеоролики, якими діляться та переосмислюють у соціальних мережах, і які сплітаються у багатошарові розповіді, що відображають складність їхніх сюжетів та зв’язків між собою. У книзі багато героїнь і героїв з іменами, характерами і власними способами стосунків, мешканців і робітників, солдатів і рятувальників, експертів і природоохоронців, тварин і рослин.
Хоча текст Цимбалюк присвячений передачі інформації про жорстоке насильство і біль війни, вона, тим не менш, звертається до людей та інших істот з почуттям любові, турботи і зацікавленості, зберігаючи при цьому легкість і ясність викладу. Книга ставить багато запитань, які відкривають нові перспективи. Як птах, що пролітає над зруйнованими війною землями, сприймає те, що бачить? Що бачить військовий пілот, скидаючи бомби, які спричиняють ці руйнування? Поєднуючи ретельно проведений аналіз з більшою кількістю анекдотів і запитань, книга дає безліч інсайтів і нового розуміння, визнаючи при цьому, що “неможливо зрозуміти війну”, надати повну картину або повністю збагнути, що означає пережити її. Це повідомлення з межами розуміння і проти меж розуміння, наближення знову і знову і в різний спосіб до того, що на певному рівні неминуче залишається неможливим для осягнення. Текст Цимбалюк є поетичним, що додає глибини і, в певному сенсі, навіть ясності інтерпретації та аналізу.
Книга стосується кількох ширших дискусій і робить оригінальний концептуальний внесок. Вона пов’язує історію триваючої деградації довкілля з історією радянського екстрактивізму (економічної моделі, заснованої на видобутку природних ресурсів, у тому числі для подальшого експорту – редакційна примітка). Зосереджуючись на особистих і повсякденних реаліях, вона також говорить про загальний екологічний стан планети і пов’язує війну з кліматичною кризою. Цимбалюк торкається дискусій про імперіалізм і колоніалізм, екоцид і геноцид та повоєнну відбудову. Крім того, вона теоретизує про взаємозв’язок насильства, простору і часу, досліджуючи, як деякі часові рамки вибухають, а просторові патерни руйнуються, натомість виникають нові зв’язки.
“Екоцид в Україні” демонструє, що екологічна лінза є необхідною для того, щоб “почати осягати масштаб і біль спустошення, втрату цілих світів”. Це розповідь, яка неминуче залишається незавершеною, оскільки Росія продовжує вести війну. Наслідки війни для довкілля залишатимуться ще довго після припинення бойових дій, і, як показує книга, існує так багато способів розглянути цю тему і так багато історій, які варто розповісти.
Цимбалюк пропонує натхнення, відчуття місця і запрошення продовжувати таку роботу в майбутньому. Для широкого кола читачів, які цікавляться цією темою, ця книга надає всебічний, своєчасний і дуже доступний огляд екологічних проблем у сучасній Україні, яка перебуває у стані війни. Експертів надихне сплетіння широкого кола джерел та історій в оригінальну інтерпретацію. Відверто кажучи про жорстоку війну, Цимбалюк також розповідає надихаючі історії про красу, любов, відданість і гідність всупереч насильству. Її щира вдячність дає надію на живий світ, а також на життя і роботу екологів, солдатів, мешканців та багатьох інших створінь, які навіть не є людьми, проте разом переживають це, захищають і творять.
“Екоцид в Україні. Екологічна ціна війни россії”. Дар’я Цимбалюк. ISBN: 978-1-509-56250-3
