Інга Павлій
Колись перспективна та одна з найбільших галузей України — вугільна промисловість — сьогодні зазнає стагнації. Ворожі обстріли енергетичної інфраструктури, окупація вугледобувних шахт на сході та їхнє затоплення без підтримки балансу води — усе це не лише позбавляє Україну енергетичного ресурсу, а й може призвести до чергової екологічної катастрофи.
Примітка від редакції UWEC Work Group: Вугільна енергетика, як і інші способи отримання енергії, засновані на використанні викопного палива, є однією з причин зміни клімату, а тому не можуть вважатися стійкими і перспективними в майбутньому. Проте багато країн продовжують використовувати вугілля для отримання енергії. Не була винятком і Україна, яка до 2014 року використовувала багатий Донецький вугільний басейн. Після Революції цінностей і війни на Донбасі, що послідувала за нею, контроль над вуглевидобутком був частково втрачений. Це спровокувало пошуки більш стійких способів отримання енергії. Зокрема, у вугільних мономістах почали розвиватися програми справедливого переходу (Just transition), про що ми докладніше розповімо в наступних статтях. Проте вугільна промисловість залишалася одним з найбільших енергетичних напрямків України. Але мало говориться про екологічні наслідки, які принесла війна — забруднення ґрунтових вод в результаті затоплення шахт, розвиток неконтрольованого стихійного вугледобування, про що ми вже писали, та інше. У даній статті Інга Павлій розглядає вплив війни на вугільну промисловість і описує екологічні наслідки. Думка автора може не збігатися з позицією редакції, особливо щодо значущості вугільної промисловості для майбутнього України.
Стан вугільної промисловості України до повномасштабного вторгнення
Довгий час вугільна промисловість була стратегічною галуззю України. Однак початок збройної агресії росії у 2014 році, окупація вугільних центрів на Донеччині та Луганщині, занедбання шахт на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) значно її підкосили. З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році становище вугільної промисловості стало ще гіршим.
Та раніше все було по-іншому. Вугілля було стабільним ресурсом із перспективами у використанні. Його запасів достатньо для забезпечення енергетичної безпеки країни та розвитку металургійної та хімічної промисловості. Якщо в структурі світових запасів основних видів органічного палива вугілля становить 67 %, то в Україні — 95.45 %. Про це зазначав доктор технічних наук, Володимир Бондаренко у виданні «Енергетика: історія, сучасність і майбутнє».
Тим не менш, частка вугілля в паливно-енергетичному балансі України поступово зменшувалася. Так, у 1998 році в Україні вона становила 26.6 %, тоді як у 1975 році — 47.4 %.
Поступово вугільна промисловість в Україні втратила статус «базової». Якщо у 2011 році було видобуто — 81.859 млн т, то у 2021 році — 29.39 млн т (враховується видобуток тільки на підконтрольній Україні території).
Наслідки повномасштабної війни для вугільної галузі
Протягом 2013 року вугледобувними підприємствами Донецької області видобуто 37.5 млн т вугілля, що склало майже 60 % видобутку вугілля в цілому по країні. На той час на Донеччині працювало понад 60 вугледобувних шахт.
«З початком бойових дій у 2014 році більшість шахт опинилися на тимчасово непідконтрольній українській владі території, а саме: 36 працюючих шахт та 43 шахти в стадії реструктуризації (зміни у структурі та виробництві з метою підвищення ефективності роботи). З 28 листопада 2014 року припинено виробничу та фінансово-господарську діяльність державних підприємств у зоні антитерористичної операції. Попри це, протягом 2014 року підприємства області видобули 26.5 млн т вугілля», — розповідає директорка Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної військової адміністрації Тетяна Тараненко.
Під час АТО (мова йде про війну на Донбасі 2014 – 2022 – примітка редакції) на підконтрольних територіях Донеччини функціонували 25 шахт, з яких три пізніше передали на ліквідацію. Упродовж 2015–2021 років видобуток вугілля в області поступово знижувався. Якщо у 2015 році було видобуто 14.4 млн т вугілля, то у 2021 році — 11.9 млн т (на 17.4 % менше), повідомляє Тетяна Тараненко.
У 2015 році частка видобутку вугілля на підконтрольній території Донецької області в загальному видобутку вугілля в Україні склала 51.1 %, у той час, як у 2021 році — вже 40.5 %. За словами Тетяни Тараненко, серед основних причин падіння обсягів вугілля: відсутність чіткої державної програми розвитку підприємств вугільної галузі, хронічне недофінансування галузі, проведення військової операції на території області, початок пандемії коронавірусної хвороби.
Після початку збройної агресії росії у 2014 році на окупованих територіях Донецької та Луганської областей проросійські бойовики самопроголошених «днр/лнр» почали «націоналізувати» українські шахти, щоб їхня робота підтримувала економіку самопроголошених «республік». Достеменно невідомо, скільки шахт працюють зараз на ТОТ України. Є відомості, що до 2022 року на експорт до росії з «лнр» та «днр» щороку постачалося приблизно 2.8 млн т вугілля вартістю майже $288 млн.
Ексначальник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко повідомляв, що шахти на ТОТ практично на 100 % не працювали ще до повномасштабного вторгнення росії. Та навіть без видобутку вугілля, зі штолень необхідно відкачувати воду, чого загарбники не робили. Тим самим створивши умови для екологічної катастрофи.
Читайте також: Нерегульований видобуток вугілля знищує природу Донбасу
Звідки в шахтах береться вода й чому її треба викачувати?
Шахта — це складна система вертикальних і горизонтальних тунелів, які проходять під землею, іноді на глибині в сотні метрів. Саме тут шахтарі видобувають вугілля. З грунтових тріщин у шахти завжди надходить вода: дощова, підземна, річкова. Тому кожна діюча шахта обладнана потужними насосами, які працюють безперервно, відкачуючи воду, яка накопичується в підземеллі. Без цього шахта просто заллється — вода перекриє доступ до вугілля та призведе до обвалів.
Коли вода піднімається з глибини шахт, вона вимиває з порід важкі метали, радіоактивні елементи, нафтопродукти. Вода, яка мала залишатися глибоко під землею, опиняється на поверхні — у річках, грунтах, колодязях. Як наслідки цього — забруднення річок, підтоплення населених пунктів, отруєння грунтів. Ще одна загроза — накопичення вибухонебезпечного газу метану, який утворюється у вугільних пластах в результаті перетворення органічних речовин і під тиском, і який може не тільки виходити на поверхню і викликати отруєння, а й вибухати під землею.
Незважаючи на важливість відкачування води з шахт, бувають випадки, коли її не відкачують цілком свідомо і законно.
Це називається мокрою консервацією.
Згідно з Правилами безпеки у вугільних шахтах, мокра консервація — це комплекс робіт та заходів, повʼязаних із забезпеченням зберігання на визначений довготривалий час шахти, в яких припинено видобуток вугілля. Така консервація включає тимчасові та постійні захисні або конструктивні заходи, які запобігають руйнації шахти, в тому числі тимчасове підтоплення гірничих виробок підземними водами, до поновлення експлуатації.
Іншими словами, шахти затоплюють, а воду не відкачують. Мокра консервація є дешевшою, але не екологічною. Адже вода накопичується, піднімається, затоплює найближчі населені пункти. Також виникають ризики вибухів метану.
«Нехтування в ході закриття шахт вимогами техногенної та екологічної безпеки може призвести до істотних змін якості підземних і поверхневих вод, підтоплення і заболочування територій, засолення та забруднення річок, просідання земної поверхні, тощо. Гострими є проблеми поводження з відходами гірничих підприємств, зберігається дисбаланс між відпрацьованими та рекультивованими землями на гірничодобувних підприємствах, підтоплення територій закритих шахт і, як результат — зростання ризиків фізичного руйнування промислових об’єктів, житлових будинків і комунікацій на прилеглих територіях», — розповідає в. о. директора Департаменту комунальної власності, земельних, майнових відносин, екології та природних ресурсів Луганської обласної військової адміністрації Тетяна Кукушкіна, про наслідки затоплення шахт через бойові дії.
До початку повномасштабного вторгнення на підконтрольних Уряду України територіях Луганської області працювало чотири шахти «Лисичанськвугілля» та стільки ж — «Первомайськвугілля».
За інформацією підприємств, після введення воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року шахти працювали в режимі підтримки життєдіяльності. Через бойові дії та наступ ворога сталося відключення від енергозабезпечення, почалося некероване підтоплення гірничих виробок, зупинилася вентиляція на шахтах. Зараз усі шахти Луганської області окуповані і, ймовірніше за все, затоплені.
Відомо про затоплення шахт «Золоте», «Тошківська», підтоплення «Карбоніту». Доступу до підприємств немає, тому оцінити їхній стан зараз неможливо.
За словами Тетяни Кукушкіної, відсутність інформації про вугільні шахти на ТОТ, які вважаються потенційно небезпечними, викликає занепокоєння. У разі припинення відкачування підземних вод водовідливними комплексами цих шахт, гідрологічний баланс може порушитися, і, як наслідок — виникає загроза надзвичайних ситуацій, а також техногенної та екологічної катастрофи.
«Наслідками підйому підземних вод до поверхні можуть стати затоплення значних територій та прилеглих населених пунктів, просідання поверхні на забудованих територіях, залізницях, автомагістралях, мостах, забруднення поверхневих і підземних водозаборів унаслідок некерованих витоків забрудненої води», — розповідає Тетяна Кукушкіна.
Після деокупації Луганської області та проведення безпекових заходів, необхідно буде обстежити об’єкти із подальшим розв’язанням питань комплексного забезпечення гідрологічного захисту діючих шахт та забезпечення ефективного використання шахтних вод, у тому числі їхня демінералізація.
«Станом на сьогодні відсутні актуальні відомості щодо вугільних шахт, які пошкоджені або неконтрольовано затоплюються. Нам не відомо про їхній гідрогеологічний стан, обсяги та швидкість водоприпливу (більшість шахт мають підземні гідрогеологічні зв’язки між собою), а також обсяги пошкоджень, площі підтоплень тощо. Доступу на підприємства немає, тому оцінити доцільність та вартість їх відновлення або закриття неможливо. Здійснити оцінку стану шахт та визначити доцільність їх відновлення можливо лише після деокупації територій Луганської області та ретельного обстеження відповідними фахівцями», — каже Тетяна Кукушкіна.
Наслідки війни та тривалого видобутку вугілля для Донбасу
Тривалий видобуток вугілля (понад 150 років), великі площі порушення рівноваги надр (до 15 000 км2), обʼєми вилучення вугілля і порід (9.5–10 млрд м3) та витоки вибухонебезпечного метану (до 6 млрд м3 на рік) створили нестійку природно-техногенну геосистему на Донбасі. Внаслідок некерованого закриття і затоплення великої кількості шахт така геосистема переходить у нестійкий, нерівноважний стан ураженості комплексом небезпечних процесів і критичних змін екологічного стану геологічного середовища. Про це у своїх дослідженнях зазначав доктор технічних наук Євген Яковлєв.
Ще в 2021 році Євген Яковлєв попереджав про те, що некеровані в умовах збройного конфлікту зупинки шахтного водовідливу збільшать площі небезпечних геологічних процесів. Зокрема, почнеться осідання денної поверхні та руйнація житлових, промислових будівель та обʼєктів критичної інфраструктури (інженерних мереж, залізниці, газопроводів). Розшириться площа підтоплення і затоплення. Активізуються зсувоутворення.
Окрім цього, у Донецькій області є одна шахта, екологічні ризики якої можуть бути в декілька разів більшими від будь-якої іншої. Адже саме тут уперше у світі був здійснений промисловий підземний ядерний вибух.
У 1979 році на шахті «Юнком» (місто Бунге Донецької області, яке з 2014 року є тимчасово окупованим) на глибині 903 м вперше у світі в умовах густонаселеного й інтенсивно експлуатаційного вугледобувного району провели підземний ядерний вибух потужністю 300 тонн у тротиловому еквіваленті. Мета — оцінити ефективність зниження частоти раптових викидів вугілля і вибухонебезпечного метанового газу під час відпрацьовування вугільних шарів, розповідає Євген Яковлєв.
У своїх дослідженнях Євген Яковлєв каже про наявність певних «барʼєрів» для поширення радіації. Породи навколо вибуху — щільні та слабопроникні. Навколо камери утворилася «лінза» розплавленої маси, яка фактично «запечатала» радіоактивні залишки. Самі породи здатні поглинати і «тримати» радіоактивні речовини, не даючи їм рухатися із водою. 95 % радіоактивних речовин залишилися в центрі вибуху, і не були виявлені поблизу шахти за даними спостережень 1991 року.
У 2018 році керівництво самопроголошеної республіки «днр» вирішило затопити «Юнком». Тоді ж сепаратисти прибрали частину насосів із забрудненої радіоактивними відходами шахти, через що почалося її некероване підтоплення.
Станом на 2020 рік шахта була вже повністю затоплена, про що повідомило International Human Rights Community. Сумарна концентрація радіонуклідів у водоносних горизонтах прилеглої території, при заборі на відстані 5 км від об’єкту склала 20–34 * 103 Бк / кг. Це означало, що низькорадіоактивна вода вже надходила до горизонтів питної води.
Варто відзначити, що це стало відомо через неофіційні канали з окупованих територій і з результатів вимірювань, які проводилися невідомими експертами. Однак, враховуючи реальне підтоплення, припущення щодо проникнення радіоактивної води в питну воду є цілком адекватним.
Еколого-геологічна небезпека бойових дій на Донбасі підсилюється густонаселеністю його міст і сел, зокрема на ТОТ. А тепер, з урахуванням руйнації внаслідок бойових дій міст та сіл, підконтрольних Україні, фактично виникає загроза спустошення та занедбання Донецького та Луганського регіонів. Адже повне знищення населених пунктів та екологічні загрози, викликані війною та токсичними наслідками тієї ж вугільної промисловості призведе до відтоку населення.
Зараз склалася патова ситуація, в якій шахти Донеччини та Луганщини безперервно затоплюються. Ніхто не контролює рівень підняття шахтних вод ані на підконтрольній території, ані на ТОТ. Як наслідок, вони проникатимуть у питні джерела, такі, наприклад, як річки Сіверський Донець, Лугань, Кальміус, і можуть призвести навіть до поступового забруднення Азовського моря. Цей процес не є швидким і може зайняти століття. Та якщо не діяти, це може призвести до забруднення всього регіону.
А поки некеровані підтоплення будуть призводити до обвалів, затоплення населених пунктів та вибухів метану. Ймовірно, що таких новин усе більше виникатиме як із підконтрольних Україні місць, так і з ТОТ.
Джерело головного зображення: opendemocracy.net
