Дорогі друзі!
Сьогодні без урахування бойових дій військові операції призводять до 5.5% глобальної емісії парникових газів. Як зазначає Ніна Лакхані у своїй статті на Guardian, якби збройні сили були окремою країною, то їхні викиди парникових газів перевищили б показники Росії. Підрахувати загальний обсяг викидів, спричинених війнами та збройними конфліктами, сьогодні не видається можливим. Адже мова має йти не тільки про бойові дії, а й про відновлення інфраструктури. При цьому з’являються все нові джерела забруднення. Такі, наприклад, як оптоволокно, яке використовується FPV дронами. Про це та багато іншого читайте докладніше в нашому рев’ю:
Не можна забувати і про непрямі наслідки збройних конфліктів. Одним із найгучніших став розлив мазуту в Чорному морі внаслідок аварії кораблів, що обслуговують російський “тіньовий флот”. UWEC Work Group раніше детально розбирав як екологічні наслідки аварії, так і її причини. У новому дослідженні наших авторів йдеться про міжнародну реакцію. Території України, як окуповані, так і підконтрольні владі країни, виявилися значно забрудненими через аварію. Представники країни зажадали притягнути до відповідальності і покарати уряд Росії, проте реакція міжнародних організацій виявилася неефективною. При цьому сам винуватець розливу отримав міжнародну підтримку на усунення наслідків катастрофи.
Іншим прикладом забруднення, безпосередньо не пов’язаного з бойовими діями, є неправильна консервація вугільних шахт на Донбасі, більша частина якого окупована російськими військами. Вода заповнює шахти, не тільки призводячи до забруднення важкими металами, а й провокуючи сильну посуху на Донеччині. Про те, як вугільна промисловість України постраждала від війни та які це спричинило наслідки для довкілля, читайте у статті Інги Павлій.
Новини про те, що окуповані території стикаються з екологічною катастрофою, приходять мало не щодня. Так, цього літа горів Чорноморський біосферний заповідник. Зокрема згоріла унікальна ділянка степу “Ягорлицький кут”, де мешкають рідкісні степові види птахів.
Заснований 1927 року заповідник являє собою поєднання степу, водно-болотних угідь, лісів, акваторій та островів, які мають високу природоохоронну цінність. Він одним із перших у СРСР був включений до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО в 1979 році. Територія заповідника була окупована в перші місяці повномасштабного вторгнення. Однак найбільша пожежа сталася буквально нещодавно, через кілька днів після того, як РФ оголосила про створення “Федеральної державної бюджетної установи “Чорноморський заповідник”, “російського” аналога української природоохоронної території.
Незважаючи на безліч проблем (зокрема екологічних) на “підконтрольних” їй територіях, Росія продовжує міжнародний демарш. Так, 22 липня Держдума (представницький орган влади Росії) ухвалила рішення щодо денонсування Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя. Конвенцію про водно-болотні угіддя ухвалили 1971 року в Рамсарі (Іран) для захисту боліт і оселищ водоплавних перелітних птахів. СРСР ратифікував її у 1979 році. Вихід із конвенції ставить під загрозу 35 природоохоронних територій, площею понад 10 мільйонів гектар, які були нею захищені. Про можливі причини виходу та наслідки для довкілля читайте у статті нашого експерта Євгена Симонова:
Війна щодня завдає нищівного удару по природі, а політичні кризи тільки погіршують ситуацію. Термін “екоцид” дедалі частіше згадується як у медіа, так і в повсякденній розмові. Однак що таке “екоцид” для українців? Чи є він лише правовим терміном чи чимось більшим? Може, досвідом особистого та колективного переживання споглядання загибелі рідної природи? Про це розмірковує Дар’я Цимбалюк у своїй книзі “Екоцид в Україні. Екологічна ціна війни в Росії”, рецензію на яку ви можете прочитати на сайті UWEC Work Group:
Тим часом Україна продовжує планувати своє “зелене відновлення” після закінчення війни. 30 червня Міністерство довкілля та природних ресурсів презентувало першу чернетку законопроєкту “Про засади зеленого відновлення України”.
Шлях до “зеленого відновлення” на Україну чекає довгий. До зовнішніх чинників додаються також внутрішні. Так, зокрема, рішенням уряду в липні Міністерство довкілля та природних ресурсів було реструктуризовано і фактично скасовано. Як це може вплинути на вирішення екологічних питань як України, так і регіону та які перспективи бачать екологічні організації UWEC Work Group розповість найближчим часом. Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті та в соціальних мережах: Facebook, X (Twitter), Telegram, BlueSky
Друзі, ми публікуємо наші дослідження та матеріали у відкритому доступі та безкоштовно, щоб кожен охочий міг прочитати про екологічні наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Також ми активно працюємо з журналістами та медіа. Нещодавно на Guardian вийшов текст із коментарями наших експертів. Це дає змогу якомога ширше розповсюдити інформацію про екологічні наслідки війни для глобальної аудиторії, що і є нашою місією.
Для продовження якісної роботи сьогодні нам потрібні ресурси. Тож пропонуємо вам оформити разову або ж щомісячну підписку, щоб ми продовжували нашу роботу і зробили її ще більш ефективною.
Бажаємо вам сил, миру і хороших новин!
Олексій Овчинников, головний редактор UWEC Work Group