Атаки Росії на олійні термінали в Одесі, Чорноморську, Миколаєві та Дніпрі призвели до масових розливів соняшникової олії в лимани та річку Дніпро. Україна щороку експортує 5–6 мільйонів тонн цієї продукції, тож удари по сховищах послаблюють одночасно і економіку, і довкілля.
На відміну від сирої нафти, рослинні олії тривалий час вважалися відносно безпечними забруднювачами. Проте випадки поблизу острова Фаннінг, Ванкувера, Уельсу, Колумбії та Гонконгу доводять, що вони спричиняють загибель риби, масову смертність морських птахів і зрушення в екосистемах. Під час війни повторні удари по прибережних резервуарах призводили до регулярного забруднення прибережних вод та річок України.
Рослинні олії біодеградують швидше, ніж сира нафта, але великі обсяги їх швидко виснажують кисень у воді, спричиняючи гіпоксію та масову загибель живих організмів. Липкі жири вкривають пір’я птахів і зябра риб, а мікробне розкладання посилює евтрофікацію. Повторні розливи в напівзамкнених лиманах, таких як Малий Аджалик, формують хронічне забруднення, особливо там, де обмін водою з Чорним морем є обмеженим.
Розливи олій з берегових об’єктів у поєднанні з інтенсивністю воєнних дій становлять нову екологічну загрозу. Вкрай необхідним є спеціальний план реагування в умовах війни, щоб запобігти масштабному забрудненню вод і захистити екосистеми Чорного моря.