Віра Кузьміна
Переклад – Юлія Спінова
У квітні генпрокуратура визнала норвезьку екологічну організацію “Беллона” небажаною для Росії. Як стверджують у відомстві, діяльність фонду “спрямована на підрив російської економіки, дискредитацію проведеної органами влади внутрішньої та зовнішньої політики, дестабілізацію суспільно-політичної обстановки в країні”, що становить загрозу для основ конституційного ладу та безпеки РФ. Одного року забракло організації, щоб відзначити 30-річчя своєї діяльності у Росії. Робоча група UWEC розбиралася у тому, що ж втратила Росія з відходом організації.
Засновник і керівник російського відділення “Беллони” Олександр Нікітін через два дні після визнання організації небажаною сказав робочій групі UWEC: “Тепер це не має сенсу, все перекреслено”.
З чого почалася “Беллона”
“Беллона” почала працювати в Росії у 1994 році, коли було відкрито перший її офіс у Мурманську. Діяльність відділення стосувалася ядерних відходів та затоплених, кинутих у північних морях ядерних підводних човнів. За відкритими джерелами, представленими зокрема у ЗМІ, експерти організації зібрали дані та випустили так звану “Чорну книгу” – доповідь ”Джерела радіоактивного забруднення у Мурманській та Архангельській областях”.
У 2001 році капітан першого рангу у відставці, на той час простий співробітник “Беллони”, автор доповіді, Олександр Нікітін написав:
У березні 1994 року була оприлюднена інформація, яка, по суті, врятувала Арктику від ядерної катастрофи. Доповідь маловідомої за межами Норвегії на той час громадської організації ”Беллона” містила дані, що довгі десятиліття приховувались радянськими, а потім і російськими військовими. Предмет таємниці — майже півтори сотні атомних підводних човнів (АПЧ), що відслужили, залишених “на потім” біля причалів військово-морських баз Північного флоту. А також відпрацьоване ядерне паливо. Справа в тому, що кинуті АПЧ стрімко іржавіли, і страшна начинка — не розвантажені реактори — могла опинитися у водах Баренцева та Білого морів у найнепередбачуваніший момент.
У 1995 вийшла наступна “синя доповідь” або “Північний флот”.
Справа в тому, що в 90-ті приблизно 70% атомних підводних човнів Північного флоту було виведено з експлуатації у “відстій” і знаходилися на базах в очікуванні утилізації. На більшості кораблів ядерне паливо залишалося в реакторах. Однак уваги кораблям не приділяли, співробітники флоту місяцями сиділи без зарплат, ситуація загрожувала соціальним вибухом, довільним затопленням кораблів та екологічною катастрофою.
Доповідь з такими висновками не сподобалася спецслужбам Росії та роботу “Беллони” в країні у 1995-1999 роках було фактично зупинено. Основного автора доповіді, Олександра Нікітіна, звинуватили у розголошенні державної таємниці. Поки продовжувався суд над Нікітіним, тривали і міжнародні переговори щодо програм безпеки на списаних атомних підводних човнах.
Першим таким проектом став проект з ліквідації плавтехбази (ПТБ) ”Лепсе”, яка довгі роки служила сховищем для ядерного палива (ВЯП) та радіоактивних відходів (РАВ). Її випадкове затоплення могло спричинити масштабне радіоактивне забруднення.
У 1995 році після ряду семінарів ЄС включила плавбазу до міжнародних проектів із забезпечення безпеки атомних об’єктів. Далі було майже 10 років міжнародних переговорів за участю “Беллони” про долю “Лепсе”. За цей час корпус судна був укріплений, а відходи ізольовані розчином бетону, щоби не допустити витоків. Лише у 2012 році Європейський банк реконструкції та розвитку виділив кошти на переміщення “Лепсе” на військово-морську верф “Нерпа”, де фахівці розпочали остаточне звільнення судна від відпрацьованого ядерного палива. Програма, якоу керує ЄБРР, фінансувалася NDEP Nuclear Window, міжнародним фондом зі внесками Бельгії, Канади, Данії, Європейського союзу, Фінляндії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Норвегії та Великобританії.
2000 року Верховний суд Росії визнав Нікітіна невинним. Досі це єдина справа в країні, за якою було знято звинувачення у держзраді.
Після 2000 року Норвегія почала виділяти гроші на утилізацію старих підводних човнів. Потім гроші почали надходити від ЄС.
За 30 років роботи “Беллони” в Росії понад 2,5 мільярди доларів направили зарубіжні країни на вирішення проблем з відпрацьованим ядерним паливом і підводними човнами. Понад 100 старих атомних підводних човнів із “бомб сповільненої дії” перетворилися на безпечні об’єкти, плавбаза “Лепсе” була законсервована та перестала бути ядерною загрозою.
У 1998 році “Беллона” змогла відкрити друге представництво у Санкт-Петербурзі. Його робота не була зосереджена лише на проблемі атомних відходів. Нове відділення також займалося екологічними правами громадян, почала надавати допомогу в їхньому відстоюванні, проводити семінари, видавати брошури, які допомагали людям розбиратися в російських та міжнародних законах щодо збереження довкілля.
Згодом “Беллона” розширила географію своїх проектів. Співробітники стали вивчати питання безпеки об’єктів атомної промисловості, які являли собою закриті установи, відомі через великі аварії. Тут варто згадати, наприклад, аварію 1957 року на комбінаті “Маяк “ у Челябінській області. Також співробітники “Беллони” моніторили ситуацію з погляду екології на гірничо-хімічному комбінаті у Залізногірську та Сибірському хімічному комбінаті у Сіверську. Обидва підприємства займалися постачанням обладнання та матеріалів для атомної промисловості Росії.
2005 року вийшла “червона доповідь” – ” Російська атомна промисловість: необхідність реформ ”. За словами співробітників “Беллони”, доповідь лежала на столі у багатьох керівників Росатому. Через кілька років представник “Беллони” Олександр Нікітін увійшов до громадських рад при Росатомі.
А ще пізніше, у 2011 році, було ухвалено закон “Про поводження з РАВ “, який зобов’язував розмістити всі радіоактивні відходи, що знаходяться на території Росії, у пунктах поховання або перевести їх у безпечний стан. В 2019 році на Держкорпорацію ”Росатом” було покладено нові завдання щодо поводження з відходами 1 та 2 класу небезпеки. У структурі Громадської ради була створена Комісія з екології, до складу якої увійшли дві робочі групи – щодо поводження з РАВ та з відходами 1 і 2 класу небезпеки. Комісію також очолив на той момент вже генеральний директор “Беллони” Олександр Нікітін.
“З того часу як “Беллона” розпочала свою роботу в Росії, організація залучила понад 15 000 студентів до еколого-правової роботи, надала безкоштовну юридичну допомогу тисячам простих росіян та організацій, провела понад 800 екологічних занять для більш ніж 16 000 російських школярів та опублікувала понад 10 000 статей і більше 100 доповідей про екологічні проблеми та рішення. Близько 30 із цих доповідей стосувалися ядерної безпеки. “Беллона” також опублікувала 84 номери свого екологічного журналу “Екологія та права”, – йдеться на сайті “Беллони”.
“Беллона” поїхала
Після вторгнення Росії в Україну “Беллона” закрила офіси в Росії та перевезла частину співробітників з Росії до Вільнюса (Литва). Рішення про це було ухвалено ще у 2022 році, тому на момент визнання організації небажаною співробітників “Беллони” в Росії вже не було.
Як уточнив Нікітін, після початку вторгнення він вийшов із громадської ради Росатому. Переїхавши до Литви, співробітники “Беллони” продовжили випускати журнал і писати статті про ситуацію в Росії.
“Ми не припускали, що можемо стати небажаними. 14 місяців поки триває війна ми напрацьовували стратегії та плани, оновлювали сайт. Ми не дуже активні, а надто – в політичному плані. Статус небажаних був для нас несподіваним”, – згадує Нікітін.
За оцінкою низки опитаних UWEC експертів, обмеження діяльності “Беллони” у Росії було пов’язане з висланням 14 квітня з Норвегії російських дипломатів. Тим часом “Беллона” була не єдиною екологічною організацією, визнаною небажаною. У 2022 році цей статус отримала філія Фонду Генріха Бьолля, яка працювала в Москві понад 20 років. Першою екологічною НКО, оголошеною “небажаною” (у 2018 році) став Тихоокеанський центр захисту навколишнього середовища та природних ресурсів (PERC), який також працював у Росії з 90-х років.
У випадку “Беллони” “швидше за все, це було заходом у відповідь, хоча неясно, чому санкції торкнулися екологів, а не дипломатів“, – пояснює джерело, знайоме з ситуацією.
“Все, що написано Генпрокуратурою у поясненні причин надання статусу “Беллоні” – це історія не про нас і не про нас, вона про щось інше”, – каже Нікітін.
Дії Генпрокуратури, які були фактично продиктовані політичною кон’юнктурою, призвели до спроби виключення з російського інформаційного поля основних документів та доповідей, які стосувалися проблеми відпрацьованого ядерного палива і підводних човнів, що досі гниють на півночі “Північного флоту”. Також громадяни Росії не зможуть користуватися великою кількістю друкованих матеріалів, випущених “Беллоною” з питань екологічних прав. Журнал “Екологія і право” поширювався за підпискою у всі регіони Росії, тепер доступ до нього буде закрито. Також російські журналісти не зможуть брати коментар у експертів “Беллони”, які є основними за темою атомних відходів та прав у галузі екології.
Така ситуація призведе до спотворення картини на теми, з якими працювала “Беллона”. Вихід із громадської ради Росатому представника міжнародної організації ставить решту членів ради у вразливе становище, а службовцям держкомпанії дає можливість уникнути незручних питань.
Як громадяни Росії можуть користуватися матеріалами “Беллони”
“Матеріали читати можна. За це вас ніхто не покарає, але викладати посилання на наші матеріали, цитувати їх десь тепер є адміністративним правопорушенням, рецидив загрожує кримінальним переслідуванням”, – йдеться на сайті організації.
Притягнути до відповідальності у Росії можуть за пости з посиланням на “Беллону” чи цитування матеріалів “Беллоны” без терміну давності. Щоб уникнути цього, необхідно видалити посилання зі своїх соцмереж. Поширювати навіть PDF-версії матеріалів “Беллони” не можна.
Вперше можуть оштрафувати у сумі від 5 до 15 тисяч рублів. При повторній дії на вас може чекати покарання за статтею 284.1 КК – позбавлення волі аж до чотирьох років. Також можуть бути призначені обов’язкові роботи, обмеження волі або штраф до 500 тисяч рублів – багато залежить від перебігу слідства та конкретного судді.
Співробітництво з небажаними організаціями у минулому поки не переслідується, уточнюють юристи “Беллони”. Але носити футболки, сумки, флешки та термоси з логотипом “Беллони” публічно тепер не можна, їхнє поширення теж загрожує переслідуванням.
“За 14 місяців усе змінилося. Ми сьогодні не можемо міркувати і прогнозувати з погляду, який мав місце до початку війни. Продовжить Росатом курс на екологізацію чи стане закритим – це питання, на яке немає відповіді. Росатом залишається держкомпанією у країні, яка веде війну. Екологія навряд чи є пріоритетом у воєнний час”, – коментує ситуацію Олександр Нікітін.
Джерело головного зображення: Radio Free Europe
Comment on “"Беллона": небажана відкритість та війна санкцій”