Федор Северянін
Переклад – Юлія Спінова
На кліматичній конференції ООН COP28, яка закінчилася в середині грудня в Дубаї, ОАЕ, були представлені нові дані щодо додаткових викидів парникових газів внаслідок воєнних дій в Україні.
Наслідки 18 місяців війни
До грудня 2023 року Організація Об’єднаних Націй повідомила про те, що в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну загинуло понад 10 тисяч цивільних і ще понад 18 тисяч отримали поранення. Світовий банк оцінив вартість відновлення української інфраструктури у 411 мільярдів доларів.
Має війна і серйозний негативний вплив на довкілля – одним із найбільш серйозних наслідків є збільшення викидів парникових газів в результаті воєнного конфлікту.
За даними організації Екодія понад 150 мільйонів тонн CO2-еквіваленту (CO2е) було викинуто в атмосферу за 18 місяців конфлікту, що дорівнює викидам Бельгії за рік та оцінюється приблизно у 9,6 мільярдів доларів.
Подібні обсяги викидів не лише посилюють кліматичну кризу, а й відволікають ресурси від екологічних ініціатив в Україні, оскільки країна фокусується на відновленні та обороні, вважають автори доповіді.
Нова доповідь про кліматичні збитки
На 28-й Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату в Дубаї, ОАЕ (COP28) були представлені дані про кліматичні збитки, спричинені війною в Україні, а також обговорювалися способи мінімізації впливу оборонного сектору на клімат.
Методологія підрахунку викидів парникових газів, викладена у доповіді “Climate Damage Caused by Russia’s War in Ukraine” від Екодії ґрунтується на докладному аналізі джерел викидів, які виникли внаслідок конфлікту.
Початкові оцінки кліматичних збитків, представлені рік тому на COP27 у Шарм-ель-Шейху, враховували викиди, пов’язані з переміщенням біженців, військовими діями та пожежами.
Наступні оцінки, включаючи ту, що була представлена на проміжній кліматичній конференції ООН у Бонні, розширили область оцінки на перші 12 місяців конфлікту з огляду на його вплив на енергетичний сектор Європи.
Наступна оцінка, подана у доповіді, охоплює період у 555 днів з початку конфлікту та наголошує на необхідності притягнення Росії до відповідальності за кліматичні збитки.
Доповідь пропонує методи оцінки кліматичних збитків у грошовому еквіваленті та досліджує юридичні механізми для отримання компенсації. Також розглядається можливість використання компенсацій для пом’якшення наслідків викидів парникових газів в Україні.
Оцінка викидів
Дані про викиди парникових газів були отримані з різних джерел, таких як споживання копалин, зони, які постраждали від пожеж, або кількість пошкоджених багатоквартирних будинків. Війна продовжується, і багато джерел даних є недоступними або їхній доступ обмежений з міркувань безпеки.
Так, наприклад, візуальний огляд часто є неможливим через проблеми безпеки, мобілізацію кваліфікованих співробітників для захисту країни або через окупацію територій. Отже, дистанційне зондування за допомогою супутників та опора на непрямі дані часто є єдиним доступним варіантом. При цьому, на думку авторів доповіді, оцінки ґрунтуються на багатьох припущеннях, які підлягають перегляду.
Так, викиди, спричинені бойовими діями, оцінюються у 37 мільйонів тонн CO2e, а спричинені пожежами становлять 22,2 мільйона тонн. Однак найбільше джерело викидів – це потенційні викиди, пов’язані з повоєнним відновленням, які оцінюються у 57 мільйонів тонн CO2-еквіваленту.
Компенсація збитків
Доповідь наголошує на тому, що Росія має відповідати за ці викиди, незважаючи на відсутність чітких міжнародних механізмів для примусу.
Спільно було викинуто додатково 150 мільйонів тонн CO2-еквіваленту, і, безумовно, це має ціну як для клімату, так і для суспільства. Оцінка кліматичних збитків, викликаних війною Росії, вимагає встановлення ціни за кожну тонну викинутого CO2-еквіваленту, вважають автори доповіді.
Найбільш авторитетною та широко використовуваною схемою ціноутворення на їхню думку є “тіньова” ціна вуглецю, заснована на дослідженні Високорівневої комісії з цін на вуглець, очолювану Джозефом Стігліцем та Ніколасом Штерном у 2017 році.
Ціновизначення засноване на цілях Паризької угоди щодо утримання глобального потепління значно нижче 2°C. Цей показник призводить до рекомендацій щодо високої та низької оцінки цін на вуглець, починаючи з 40/80 доларів США у 2020 році та збільшуючись до 50/100 доларів США до 2030 року.
Цей механізм оцінки широко застосовується. Зокрема, його використовує кілька міжнародних фінансових інституцій, таких як Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
Авторитетність та широке застосування методології “тіньової” ціни, встановленої Високорівневою комісією з цін на вуглець, дозволило авторам доповіді обрати саме її під час аналізу викидів від війни.
Оскільки “тіньова” ціна на 2022-2023 роки в середньому становила 64 долари США за тонну CO2-еквівалента, то в результаті розрахунків до вересня 2023 року загальний обсяг викидів парникових газів внаслідок військового вторгнення Росії оцінювався у 9,6 мільярда доларів.
Автори наголошують на тому, що притягнення держав до відповідальності за вплив на клімат в умовах воєнного конфлікту є складним завданням у сучасному міжнародному праві. Вони вказують на активні дискусії у цій галузі, які підтримують роботи Міжнародної правової комісії та Міжнародного суду ООН. У доповіді висвітлюється, що ООН визнала серйозність екологічних наслідків збройних конфліктів, які можуть посилити глобальні проблеми, такі як зміна клімату та втрата біорізноманіття.
Доповідь також описує зусилля України та її міжнародних партнерів щодо забезпечення відповідальності Росії за збитки від агресії. Автори звертають увагу на розробку міжнародного механізму репарацій під егідою Ради Європи, який включає компенсацію за збитки, які зазнала Україна та інші країни.
У доповіді наголошується на важливості включення до механізму репарацій збитків, пов’язаних зі зміною клімату. Автори вказують на політичний консенсус навколо цієї ідеї, незважаючи на питання фінансування, яке залишається відкритим. Доповідь також обговорює можливі міжнародні кримінальні процеси, які можуть охоплювати звинувачення в екологічних злочинах, та роль приватних компаній, які можуть використовувати арбітражні механізми для відшкодування пов’язаних із кліматом збитків.
Зелене відновлення
Україна має кілька методів для компенсації збитків, які виникли внаслідок війни.
Автори доповіді зазначають, що один з найбільш очевидних способів – це відновлення згорілих лісів та інші природоорієнтовані рішення. Стало керовані ліси здатні відновлюватися та поглинати викинутий вуглекислий газ, хоча процес може зайняти значний час.
Автори також наголошують на потенціалі прискореного впровадження відновлюваної енергії в Україні, включаючи вітрову та сонячну енергетику як спосіб зменшення викидів, пов’язаних з війною. Вони пропонують інвестиції в децентралізовані потужності з виробництва електроенергії, модернізацію електромереж та зберігання енергії як засоби для прискорення відмови від копалин. Компанія ДТЕК ініціювала проект “30 до 2030 року”, у рамках якого планується збільшити потужність відновлюваних джерел енергії в Україні до 30 ГВт у 2030 році.
Третій аналізований метод – це низьковуглецеве відновлення пошкоджених будівель та інфраструктури. Автори доповіді аналізують, як можна мінімізувати викиди від будівництва, обговорюючи джерела цих викидів та підходи до низьковуглецевого відновлення. Вони уточнюють різницю між вбудованим вуглецем (будівельні матеріали) та операційним вуглецем (використання енергії), досліджуючи, як можна скоротити вуглецевий слід на різних етапах будівництва.
Зниження вуглецевої місткості бетону досягається, наприклад, шляхом додавання подрібненого гранульованого доменного шлаку (побічний продукт металургійної промисловості), пилоподібної паливної золи (побічний продукт згоряння вугілля) та обпаленої глини, що є у великій кількості в Україні та може значно знизити вміст цементу в бетоні. Також це використання альтернативних видів цементу. Наприклад, цементи, зроблені з меншою кількістю вапняку, або з використанням процесів, які вимагають меншої кількості енергії. Також розглядається поліпшення процесу виробництва цементу: використання методів, які знижують енергоспоживання та викиди парникових газів під час виробництва клінкеру.
Автори особливо наголошують на тому, що приблизно 50% викидів від відновлення припадає на будівлі та промисловість, підкреслюючи можливості для їх скорочення. Вони також описують способи стимулювання будівельної індустрії до зниження викидів та необхідні наступні кроки у цьому напрямі.
За словами Олексія Рябчина, колишнього заступника міністра енергетики та навколишнього середовища України (2019-2020 роки), який виступив як модератор заходу на COP28, питання про те, коли Україна зможе отримувати компенсацію від Росії як від агресора, може стати основою для створення механізму “агресор платить”, аналогічного принципу “забруднювач платить”. Можливо, цей механізм у майбутньому зможе використовуватись для запобігання новим конфліктам.
Джерело головного зображення: Звіт про спричинену війною Росії в Україні шкоду для клімату
