Євген Симонов
На початку травня Єврокомісія оприлюднила оновлену “дорожню карту” програми REPowerEU, однією з цілей якої є відмова від імпорту російських енергоносіїв до 2027 року. Екологічні організації вітають план, але вказують на відсутність кліматичної амбітності. Так, “поганий” російський газ в енергетичній стратегії Європи може бути замінений на “хороший” американський. Крім того, реалізація програми потребуватиме великих зусиль у непередбачувано мінливих геополітичних умовах.
Успіх REPowerEU
Програма REPowerEU загалом оцінюється Єврокомісією як відносно успішний інструмент позбавлення від російської енергетичної залежності.
З 2022 по 2024 рік країни Євросоюзу повністю позбулися російського вугілля, а частка російської нафти в їхньому імпорті впала з 27% до 3%. Тільки дві країни – Угорщина і Словаччина – продовжують імпорт російської нафти. Постачання російського газу в Європу скоротилося втричі, а його частка в імпорті знизилася з 45% до 19%.
Є у програми й успіхи в частині впровадження альтернативних викопному паливу рішень. Так, різноманітні заходи з підвищення енергоефективності та впровадження ВДЕ (відновлюваних джерел енергії) дали змогу знизити попит на газ на 18%, а його імпорт зменшився з 334 мільярдів кубометрів у 2022 році до 273 мільярдів кубометрів у 2024. Нова дорожня карта передбачає, що комплекс заходів у рамках REPowerEU здатний і надалі забезпечувати зниження споживання газу на 15 мільярдів кубометрів щороку, що до 2027 року знизить попит на 40-50 мільярдів кубометрів, а до 2030 року на 100 мільярдів кубометрів .
Читати докладніше: Сприяє чи суперечить “Зеленому курсу” програма REPowerEU?
Припинити залежність від агресора
Багато організацій громадянського суспільства послідовно критикують Євросоюз за надто повільне і непослідовне виконання як екологічних цілей програми, так і завдання з позбавлення агресора джерел фінансування за допомогою введення санкцій на експорт вуглецевого палива. За даними “Razom We Stand” експорт викопного палива від початку війни приніс Росії 870 мільярдів євро, з яких 208 мільярдів виплатив Євросоюз.
У 2024 році недостатність вжитих заходів стала особливо очевидною, коли імпорт скрапленого газу з Росії порівняно з попереднім роком зріс на 12%, постачання через трубопроводи збільшилося на 26%. У результаті Євросоюз заплатив російським постачальникам 23 мільярди євро, що істотно більше за 18 мільярдів витрачених на допомогу Україні. Російський газ у 2024 р. все ще закуповували десять членів ЄС і ще сім членів імпортували російський уран і пов’язані з експлуатацією АЕС послуги.
З кінця 2024 року, коли з обранням президентом США Трампа геополітична ситуація змінилася на менш сприятливу для України, посилився тиск бізнесу і політиків, які бажають відновити співпрацю з Росією, наприклад, перезапустивши газопровід “Північний потік” або розпочавши спільний видобуток вуглеводнів в Арктиці. Нова дорожня карта для програми REPowerEU – це не тільки спроба домогтися виконання раніше прийнятих показників енергетичної незалежності, а й політичний жест, який демонструє загальноєвропейську солідарність з Україною.
Європейський союз не просто обіцяє колись позбутися російської енергетичної залежності, але запропонував конкретний план дій для досягнення цього до кінця 2027 року.
Під час представлення Дорожньої карти 6 травня, у виступі Енергетичного комісара ЄС Дана Йоргенсена звучав навіть деякий патетичний надрив: “Наше послання Росії дуже дохідливе: “Більше ви не будете шантажувати членів Євросоюзу. Євро більше не надходитимуть у вашу мілітаристську кубушку. Ваш газ буде заборонений. Ваш тіньовий флот буде зупинений”. Ми робимо це заради нашої безпеки. Але це також важливий крок до енергетичної незалежності, щоб виробляти власну чисту і доступну енергію замість імпорту дорогого викопного палива“.
Що в “Дорожній карті”?
“Дорожня карта” містить дев’ять взаємопов’язаних заходів, покликаних повністю обірвати будь-яку енергетичну залежність Євросоюзу від Російської Федерації вже 2027 року.
Перші чотири заходи спрямовані на позбавлення від газової залежності і передбачають зобов’язати всіх покупців розкривати інформацію про контракти на російський газ, навіть той, що закуповується через посередників. ЄС заборонить як весь імпорт російського газу за наявними короткостроковими контрактами, так і укладення будь-яких нових контрактів до кінця цього року. Водночас імпорт російського трубопровідного газу і скрапленого природного газу (СПГ) за діючими довгостроковими контрактами має бути завершено до кінця 2027 року. Євросоюз планує вдосконалити спільне використання наявної газової інфраструктури та систему спільних закупівель газу за кордоном.
До кінця 2025 року Єврокомісія хоче отримати від держав-членів (наприклад, Угорщини, Франції), які досі “сидять на російській голці”, національні плани, що забезпечать поступову відмову від російського газу, нафти і радіоактивних речовин із чітким планом дій і термінами. На постачання російського ядерного палива будуть запроваджені мита, які дадуть рівні можливості альтернативним постачальникам з інших країн і компаній, а на підписання нових контрактів з російськими монополістом “Росатомом” вимагатиметься дозвіл Агентства “Євроатом”. Також буде створено європейську альтернативу постачанню російських радіоізотопів, які використовуються в медицині (автор статті не зміг з’ясувати, чому це стало частиною програми REPowerEU і чому така заміна є життєво важливою для Євросоюзу).
Останній, дев’ятий захід “дорожньої карти” передбачає посилення контролю за вирішенням проблеми нелегального надходження нафти на ринок через “тіньовий флот Росії”. Передбачається робота в усіх напрямках посилення діалогу із “зацікавленими третіми країнами” (як покупцями нафти, так і тими, що надають суднам свій прапор та інші послуги), робота з Міжнародною морською організацією (ММО) зі встановлення й підтримання суворих вимог до безпеки на морі, тощо. Єврокомісія також розгляне можливість створення спеціальної місії ЄС з тіньового флоту для спільного посиленого патрулювання європейських морів з метою виявлення та огляду підозрілих суден.
Читати докладніше наше розслідування на тему “тіньового флоту” Росії: Нафта воєнного розливу. Як аварія танкерів у Керченській протоці пов’язана з експортом російських нафтопродуктів “тіньовим флотом”
Критика від незадоволених країн
Цілком очікувано, що нову “дорожню карту” одразу абсолютно не прийняли в двох найбільш залежних від російських вуглеводнів країнах Євросоюзу – Словаччині та Угорщині.
Прем’єр Словаччини, Роберт Фіцо, заявив, що в сучасній формі цей план абсолютно “неприйнятний для Словацької республіки” і завдасть більше шкоди Євросоюзу, ніж Росії.
Віктор Орбан, звертаючись до однопартійців, використав критику “дорожньої карти”, щоб заявити про необхідність продовжити своє “нескінченне” правління: “Ми також зобов’язані виграти вибори наступного року, бо якщо не виграємо, то Угорщиною керуватиме не національний уряд, а уряд, нав’язаний нам із Брюсселя“.
Російські офіційні особи також висловили своє засмучення у зв’язку з новим європейським планом.
Міністр енергетики Росії Сергій Цівільов заявив: “Ми вважаємо, що ті заходи, які в ЄС застосовують у вигляді санкцій, вони незаконні і контрпродуктивні, зокрема для жителів цих країн. … Ми думаємо, що, цілком можливо, вони будуть реалізовувати свої заяви, але ми знайдемо можливість, щоб нашу продукцію поставляти тим, кого вона цікавить, а попит на нашу продукцію великий“.
У постійному представництві РФ при Євросоюзі та Євроатомі в Брюсселі зазначили, що: “деструктивні наслідки політики відмови від російських енергоресурсів для Європи є очевидними – затяжна стагнація економіки, деіндустріалізація, падіння добробуту населення“. “Запропоновані Брюсселем чергові антиринкові заходи, продиктовані виключно політичними мотивами, завдадуть економіці Євросоюзу ще більшої шкоди“, – наголосили російські дипломати в заяві, наданій в РІА Новини.
Усі ці критики єдині в надії, що узгодити запропоновані плани з країнами-членами ЄС, особливо в частині відмови від російського газу, Єврокомісії буде вкрай непросто.
Швидка відповідь зелених
Українські та європейські екологічні організації здебільшого підтримують наміри, викладені в плані, але вже 6 травня активно його розкритикували через “половинчастість” і відсутність виразних додаткових заходів щодо “зеленого переходу”.
Світлана Романко, засновниця і виконавча директорка організації “Razom We Stand”, детально розкритикувала вади “дорожньої карти”: “Ми вітаємо цю спробу ще більше скоротити потік європейських грошей у військовий гаманець Росії через закупівлі енергоносіїв у ЄС. Однак є неприйнятним те, що більш, ніж через три роки від початку російської повномасштабної війни ЄС досі відмовляється взяти на себе зобов’язання щодо припинення закупівель на спотовому ринку або встановити більш ранні терміни припинення імпорту СПГ-газу з Росії. Не вживаючи більш швидких заходів, Комісія посилає невірний сигнал як українцям, які щодня зазнають атак, так і всьому світу – про те, що людські життя все ще можна обговорювати, коли на кону стоять прибутки від видобутку корисних копалин“.
У новій доповіді Razom We Stand “Позбавлення від залежності від російського газу в країнах-членах ЄС: індивідуальний підхід”, показує, що в ЄС вже є все необхідне – технології, інструменти та політика, щоб звільнитися від російського СПГ-газу.
“Ця дорожня карта могла б ознаменувати швидкий початок кінця російського енергетичного домінування в Європі. Однак без обов’язкових сертифікатів походження СПГ ЄС не зможе закрити найбільшу шпарину у своїх енергетичних санкціях: російський газ, що торгується на короткострокових спотових ринках. … Без цього RePowerEU ризикує перетворитися на політику амбіцій без підзвітності“, – підсумовує Романко.
Том Льюїс, координатор з енергетичної політики CAN Europe заявляє: “Через 3 роки після вторгнення Росії в Україну настав час звернути увагу на російський уран. Обмеження на всі нові контракти “Євроатому” з Росією – хороший перший крок, однак ці заходи не здатні змінити дилему, притаманну ядерній енергетиці, яка полягає в тому, що ми зберігаємо нашу залежність від імпорту урану. Занадто багато уваги приділяється диверсифікації поставок, у той час як увага має бути зосереджена на скороченні та поступовій відмові від атомної енергетики в рамках зміцнення енергетичної безпеки“.
Експерт Європейського Грінпіс з питань клімату та енергетики Томас Гелін сказав: “Те, що гроші на ці види палива продовжують надходити у військовий гаманець Путіна – це ганьба. Але Комісія ризикує замінити одну катастрофічну залежність на іншу – відключити газ Путіна і підключити газ Трампа. Замість того, щоб вплутувати нас у брудні та ризиковані контракти на викопне паливо, урядам країн ЄС слід скоротити втрати енергії та зменшити рахунки людей, утепливши домівки, забезпечити нам справжню енергетичну безпеку завдяки масштабному зростанню відновлюваних джерел енергії. Припинення імпорту російського палива має стати початком повної відмови від викопних видів палива, і заборона на нові проєкти з видобутку викопного палива – це…єдина дорога до справжньої енергетичної незалежності“.
Справді, план написаний так, ніби всі подальші кроки з переходу до “зеленої” енергетики та з розвитку політики енергоефективності вже передбачені десь іще або стануться самі собою. Водночас дії із закупівлі газу та урану з неросійських джерел уже детально прописані в самій “дорожній карті”.
Що буде далі
Протягом літа Єврокомісія буде зайнята перетворенням описаних у “дорожній карті” заходів на законопроекти та закони. Це потребуватиме складних переговорів не тільки з Угорщиною і Словаччиною, а й з Італією, Францією та іншими країнами-членами, які підсіли на дешевий російський СПГ.
Очікується, що передбачена “дорожньою картою” комплексна програма по боротьбі з тіньовим флотом буде тісно пов’язана з 17-м пакетом антиросійських санкцій,який набрав чинності 20 травня 2025 року. При цьому новий пакет санкцій, цілком можливо, буде скоординовано із заходами, запланованими в Конгресі США.
Протягом першого року плану скорочення імпорту з Росії судилося “виконуватися” незалежно від ухвалення законів, бо внаслідок припинення транзиту газу через Україну частка російського газу в структурі імпорту ЄС у 2025 р. знизиться з 19% до 13%. Сьогодні Єврокомісія очікує, що за цей рік до ЄС надійде 36,5 млрд м3 газу з Росії, у т.ч. 20 млрд м3 у вигляді СПГ і 16,5 млрд м3 через газопровід “Турецький потік”.
Наприкінці 2025 року ряд країн мають представити своє бачення повного позбавлення від російського палива, але деякі країни замість цього можуть знову попросити відстрочку.
Що буде далі – передбачити вкрай складно, але за будь-якого сценарію на екологічні організації чекає велика робота з повернення програми REPowerEU в її початкове “зелене” русло. В іншому випадку, за ослаблення геополітичної напруженості, політики можуть втратити будь-який інтерес до досягнення її цілей як уже неактуальних, а за наростання – остаточно стати на шлях швидкої заміни СПГ, урану і вугілля з “поганих” країн на поставки з “хороших”.
Джерело головного зображення: ClimateBreak
