Пожежі в “Асканія-Нова”. Наслідки воєнної окупації заповідника

Вікторія Губарева

В “Асканія-Нова” — унікальному біосферному заповіднику в південній частині України, вирували пожежі: що відбувається зараз в окупованій росіянами установі?

З першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну біосферний заповідник “Асканія-Нова” у Херсонській області перебуває в окупації. Це найстаріший заповідник на території України — заснований німецьким бароном Фрідріхом Фальц-Фейном у 1898 році. Саме він на території для випасу овець, помітивши, що худоба знищує степову рослинність, першим вирішив виділити ділянку, яка була б захищена від тварин. Метою огородження території було зберегти її у первозданному вигляді.

Згодом територія заповідних земель зростала. Заповідник пережив дві війни, пізніше був включений до списку біосферних резерватів ЮНЕСКО. “Асканія-Нова” зберегла свої межі, коли Україна здобула незалежність. Там велися наукові дослідження, проводились екскурсії для любителів природи. Над заповідником проходить шлях міграції перелітних птахів, тож щороку там пролітає сотні тисяч різних видів. Тут також активно займалися ревайлдингом (від rewilding – природовідновлення) — розведенням тварин, які з якихось причин зникли зі своїх ареалів та заселенням заново.

Заповідник був окупований у перші дні повномасштабного вторгнення 2022 року. З того часу на території заповідника дислокується військова техніка і збройні формування, особовий склад, споруджуються фортифікації, а також над його територією постійно пролітає авіація, що взагалі є забороненим явищем для повітряного простору подібних заповідних територій. Все це створювало і продовжує створювати величезний фактор стресу для тварин та, звісно, унеможливлює нормальну роботу природоохоронної установи.

Проте, попри окупацію, впродовж перших 13 місяців війни заповіднику вдавалося функціонувати як українській установі. Його керівництво не пішло на угоди з росіянами, що дозволило зберегти заповідний степ, колекції тварин зоопарку та насадження в дендропарку.

Читайте більше у статті:

Російська адміністрація та нові ризики

20-го березня 2023 року окупаційна влада призначила власну адміністрацію та встановила фактичний контроль над установою. Це призвело до збільшення ризиків і не залишило жодних реальних важелів впливу на перебіг подій та процеси життєзабезпечення колекцій в українському нормативно-правовому полі.

За повідомленням Української природоохоронної групи, нових загроз додали серпнево-вересневі пожежі. Під час останньої, яка виникла 1 вересня через удар блискавки, згоріло 1790 гектар заповідного степу — про це свідчать дані супутникових знімків. Ця пожежа поки стала найбільшою, що відбулись за час окупації.

Фіг. 1. На супутниковому знімку PlanetScope відмічені ділянки, які постраждали від пожеж від початку ескалації війни в Україні. Джерело: УПГ

Відповідальність за наслідки пожежі та завдані збитки для екосистеми заповідного степу цілком лежить на окупаційній адміністрації. Як відмітив спеціаліст заповідника, який побажав залишитися анонімним:

“Хоча остання пожежа викликана через удар блискавки, її поширенню міг запобігти достатній протипожежний прокіс шириною у 200 м, передбачений протипожежними заходами (фактично, прокошено смугу шириною всього 100 м). Попередня пожежа у Великому Чапельському поді, за свідченням очевидців, спричинена запуском ракети військовою авіацією рф над заповідною територією, хоча окупаційна адміністрація оперативно відзвітувала про “знайдені уламки невідомої артилерійської системи” українського походження…”.

Росіяни перешкоджають контакту з підконтрольними територіями… Але інформацію все одно продовжують збирати дистанційно

Інформацію про біосферний заповідник співробітники, що виїхали на підконтрольні Україні території, збирають дистанційно за допомогою супутникових знімків. Адже в заповіднику не залишилось спеціалістів, які могли б провести безпосередні візуальні обстеження.

І хоча частина персоналу установи досі залишається на окупованій території, більшість цих людей Віктор Шаповал, директор біосферного заповідника “Асканія-Нова”, називає заручниками ситуації:

“Окупаційна адміністрація попереджає цих людей про достатньо жорсткі санкції за передачу будь-якої інформації. Проте ми розуміємо загальну картину і перебіг подій в установі. Частину даних отримуємо засобами дистанційного моніторингу (як у випадку з пожежами, викошуванням тощо). Тим часом, окупаційна адміністрація намагаючись імітувати певні позитивні зрушення, сама публікує новини”.

Скільки згоріло в “Асканії-Нова”: дві, три чи сім тисяч гектар?

На сторінці заповідника у Facebook повідомили, що пожежа, яка сталася 1 вересня — вже сьома, що виникла у “Асканії-Нова” з моменту повномасштабного вторгнення росії.

Проте до цього в ЗМІ активно ширилась новина про 7 тисяч гектарів згорілої землі — дезінформацію поширила пресслужба Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Насправді сумарно за період окупації вогонь знищив понад 3500 гектарів заповідника — це більше, ніж десята частина всієї його площі. Цю цифру назвали в Український природоохоронній групі, підтвердили в самому заповіднику, а згодом в особистій розмові повторив і Віктор Шаповал.

Більша частина згарищ — 2208,62 га — землі заповідної зони, де зростають формації рослинності, занесені до Зеленої книги України (аналог Червоної книги, проте містить дані не про конкретні види рослин, а про рослинні угрупування).

Як зазначають працівники заповідника, пожежі у буферній зоні та зоні антропогенних ландшафтів відбувалися в агроценозах – це засмічені перелоги та стерня сільгоспкультур. Усі згорілі площі в межах заповідної зони сталися саме в степових біотопах, які є головною природною цінністю “Асканії-Нова” та еталоном типчаково-ковилових степів причорноморського регіону.

 Постраждали заповідні ділянки, які охороняються вже понад сто років – «Стара», яка охороняється з 1898 року, та «Успенівка», яка охороняється з 1927-го. Крім того, вся ця територія входить до складу Смарагдової мережі України, має Сертифікат ЮНЕСКО у рамках Програми “Людина та біосфера“.

Великий Чапельський під може втратити унікальне біорізноманіття

Не менш жахливий наслідок — ураження вогнем Великого Чапельського поду. Саме на цій ділянці, яка навесні періодично заповнюється талими водами, зареєстрований найвищий показник різноманітності квіткових рослин у заповіднику. Територія є настільки цінною, що була включена до водно-болотних угідь міжнародного значення та охороняється Рамсарською конвенцією, а його біотопи включені до Резолюції Бернської конвенції як особливо цінні.

“З огляду на дати останніх масштабних пожеж (кінець вегетаційного сезону), більшість однорічних рослин уже завершили вегетацію, значна частина багаторічних, зокрема рідкісні ефемероїди (тюльпани Геснера, скіфський), перебували у стані напівспокою. Окрім того, домінуючі види ковили, занесені до Червоної книги України, не були знищені, а лише втратили надземну частину”, — кажуть в Асканії.

Зникнення рослин — це не найбільша проблема “Асканії-Нова”

За словами Віктора Шаповала, більший ризик, ніж проблему вигорання рослинності, пожежі у Великому Чапельському поді несуть для копитних. Саме тут утримується колекція тварин, яка має статус Національного надбання України:

“Територія загороджена, і в разі її повного тотального вигорання, тварини не матимуть змогу для виходу і переміщення до безпечної зони”, — каже Шаповал.

Від масштабних пожеж страждає й ентомофауна (види комах), яка не має змоги можливості уникати небезпечних ділянок, на відміну від птахів чи ссавців. Саме ця фауністична група страждає найбільше.

Великої шкоди завдають фортифікаційні споруди, траншеї, вирви від вибухів і інші дії військових, які порушують ґрунтовий покрив та створюють белігеративні ландшафти (тобто створені внаслідок воєнних дій).

“Це те, що дійсно руйнує степ. Якщо не назавжди, то на десятиліття”, — каже Шаповал.

Чи відбудеться відновлення?

“Насправді для степової екосистеми пожежа — це не катастрофа, якщо не вигорає весь цілісний масив”, — коментує питання про небезпеку пожеж для екосистем заповідника Віктор Шаповал.

За його словами, пожежі — природне явище, яке в степах трапляється відносно часто. Вони можуть бути спричинені ударом блискавки, і степова екосистема до цього загалом адаптована. По-перше, під час пожежі пошкоджується лише наземна частина рослин, і багаторічні види можуть відновитися з підземних органів.

По-друге, в ґрунті залишається банк насіння, який дає змогу рослинам продовжити існування на території, яка вигоріла.

Тому і відновлювати цю рослинність спеціально, за подальшого сприятливого перебігу подій, немає потреби.

“За великим рахунком, відновлення буде мати спонтанний характер. Насправді, і в доокупаційний період Асканія зазнавала багатьох пожеж, а рослинність мала можливість відновлюватись”, — дає надію Шаповал.

Точні строки відновлення назвати поки що неможливо — все залежить від безлічі факторів та їхньої взаємодії, проте в будь-якому випадку — рослинність відновиться. Детальну інформацію про напрямок та динаміку змін можна буде отримати лише наступного року, після поновлення вегетації.

Однак для заповідної екосистеми великомасштабні пожежі становлять загрозу, оскільки території, що відновилися, можуть відрізнятися за видовим складом від тих, які вигоріли. Тому відновлена Асканія-Нова може разюче відрізнятися від тієї, яку понад сто років охороняє людина.