Україна може зробити природу ключовим елементом національної безпеки через скоординовані дії держави та суспільства.
Екологічні ризики необхідно включити до стратегій національної безпеки та розглядати на рівні з військовими загрозами. Створення спільних команд експертів у межах Ради національної безпеки і оборони дозволить оперативно реагувати на забруднення довкілля та екологічні катастрофи. Громадяни можуть підтримати це, документуючи екологічну шкоду на місцевому рівні.
Методи моніторингу мають бути адаптовані до умов війни. Чинні мирні інструменти не враховують мін і вибухів, залишаючи значну частину шкоди без оцінки. Необхідно також використовувати сучасні технології: дрони, супутники та системи аналізу забруднення на основі штучного інтелекту. Відкриті бази даних про екологічну шкоду підвищать прозорість і підтримають міжнародні судові процеси та вимоги щодо відновлення.
Вже існують міжнародні правові механізми для притягнення до відповідальності за екологічні злочини війни. Римський статут і Женевські конвенції забороняють завдання тяжкої довгострокової шкоди довкіллю під час збройних конфліктів. Ці норми є обов’язковими в межах міжнародного права і не можуть бути скасовані.
Визнання екоциду окремим міжнародним злочином посилить відповідальність і створить тиск на корпорації та держави-агресори. Україна вже просуває цю ініціативу на глобальному рівні. На національному рівні екоцид у країні визнано кримінальним злочином.
Україна ухвалила Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року і План реалізації на 2025–2027 роки. Наступний крок — практичне виконання: сучасний моніторинг, правові дії, відновлення екосистем і участь громадськості.