Олег Листопад, Євген Симонов
Хоча Україна звернулася до багатьох міжнародних інстанцій для встановлення контролю над ліквідацією наслідків катастрофічного нафторозливу в Керченській протоці, істотної допомоги поки що не надійшло. Водночас російська сторона справно отримує міжнародну допомогу. У статті обговорюються можливі подальші кроки України та міжнародної спільноти. Відносно ефективним заходом щодо зниження екологічних ризиків нафтоперевезень стали санкції щодо тіньового флоту Росії. На закінчення в статті розповідається як країни Європи вводять нові санкції проти тіньового флоту і розглядають можливість зниження цінового максимуму для російської нафти.
Україна вимагає покарати порушників
Росія не дає Україні та міжнародним спостерігачам доступу ані до своїх територій, ані до окупованих територій України, таких як Крим і узбережжя Азовського моря. Оцінювати масштаб аварії танкерів у Керченській протоці і перевірити, наскільки адекватно діють російські рятувальні та інші служби під час ліквідації наслідків, влада України може хіба що за супутниковими знімками та інформацією в соцмережах.
Тому Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) після аварії 15 грудня 2025 р. звернулося з відповідними зверненнями до Чорноморської комісії, секретаріатів конвенцій ООН, ЮНЕП, ЮНЕСКО, Європейського Союзу та Міжнародної морської організації (ММО, International Maritime Organization – IMO). Газета “Світ” отримала від міністерства цей набір листів і опублікувала витяги, які ми наводимо нижче.
У зверненнях Міністерства зазначається, що “інцидент стався через недотримання російською стороною технічних вимог безпеки судноплавства, зокрема, використання річкових суден у відкритому морі під час шторму. Ця ситуація відображає ширшу тенденцію недотримання Російською Федерацією міжнародних стандартів безпеки, що є характерною поведінкою держави-агресора“.
Міністр захисту довкілля Світлана Гринчук, яка підписала ці листи, також наполягала на тому, що “інцидент вимагає посилення міжнародного нагляду за дотриманням стандартів безпеки на морі та посилення тиску на Російську Федерацію з метою недопущення подальшого забруднення морського середовища. Крім того, вкрай необхідно, щоб Росію було притягнуто до відповідальності і вона зобов’язана відшкодувати втрати для довкілля“. Для цього Україна попросила скликати засідання Чорноморської комісії.
Комісія із захисту морського середовища Чорного моря від забруднення – міжурядовий орган з виконання Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестської конвенції), її Протоколів та Стратегічного плану дій з відновлення та захисту Чорного моря. Конвенцію в 1992 році підписали представники Болгарії, Грузії, Росії, Туреччини, Румунії та України. У жовтні 2024 року Україна заблокувала передачу Російській Федерації головування в секретаріаті цієї конвенції.
Від ММО Україна вустами Міндовкілля зажадала наступного:
“1. Ініціювати проведення міжнародної оцінки для визначення масштабів шкоди, заподіяної морському середовищу Чорного моря внаслідок розливу мазуту.
2. Сприяти заходам щодо посилення міжнародного нагляду за дотриманням екологічних стандартів для морського транспорту та технічних вимог до суден.
3. Підтримати зусилля з відновлення постраждалих від цього забруднення морських екосистем у співпраці з відповідними регіональними організаціями.
4. Офіційно засудити дії Російської Федерації, що суперечать її міжнародним екологічним зобов’язанням“.
Міжнародна морська організація (МMO) – спеціалізована міжурядова установа ООН, яка відповідає за встановлення глобальних стандартів безпеки судноплавства, запобігання забрудненню довкілля із суден і сприяння ефективності міжнародного морського транспорту.
Також міністр захисту довкілля України провела низку двосторонніх зустрічей. Зокрема, з послом Туреччини в Україні Мустафою Левентом Більгеном. Посол Туреччини запевнив, що підтримує ініціативи України та інформуватиме турецьку сторону про наслідки аварії та позицію Міндовкілля.
Однак, незважаючи на заяви, жодних обмежень проходу російських старих суден через чорноморські протоки, які контролює Туреччина, не послідувало. Жодні експерти від Туреччини, які б оцінювали збитки, завдані Чорному морю, не висловилися щодо катастрофи. Не було зроблено жодних заяв, вимог, претензій.
Детально про катастрофу: Нафта воєнного розливу. Як аварія танкерів у Керченській протоці пов’язана з експортом російських нафтопродуктів “тіньовим флотом”
Міжнародні організації не поспішають на допомогу
31 січня відбулося позачергове, скликане на вимогу України, 45-те засідання Комісії із захисту Чорного моря від забруднення за участю представників Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії, України, а також Росії. Українська делегація брала участь у засіданні на чолі з міністром захисту довкілля та природних ресурсів України Світланою Гринчук.
“Протягом засідання країни-учасниці висловилися з приводу ситуації, однак після чотирьох годин дискусій сторони не дійшли консенсусу щодо підсумкової резолюції за результатами засідання. Усвідомлюючи неминучість оцінки Комісією порушення РФ вимог статті 3 та 4 Протоколу, представники країни-агресора вдалися до звичної для них тактики маніпуляцій та перекручення фактів, намагаючись нав’язати власну інтерпретацію подій, правил та процедур. Результати цього засідання продемонстрували інституційні проблеми в роботі Комісії, на які Україна неодноразово звертала увагу“, – повідомила про результати зустрічі офіційна веб-сторінка міністерства.
Іншими словами, засідання закінчилося нічим.
27-31 січня 2025 року відбулося дванадцяте засідання підкомітету із запобігання та реагування на забруднення Міжнародної морської організації.
На сесії, яка проходила під головуванням представника Фінляндії, були присутні делегації урядів-членів та асоційованих членів ММО, представники програм ООН, спеціалізованих установ та інші спостерігачі від міжурядових організацій.
“Під час сесії підкомітету одним із ключових пунктів порядку денного стало обговорення наслідків ситуації, що склалася через вилив мазуту поблизу Керченської протоки в Чорному морі. Делегація України виступила із заявою щодо вказаного інциденту, зазначивши, що:
– широкомасштабні негативні екологічні наслідки були результатом скидання мазуту, зокрема загибель понад 700 морських птахів і 61 дельфіна через прямий вплив токсичного мазуту;
– ці інциденти є явним порушенням міжнародного права , оскільки Російська Федерація не виконала зобов’язання згідно з кількома морськими конвенціями: допустила використання суден, непридатних для морських операцій, та відмовилася повідомити Україну про інцидент із забрудненням”, – повідомила прес-служба Міндовкілля.
Водночас було наголошено, що держави-члени мають посилити заходи з боротьби з “тіньовим флотом” і забезпечити дотримання резолюції IMO A.1192(33) про заклик до держав-членів і всіх відповідних зацікавлених сторін сприяти діям із запобігання незаконним операціям “тіньового флоту” в морях.
Під час засідання підкомітету Україну підтримали делегації Австралії, Канади, Японії, Норвегії, Польщі (від імені всіх держав-членів ЄС та Європейської комісії), Великої Британії , а також США.
Але спільної резолюції, яка вимагала б від Росії відправити в утиль небезпечні посудини , а від усіх країн – припинити купівлю доставленої з їхньою допомогою нафти, ухвалено не було. Як не було і вимоги допустити до забрудненого узбережжя і морських акваторій міжнародних експертів для оцінки збитків, тощо.
Також наприкінці січня Міндовкілля отримало відповідь від Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).
“Напередодні Конференції ООН з океанів, ЮНЕП готова надати Україні технічну допомогу в оцінці збитків, завданих екосистемі Чорного моря цією катастрофою. Це буде важливий крок у подоланні наслідків аварії“, – ділиться тезами листа прес-служба міністерства.
ЮНЕП також підкреслює, що ці роботи повинні проходити в тісній співпраці з Комісією із захисту Чорного моря від забруднення, яка має відповідний мандат. Крім того, Секретаріат ЮНЕП готовий співпрацювати з Міжнародною морською організацією для посилення міжнародного контролю над дотриманням екологічних стандартів морськими суднами. Тобто з тією самою Чорноморською комісією і тією ж таки ММО, які вже показали свою неспроможність у плані ухвалення ефективних рішень і заходів.
У відкритих джерелах ми не знайшли інформації про жодну подальшу допомогу ЮНЕП, тоді як 2007 року вона відіграла ключову роль в аналізі наслідків для України аналогічного допущеного росіянами нафторозливу.
Тим часом Росія успішно отримує міжнародну допомогу
Росія сама вже наступного дня після катастрофи оперативно запросила міжнародну допомогу в отриманні матеріалів дистанційного зондування в рамках “Хартії з космосу і великих катастроф“(“International Charter: Space and Major Disasters”). І цю допомогу негайно надали космічні агентства півдюжини “недружніх країн”, які з 17 грудня до 7 лютого щоденно публікували на спеціальному сайті матеріали про наслідки розливу мазуту в Чорному морі (нині сторінка з цими матеріалами вже недоступна). На сайті Хартії катастрофа іменувалася не інакше як “Розлив нафти в Росії” (“Oil spill in Russia”) попри очевидний факт, що принаймні половина забруднень спостерігалася безпосередньо на окупованій території України.
Докладніше про території, що зазнали впливу: Нафта воєнного розливу (2): Масштаб катастрофи та її наслідки для біоти та екосистем регіону
На думку заступника директора з науки Українського інституту гідрометеорології Юрія Ільїна, загалом система міжнародного співробітництва в Чорному морі після окупації Криму виявилася частково паралізованою, а відтак порушена і система контролю, який здійснюють міжнародні організації. Це робить зручним для міжнародних структур представлення цього інциденту як внутрішньоросійського, не пов’язаного з війною та окупацією.
У квітні 2025 року витоки нафтопродуктів з уламків танкерів, що лежать у територіальних водах України, знову було видно на космознімках. Росія планує вкрай сумнівну операцію зі створення саркофагів-кофердамів для ізоляції трьох частин танкерів, які затонули на мілководді, з подальшим витяганням нафтопродуктів, а потім підйому залишків суден разом із кофердамами вже у 2026 році. Вдалих прецедентів таких операцій у світі вкрай мало. Набагато більше вдалих прикладів відкачування нафти без зведення додаткових оболонок, але їхнє планування та здійснення потребує менших витрат, тоді як російський уряд воліє ліквідовувати наслідки розливу найбільш капіталомісткими методами. Тільки операція з проєктування, виготовлення та встановлення кофердамів обійдеться більш ніж у 100 мільйонів доларів США. У будь-якому разі ухвалений план передбачає, що сповнені нафтопродуктами фрагменти трухлявих танкерів і надалі створюватимуть загрозу продовження нафторозливів принаймні до 2026 року. Велике занепокоєння викликає відсутність будь-якого міжнародного механізму контролю або хоча б оцінки цього плану незалежними міжнародними експертами.
Сьогодні Росія також може претендувати на міжнародні страхові виплати, оскільки є однією зі 126 країн-членів “Міжнародного фонду компенсації при нафтовому забрудненні” (International Oil Pollution Compensation Funds – IOPC Funds). На сесії Фонду наприкінці квітня розглядали спеціальний документ про перспективи виплат належних РФ компенсацій під заголовком “Інциденти в Російській Федерації“. Документ оповідає про розлив у “Керченській протоці, Анапському і Темрюцькому районі Російської Федерації” і зазначає, що в січні 2025 року “забруднення нафтою також було відзначено в Севастополі на Кримському півострові“. У якій країні перебуває півострів дипломатично не уточнюється. Директор Фонду “провів неформальні дискусії” з російською делегацією, але Фонду “ще тільки належить отримати формальний запит про допомогу від Російської Федерації“. Документ також повідомляє, що за правилами Фонду ліміт цивільної відповідальності за розлив для учасників конвенції становить 4.51 млн умовних одиниць (близько 6 млн доларів США), ліміт відповідальності з урахуванням коштів Фонду – 203 млн умовних одиниць (280 млн доларів США).(Тобто російський винуватець аварії заплатить 6 мільйонів, а міжнародний страховий фонд додасть ще 274 мільйони доларів).
Росприроднагляд уже заявив про збитки в розмірі одного мільярда доларів США, і додаткові кошти для відшкодування витрат на ліквідацію наслідків витребують через суд місцеві муніципалітети і морська рятувальна служба РФ. Усе це, ще не рахуючи супердорогу операцію з коффердамами. Таким чином Росія може отримати від IOPC Funds близько 270 мільйонів доларів за забруднення української акваторії та берегів окупованого Криму.
Що робити Україні?
Міністр захисту довкілля України вже за два дні після аварії, 17 грудня, заявила, що збиток від аварії перевищив 14 мільярдів доларів і Україна прагнутиме примусити Російську Федерацію його відшкодувати. У ситуації, яка склалася, незрозуміло, як саме планується домогтися цього відшкодування.
“Україна повинна не просто активніше реагувати на цю ситуацію, а послідовно і системно домагатися вжиття заходів. Здійснюючи, зокрема, розслідування щодо компаній, які купують нафту, і вимагати в ЄС посилення санкцій“, – повідомила газеті “Світ” екс-голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна Гопко – Далі треба звернутися до кожної з демократичних держав-членів Ради Безпеки ООН із пропозицією розглянути це питання … Це повинно робитися на рівні МЗС, яке має використати весь свій потенціал, що є набагато більшим в міжнародних справах за потенціал тієї самої держави. Також мають сказати своє слово як Комітет з питань екологічної політики, так і Комітет із зовнішньої політики Верховної ради України (ВРУ). І взагалі парламент має ухвалити цілу низку документів з цього питання“.
Важливо розуміти, що цей приклад забруднення Росією Чорного моря не розглядається в міжнародному праві як випадок, спричинений військовими діями. Тому тут має включатися Директива 2004/35/ЄС Європейського Парламенту та Ради “Про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію наслідків завданої довкіллю шкоди” від 21 квітня 2004 року.
“Метою Директиви є встановлення меж екологічної відповідальності. Зазначені межі ґрунтуються на принципі “забруднювач платить”“, – йдеться в дослідженні організації “Екологія-Право-Люди” (ЕПЛ).
Експерти ЕПЛ зазначають, що ця директива застосовується в разі, коли шкоди завдано біологічним видам і оселищам, які перебувають під охороною, водним ресурсам або ґрунтам.
Відшкодуванню підлягають витрати на проведення оцінки шкоди, збір даних, виконання запобіжних і відновлювальних заходів; адміністративні, судові та виконавчі витрати, зокрема нагляд і контроль.
Розлив у Чорному морі є якраз таким випадком, який підходить під цю Директиву. Але біда в тому, що українське законодавство має безліч різночитань із положеннями названої директиви. Для того, щоб Україна розмовляла з європейцями однією мовою, потрібно виконати чималу роботу. Потрібно або прийняти спеціальний закон, або внести зміни до базового закону (“Про охорону навколишнього природного середовища”) та інших нормативно-правових актів.
“Щоб розраховувати на відшкодування збитків для довкілля, наші методики розрахунку шкоди мають відповідати “кращим міжнародним практикам” – говорить міжнародний експерт у галузі екологічного менеджменту Андрій Демиденко – Але для запозичення “кращих міжнародних практик” треба реформувати підходи України до оцінки шкоди. Бо тут досі діє радянська оцінка екологічної шкоди, як шкоди державі від порушення законодавства, а не шкоди довкіллю та екосистемам. Така практика є корупційною за задумом. Уряд одним своїм рішенням може змінити оцінку величини екологічного збитку в сотні разів. Звичайно, жоден притомний міжнародний суд цього не визнає“.
Навіть у найкращий спосіб розрахований збиток буде складно стягнути без міжнародного розслідування всіх механізмів його заподіяння, щоб показати, що його завдано з вини РФ, а не через непереборні обставини. Розслідування передумов катастроф також допоможе визначити комплекс заходів щодо запобігання таким аваріям у майбутньому. Для цього Україна (або якийсь міжнародний орган, що веде розслідування) має не тільки використовувати космознімки, але також може запитати у РФ результати всіх її власних розслідувань і перевірок стану флоту, які тривають нині.
Результати наглядової діяльності РФ, проведеної без зовнішнього контролю, викликають питання. Так, перевіривши 1333 малих танкерів, Росія на початку травня 2025 р. заявила, що заборонила до використання лише 29 з них. З огляду на пенсійний вік і стан цього флоту, такий косметичний напівзахід викликає побоювання, що трагедія може повторитися в найближчому майбутньому. Росія погрожує також перевірити на предмет безпеки 139 власних великих танкерів місткістю понад 5000 тонн, але явно не збирається робити це з тисячею підконтрольних їй суден тіньового флоту під чужими прапорами.
Також Україні треба доопрацювати й ухвалити (або написати наново) закон про державний екологічний контроль і закон про Смарагдову мережу, які вже впродовж чотирьох років застрягли у ВРУ. А також ухвалити ряд інших законів і підзаконних актів, які дадуть змогу чіткіше оцінювати шкоду довкіллю. Зокрема, вдосконалити “Порядок здійснення моніторингу біологічного та ландшафтного різноманіття“, який нещодавно затвердив Кабмін України. І не чекати закінчення війни, як передбачає постанова Кабміну, а почати її застосовувати вже сьогодні.
Санкції як робочий інструмент військово-екологічної політики
Ще 23 грудня Президент України Володимир Зеленський окреслив у розмові з прем’єр-міністром Великої Британії пріоритети боротьби одночасно і з забрудненням, і з фінансуванням Росією війни: “...обговорили і тиск на Росію через війну, і що особливо цінуємо – санкції проти російських танкерів, тіньового флоту, який забезпечує шляхи грошей на війну. Усі такі танкери мають бути під санкціями, і від них слід уберегти не лише європейські порти. Зараз усі бачать наслідки катастрофи в Чорному морі – мазут, який забруднює узбережжя. Росія використовує дуже старі судна – по 50 років, використовує все що завгодно, щоб заробити гроші. Це загроза повномасштабна і з точки зору фінансування війни, і з точки зору шкоди для природи. Жодне море світу не заслуговує на всю цю шкоду від російської присутності“… – сказав Зеленський.
І справді, наступні три місяці показали, що санкції, накладені Великою Британією, США та Євросоюзом у грудні-лютому на судна “тіньового флоту” РФ, вивели з експлуатації до 45% таких суден і сприяли їхній заміні на більш надійні та безпечні, забезпечені західними страховками танкери, які здебільшого перевозять нафту за контрактами, що відповідають максимуму цін на російську нафту в 60 доларів за барель. При цьому ризик аварій з розливами нафти знизився, так само як і доходи РФ від її продажу. До квітня, завдяки тарифній війні, розв’язаній Трампом, сама міжнародна ціна на нафту впала нижче санкційного “цінового максимуму”, що зробило “безкарними” майже будь-які перевезення російської нафти та створило більше стимулів для її перевезення не тіньовими суднами.
Робоча група з міжнародних санкцій для Росії 6 травня 2025 р. опублікувала на сайті Стенфордського університету Санкційний план №4, у якому рекомендує країнам G7 та їхнім союзникам такі заходи:
- накласти санкції на більшість суден тіньового флоту, щоб остаточно зрушити баланс на користь “законних” танкерів, застрахованих авторитетними західними об’єднаннями;
- накласти санкції на всі нафтогазові компанії Росії та організації, які будь-яким чином сприяють експорту російської нафти в обхід цінового максимуму (наприклад, на альтернативних західним страховиків);
- знизити ще на 15 доларів США “максимум цін на російську нафту і мазут”, оскільки з падінням цін на нафту сучасні її рамки втратили сенс;
- закласти в тариф на перевезення “західними танкерами” російської нафти преміальні надбавки, які робитимуть відрахування у фонд допомоги Україні;
- замість внесення до списку санкцій компаній, можна піддавати санкціям нафтоналивні термінали Росії. З огляду на те, що обсяг експорту визначається потужністю 18 основних портових терміналів РФ, така схема є не менш ефективною і її виконання легше контролювати.
Загалом, група вважає літо-осінь 2025 року найбільш вдалим моментом для економічного тиску на Росію через санкції задля примусу її до укладення повноцінного перемир’я, а потім і справедливої мирної угоди.
Євросоюз і Велика Британія всерйоз розглядають можливість максимального посилення санкцій, пов’язаних із торгівлею російською нафтою. І схоже, що вони чують рекомендації Робочої групи. Велика Британія 9 травня внесла до санкційних списків ще 110 танкерів тіньового флоту. Під санкції також потрапили російські компанії, які намагаються надати суднам тіньового флоту страховку, що нібито відповідає міжнародним стандартам. 20 травня список доповнили ще 14 танкерами й одним підданим Великої Британії John Michael Ormerod, викритим в організації продажу 25 старих танкерів для потреб РФ.
20 травня і Євросоюз наклав санкції ще на 190 танкерів у рамках 17-го пакета санкцій, а також на російського страховика VSK і дубайського Eiger Shipping, так само як і на компанії з Туреччини, ОАЕ, Гонконгу та В’єтнаму, що сприяють операціям тіньового флоту. Загалом під санкціями ЄС зараз перебувають 342 танкери.
За даними Lloydslist.com, загалом під антиросійськими санкціями на 21 травня 2025 року перебуває понад 700 суден, або 10% світового танкерного флоту.
Оголошуючи нові санкції глава зовнішньополітичного відомства Європейського союзу Кайя Каллас наголосила, що відтоді, як ЄС запровадив обмеження цін на нафту та санкції проти тіньового флоту, відповідні доходи Росії скоротилися на 38 млрд євро (42.8 млрд доларів). Доходи Росії в березні 2025 року були на 13,7 % нижчими, ніж у березні 2023 року, і на 20.3 % нижчими, ніж у березні 2022 року.
При цьому європейські чиновники все частіше обґрунтовують санкції не дотриманням цінового максимуму на нафту, а боротьбою з порушенням правил судноплавства та екологічної безпеки нафтоперевезень. Втім, танкерам, які потрапили під санкції, як і раніше, дозволяється плавати через європейські води. Єврокомісія раніше заявила, що всі танкери у водах ЄС повинні інформувати про наявність у них надійної страховки, але способи змусити їх це робити обмежені.
Європейські чиновники готуються обговорити на зустрічі G7 зниження планки обмежень на ціну російської нафти з 60 до 50 доларів США за барель. Ймовірно, це стане одним з елементів 18-го пакета санкцій.
Раніше Конгрес США підготував аналогічні заходи щодо посилення санкцій, але після втрати Трампом інтересу до примусу РФ до перемир’я в Україні, їх введення під великим питанням. Деякі аналітики вважають що без участі США Європа не зможе ефективно домагатися виконання своїх власних санкцій.
***
Загалом очікувано, хоча й вельми сумно, що міжнародні механізми з охорони довкілля, які і в мирний час не завжди є ефективними, значною мірою перестали працювати під час війни. У всякому разі стосовно забруднення міжнародних акваторій Чорного та Азовського морів. Частково це пов’язано з запеклою геополітичною конкуренцією/поляризацією в рамках усіх міжнародних інституцій, а частково – з нездатністю уряду і громадянського суспільства України приділяти всім цим складним “невійськовим” міжнародним екологічним механізмам достатню увагу під час війни.
Найдинамічніше розвиваються механізми “подвійного призначення”, спрямовані насамперед на зниження спроможності Росії фінансувати війну, а по-друге – на зниження ризику розливів нафти. Якщо спочатку введені санкції і ціновий максимум зовсім не враховували можливих екологічних наслідків, що частково і призвело до зростання тіньового флоту і пов’язаних з ним екологічних ризиків, то зараз санкції, які вводять знову, часто включають більш очевидні заходи екологічної безпеки. Крім того, зросла після катастрофи в Керченській протоці і увага до ризиків тіньового флоту, яка активізувала розвиток дієвих механізмів примусу всіх суден, незалежно від юрисдикції та фактичної приналежності, дотримуватися базових заходів екологічної безпеки під час морських перевезень, і ці механізми, ймовірно, і надалі будуть удосконалюватись навіть після війни.
Євген Симонов, експерт UWEC
Олег Листопад, експерт ANTS – National Interests Advocacy Network
Джерело основного зображення: 24tv.ua
