Інга Павлій
Ще десятиліття тому вугільна промисловість була однією з найбільших в Україні. Однак початок збройної агресії Російської Федерації у 2014 році, занепад шахтарських містечок на тимчасово окупованих територіях, накопичення боргів на підприємствах та нестабільна економічна ситуація призвели до поступового занепаду галузі. Це спонукало розвитку концепції справедливої трансформації (just transition) для громад, які раніше вважалися суто шахтарськими.
У попередній статті “Екологічні наслідки повномасштабного російського вторгнення для вугільної промисловості України” було розглянуто негативний вплив вугільної промисловості на довкілля в умовах війни. Насамперед акцент було зроблено на проблемах, які виникають на окупованих територіях. Нова стаття присвячена пошуку рішень, зокрема справедливому переходу (just transition) вугільних регіонів. Цей напрямок, який активно розвивався в Україні ще до повномасштабного вторгнення, може стати ключовим етапом «зеленого відновлення» країни в післявоєнний період.
Справедливий перехід (just transition) передбачає вирішення соціальних, економічних, культурних та екологічних питань у регіонах і містах, які були побудовані навколо видобутку вуглецевого палива. Прикладів можна знайти багато по всьому світу, коли мономіста створювалися на місці видобутку вугілля, нафти або інших природних копалин. Після вичерпання шахт або скорочення видобутку вони ставали «депресивними» територіями, де люди стикалися з соціальними проблемами, а рівень життя значно падав.
В Україні цілі регіони постраждали через інтенсивний видобуток. Крім Донбасу, який розшифровується як Донецький вугільний басейн, також мономіста знаходяться і в інших областях. Наприклад, Шептицький (колишній Червоноград) у Львівській області. Для цього міста, яке в 1990-2000 роках стало одним із символів занепаду і радянської колонізації, розроблено концепцію справедливого переходу до 2027 року. Вона має вдихнути життя в одне з найдепресивніших міст Західної України. Сьогодні важливо розробляти і шукати шляхи реалізації just transition і для шахтарських регіонів, які все ще знаходяться на окупованих територіях.
Нещодавно уряд України затвердив програму справедливого переходу вугільних регіонів, яка може стати частиною програми “зеленого відновлення” країни.
Чому вугільні громади занепадають в Україні?
Вигідне геологічне положення України стало причиною стрімкого розвитку її вугільної промисловості ще у ХVІІІ столітті. Лідерство у видобутку багато років стабільно займали східні регіони — Донеччина та Луганщина. Також копалини добували ще на Дніпропетровщині, Львівщині та Волині.
Пік видобутку прийшовся на 1970-ті роки ХХ століття. Наприклад, в 1977 році в Україні видобули рекордні 218.1 млн т вугілля. Відтоді показники поступово зменшувалися. У період з 1976 до 2010 роки видобуток вугілля в Україні зменшився в три рази. Починаючи з 1985 року шахти практично не будувалися. Попри скорочення видобування, вугілля і досі є єдиним енергоносієм в Україні, власні обсяги якого є потенційно достатніми для практично повного забезпечення потреб національної економіки, зазначав кандидат технічних наук Інституту загальної енергетики НАН України Олексій Стогній.
Якщо у 2013 році в Україні видобули 83.6 млн т вугілля, то у 2014 році вже 65 млн т. Такі цифри називає голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. Причина значного падіння — початок збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, де й була зосереджена більшість вугільних шахт країни.
Особливістю вугілля з українських надр є його висока якість, каже Михайло Волинець. У Донецькій та Луганській областях видобували вугілля марок “К” (коксове) та “Ж” (жирне) — це коксівне вугілля цінних марок. Наприклад, на шахтоуправлінні “Покровське” видобували вугілля марки “К” із часткою сірки 0.6 %, коли світові стандарти допускають до 1 % її вмісту для якісного споживання. У Європі немає вугілля марок “П” (пісне) й “А” (антрацит), яке раніше видобували в Україні. Після 2014 року шахти із цінними запасами вугілля, інфраструктурою, збагачувальними фабриками, тепловими електростанціями у Донецькій та Луганській області були окуповані та “націоналізовані” росіянами.
Якщо на початку 2014 року, як відмічає Михайло Волинець, в Україні працювало 145 вугільних шахт, у 135 з яких видобували вугілля, то зараз видобутком займаються лише 19. Україна поступово з експортера перетворилася на імпортера вугілля. Так, у 2014 році країна експортувала за кордон 7.1 млн т вугілля. У 2024 році експортувала тільки 400 тис т, а імпортувала — 1.4 млн т.
Поступовий занепад вугільної галузі призвів до погіршення умов працевлаштування шахтарів, зокрема виникнення мільйонних заборгованостей заробітних плат. Станом на травень 2025 року заборгованість зарплат перед шахтарями Донецької області становить 272.7 млн грн, перед шахтарями Луганської області — 155.2 млн грн. Про це повідомили в обласних адміністраціях. Михайло Волинець каже, що реальні цифри значно вищі. За його інформацією, заборгованість по “Селидіввугіллю” становить 386 млн грн, по “Торецьквугіллю” — 18.5 млн грн, “Добропіллявугілля” — 225 млн грн, “Мирноградвугілля” — 82 млн грн, “Первомайськвугілля” — 56 млн грн.
Без нарахування зарплат, шахтарі, маючи необхідну кількість років підземного стажу, не можуть вчасно вийти на пенсію. До того ж щорічна інфляція в Україні поступово знецінює ці зарплати.
Коли лінія бойового зіткнення наближається до шахтарських містечок, шахтарям не залишається нічого, окрім як покинути міста та змінити вид діяльності. Адже Україна не забезпечує роботою гірників, які втратили її через бойові дії.
Що таке справедлива трансформація та як вона працює? Приклад німецької міської агломерації Рур
До початку повномасштабного вторгнення росії в Україні активно обговорювались принципи справедливої трансформації – перехід до екологічно чистої енергетики із врахуванням соціальних потреб працівників вугільної галузі, збереженням робочих місць та економічною підтримкою регіонів, які залежать від видобувної промисловості.
Сьогодні Україна й далі рухається до вступу в Європейський Союз, який, своєю чергою, хоче, щоб Європа стала першим кліматично нейтральним континентом, розповідає фахівчиня з питань енергетичної політики міст Центру екологічних ініціатив “Екодія” Анастасія Бушовська. Це є підставою для поступового введення в Україні політики кліматичної нейтральності, що передбачає відмову від вугілля.
Однак різке закриття шахт та підприємств, що їх обслуговують, спричинило б сильні економічні та соціальні труднощі: падіння податків, втрата роботи гірниками, зупинка розвитку містечок, економіка та соціальна політика яких заснована на видобуванні вугілля. Саме тому екологи та державні органи вже багато років розробляють основи справедливої трансформації для таких міст та селищ – щоб відмовитися від вугілля та його видобутку без шкоди для працівників та довкілля.
У світі є дійсно успішні приклади справедливої трансформації шахтарських містечок. Наприклад, Рурський регіон в Німеччині.
Рурську область цілком можна назвати “німецьким Донбасом”. Саме тут була зосереджена більшість гірничих копалень країни, в яких видобували різні марки вугілля. Однак із початком вугільної та сталевої кризи (1950–1970-ті роки) область стикнулася з економічними труднощами. Коли шахти довелося закрити, відтік населення був неминучий, а перспектив для життя в Рурі не залишилося. Тоді на допомогу прийшли місцеві, які розробили ідею “перевтілення через культуру — культуру через перевтілення”. З таким гаслом Рур пройшов шлях від великої індустріальної агломерації до осередку митців, науковців та дизайнерів.
За допомогою проєктів зі збереження памʼяток індустріального минулого, розвитку туризму, вдалося перебудувати регіон у такий, що знову вартий того, аби в ньому жити. Хоча це не було легко. Однак коли одна з Рурських шахт “Цолльферайн” потрапила під охорону як пам‘ятка, обурювалися насамперед робітники. Тоді Німеччина провела масштабну роботу зі створення понад 200 тис. нових робочих місць у країні, щоб запропонувати альтернативу колишнім шахтарям.
Сьогодні “Цолльферайн” зберегли в тому вигляді, в якому вона припинила роботу. В ній відкрили музей. Тепер, замість вугілля, шахта наповнена експонатами, таблицями, екскурсіями та туристами. У 2010 році Рур було обрано навіть однією з культурних столиць Європи.
Приклади справедливої трансформації в Україні
Про успішні приклади справедливої трансформації UWEC Work Group розказали в Асоціації вугільних громад України (АВГУ). Ще у 2021 році уряд ухвалив Концепцію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року. Основні її вектори передбачали поступове скорочення залежності від вугільної промисловості, розвиток нових економічних можливостей для шахтарських громад, а також підтримку соціально-економічної стабільності регіонів.
Львівщина першою в Україні розробила План дій зі справедливої трансформації вугільного мікрорегіону до 2030 року. Це комплексний документ, який описує соціально справедливий перехід до нових видів діяльності, підвищення якості життя мешканців шахтарських містечок та створення умов для екологічно сталого розвитку, енергетичної стійкості й економічної диверсифікації вугільних громад.
У 2022 році в місті Шептицький (колишній Червоноград) Львівської області, представили пілотний проєкт “Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України”, який реалізується спільно з Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за фінансової підтримки уряду Німеччини. Проєкт передбачає консультації з громадами для вивчення перспективних напрямів розвитку регіону, залучення інвестицій у нові галузі, створення нових виробництв, перекваліфікацію шахтарів, розвиток соціальної сфери та розв’язання екологічних питань.
В АВГУ розповідають, що протягом останнього року в громаді вдалося втілити чимало важливих ініціатив: перепрофілювати та відкрити нові професійно-технічні навчальні заклади, обладнати заклади охорони здоровʼя відповідно до зелених енергетичних рішень, створити індустріальний парк, розпочати роботу над проєктом “Фабрика-кухня” в Шептицькій громаді, запустити Офіс та Агенцію справедливої трансформації тощо.
Волинська область уже також має План дій зі справедливої трансформації, що передбачає поступовий перехід від вугільної залежності до сталого розвитку. Згідно з ним, справедлива трансформація Волинського вугільного мікрорегіону базується на концепціях “справедливого переходу” й “зеленого відновлення” та забезпечує дотримання інтересів усіх зацікавлених сторін у соціальному, економічному й екологічному розвитку територіальних громад.
“Хочеться згадати Литовезьку громаду Волинської області, яка впровадила систему “Активний споживач електроенергії”. Торік Литовезька громада успішно встановила сонячні панелі на даху Дія-центру (ЦНАП) і на будівлі Литовезької амбулаторії. При цьому використовується з них лише частина енергії, а надлишок віддається в мережу. Важливо те, що можливість генерувати власну енергію не тільки дозволяє покривати потреби громади та продавати надлишок, але й забезпечує стабільну роботу у випадку перебоїв з електропостачанням. У період тривалих блекаутів сільська рада, виконавчий комітет, ЦНАП, амбулаторія та інші установи працювали без перерв”, — розповідають в АВГУ.
У Нововолинську відкрили центр підтримки, який супроводжуватиме малий і середній бізнес шахтарських мономістечок в умовах справедливої трансформації. У Ладижинській вугільній громаді Вінницької області функціонує Агенція місцевого економічного розвитку, створена для підтримки місцевих ініціатив та розвитку громади. Її діяльність спрямована на реалізацію проєктів у сфері економічного та соціального розвитку міста.
“Якщо говорити про успішний досвід наших членів Асоціації в Дніпропетровській області, то варто згадати спільне комунальне підприємство «Агенція розвитку та відновлення громад Присамар’я» Шахтарської міської й Петропавлівської селищної рад. Воно створене в рамках міжрегіонального співробітництва сусідніх громад із метою спільного розв’язання нагальних проблем шляхом залучення інвестицій, у першу чергу іноземних. Агенція займається питаннями регіонального розвитку та адаптації до змін.
Насправді можна перелічувати безліч успішних кейсів, що стосуються розвитку вугільних регіонів у контексті справедливої трансформації. Кожна громада, яка є членом Асоціації, сьогодні зацікавлена в розвитку, створенні нових робочих місць та покращенні економічної та соціальної складників. До прикладу, Асоціація залучила понад 17 млн грн грантової підтримки для представників вугільних громад. Ця цифра засвідчує їхню активність і прагнення до позитивних змін”, — розповіли в АВГУ.
За словами фахівців, успішність справедливої трансформації можна оцінити за кількістю створених нових робочих місць поза вугільною галуззю, сумою інвестицій та рівню розвитку освіти, зокрема перепрофілювання або відкриття нових закладів додаткової освіти. Йдеться про освітні проекти, спрямовані на отримання нових спеціальностей, що є особливо важливим для мономіст. Важливим також є частка молоді серед населення громади (у мономістах через відсутність перспектив спостерігається активний відтік населення) і відсоток комунальних установ, переведених на альтернативні джерела енергії.
Чи можливою є справедлива трансформація під час повномасштабної війни?
В умовах повномасштабної війни ситуація, звісно, погіршилася. Через руйнацію вугільних шахт та промислових підприємств у зоні бойових дій працівники втратили роботу без подальших перспектив працевлаштування. Борги зарплат, про які казалося вище, не виплачуються, а тільки накопичуються. А некероване затоплення шахт загрожує призвести до погіршення екологічного стану довкілля.
Читайте також: Екологічні наслідки повномасштабного російського вторгнення для вугільної промисловості України
Також повномасштабна війна суттєво вплинула на процес справедливої трансформації вугільних громад. Багато з них, особливо на Донеччині та Луганщині, зазнали значних руйнувань. До складу АВГУ входить 24 вугільні громади, шість з яких є почесними членами — це громади, Донецької (Вугледарська, Покровська, Торецька, Добропільська та Мирноградська міська військова адміністрація) та Луганської (Гірська міська військова адміністрація) областей. Деякі громади є тимчасово окупованими, або перебувають у зоні бойових дій, що значно ускладнює реалізацію заходів зі “справедливої трансформації”. Крім того, на території деяких із них розташовані теплоелектростанції, які регулярно зазнають ракетних обстрілів із боку РФ.
“Початок повномасштабного вторгнення у 2022 році, звісно, ускладнив реалізацію багатьох проєктів справедливої трансформації, особливо в прифронтових регіонах. Крім того, чимало як прифронтових громад, так і тих, що перебувають в умовному тилу, зазнали повітряних атак ворога по критичній інфраструктурі, зокрема й по електростанціях. Доводилось реалізовувати екстрені заходи, аби ці громади не залишилися взимку без тепла та електропостачання. Центральна та місцева влади вжили чимало кроків, аби такі ризики мінімізувати. Велика вдячність і нашим європейським партнерам, які надали фінансову допомогу для закупівлі обладнання”, — розповіли в АВГУ.
Водночас ці виклики стали для багатьох громад поштовхом для прискорення процесу спорудження малих об’єктів розподіленої генерації, у тому числі відновлювальної енергетики (ВДЕ). Зрештою, перехід України на розподілену генерацію остаточно став частиною державної стратегії.
Попри війну, процес трансформації не тільки продовжується, а й посилюється в тих громадах, що не перебувають під окупацією. Цей успішний досвід справедливої трансформації сьогодні є вкрай важливим зокрема і для того, аби потім його перенести на деокуповані вугільні громади, розповідають в АВГУ.
Маючи за плечима успішні реалізовані проєкти, налагоджену співпрацю з міжнародними донорами, досвід продуктивної комунікації вугільних громад між собою і з центральною владою, досвід поетапної реалізації урядової програми справедливої трансформації, можна буде швидше й ефективніше здійснювати трансформацію в тих регіонах, які десятиліттями страждали від закриття шахт та ще й зазнали великих економічних, інфраструктурних та екологічних збитків унаслідок війни.
“Україна взяла на себе зобов’язання відмовитися від вугілля до 2035 року. Уряд планує досягти поставлених цілей навіть попри війну й декларує, що справедлива трансформація вугільних регіонів є обов’язковим складником реалізації цієї цілі. У листопаді 2023 року за ініціативи дев’яти органів місцевого самоврядування була створена Асоціація вугільних громад України. Ми сприяємо ефективній комунікації між центральними органами влади та місцевим самоврядуванням, відстоюємо й лобіюємо інтереси вугільних громад на загальнонаціональному рівні, беремо участь у розробці Державної цільової програми справедливої трансформації до 2030 року, безплатно допомагаємо представникам вугільних громад у підготовці грантових заявок і залученні фінансування, а також формуємо рекомендації та пропозиції щодо пріоритетів і програм Фонду справедливої трансформації вугільних регіонів”, — розповідають в АВГУ.
Нещодавно Уряд представив проєкт Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів до 2030 року. Однак ряд громадських організацій (“Екодія”, “Альтернатива”, Razom We Stand, “Центр антикризових досліджень”, “Щит”, Добропільський центр молоді “ДОБРО” та “Екоклуб”) зазначили, що програма не пропонує конкретних рішень.
На думку громадських організацій, у програмі відсутні чіткі критерії, за якими можна визначити, які проєкти дійсно стосуються справедливої трансформації. Існує ризик того, що будь-який проєкт у вугільному регіоні буде вважатися трансформаційним лише за місцем реалізації.
“Це має бути не просто набір інфраструктурних проєктів, а реальний інструмент для економічного відновлення і справедливого майбутнього громад, які десятиліттями залежали від вугілля. Ми розуміємо, що процес роботи над Програмою непростий, тим більш в умовах повномасштабної війни, і саме тому хочемо, щоб документ був максимально якісним і справді працював”, — зазначає Анастасія Бушовська.
До того ж програма допускає проєкти з використанням природного газу, що суперечить вимогам ЄС про справедливий перехід. У документі відсутні чіткі механізми узгодження з місцевими планами справедливої трансформації, не передбачено інвентаризації закритих шахт і заходів щодо поводження з інфраструктурою після ліквідації вугільних підприємств.
Організації звернулися до Міністерства розвитку громад та територій із закликом розробити новий порядок закриття шахт замість чинного стандарту, який, на їхню думку, є застарілим і не відповідає екологічним вимогам.
Поки ж можна зробити висновок що Україна не справляється навіть із політикою щодо діючих вугільних шахт та громад. Мільйонні заборгованості перед шахтарями, руйнація інфраструктури, нестабільна економічна ситуація, втрата роботи гірниками без перспектив працевлаштування. Тому саме час розпочати комплексну допомогу шахтарям, які втратили роботу через початок повномасштабного вторгнення. Це стало б першим реальним кроком справедливого переходу вугільних громад України в умовах повномасштабної війни з росією.
Можна сказатити, що справедливий перехід в Україні лише зароджується. Початок повномасштабного вторгнення значно погіршив стан вугільної промисловості, додавши нових викликів. Незважаючи на деякі розроблені програми, стратегії та плани, успішних проектів із конкретними результатами справедливої трансформації, подібних до шахт Рурської області Німеччини, серед вугільних мономіст в Україні поки що немає. Однак робота триває навіть попри війну. Тому на справедливий перехід в Україні можна дивитися з оптимізмом.
Джерело головного зображення: rosalux.de
