Інга Павлій
21 липня 2025 року Кабінет Міністрів України (Кабмін) ліквідував Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля) шляхом об’єднання його з двома іншими — Міністерством аграрної політики та Міністерством економіки. Відтепер правонаступником майна, прав і обов’язків ліквідованих міністерств є новостворене Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Як це вплине на екологічну політику України – зробить роботу більш ефективною, чи, навпаки, призведе до погіршення ситуації, як на ліквідацію відреагували громадські екологічні організації — розбираємося в цій статті.
“Функції із захисту довкілля мають виконуватися окремою установою в країні“
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України створено 1991 року шляхом реорганізації Державного комітету Української РСР по екології й раціональному природокористуванню. З того часу його декілька разів реорганізовували, та навіть обʼєднували з іншими міністерствами. Так, у 2019 році Міністерство екології та природних ресурсів об’єднали з Міністерством енергетики та вугільної промисловості в Міністерство енергетики та захисту довкілля. Як наслідок, робота Мінекології була паралізована на дев’ять місяців, допоки Кабмін наново не створив окремий орган — Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке і пропрацювало до липня 2025 року.
Загалом у Європейському Союзі (ЄС) є приклади, коли міністерства з питань захисту довкілля поєднанні з іншими органами виконавчої влади. Така ситуація, наприклад, у Франції, Латвії, Ірландії, Іспанії, Хорватії та інших країнах. Однак екологічна складова в таких обʼєднаних міністерствах залишається пріоритетною та не відходить на другий план. Про це зазначає правозахисна організація “Екологія — Право — Людина” у своєму зверненні щодо критичних наслідків ліквідації Міндовкілля в Україні. Єдиною країною ЄС, де в рамках одного міністерства захист довкілля поєднано із сільським господарством, із чітким пріоритетом на користь останнього, є Угорщина.
Наприкінці липня новопризначений Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев провів брифінг та розказав про організацію роботи нового Міністерства. Його пріоритетними довкіллєвими напрямками визначені зрошення та меліорація, збільшення виробництва агропродукції, залучення інвестицій у “зелену” індустріалізацію, впровадження проєктів із перероблення відходів, відновлення лісів та проєкти з розвитку ринку деревини, розвиток сектору критично важливих мінералів та сировинних матеріалів, зокрема, рідкоземельних металів, проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД) та ведення відповідного Єдиного реєстру, диджиталізація геологічних даних.
Політикою у сфері надрокористування, природних ресурсів, відкриття та цифровізації геологічної інформації, розвитку критично важливих мінералів займатиметься заступник міністра Єгор Перелигін.
Очевидно, що певні напрямки, які стосуються довкілля, в новоствореному міністерстві тепер невід’ємно повʼязані з економікою. У цьому може бути складність, відзначає директорка “GreenPeace-Ukraine” Наталія Гозак.
“Державні функції із захисту довкілля мають виконуватися окремою установою в країні. Процеси вивчення впливу на довкілля, оцінки цього впливу є глибшими. Захист природи — це не стільки економічна історія, скільки певні обмеження у природокористуванні, які має відстоювати окреме міністерство, яке має свою субʼєктність. Міністерство економіки чи сільського господарства націлені на підтримку розвитку й максимізацію використання природних ресурсів, а Міністерство захисту довкілля показує межі, які якраз не можна перетинати в цьому. І коли ці два суперечливі процеси поєднуються в одному, то змінюються пріоритети. Зрозуміло, що зараз пріоритетом міністерства буде економіка”, — пояснює Наталія Гозак.
Робота окремого органу влади з питань охорони довкілля є важливою для України в контексті повномасштабної війни, розвʼязаної росією. Через активні бойові дії атмосферне повітря, земельні та водні ресурси зазнали катастрофічних збитків. На зараз наслідки воєнних дій для довкілля України оцінюються в понад п’ять трлн грн. Відновлення знищених лісів, полів, забруднених водойм, розмінування — українцям тільки доведеться зіткнутися з усім цим після завершення бойових дій. Ліквідація Міндовкілля, яке мало б координувати таке відновлення, може тільки уповільнити ці процеси.
“Якщо ми говоримо про підрахунок збитків та фіксацію воєнних злочинів проти довкілля, то, думаю, що цей напрямок продовжиться. Але післявоєнне відновлення після ліквідації міністерства однозначно отримає менший пріоритет” – відмітила Наталія Гозак, “Якщо говорити про “зелене відновлення” в контексті енергетики, транспортної системи чи будівництва, то це тим чи іншим чином продовжуватиметься. Однак знову ж таки, є загроза зниження уваги на цьому важливому для України процесі. Особливо в умовах євроінтеграції”.
Попри невдоволення представників екологічних організацій, науковців, правозахисників щодо ліквідації Міндовкілля, представники влади досі не пояснили суспільству причин такої трансформації та значного зниження уваги держави до екологічних питань.
Вплив на впровадження європейських екологічних реформ
Певна критика, яка супроводжувала Міндовкілля, ще не є доказом його неналежної роботи. Про це розповідає заступниця голови комітету аграрного, земельного та довкіллєвого права Національної асоціації адвокатів України, адвокатка Софія Шутяк. На її думку, Міністерство працює з великою кількістю сфер діяльності і тому виникають конфлікти інтересів. Часто вони є не публічними і хоча можуть видаватись як боротьба за чисте довкілля, насправді це збереження бізнесів та їхніх доходів, без належної уваги до проблем довкілля.
Відповідно до Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” Міністерство є центральним органом виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах. У лютому Кабмін затвердив План пріоритетних дій Уряду на 2025 рік, у якому, попри все, не було ключових завдань для Міндовкілля.
“План не містив ключових завдань щодо моніторингу довкілля, що є запорукою формування екологічної інформації, яка має лягати в основу прийняття рішень. Не піднімалися питання екологічних платежів, крім плати за захоронення відходів, що буде мати ефект у разі залучення інструменту розширеної відповідальності виробника; не враховувалась цінність екосистем, зокрема, монетизація втрат екосистем через шкідливу дію на води, знищення земельних ресурсів, втрати біорізноманіття; не розглядалось розширення кримінальної та адміністративної відповідальності у сфері довкілля”, — пояснює Софія Шутяк. “Також не вбачалася в Плані роль Міндовкілля в переговорному процесі для підготовки України до вступу у Євросоюз — переклад усіх нормативних актів згідно з європейськими стандартами, адже регламенти ЄС є нормами прямої дії, тому їхня імплементація через певні зміни до нормативно-правових актів є некоректною”.
Нагадаємо, що законодавство та стандарти поділені на 35 розділів різних сфер і є основою для кожної країни-кандидатки. Їх необхідно враховувати під час переговорів про вступ. Так, розділ 27 “Довкілля та зміна клімату” є одним із найскладніших у процесі вступу до ЄС із погляду необхідних коштів, інституційних можливостей та необхідності глибоких змін у звичках людей та галузей промисловості. Даний розділ стосується навколишнього середовища та зміни клімату, містить понад 200 законодавчих актів Євросоюзу.
Критерії для вступу в ЄС можна виділити як політичні (стабільні інститути, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та повагу й захист меншин), економічні (функціонуюча ринкова економіка та здатність витримувати конкуренцію на ринку в ЄС) та критерії acquis (acquis communautaire – сукупність спільних прав та обов’язків, які є обов’язковими для всіх держав-членів ЄС).
Софія Шутяк відзначає, що Україна досягла значного прогресу в європейських реформах. Ба більше, бізнес України, який є євроорієнтованим, показав, що може і вміє працювати за правилами Євросоюзу. Це, зокрема, показує звіт за 2024 рік.
Обовʼязковим для вступу в Євросоюз є прийняття ряду директив, які стосуються охорони навколишнього середовища. Зокрема, Директиви про якість атмосферного повітря, Директиви про національні граничні викиди, Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, Водної рамкової директиви, Директиви про птахів, Директиви про оселища. Важливим є врегулювання питань промислових викидів, управління відходами, захист цивільного населення.
“Підготовка України до вступу в ЄС вимагає прийняття не лише нового законодавства. Більшість директив було і є імплементовано через чинне законодавство України, оскільки в нас воно завжди було якісне. А ось регламенти та інші обов’язкові до виконання вказівки ЄС недоречно імплементувати. Їх слід перекладати й виконувати. Адже один із критеріїв готовності країни — це зміна поведінки всіх суб’єктів. Роль Міндовкілля в цьому є незамінною, оскільки економіка — це лише один з інструментів охорони довкілля, проте саме довкілля є основним питанням”, — розповідає Софія Шутяк.
Юристка запевняє, що утворення більш крупного та багатовекторного міністерства ускладнить бюрократичні процеси. Втрачається головне завдання міністерства, яке визначено в статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», де йдеться про компетенції центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері охорони довкілля.
“Таким чином відбулася не просто ліквідація Міністерства — Україна втратили важливий напрямок своєї політики. Єдиний спосіб подальших дій — це повернення Міндовкілля, поки ще не занадто пізно”, — підсумувала Шутяк.
Ліквідація Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України є нічим іншим, як ознакою згортання екологічного порядку денного. Для країни, в якій четвертий рік триває повномасштабна війна, яка спричиняє мільярдні збитки довкіллю, це є кроком назад та загрозою уповільнення впровадження екологічних реформ на шляху до євроінтеграції. Тому екологічна спільнота закликає керівництво країни скасувати рішення щодо об’єднання Міндовкілля з іншими органами виконавчої влади. І навпаки, посилити роботу з охорони довкілля. UWEC Work Group підтримує цей заклик і буде стежити за розвитком екологічної політики в Україні.
Джерело головного зображення: pb-news.info
