Після удару в грудні 2025 року по порту Південний влада не змогла вчасно перекрити Аджалицький лиман. Пляма соняшникової олії поширилася на 55 км уздовж узбережжя Одеси, вкривши близько 130 км² та забруднивши пляжі. Сотні птахів, вкритих олією, вдалося врятувати, тоді як згодом мертву дику фауну фіксували вже на значній відстані — аж до Тузлівських лиманів.
Експерти попереджали, що рання локалізація за допомогою бонових загороджень і скіммерів могла б обмежити забруднення. Натомість запізнілі або неефективні дії дозволили олії вийти у відкриті води. На відміну від сирої нафти, рідка рослинна олія складніше збирається, гірше реагує на бони та не підходить для хімічних диспергентів. Після її розповсюдження шанси на очищення різко зменшуються.
Волонтери та Одеський зоопарк очолили рятувальні роботи з птахами. До реабілітації долучилися фахівці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та інших установ. Водночас нестача інфраструктури й відключення електроенергії ускладнювали цей процес.
Залишки олії та мертву фауну згодом зафіксували в Тузлівських лиманах, а екологічні ризики в затоці Одеси залишаються високими.
Рослинна олія поширюється швидше за важкі нафтопродукти у мілких напівзакритих басейнах. Узимку низькі температури сповільнюють біодеградацію, а шторми дроблять плями на мікрокраплі, які осідають на дно. Це може задушувати донні організми та формувати плівки, які виснажують кисень. Лимани, зокрема Куяльницький або Аджалицький, є особливо вразливими через обмежений водообмін, який утримує забруднювачі.
Щоб зменшити майбутні збитки, портам потрібні воєнні плани реагування: системи швидкого перекриття лиманів, заздалегідь встановлені точки кріплення бонів, мобільні флоти скіммерів, центри реабілітації дикої природи та підготовлені команди реагування. Профілактика й рання локалізація — це єдині дійсно ефективні стратегії.