Ольга Ткач
Онлайн-видання URSA.MEDIA провело розслідування, яке виявило факти тіньової торгівлі дикими тваринами з “Асканії-Нова” — зокрема продаж рідкісних зебр Чапмана, за яких окупанти просили по мільйону рублів за особину. Ці незаконні операції, разом із масштабними пожежами, дефіцитом води та кормів, ставлять під велику загрозу виживання унікального генофонду найбільшого степового заповідника Європи. У матеріалі подано ключові дані з розслідування та описано наслідки дій росіян для колекцій “Асканії-Нова”. Також розповідається, як українська адміністрація сьогодні фіксує завдані збитки й злочини окупантів, формуючи доказову базу для їхнього майбутнього покарання.
Біосферний заповідник “Асканія-Нова” є найбільшим степовим резерватом Європи, який охоплює понад 33 тисячі гектарів. Внесений до списку еталонних територій ЮНЕСКО, заповідник поєднує унікальні ділянки цілинного степу та рідкісні види тварин і рослин (зокрема ті, що занесені до Червоної книги України). В тому числі в заповіднику утримуються акліматизовані в минулому види копитних, які мають найвищі категорії охорони у світі.
Заснований у 1898 році на приватних землях європейського поміщика Фрідріха Фальц-Фейна, він став першим природоохоронним осередком на українських теренах і вже у 1919 році отримав офіційний статус національного парку, а згодом, у 1921 році — державного заповідника.
Біорізноманіття заповідника налічує понад 500 видів рослин, у дендропарку розміщується понад 100 таксонів деревних рослин. Колекція тварин складає близько 2 200 видів, з яких понад 300 мають охоронний статус. Через територію заповідника пролягає міграційний шлях, яким щороку пересувається до 800 тисяч птахів.
“Асканія-Нова” має величезне значення для збереження та відновлення рідкісних видів. Вона також є важливою науковою установою, яка вже понад 100 років вивчає зміни степових екосистем та можливості акліматизації рідкісних видів тварин.
З перших годин широкомасштабного вторгнення Росії “Асканія-Нова” перебуває під окупацією. Після встановлення окупаційної адміністрації навесні 2023 року українська сторона остаточно втратила контроль над діяльністю біосферного заповідника. Про ситуацію в “Асканії-Нова” сьогодні можна судити лише за повідомленнями в російських ЗМІ та публікаціями у соціальних мережах. Заголовки на кшталт “Животные из Аскании в рамках обмена уехали в Краснодарский край, Крым, Ростов-на-Дону, Рязань”, “В Крым привезли зебр из Херсонской области” чи “Горят степи Аскании” фрагментарно відображають той жах, який відбувається на території заповідника.
Масове вивезення та продаж колекцій заповідника
Журналісти екологічного онлайн-видання URSA.MEDIA провели розслідування, яке встановило, що після захоплення “Асканії-Нова” російські структури почали використовувати ресурси заповідника у власних комерційних інтересах. У результаті один із найцінніших природоохоронних осередків Європи фактично перетворився на майданчик для тіньової торгівлі дикими тваринами. Як розповів у коментарі виданню чинний директор заповідника Віктор Шаповал, окупаційна адміністрація системно вивозить тварин, зокрема рідкісні види, і таким чином знищує унікальні біоколекції.
Окупанти встановили фактичний контроль над заповідником у березні 2023 року, а перші задокументовані випадки незаконного вивезення тварин датуються кінцем того ж року. На сьогодні зафіксовано щонайменше двадцять таких епізодів.
Журналісти URSA.MEDIA у своєму розслідуванні оприлюднили приклади листування з окупантами щодо продажу тварин, зокрема рідкісних зебр Чапмана. Так, за одну особину окупаційна адміністрація поставила фіксовану ціну в 1 мільйон рублів.

Саме таку суму під час листування підтверджував колаборант Валентин Суботін: “Зебри точно від мільйона”, — йдеться у його повідомленні. Зазначимо, що за часів українського керівництва Суботін очолював механізовану бригаду заповідника, а з початку повномасштабного вторгнення перейшов на бік окупантів. За співпрацю з ними він отримав “підвищення” — посаду заступника директора “Асканії-Нова”.
Команда URSA.MEDIA під час розслідування діяла під прикриттям потенційних покупців, завдяки чому й вдалося викрити реальні схеми продажів рідкісних зебр. Журналісти створили легенду — нібито хочуть придбати зебру Чапмана “у подарунок для дитини” — і вступили в прямі переговори щодо ціни. Контакт Суботіна розслідувачам передала Світлана Весьолая — колаборантка, яка до 2022 року працювала в заповіднику керівницею сектору еколого-просвітницької роботи. Після окупації залишилася на тій самій посаді, але вже під контролем російської адміністрації. Нині активно дає інтерв’ю пропагандистським медіа, розповідаючи про нібито “успіхи” заповідника після приходу росіян.
Чинний директор заповідника Віктор Шаповал також розповів про кількість переміщених зебр з початку вторгнення.
“Наразі з “Асканії-Нова” вивезено десять особин зебри Чапмана. Це фактично третина всього поголів’я, яке утримувалося у заповіднику. Чому так сталося, що насправді цікавить тих людей, які вивозять тварин? Звичайно, рідкісні екзотичні види. Тому не треба дивуватися, що саме зебри мають такий попит. Також не забуваймо, що російські зоопарки не мають доступу до європейських ринків”, — повідомив Шаповал.

Крім того, просто придбати таких тварин неможливо, адже необхідно мати дозволи на міжнародне перевезення і обґрунтування переміщення, яке можливе лише з метою підтримання генетичного різноманіття глобально вимираючих видів.
Журналістам також вдалося відшукати оголошення щодо продажу тварин на російському сайті Авіто. За даними розслідування, до незаконних перевезень були залучені приватні власники зоопарків у Криму та Краснодарському краї.
Серед причетних до таких злочинних операцій журналісти називають низку осіб, включно з директором ялтинського зоопарку “Казка” Олегом Зубковим та вже згаданим колаборантом Валентином Суботіним, який координував переміщення тварин і комунікував із потенційними покупцями. Завдяки розслідуванню URSA.MEDIA можна чітко відстежити зв’язок між незаконними перевезеннями й оновленням приватних колекцій у південних регіонах Росії.
Тварини заповідника фактично стали ресурсом для приватних зоопарків у Росії, що намагаються компенсувати втрату доступу до європейських видів через санкції. Це також спосіб особистого збагачення для окупантів.
Віктор Шаповал розповів, що через відсутність належного догляду з боку окупантів загинула колекція кафрських буйволів.
“Будь-хто розуміє, що буйвіл, для якого природним ареалом є Африка, не може в грудні гуляти на відкритих просторах асканійського степу. Це теплолюбні тварини, не пристосовані до низьких температур. Недбалість
окупаційної влади призвела до того, що чотири особини загинули від переохолодження: три так і залишилися у Великому Чапельському поді, бо їх не змогли загнати вчасно, а ще одна — травмувалася в процесі загону, зламала шию, вдарившись об трактор”, — розповів директор.
За словами Віктора Шаповала, переміщення тварин із території заповідника відбувалося за кількома схемами — від публічних піар-акцій до більш прихованих операцій.
“Іноді вивезення проходили з великим розголосом, як у випадку з директором Ялтинського зоопарку Олегом Зубковим. Але так відбувається не завжди. Дуже часто до перевезення підходили “обережно” — особливо коли йшлося про переміщення тварин на територію Росії”, — зазначив він.
Одним із таких випадків було вивезення коней Пржевальського в Ростовську область РФ. Цей вид занесений не лише до Червоної книги України, а й до спеціального додатка Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). Міжнародний документ, який ратифіковано й у Росії, передбачає жорсткі обмеження на переміщення таких тварин і вимагає спеціального погодження відповідних органів.
Шаповал підкреслює, що окупаційна адміністрація повністю проігнорувала ці вимоги.
“Для колаборантів немає значення, що саме вивозять — навіть якщо це звичайні сільськогосподарські тварини. Питання в тому, що все це здійснюється з порушенням національного законодавства і міжнародних норм”, — підкреслив Шаповал.
Він також пояснив, що інформацію про ці випадки часто намагалися приховати. У публічному просторі з’являлися лише повідомлення про плани “завезення” нових тварин та власне їх трансфер, деталі про їх незаконне вивезення із заповідника не розголошувалися.
“Бували ситуації, коли такі злочинні дії відбувалися підкилимно, і на окупаційних сторінках ця інформація взагалі не фігурувала”, — додав Віктор Шаповал.
Одним із найжахливіших наслідків російської окупації стала масова загибель сайгаків. На початку 2023 року популяція сайги в заповіднику становила 564 особини, однак після пожежі, спричиненої роботою російської ППО, загинуло понад 200 тварин — майже третина всього поголів’я.
“Після пожежі в серпні 2023 року ми виявили сотні згорілих решток сайг”, — повідомив Шаповал.
Пожежі, нестача кормів та катастрофічна ситуація з водопостачанням на території “Асканії-Нова”
За словами директора, ситуація в заповіднику ускладнюється й масштабними пожежами, які знищили тисячі гектарів степу. Це не завжди зумовлено природними явищами. Шаповал зазначає, що присутність військових підрозділів на території “Асканії-Нова” часто є причиною масштабних загорянь. Так, остання велика пожежа, що почалась 1 липня 2025 року й тривала декілька діб, не мала природного походження та була наслідком воєнних дій — зокрема роботи російських систем ППО. За словами Шаповала, саме військова присутність окупантів створює надзвичайну загрозу для природних екосистем та штучних колекцій заповідника, які мають світове значення.
Він нагадує, що перша велика пожежа сталася ще у 2023 році на території Великого Чапельського поду — і також була спричинена роботою російських систем ППО.
Дуже складною залишається ситуація з водопостачанням на території “Асканії-Нова”.
“Штучні колекції: зоопарк і дендрологічний парк — повністю залежать від води. Єдине джерело — артезіанські свердловини, які працюють від електроенергії. Немає електрики — не працюють помпи, отже, немає води й зрошення, що призводить до загибелі дендропарку. Якщо вода застоюється й перебуває під спекотним сонцем, у ній розмножуються бактерії, які згубно впливають на колекцію”, — пояснив Шаповал.
Шаповал також розповів про дефіцит кормів, який ставить під загрозу виживання тварин заповідника. Російські делегації періодично з’являються біля воріт зоопарку з публічними фотосесіями, цинічно демонструючи пакунки з капустою та яблуками як “допомогу”. Насправді ж, ці показові жести не мають нічого спільного з реальними потребами тварин.

За словами директора, колекція копитних у “Асканії-Нова” налічує понад 1 500 особин і в окремі сезони потребує до 10 тонн зернових кормів на місяць. У цьому контексті символічні пакунки з овочами виглядають радше як елемент пропаганди, ніж реальна підтримка. Вони лише створюють ілюзію піклування, тоді як тварини продовжують страждати від нестачі кормів.
Документування та оцінка збитків, завданих Росією на території заповідника
За даними Офісу Генерального прокурора України, збитки, пов’язані із незаконним перевезенням тварин, сягають сотень тисяч доларів. Багатьом колаборантам, причетним до злочинів, уже повідомлено про підозри.
Шаповал пояснив, що міжнародні природоохоронні конвенції мають формальні норми та процедури щодо заборон на вивезення тварин, але вони не містять ефективних санкційних механізмів у випадку, коли держава-агресор порушує ці угоди.
“Ці документи створювалися в зовсім інших реаліях, — наголосив він. — Ніхто й не міг уявити, що держава-учасник міжнародних конвенцій може стати терористом і нестиме загрозу для існування природних територій”.
Попри дуже складні умови, українська команда “Асканії-Нова” продовжує документувати злочини окупантів. Зібрані матеріали передаються до Державної екологічної інспекції, Спеціалізованої екологічної прокуратури та комісії з визначення збитків, завданих довкіллю збройної агресії Херсонської обласної військової адміністрації — ці дані мають стати основою для майбутніх судових процесів.
“Асканія-Нова” продовжує роботу як науковий центр
“Асканійське поголів’я — унікальне. Його історія налічує понад століття. На місці цього заповідника сформувався самобутній генотип. Це тварини, акліматизовані до умов степової зони України, тому безперечно вони відрізняються від тих тварин, які знаходяться в межах свого природного ареалу”, — зазначив Шаповал.
Він наголосив, що навіть в таких складних умовах заповідник продовжує функціонувати як науково-дослідна установа.
“Треба розуміти, що “Асканія-Нова” лишається науковим центром. Якщо ми тимчасово втратили об’єкт опіки — це не означає, що наші працівники не мають роботи. Ми ведемо наукові дослідження в споріднених біотопах та активно займаємось експедиційними обстеженнями”, — зазначив директор.
Він додав, що його команда продовжує вести наукове видання — “Вісті заповідника Асканія-Нова”, започатковане ще у 1921 році. Там публікуються наукові статті про флору та фауну заповідника.
На жаль, сьогодні “Асканія-Нова” постає не лише символом стійкості, а й трагічним прикладом того, як Росія нищить природні екосистеми та штучні колекції міжнародного значення. Продаж рідкісних тварин, пожежі в степу, загибель цілих видів та руйнування інфраструктури — усе це наслідки дій окупаційної влади. Росія має бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародних норм та всі воєнні злочини, скоєні на території заповідника.
Відновлення “Асканії-Нова” потребуватиме тривалої, комплексної роботи та значної підтримки — як з боку держави, так і міжнародних партнерів, готових долучитися до порятунку унікального природного генофонду. Водночас команда має продовжувати наукову діяльність й фіксувати всі факти злочинів, скоєних окупаційною владою.
Та найголовніше — усі ці зусилля набудуть реального сенсу лише після перемоги України та звільнення “Асканії-Нова” від російських окупантів. Саме тоді з’явиться шанс повернути до життя найбільший степовий резерват Європи. Тому сьогодні важливо робити все можливе, аби цей день настав якнайшвидше.
Джерело головного зображення: TCH
