Чи відновлювати Оскільське водосховище після війни?

Олексій Василюк, Валерія Колодежна

Одна з найбільших змін у навколишньому середовищі, що сталася через російсько-українську війну – це руйнація одного із затворів греблі Оскільського водосховища на Харківщині, що сталася 2 квітня. Близько 355,5 млн кубічних метрів води стрімко вивільнилися з водойми, викликавши підняття рівня річки Сіверський Донець і оголивши близько 9000 гектарів замуленого дна. Ми проаналізували можливі екологічні наслідки цієї події та можливі сценарії подальшої долі першого в історії України спущеного водосховища та самої річки Оскіл – другої по водності у всій Східній Україні.

Підняття рівня води в річці Сіверський Донець, в яку впадає Оскіл, допомогло зупинити просування російських військ, яким досі не вдається переправитися найбільшою річкою Східної України. Однак, крім короткострокових тактичних переваг, важливих для захисту України, існують і довгострокові екологічні наслідки, які не такі однозначні. Оскільське водосховище було створено з метою регулювання води в каналі Сіверський Донець-Донбас (підтримуючи водність у літню пору, коли річка Сіверський Донець міліє). Тобто це водосховище безпосередньо пов’язане із водозабезпеченням переважної більшості населення Донецької та Луганської областей. Тим часом кінцевим містом призначення каналу є Маріуполь.

Тож стабільність подальшої роботи каналу та водопостачання регіону Донбасу опинилася під загрозою – це головний ракурс, під яким це питання розглядають державні органи влади. Водопостачання Донецької області сьогодні стало питанням, яке є предметом особливої тривоги не тільки для Компанії «Вода Донбасу», а й для ВООЗ ( Всесвітня організація охорони здоров’я ООН). Питної води позбавлені мільйони жителів України, зокрема українські громадяни тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської області.

Однак саме екологічні наслідки фактичного припинення існування Оскільського водосховища поки не отримали серйозної суспільної та медійної уваги.

Вік Оскільського водосховища поважний – 2022-го йому виповнюється 65 років. Воно є найбільшим водосховищем Лівобережної України; восьмим у країні за площею поверхні та за обсягом (122,6 км² та 0,474 км³ відповідно). Втім, незважаючи на його солідні “габарити”, 33,5% площі водного дзеркала – мілководдя, що, з одного боку, сприятливо для нересту риби, а з іншого – це місце, де прогресує замулення. Середня кількість осадового матеріалу становить від 0,5 метра у низинах водосховища до 1 метра у його верхів’ях. Тому плеса заболочені, у них високий вміст фосфору, невисока прозорість та посередня якість води (4-й клас – обмежено придатна). У таких умовах не рідкістю стають випадки замору риби. Проте, люди змушені використовувати цю систему водопостачання, яка існує вже 65 років.

Якщо взяти до уваги ще й те, що насосні агрегати на каналі Сіверський Донець-Донбас за весь цей час також досягли крайнього терміну експлуатації, то, можливо, витік Оскільського водосховища – це хороша можливість модернізувати систему водопостачання Донбасу та віддати природі те, що належить їй по праву – природну заплаву річки Оскіл. Тим часом природні ландшафти заплави чудово збереглися під водами вже колишнього водосховища і їх добре видно навіть із космосу.

Щоб зрозуміти, що сталося з погляду дикої природи, потрібно усвідомити, які саме зміни відбулися:

• з одного боку, основна маса води витекла, значна площа дна водосховища оголилася і тепер схильна до вітрової ерозії. Рослинність на берегах вже колишнього Оскільського водосховища втратила звичний гідрологічний режим і навряд чи зможе далі існувати, як раніше. Це стосується і рідкісних видів, таких як косарики тонкі (Gladiolus tenuis M.Bieb.) та інші. Мілководдя були місцем харчування та гніздування великої кількості навколоводних птахів, у тому числі рідкісних. Всі живі організми, які населяють товстий шар, тепер оголеного мулистого дна, загинуть і це створить додатковий пласт проблем. Більшість молодих риб та іхтіофауни загалом знесло з водою вниз за течією, а достатньої площі для відновлення популяції вже немає.
• з іншого боку, дамба зруйнована в повному обсязі. Тож проточність річки не відновлена і шансу на повернення риби на нерест та вільного переміщення через греблю так і не з’явилося.

Неповне руйнування греблі призвело до знищення тимчасових екосистем, що виникли на місці штучного водосховища, але не створило умов для природного відновлення реофільної екосистеми – вільної річки з проточною водою.

Отже, після закінчення війни ми опинимося на роздоріжжі. Один шлях: ремонтувати греблю, повертати воду до стоячого стану і ще півстоліття переправляти її на сотні кілометрів на південь, витрачаючи на це електроенергію, а, головне – людський ресурс, який буде залучений у постійний ремонт такого водопроводу. Або ж дозволити природі заселити трав’янистими рослинами заплаву річки Оскіл, що відновить луговий ландшафт лівого, рівнинного берега річки і збереже від ерозії правий, високий берег. Якщо приймати таке рішення, і воно з погляду дикої природи буде найбажанішим – варто відновити проточність річки шляхом демонтажу греблі водосховища.

Нижче коротко визначимо ризики та потенціал кожного з варіантів.

Варіант №1. Повернути водосховище у колишній стан із відновленням потужностей Оскільської ГЕС

Для того, щоб наповнити водосховище, потрібен час. Наскільки довго триватиме цей процес, залежить від гідрологічних умов. Наприклад, перше повноцінне наповнення Оскільського водосховища до НПУ (нормального підпірного рівня) відбувалося з 1958 до 1977 року. Наскільки б не затягнулося його повторне наповнення – це не пройде безслідно для русла річки Оскіл, її заплави, рослинного і тваринного світу вниз за течією. У частині течії нижче греблі, ймовірно, відбуватиметься обміління, заростання дна піонерними рослинами. Адже річкові наноси затримуватимуться греблею, збільшиться прозорість води нижче від неї, там де знаходиться ландшафтний заказник «Синичинський». Метою створення останнього є збереження ділянки природного русла річки Оскіл, прибережних водних екосистем та рідкісних видів тварин і рослин. Перекриття річки або навіть відчутне зменшення стоку стане прямим знищенням природної цінності заказника.

Відновлення водосховища означає, що в наступні роки після його повторного наповнення вдасться знову пустити воду на каналі Сіверський Донець-Донбас, а також виробляти на Оскільській ГЕС близько 11 ГВт*год/рік електроенергії. Але така потужність фактично дорівнює середньорічній генерації одного вітряка Vestas, яких у різних областях півдня та сходу України встановлено не менше п’ятисот. Втім, кількість виробленої електроенергії тьмяніє порівняно з тією, яка необхідна для прокачування води у чотирьох насосних станціях каналу Сіверський Донець-Донбас. За даними 2021 року компанії «Вода Донбасу» питома вага витрат електроенергії в загальній сумі витрат на водопостачання досягла позначки 41%. Можемо припустити, що при заміні обладнання хоча б кількох із 64 водопровідних насосних станцій на енергозберігаючі кількість потенційно виробленої енергії Оскільської ГЕС нівелюється, адже на підтримку каналу потрібно набагато більше електроенергії, ніж виробляє ГЕС.

Донецька область є одним із найменш забезпечених водою регіонів України. Тому з поновленням діяльності водосховища здійснюватимуться необхідні скиди води на потреби каналу Сіверський Донець-Донбас, обсягом близько 50 млн. м³ на рік (основний обсяг водозабору припадає на промисловість). Але вражають не лише мільйони кубометрів води, а й відсоток її втрат при транспортуванні каналом, що становить 65-69%. Тож знову повертаємось до питання необхідності модернізації.

Вода в Оскільському водосховищі через велику площу мілководдя та застійного режиму постійно “цвіте”, а в умовах багаторічних кліматичних прогнозів, ця проблема погіршуватиметься. Згідно з гідробіологічними вимірюваннями 2016 року, у пробі води чисельність фітопланктону перевищувала 100 клітин/см³. Період “цвітіння” синьо-зелених водоростей до аварії на греблі носив досить тривалий характер через аномально високі температури повітря і води. Ця історія повториться, якщо водоймище наповнити знову.

В цьому випадку не буде рекомендовано ні відпочинок на узбережжі, ані здійснення вилову риби. Якщо взагалі у водосховищі буде що ловити: під час евтрофікації риба вмирає від задухи, а в період межені на початку літа (особливо під час аварійного спуску водосховища) мальки не здатні вижити. Цифри говорять самі за себе: якщо у 2017 році фактичний вилов риби у водосховищі становив 13,61 тонну на рік (при затвердженому ліміті вилову 19,58 тонн на рік), то у 2020 році він зменшився майже вдвічі, до 6,076 тонн на рік. Клімат стає теплішим, і для мілководних водойм, таких як Оскільське водосховище, це призводить до негативних наслідків, позбутися яких можна шляхом відновлення повної проточності річки. Особливо з урахуванням того, що показник ККД (коефіцієнт корисної дії) водоймища після можливого оновлення роботи водосховища є досить низьким.

Тож якщо буде обрано шлях поновлення – це буде відновлення неефективної, екологічно проблемної та економічно збиткової споруди.

Варіант №2 Остаточно демонтувати греблю Оскільського водосховища та відновити природне русло та заплаву річки Оскіл

Практика рятування від старих і таких, що втратили своє значення гребель, є давно прийнятною на території ЄС та США і активно поширюється у наші дні. 2021 рік став рекордним – 239 покинутих або старих гребель було демонтовано в ЄС; щодо кожної з них проводилося ґрунтовне дослідження умов виведення з експлуатації.

Відновлення проточності р. Оскіл вирішує одразу кілька проблемних питань регіону, представлених у доповіді про стан довкілля у Донецькій області у 2019 році.

Наприклад, там зазначено, що “Згідно з документом «Покращення гідрологічного режиму та екологічного стану р. Сіверський Донець у Харківській, Донецькій та Луганській областях», коефіцієнт зарегульованості стоку на 95% забезпечений ставками та водосховищем у басейні річки Сіверський Донець, і становить 1,54, що свідчить про надмірне зарегулювання”. Одним із варіантів усунення проблеми стала пропозиція “визначити доцільність експлуатації гідротехнічних споруд на водосховищах”. Ця опція є абсолютно доречною у випадку з Оскільським водосховищем.

Пофантазуємо, що буде у разі, якщо після експертного аналізу подальшу експлуатацію водосховища та ГЕС буде визнано недоцільною (для цього у нас є всі підстави, викладені вище в короткому огляді варіанта повернення водосховища до роботи), а гребля демонтована. Дуже важливо, щоб таке рішення, спрямоване на вирішення екологічних проблем, справді було екологічним. Наприклад, щоб не вийшло так, що після спуску водосховища люди почнуть освоювати недоступні раніше “земельні ресурси”, руйнуючи чи забудовуючи звільнені від води території. Дно колишнього водосховища залишиться оголеним лише тимчасово, і незабаром заплавні луки відновляться і стануть природною оазою для людей та тварин.

Насамперед відновлення природного стоку р. Оскіл дасть шанс повернутися в своє середовище проживання багатьом видам риб, для існування яких необхідна проточна вода і не перегороджене русло річки. Вони ж стануть чудовою кормовою базою для птахів, що гніздилися в очеретяних чагарниках колишнього водосховища, або тих, які повернуться до відновлених заплавних ландшафтів. Серед видів, що охороняються Червоною книгою України та вимагають проточного русла річки: водна папороть – сальвінія плавуча (Salvinia natans (L.) All.), видра річкова (Lutra lutra (Linnaeus, 1758)), шуліка чорний (Milvus migrans Boddaert, 1783), орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla (Linnaeus, 1758)), болотна черепаха (Emys orbicularis (Linnaeus, 1758)). Також у навколишніх лісах, прилеглих до долини р. Оскіл, мешкають борсуки (Meles meles (Linnaeus, 1758)) та лосі (Alces alces (Linnaeus, 1758)), життя яких було б зручнішим, якби річка залишалася річкою, а не стоячою водоймою.

На жаль, згубний вплив водосховища вплинув не лише на представників живої природи. Правий, високий берег річки, вкритий красивими крейдовими оголеннями, за період існування водосховища зазнав значних руйнувань від штормових хвиль заввишки до 1 метра. Звільнення річки від греблі допоможе зберегти унікальний рельєф узбережжя від масивних зсувів (іноді більше 100 метрів завдовжки) та глибоких тріщин. Після повернення проточності води підвищиться і її якість – кількість фосфатів регулюватиметься природним чином. Це дозволить викорінити проблему евтрофікації, тому що такі органічні домішки, як фосфати (кількість яких у пробах з водосховища була набагато більшою за норму) служили своєрідними добривами для зростання фотосинтезуючих водоростей.

Якщо економічну рентабельність експлуатації водних ресурсів водосховища та генерованої енергії на Оскільській ГЕС можна поставити під сумнів (деталі викладені у “Варіанті №1. Повернути водосховище у колишній стан”), то актуальною залишається водорегулююча функція греблі . Вода в Осколі піднімається до 5 м (в середньому) під час весняної повені, що не повинно загрожувати підтопленню прибережних сіл. Однак від аномальних паводків ніхто не застрахований, особливо в умовах потепління клімату. Вивчаючи досвід штату Каліфорнія в США , можна сказати, що саме природні заплави, а не перекриття русла, є оптимальним рішенням для адаптації до змін клімату. Після звільнення річки від греблі проектуються нові системи очищення стічних вод і водовідведення. Тут є кілька варіантів: будувати зливові басейни або, у разі збереження трав’янистих рослин на місці колишнього водосховища, споруджувати буферні фільтраційні смуги. Цей підхід є революційним для України і раніше не застосовувався, але в США та Європі є достатня кількість успішно реалізованих проектів та спеціалістів, які готові ділитися досвідом.

Можливе відновлення природного русла річки Оскіл – це перший свідомий крок для звільнення річок від гребель на сході України. Як найбільша за площею країна Європи таким проектом Україна може підтвердити своє прагнення до збереження природи, а також поглибити зв’язки та обмінятися досвідом із дружніми державами. Рішення демонтувати греблю допоможе прискорити ухвалення рішень щодо модернізації систем водопостачання Донбасу. Але окрім безсумнівно важливих інфраструктурних і економічних завдань, позбутися греблі насамперед означає відновити природне середовище проживання для десятків представників рослинного і тваринного світу. Це крок людини назустріч природі.

---