Експертка робочої групи UWEC Ангеліна Давидова та двоє її колег Наталі Зауер і Борис Шнайдер є співведучими подкасту The Eurasian Climate Brief. У своєму останньому епізоді вони поговорили зі Світланою Романко, юристом-екологом, засновником і директором української громадської організації «Razom We Stand» https://razomwestand.org/en.
Переклад – Юлія Спінова
Світлана розповіла про протести та кампанії останніх місяців, від закликів до повної заборони імпорту російського викопного палива до протистояння з генеральним директором Total та російськими делегатами.
– Як ви вважаєте, наскільки війна вплинула на кліматичний саміт ООН?
На самому початку російської війни проти України і зараз під час COP27 нам, українській делегації та багатьом іншим активістам, які підтримували нас під час COP, а також багатьом журналістам, у тому числі міжнародним, було дійсно ясно, що ми повинні покінчити з глобальною залежністю від викопного палива, яка також підтримує військову машину. Фактично, смертоносні конфлікти в інших частинах світу таких, як Африка, Латинська Америка та багато інших, насправді фінансувалися та підживлювалися вугільною, нафтовою та газовою промисловістю і спонукали до вторгнення в мою країну прямо зараз, а також кліматична криза, яка загрожує майбутньому людства. Тож це повідомлення було досить гучним під час COP27.
Особливо у перші два дні під час саміту кліматичних лідерів на чолі з головами держав. У трихвилинних програмних доповідях майже всі згадували війну в Україні, але вони лише зачіпали тему війни, не пропонуючи конкретних рішень.
І тому на третій день ми провели прес-конференцію саме для того, щоб підкреслити необхідність реальних дій, а не декларацій.
– Чи вважаєте ви, що цей заклик наразі приніс результати?
Я б сказала, що нам потрібно зробити ще багато роботи, і нас не збентежило те, що цей заклик не було реалізовано повністю, або не було прийнято повністю під час переговорів COP. Те, що я бачу, на жаль, це наполягання на газі в африканських країнах спеціально для заміни європейської потреби в газі, тобто те, що зараз неможливо задовольнити за рахунок російського експорту. Це стало одним із головних розчарувань цьогорічної COP27.
Ми як громадянське суспільство ведемо кампанію проти війни в Україні, а також проти збільшення розвідки газу в Африці, тому що ми не просто хочемо поступово відмовитися від російського викопного палива, щоб покласти край війні в нашій країні, але також хочемо поступово відмовитися від викопного палива скрізь, а не лише для того, щоб піти в інше місце для видобування. Можу сказати, що це було одне з найбільших розчарувань. Друге полягало в тому, що лобісти викопного палива несподівано збільшили свою присутність майже до чверті відвідувачів саміту, і багато з них були з Росії, Саудівської Аравії, а також Об’єднаних Арабських Еміратів, які прийматимуть COP28 наступного року. Тому для мене це дуже поганий сигнал. Наші партнери опублікували дослідження, згідно з якими під час COP були присутні 636 лобістів. Я не думаю, що наявність лобістів на заході COP значно допоможе нам поступово відмовитися від викопного палива, і ми змогли побачити це в остаточному плані реалізації Шарм-ель-Шейха.
– Чи не могли б ви розповісти нам більше про фокус української делегації цього року та українських активістів зокрема? Ви говорили про поступову відмову від викопного палива. Наскільки спілкувалися між собою українські чиновники та українські активісти, і наскільки їхні цілі збігалися?
Вперше в історії ми мали свій український павільйон. У ньому дійсно брали участь різні політичні лідери, а також різні журналісти. Ми намагаємося об’єднати зусилля і працювати разом, як з чиновниками, так і з громадськими спостерігачами. Усі були дуже плідними і успішними. Говорячи про Razom We Stand, ми просто керували стратегічною комунікаційною роботою та кампанією тут, на COP27. У нашому українському павільйоні ми провели дві гучні події. Вони були про відбудову України за допомогою чистої енергії. Ми також говорили про нещодавно опубліковані нашими партнерами дані щодо російського експорту, особливо нафти, і роль Туреччини у створенні можливостей для подальшого експорту російського викопного палива до ЄС і США, незважаючи на санкції. Частина нашої роботи полягала в тому, щоб наполягати на повному ембарго на нафту і газ, що також включало пропаганду проти нових розвідок газу та нових газових інвестицій, які у випадку затвердження можуть заблокувати нас у міцній залежності від викопного палива на багато років.
Ми також мали змогу зустрітися з багатьма важливими політичними діячами, які відвідували наш павільйон. Наприклад, ми зустрічалися з Францем Тіммермансом і говорили з ним про повне ембарго на газ. Багато журналістів відвідали павільйон, і це допомогло нам донести наші повідомлення широко, за межі СОР загалом. Наразі ми бачили близько 120 публікацій, які щодня охоплювали близько 20 мільйонів людей. Тож я вважаю, що винесення наших повідомлень за межі павільйону COP було справді успішним. Ми також організували кілька акцій разом з українською делегацією, і всі разом працювали над тим, щоб добитися відповідальності Росії за військові злочини, включно з екологічними та кліматичними, а також для розробки деяких можливостей для підвищення наших кліматичних цілей і відновлення України зеленим шляхом, який міг би викликати глобальний імпульс для переходу на чисту енергію.
– Як ви вважаєте, наскільки ці цілі мають шанси на реалізацію? Я маю на увазі, що зараз буде очевидний інтерес політиків і активістів – політиків зокрема – з’явитися на вашому боці, так само, як політики прагнуть публікувати фотографії з Гретою Тунберг, наприклад. Як ви думаєте, чи можуть коли-небудь побачити світ поступова відмова від використання викопного палива та трибунал з екологічних військових злочинів?
Ні, я насправді не бачу, що ми просто позуємо для фотографій із політичними лідерами, ми є частиною прийняття політичних рішень. І ми тиснемо на цих політиків з Європейського Союзу, а також із США, щоб вони скрізь поступово відмовилися від викопного палива. Я думаю, що це може бути досить успішним. Але, як ви знаєте, в Україні ми нещодавно мали найбільше відключення світла за всю нашу історію, і зараз вісім мільйонів людей не мають доступу до базового електропостачання, особливо в місті, де я живу: люди мають електрику по одній-дві години на день. І від війни постраждали не лише східні та південні райони країни, а вся країна в цілому. Я навіть не кажу про величезні людські втрати та справді величезні руйнування багатьох наших міст та інфраструктури, включаючи енергетичну інфраструктуру, і ми тільки зараз вступаємо в зимовий сезон, який буде холодним.
Отже, наша головна мета — покласти край війні, який, як ми бачимо, можна було б реалізувати, скоротивши всі фінансові потоки до промисловості викопного палива Путіна та Росії. Ми ведемо наполегливу кампанію, щоб домогтися цього, і ми вже отримали ембарго на вугілля від ЄС і часткове ембарго на нафту. Зараз ми проводимо кампанію за обмеження цін на нафту; ми хочемо, щоб її поступово знизили до 20 доларів за барель.
Ми також проводимо кампанію за обмеження ціни на газ, а також заборону страхування і морських перевезень для російських суден, які все ще перевозять російську нафту до багатьох країн, а не лише до ЄС. ЄС залишається головним споживачем російського викопного палива, хоча його частка значно скоротилася, але ми не можемо серйозно відновити «зеленість», поки не закінчимо війну.
Скорочення інвестицій і ділових зв’язків з російськими викопними видами палива прокладе шлях до поступової відмови від викопного палива всюди. Тому що те, як ми боремося з одним потужним диктатором і країнами, які раніше володіли найбільшими частками нафти і газу і які домінували у світовому їх постачанні, показує те, як ми можемо боротися з диктатурами та енергетичною кризою на багато років вперед.
– Повернемося до самого COP. Ви брали участь в акції протесту під час офіційного сайд-івенту Росії, яка призвела до позбавлення вас акредитації в ООН. Чи могли б ви розповісти нам про це більше?
Це була спільна акція багатьох активістів: українських, польських, німецьких та інших. Ми знали, що Росія буде приймати сайд-івент. До цього російських делегатів ми взагалі ніде не могли побачити. Вони були на СОР, але для нас просто не було помітні.
Я впевнена, що вони провадили свою пропаганду за «закритими дверима», щоб проштовхнути більше нафти і газу та послабити санкції проти російської економіки.
Тож під час акції протесту ми говорили правду владі, кажучи, що Росія є терористичною країною, яка здійснює геноцид, катує та вбиває наших людей уже дев’ять місяців, яка вбиває наш клімат своєю війною на викопному паливі та цим природним газом буквально вбиває нас і все людство.
Багато мільйонів людей переживають численні кризи. По всьому світу спостерігається криза вартості життя. Існує кліматична криза для найбільш вразливих верств населення. Це криза миру. Це величезна руйнація моєї країни, і я навіть не можу по-справжньому висловити своє горе, яке ми відчули, коли побачили, що ця делегація займається своїми справами, як завжди, … просто розмовляючи про уловлювання вуглецю внаслідок висадки дерев. Про що вони говорять?
Ви ведете проти нас війну багато місяців, з жорстокістю, якої ми ніколи раніше не бачили. І вбиваєте наш клімат ракетами та викидами. Я навіть не кажу про ціну, яку платять українці, щоб залишатися стійкими та боротися за нашу свободу, але все ж наявні викиди ракет, військові викиди та викиди газу, спаленого на фінському кордоні, коли ЄС відмовився від його закупівлі, наявні пошкодження газопроводів «Північного потоку».
Насправді добре, що вони були пошкоджені, але погано, що вони взагалі були побудовані [початково]. Вся Європа залежить від російського викопного палива, а російська офіційна делегація говорила про викиди, які вони скорочувати не збираються, і просто про посадку дерев. Для мене це просто вища форма лицемірства. Звичайно, ми встали і говорили. Я просто сказала, що вони не повинні бути тут, а повинні стояти перед міжнародним судом і нести відповідальність за екологічні злочини та злочини проти людства.
А після нас журналіст Бі-Бі-Сі прямо запитав, чи збирається Росія компенсувати екологічні збитки та інші, які вони завдали Україні, і його також видалили з кімнати, а його акредитацію призупинили.
Тому я не думаю, що ми могли б вільно на публічному заході звертатися до публічних осіб, які були там, щоб давати пояснення. Це перше. По-друге, я зовсім не хвилювалася, тому що ми планували піти. Ми не хотіли залишатися і слухати їх. Ми просто хотіли, щоб вони безпосередньо почули наші повідомлення. Тому що це свого роду досягнення справедливості, коли ви говорите безпосередньо зі своїм кривдником і пропонуєте цей вибір. Це може створити відчуття справедливості. Це може показати мільйонам людей, що ми все ще маємо надію і боремося за справедливість.
Нарешті, ця акція потрапила в національні новини в Європі та США. Мені казали люди з України та з усього світу, що ця акція надихнула їх також встати, говорити правду владі та діяти за справедливість.
Коли ми перебивали російських чиновників, вони просто заспокоювалися і просто слухали. Вони нічого не сказали. Вони просто слухали і не висловлювали жодних емоцій, але я думаю, що вони, звичайно, цього не очікували. І насправді, молоді активісти, особливо з України, які були присутні на цьому сайд-івенті, були такими сміливими. Я дуже захоплююся цією молоддю, тому що там сиділо дійсно багато людей, і усі встали й почали виходити.
Справа в тому, що половина присутніх на заході були з російської делегації, включаючи представників «Газпрому» і «Роснафти». Я щаслива, що вони змогли почути це повідомлення.
– Чи були під час СОР ще якісь акції протесту, пов’язані з війною?
Так, була одна акція проти воєн на викопному паливі та за мир і подолання кліматичної кризи, яку ми організували спільно з рухом Fridays for Future та іншими. Його відзняли багато ЗМІ по всьому світу, адже це була єдина акція, яку організували українські активісти і яка мала безпосереднє відношення до війни. Але, звичайно, було багато десятків акцій, де ми брали участь як громадянське суспільство. Але на COP27 ми змогли провести дії лише всередині COP, на території ООН, а не за межами COP в Єгипті.
– Таким чином, це продемонструвало ширшу тему придушення свободи слова та активізму в Єгипті. Також ми бачили, як ви задавали незручні запитання деяким представникам бізнесу, в тому числі з Total, про їхню роботу в Росії. Чи можете ви розповісти нам детальніше, що ви запитували?
– Так, я промовила всього одне речення, поставила одне запитання: «Чи будете ви використовувати свої криваві російські гроші для відбудови України?» Питання було до Патріка Пуйанне, генерального директора Total Energies. Він теж не очікував цього питання і був дуже здивований. Тож, ми продовжуватимемо те саме з багатьма іншими компаніями, включаючи Wintershall у Німеччині, British Petroleum у Великій Британії, для того, щоб вони витрачали свої криваві гроші на відновлення України. Я б сказала, що це не ідеальне рішення, але це те, що можна зробити, щоб змусити їх засвоїти урок, що не можна робити криваві гроші на смерті людей і руйнуванні країни.
– Ви досі спілкуєтеся з ними з цього приводу? Ви тиснете на них?
Так. Ми постійно це робимо. Наприкінці квітня, у травні ми заблокували збори акціонерів TotalEnergies у Парижі. І ми там провели акцію з багатьма активістами міжнародних організацій. Тож цієї зустрічі тоді не відбулося. І після цього ми порушили справу з французькими юристами проти TotalEnergies за причетність до російських військових злочинів і їх фінансування. Цю справу було подано до прокурора з питань терору та військових злочинів у Франції, і ми очікуємо, що його офіс розпочне розслідування, яке справді допоможе нам довести, що Total опосередковано причетний до постачання російських військових планів.
– Це дуже вражаюча робота. Тож, Світлано, вперше з початку кліматичних переговорів ООН було створено так званий фонд шкоди і збитків. Що ви думаєте про це і хто буде фінансувати цей фонд?
Я просто можу сказати, що так, це гарне рішення, яке було нарешті прийнято після численних запитів від багатьох активістів громадянського суспільства та політичних організацій. Але мені справді цікаво, як ми дійшли до цього моменту або чому розвинені країни не в змозі скоротити свої викиди та відмовитися від викопного палива чи інвестувати в ці зусилля більше, ніж просто завдати шкоди і збитків країнам, які зараз борються для задоволення їхніх потреб, включаючи пом’якшення.
Я юристка із захисту довкілля та активістка, і вважаю, що це було б набагато ефективнішим рішенням, щоб запобігти втратам і збиткам, ніж боротися з ними потім. І, наскільки я знаю, була велика прогалина в обіцянках і їх реалізації. Бо з 2015 року ці обіцяні гроші не надходили у фонди збитків. Тож сподіваємося, що цей фонд принесе певні зміни для країн, які найбільше страждають. Але я думаю, що нам загалом потрібно переглянути загальну структуру того, як ми притягуємо розвинені країни до відповідальності за їхні великі викиди.
– Багато коментаторів посилалися саме на той факт, що ви щойно вказали, на те, що не було прийнято реальних дат поступового виведення з виробництва викопного палива чи рішень щодо викопного палива, наприклад, не було узгоджено жодних обмежень. А деякі коментатори навіть назвали цей СОР ще однією втраченою можливістю, ще одним втраченим роком. Тож багатьом справді здалося, що цей фонд збитків і втрат є чи не своєрідною компенсацією за те, що у нас немає обмежень на видобуток викопного палива. Ви також вважаєте, що це було зроблено переважно тому, що, здається, просто не було політичної волі або, скажімо, політичної можливості обмежити видобуток викопного палива на глобальному рівні?
Я можу сказати, що є політична можливість і певна сила волі з боку деяких країн. Ми побачили, що Індія лише цього року висловила певну готовність поступово відмовитися від викопного палива, тому що вона була серед 80 країн, які підтримали відмову від викопного палива в остаточному рішенні.
Це, безумовно, унікальна можливість кардинально змінити нашу економіку та політику, і здійснити перехід на чисту енергію всюди. І ми знали це з початку війни, тому що ми тільки почали передбачати, що це може стати ключовим і поворотним моментом у боротьбі з глобальним споживанням енергії та кліматичною кризою одночасно.
Пізніше це підтвердив директор МАГАТЕ, який обійняв цю посаду нещодавно. Він сказав, що дані показують і доводять, що у нас є це вікно [можливостей] для переходу на чисту енергію всюди, нам просто потрібно більше інвестицій і більше політичної волі. Я думаю, що вони вже є. Але ми використаємо нинішню [хвилю], щоб здійснити величезний тиск громадянського суспільства на стороні попиту, але також і на стороні пропозиції викопного палива.
По-друге, я оптимістка, я не дуже розчарована, тому що це не перший СОР, на якому я була. І я знаю, що розмови є розмовами, а реальні дії – це щось інше. Тут я також зараз із тими, хто закликав [людей] не розчаровуватися результатами COP, оскільки ви надсилаєте поганий сигнал інвесторам. Вони кажуть, що ми втратили все, ми не можемо зробити жодних серйозних змін, щоб зберегти інвестиції у викопне паливо. Ні, ми не повинні так чинити. І я на боці тих, хто каже, що ми не повинні робити жодних нових інвестицій в інфраструктуру викопного палива. Це буде головна зміна, на яку ми очікуємо, коли ці фінансові потоки можна буде перенаправити на відновлювані джерела енергії.
І саме так ми всі можемо звільнитися від залежності від викопного палива, від воєн на викопному паливі, і так ми зможемо покласти край війні в моїй країні, коли повністю зменшимо економічні прибутки Росії від викопного палива. Будемо зберігати їхні [запаси] вуглецю в землі. Вони все ще мають 20-23 [запасів] вуглецю, які не були активовані. Ми просто хочемо, щоб вони ніколи не активувалися і зберігали викопне паливо в землі. Це і буде сигналом для всіх інших потужних диктатур з викопним паливом, таких як Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, що зараз у світі немає можливості створити нову інфраструктуру для нафти, газу та вугілля.
– Отже, якщо я вас правильно зрозумів, ви зазначаєте, що ті, хто перебуває за межами COP, розчаровані тим, що ви знову і знову входите і виходите. Але насправді ви говорите, що основна робота або значна її частина виконується в період між СОР. Тож ми не повинні надто зосереджуватися на, можливо, невдачі певних декларацій на кожному COP, а потім насправді подивитись на те, яка реальна робота виконується в період між самітами.
Так, звичайно, це ще наш шанс, як громадянського суспільства, коли ми не завжди можемо бути присутніми на переговорах в офіційній зоні COP27. Ми просто маємо інший статус і не можемо бути стороною в цих переговорах, але ми все ще можемо виконувати свою роботу в проміжках між COP, щоб посилити та використовувати цю роботу для наступного COP.
Ви маєте рацію, коли говорите, що до наступної СОР (він буде в Об’єднаних Арабських Еміратах) потрібно ще багато зробити. На СОР27 їхня делегація становила тисячу осіб, а то й більше. Наступне, що ми хотіли б, це забезпечити, щоб ми як громадянське суспільство мали доступ до всіх осіб, які приймають політичні рішення, і ми відвідали їхні офіси під час COP27, поспілкувалися з ними безпосередньо. Ми виступаємо за подолання кліматичної кризи та поступову відмову від викопного палива, і ми постійно тиснемо на них з боку громадськості.
І якщо ми говоримо про Україну, ми справді намагалися наголосити на необхідності відбудувати Україну «зеленою», тому що наш уряд зараз будує плани, як задовольнити потреби, наприклад, у житлі для людей, в опаленні, і таке інше. Ми хотіли б відновити нову економіку, зелену економіку, яка не базуватиметься на викопному паливі… Зараз зруйновано 40% енергетичної інфраструктури [України]. Ми сподіваємося, що дамо глобальний імпульс стійкості та боротьбі з нафтовими диктаторами та нафтоколоніалізмом.
Джерело головного фото: Klassekampen
Comment on “Інтерв’ю The Eurasian Climate Brief зі Світланою Романко”