Олексій Василюк
30 червня у Києві Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України презентувало перший драфт законопроєкту «Про засади зеленого відновлення України». Захід відбувся за підтримки Програми розвитку ООН напередодні четвертої Конференції з питань відновлення України (URC2025) і був анонсований як початок національного обговорення ключових інструментів «зеленої» післявоєнної реконструкції.
За задумом авторів, новий закон має стати рамковим актом, що уніфікує принципи сталого розвитку у процесах відновлення. Зокрема, в основу документу покладені принципи «зеленої таксономії» Європейського Союзу — класифікації, що визначає які саме види економічної діяльності є екологічно сталими.
Ключові положення: перші юридичні визначення сталого відновлення
Законопроєкт уперше вводить до національного законодавства низку важливих термінів: «зелена економіка», «відновлення» у контексті післявоєнної реконструкції, «сталі (зелені) заходи з відновлення», «державна політика зеленого відновлення».
Принциповим є положення про те, що вся діяльність у сфері відновлення має сприяти переходу до зеленої економіки. Закон закріплює, що суб’єкти відновлення (держава, громади, інвестори) діють відповідно до принципів «зеленого відновлення», серед яких:
- принципи екологічної політики ЄС,
- врахування кліматичних орієнтирів,
- природоорієнтованість.
Цілі зеленого відновлення охоплюють:
- пом’якшення наслідків і адаптацію до змін клімату,
- стале водокористування,
- збереження біорізноманіття,
- запобігання та контроль забруднень,
- перехід до циркулярної економіки.
Інструменти: нова процедура «оцінки сталості»
Окремою інновацією є запровадження процедури оцінки сталості — вона має передувати затвердженню будь-яких заходів відновлення. Її здійснює уповноважений державний орган за участі громадськості. Разом з тим, поки незрозуміло, як ця процедура співвідноситься з уже чинними інструментами, зокрема стратегічною екологічною оцінкою (СЕО) і оцінкою впливу на довкілля (ОВД). Це одне з питань, яке має бути з’ясоване у процесі доопрацювання законопроєкту.
Варто також зазначити, що низка об’єктів критичної інфраструктури, які були заплановані до ухвалення закону, можуть потрапитипід його дію, що потенційно створює лазівку для «старих» екологічно ризикованих проєктів.
Виступи: між натхненням і застереженням
Презентацію відкрила міністерка захисту довкілля Світлана Гринчук, яка наголосила на необхідності сформувати правову основу для збалансованого зеленого відновлення та закликала експертну спільноту активно долучитись до роботи над законопроєктом, щоб вже восени підготувати фінальну версію текста.
Олег Бондаренко, голова комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, попередив про ризики: бізнес і частина влади прагнуть подальших відступів від ОВД, СЕО та інших екологічних норм, але зелене відновлення не має перетворитись на задоволення чиїхось інтересів.
Посол Швеції Мартін Оберг підтримав ініціативу, підкресливши: «Майбутнє України ми бачимо спільним з ЄС. Цей закон сприятиме не лише сталому розвитку України, а й збагаченню біорізноманіття всієї Європи».
Представник Офісу Президента Микола Брусенко визнав, що в перші роки повномасштабного вторгнення екологічна політика не була пріоритетною: довкілля є найбільшою втратою України після людських втрат. Цей законопроєкт – спроба компенсації за завдані збитки, і є логічним продовженням затверджених Президентом Цілей сталого розвитку.
Природа в новому законі: чи є реальний захист природно-заповідного фонду і екосистем?
Стаття 31 законопроєкту, присвячена природним об’єктам і територіям, з одного боку, гарантує недопущення зменшення площі заповідних територій, з іншого — не містить амбітних цілей з їхнього розширення або відновлення природних територій. Немає згадок і про положення Європейського закону про відновлення природи, який вже визначає орієнтири для країн ЄС.
Однак позитивом є згадка про досягнення сприятливого стану видів і оселищ, рекультивацію забруднених територій, відновлення морських і наземних екосистем, а також сталу агропрактику і лісоуправління.
Ключові зауваги: що потрібно доопрацювати
Законопроєкт поки що майже не згадує війну як контекст — а отже, оминає питання реконструкції з урахуванням бойових дій, розмінування, відновлення ландшафтів після техногенного впливу.
Не враховано міжнародний досвід, зокрема висновки звіту IUCN «Conflict and Conservation» (2021), який показує, що головні екологічні загрози після воєн — не в самих руйнуваннях, а у масовому переселенні людей, неекологічному будівництві житла й інфраструктури та поспішному відновленні без екологічних оцінок.
Потребує конкретики розділ про екосистеми і природоохоронні території — закон має не лише захищати існуюче, а й передбачати активне відновлення природних територій. Адже очевидно, що в результаті війни цінних територій і тих земель, які охоронялись, стало менше фізично.
Презентація законопроєкту стала важливим сигналом: держава готова створювати системні рамки для сталого розвитку у повоєнному відновленні. Але цей документ буде працювати лише тоді, коли стане юридично конкретним: врахує весь спектр міжнародного досвіду; а також отримає підтримку з боку громадянського суспільства.
Попереду — громадське обговорення, в якому екологічні експерти та природоохоронні організації не мають стояти осторонь. Бо лише глибоке фахове доопрацювання зробить «зелене відновлення» не гаслом, а реальністю.
Автор даної статті також мав можливість виступу на презентації законопроекту, і закликав його розробників проконтролювати, щоб цей новий закон став гарантією справжнього зеленого відновлення, а не нашкодив довкіллю України більше, ніж йому вже нашкодила повномасштабна війна.
Джерело головного зображення: Виступ міністерки захисту довкілля та природних ресурсів України Світлани Гринчук – фото Олексія Василюка
