Розливи рослинної олії в морських і прісноводних водоймах можуть спричиняти серйозну екологічну шкоду. Дослідження показують, що вони викликають загибель організмів, зміни в структурі популяцій і домінування більш стійких видів.
На відміну від сирої нафти, рослинні олії відносно швидко біодеградують завдяки бактеріальному розкладанню. Однак швидка деградація різко підвищує біологічну потребу в кисні, що призводить до його виснаження та масової загибелі риби. У замкнених водоймах — таких як затоки та лимани — легко формуються анаеробні зони, що посилює екологічні наслідки.
Основний ризик полягає не в токсичності, а в задуcі: олійні плівки блокують газообмін і забивають зябра риб. Донні біотопи страждають, коли окиснена олія осідає, утворюючи безкисневі зони, небезпечні для мідій та інших бентосних видів.
Рослинні олії поширюються швидше й тоншим шаром, ніж нафта, покриваючи великі площі поверхні води. Вони знижують поверхневий натяг, що загрожує поверхневим формам планктону. Птахи зазнають фізичного ураження: олія порушує теплоізоляцію пір’я та спричиняє переохолодження. На відміну від нафти, рослинна олія є менш канцерогенною, але важко видаляється з пір’я. На узбережжях вона може полімеризуватися та покривати предмети щільною плівкою.
Регулювання розливів олій відрізняється залежно від країни. У США федеральне законодавство вимагає планів запобігання та реагування на розливи, зокрема систем SPCC. В Україні передбачені плани аварійного реагування для об’єктів підвищеного ризику, однак бракує детальних стандартів, спеціально адаптованих до харчових олій.
Хоча розливи рослинної олії руйнуються швидше, ніж розливи нафти, дефіцит кисню може робити короткостроковий екологічний вплив більш інтенсивним, особливо в напівзамкнених екосистемах.