Олексій Марущак
Війни та військові конфлікти всіх рівнів інтенсивності, на жаль, не згадані в більшості переліків глобальних загроз біорізноманіттю. Безсумнівно, найжахливіший винахід людства – війна – впливає на більшість компонентів біорізноманіття, як у випадку локальної шкоди, так і широкомасштабних катастрофічних подій, які знищують невеликі ендемічні популяції та навіть цілі види. У цій статті герпетолог Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України Олексій Марущак висвітлює наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну для земноводних і рептилій країни.
Повномасштабне вторгнення російських збройних сил в Україну почалося 24 лютого 2022 року. Однак насправді війна почалася в 2014 році з анексії Росією Кримського півострова та окупації частини Донецької та Луганської областей. Території та оселища, які перебувають під російською окупацією з 2014 року, включають єдині відомі місцезнаходження деяких видів середземноморської герпетофауни в Україні – таких, як полоз леопардовий (Zamenis situla Linnaeus, 1758), ящірка Ліндгольма (ендемік Кримського півострова) (Darevskia lindholmi Lantz et Cyren, 1936) та жовтопуз безногий (Pseudopus apodus Pallas, 1775), а також значна частка популяцій гадюки степової (Vipera renardi Christoph, 1861), полоза візерункового (Elaphe dione Pallas, 1773) та полоза жовточеревого (Dolichophis caspius (Gmelin, 1789).
Також сьогодні окупованими є величезні території найбільш вразливого біому Європи — степових лук, розташованих у системі природоохоронних територій України. За даними Української природоохоронної групи, 44% національних парків, природних і біосферних заповідників були або перебувають в зоні бойових дій, під тимчасовим контролем російських окупантів, або є непідконтрольними Україні.
У статті «Герпетофауна на передовій: так багато способів померти…», опублікованій у березні 2024 року в «Responsible Herpetoculture Journal», автори представляють перші докази того, як війна в Україні вплинула на герпетофауну. Їхні напрацювання були зроблені на основі даних, зібраних самими авторами (вченими, екологічними активістами, землевпорядниками) під час польових досліджень та через опитування безпосередніх учасників подій на фронті чи з відкритих джерел (медіа, соціальні мережі тощо).
Стаття не є остаточним чи новаторським результатом складного дослідження чи інноваційним продуктом, але вперше в Україні були зібрані та представлені відомі й підтверджені дані щодо негативного впливу поточних військових дій на такі групи тварин, як земноводні та плазуни. Звичайно, до кількісних оцінок втрат біорізноманіття ще далеко, вони будуть можливі лише тоді, коли доступ науковців до пошкоджених територій буде безпечним і безперешкодним, а територіальна цілісність України буде повністю відновлена. Хоча амфібії та рептилії далеко не єдині, хто страждає від наслідків війни, ці тварини часто служать модельними групами для оцінки негативного впливу на довкілля, оскільки вони є одними з перших, які реагують на зміни в ньому.
Крім того, автори вперше зібрали та перерахували типи впливу на цих тварин, надали інформацію, яка є корисною при розробці майбутніх практик природоохоронного менеджменту в післявоєнних країнах, на військових полігонах та інших подібних місцях. Особливо важливо врахувати ці впливи для майбутньої розробки компенсаційних та профілактичних заходів з охорони та відтворення популяцій земноводних і рептилій, які проживають у зонах бойових дій та поза ними.
Нарешті, важливим аспектом цього дослідження є чітке розуміння причинно-наслідкових зв’язків. Автори зазначають, що «хоча деякі з наведених нижче прикладів можуть стосуватися обох сторін військового конфлікту, варто підкреслити, що подібні речі ніколи б не відбулися в Україні, якби Росія не розпочала повномасштабну війну проти незалежної суверенної країни в серці Європи у 21 столітті, і саме Росія несе відповідальність за знищення дикої природи під час ведення цієї агресивної війни».
Нижче наведено деякі з основних шкідливих наслідків військових дій, які призводять до загибелі української герпетофауни в місцях і способами, які ніколи не повинні були трапитись.
Критична трансформація та знищення середовища проживання
Земноводні та рептилії, які часто залежать від особливостей певних оселищ та мають чіткі потреби в харчуванні та умовах середовища проживання, стикаються зі значними проблемами виживання у хаосі війни. Знищення або забруднення їхніх основних оселищ, таких як нерестові ставки, місця для вигріву, зони гніздування (особливо для черепах і змій) і зимові/добові сховки, є величезним стресом і спричиняє скорочення їх чисельності. Тварини, які не можуть задовольнити свої природні потреби, витрачають більше сил і ресурсів на вимушену міграцію в пошуках більш придатних місць. Така діяльність є досить затратною з точки зору енергоефективності та безпосередньо збільшує ймовірність загибелі від хижаків, внаслідок зневоднення або іншої шкоди, і збільшує смертність загалом.
Іноді може бути зруйноване ціле оселище і тварини повинні тікати в пошуках подібних територій. Тоді смертність в популяції може досягати 100%. Наприклад, коли знищуються місця нересту, які кожен сезон розмноження використовували амфібії, інстинктивно повертаючись на місце свого метаморфозу, все стає ще гірше. Такі місця дуже часто забруднюються хімічними речовинами, які містяться в пально-мастильних матеріалах, що потрапляють у довкілля з пошкодженої або зруйнованої військової техніки; різними хімічними сполуками (наприклад, фарбами, мастильними матеріалами, вибуховими речовинами та їхніми похідними), які використовуються військовими; або хімічними речовинами, які потрапляють у водойми з розбомблених промислових об’єктів та об’єктів цивільної інфраструктури. Наприклад, один танк Т-80 вміщує 1110-2210 л пального. Можна лише уявити наслідки для невеликої водойми, яка виявилась забрудненою через руйнацію подібної техніки. Якщо велика кількість цього палива досягне невеликого озера або каналу, це зробить його непридатним для нересту земноводних на довгий час (можливо на кілька років).
Спонтанні порушення
Коли тварин турбують у ключові моменти їхньої поведінки, сезонних ритмів, це може призвести до їх загибелі. Наприклад, коли місця зимівлі руйнуються, а тварини, які перебувають у стані сплячки при стабільній температурі, виходять взимку при значно нижчих температурах, вони гинуть від термічного шоку. Для герпетофауни зимові порушення можуть також призвести до зниження плодючості в наступному сезоні розмноження, оскільки сперматозоїдам і яйцеклітинам для правильного розвитку потрібні періоди при більш низьких температурах. Коли цей період занадто короткий або взагалі відсутній, уражені тварини не можуть повною мірою брати участь у продовженні роду. Подібна ситуація з жабами під час спарювання: турбування, спричинене обстрілами, а також пов’язаними з ними вібрацією та звуками, значно ускладнюють процес пошуку пари.
Обстріли та вибухи боєприпасів
Одним із найбільш очевидних і незаперечних факторів негативного впливу на популяції земноводних і рептилій у зонах конфлікту є їх пряме фізичне знищення. Відносно маломобільні хребетні, амфібії та рептилії гинуть у значних кількостях у масштабних пожежах, які часто виникають у зонах бойових дій. Швидке виникнення нових пожеж, таких як інтенсивний обстріл із застосуванням запалювальних боєприпасів, реактивних систем залпового вогню та важких вогнеметних систем, таких як ТОС-1А «Солнцепьок», часто не дозволяє тваринам встигнути знайти притулок в норах. Ці пожежі можуть охопити величезні території за лічені секунди, завдаючи смертельних ран і спричиняючи масову загибель рептилій і земноводних.
Смертність на дорогах
Смертність земноводних і рептилій на дорогах також сприяє зменшенню їхньої чисельності, змінюючи просторовий розподіл популяцій, перешкоджаючи їхній здатності розповсюджуватися. Це є гострою проблемою навіть у мирний час. Військові дії, які часто характеризуються інтенсивним рухом військових колон і важкої техніки як по шосе, так і по грунтових дорогах, загострюють цю проблему. Таке збільшення трафіку, що може призвести до суттєвого скорочення чи навіть вимирання певних популяцій, є особливою проблемою для рідкісних видів. Ця проблема загострюється з рухом великої кількості військової техніки по проїжджій частині або навіть на територіях, які ніколи раніше не зазнавали механічного впливу (наприклад степові луки чи інші постраждалі території в Україні).
Навмисне знищення військовими
Низька екологічна свідомість людей значною мірою сприяє смертності земноводних і рептилій. Значну частину військ складають військовослужбовці, які не мають довготривалої військової підготовки, не кажучи вже про будь-яке мінімальне включення екологічної освіти до їхнього навчального плану. Отже, поширені стереотипи про амфібій і рептилій залишаються без контролю. Незважаючи на те, що реальність свідчить про протилежне, серед багатьох солдатів панує думка, що змії за своєю суттю є небезпечними і отруйними. Враховуючи постійні небезпеки, з якими солдати стикаються у воєнному середовищі, усунення будь-якої додаткової (навіть надуманої) загрози, незалежно від того, наскільки помилковою вона є, виглядає доволі логічним з точки зору пересічного військового. У результаті зустріч зі зміями часто закінчується їх знищенням..
Іноді солдатам трапляються змії під час весняного шлюбного періоду або зимової сплячки. У цей час змії можуть збиратися у великі групи: багато самців, які намагаються спаровуватися з однією самкою, або різностатеві тварини, які утворюють скупчення в місцях зимівлі. На фотографії нижче зображено такий клубок змій. Подібні картини можуть викликати жах і огиду у військових і, на жаль, часто призводять до бурхливих реакцій.
Мимовільні вбивства солдатами
Траншеї та бліндажі, розроблені відповідно до військових інженерних стандартів, зазвичай не передбачають жодних шляхів втечі для представників герпетофауни (та й інших тварин), яка іноді може опинитися в пастці всередині. Отже, такі тварини гинуть або під час активних бойових дій, або в періоди інтенсивного пересування людей. Під час виконання бойової задачі, що знову ж таки, на жаль, логічно, мало хто турбується про істот під їхніми чоботами. Солдати, опитані авторами, часто відзначають, що в їхніх окопах щовечора з’являлися численні змії, черепахи, ящірки та жаби, і що лише окремі люди їх помічають і знають як правильно з ними поводитись і куди випускати.
Інвазійні хижаки та покинуті домашні тварини
Війна, на жаль, призводить до абсолютно неконтрольованого поширення інвазійних видів тварин, які вільно пересуваються самостійно або за допомогою військової техніки. Особливо це помітно поблизу покинутих людських поселень. Так, поширення інвазійних хижих видів риб (головешки амурської Perccottus glenii, сонячного окуня Lepomis gibbosus та ін.) зменшує репродуктивний успіх герпетофауни під час нересту, коли поїдають ікру та молоді особини земноводних (Pupina et al., 2018; Pupins et al., 2023). Випуск тварин з приватних тераріумів у природу також може становити загрозу у вигляді зоонозних інфекційних агентів і тимчасової конкуренції з місцевими видами за ресурси, навіть якщо більшість «прибульців» не переживе майбутньої зими. Найбільш негативним впливом є поява великої кількості бродячих собак і котів, які навіть у мирний час є одними з найбільших нищителів місцевої герпетофауни. Ці наслідки посилюються, коли здичавілі домашні тварини більше не мають підтримки людей і змушені добувати їжу для існування самостійно.
Масштабні катастрофи
Руйнування дамби Каховської гідроелектростанції (ГЕС) під час війни з наступним потраплянням прісної води в Чорне море спричинили серйозну екологічну катастрофу у 2023 році. Цей викид прісної води в море порушив його солоність, що призвело до значної шкоди морським живим організмам. Паводкові води також вплинули на такі види герпетофауни, як європейські болотні черепахи (Emys orbicularis) та різні види земноводних і рептилій, небагато з яких спромоглися вижити в цих катастрофічних тимчасово змінених умовах. Найбільше після руйнування дамби постраждали унікальні популяції тритона дунайського (Triturus dobrogicus). На жаль, велика частина цієї унікальної популяції, яка мешкала в захищеному середовищі плавнів р. Дніпро, здебільшого загинула, будучи винесена в солоні води Чорного моря, до яких прісноводні тритони та інші амфібії зовсім не пристосовані. Їхні трупи викинуло на одеські пляжі і фіксувалися протягом наступних двох тижнів після катастрофи, від самого міста майже до кордону з Румунією.
Дивлячись у майбутнє
На жаль, ці види впливу є наймасштабнішими та найбільш катастрофічними. Справа в тому, що навіть після завершення активних бойових дій, забруднення територій, відсутність інфраструктури, безпрецедентна щільність мінних полів та інші післявоєнні жахи призведуть до того, що майже 30% сільськогосподарських угідь України будуть непридатними для використання. Це, в свою чергу, вимагатиме від України визначити землю та ресурси, які можуть бути використані для компенсації втрат у вигляді нових сільськогосподарських угідь, джерел будматеріалів, а також інших потреб з використанням природних ресурсів. А в умовах післявоєнної відбудови економічно попит на такі цінні ресурси буде значно вищим, ніж у довоєнні час. І все це ще більше ускладнить збереження природи.
Будуть потужні та цілком зрозумілі стимули для уряду України пріоритетно використовувати свої природні ресурси для відновлення після переживання найбільшого військового конфлікту після Другої світової війни. Тим не менш, інтереси живої природи також необхідно враховувати і захищати. Наприклад, дехто пропонує створення природоохоронних територій з обмеженим доступом людини (як Чорнобильська зона відчуження) на пошкоджених територіях з метою компенсації втрат дикої природи на територіях, які в майбутньому будуть використовуватися для сільськогосподарських потреб. Це може бути потенційним механізмом відновлення природи. Але він лише один, в той час, коли потрібно багато інших… Тим не менш, запобігання руйнуванню довкілля в районах, які, на щастя, не постраждали від прямих військових дій, залишається ключовою стратегією.
Варто зазначити, що якщо Україна не перемагає і потрапляє під окупацію, то Росія у своїй агресорській ролі навіть не розглядатиме концепцію визначення природоохоронних пріоритетів. Буде втрачено здобутки природоохоронної справи та всі природні багатства, накопичені за минулі десятиліття, а саму країну агресор використовуватиме як сировинний придаток своєї людоїдської імперії.
Підтримка України в її боротьбі з агресором, у тому числі через призму збереження дикої природи (і не лише земноводних і рептилій), є критично важливою. Вона сприяє зменшенню потенційних втрат для природи в майбутньому і може зберегти минулі екологічні досягнення, за що наші нащадки нам подякують.
Олексій Марущак – кандидат біологічних наук, молодший науковий співробітник Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України, заступник директора з наукової роботи БІОН Тераріум Центру та співзасновник Української природоохоронної групи. З 2017 року вивчає біологію, поширення та збереження герпетофауни in situ та ex situ.
Основне зображення: ящірка Ліндгольма з окупованого Криму. Джерело: Національна мережа інформації з біорізноманіття (UkrBIN)
