Євген Симонов
Наприкінці серпня доля Каховського водосховища стала предметом ґрунтовного розгляду одразу на двох великих міжнародних конференціях у Стокгольмі (Швеція) і в Тарту (Естонія). До цього сам факт руйнування греблі, звісно, давно викликав міжнародний інтерес і співчуття, але ґрунтовного обговорення, що з цим далі робити і яка Україні потрібна підтримка в Європі, поки що не проводилося. Таке обговорення з європейськими партнерами є вкрай важливим, оскільки відновлення регіону Нижнього Дніпра відбуватиметься в контексті євроінтеграції та за сприяння різних європейських інституцій.
Всесвітній тиждень води
25 серпня в рамках традиційного Всесвітнього тижня води (World Water Week) у Стокгольмі відбулася дискусія “Зруйнована Каховська гребля в Україні – сучасні та майбутні виклики”, організована ГО “Українська природоохоронна група”, Національним університетом “Києво-Могилянська Академія” та Шведським університетом аграрних наук. Ведучим дискусії був Браян Кунс – шведський науковець, який має досвід сільськогосподарських та екологічних досліджень на південному сході України. Сесія приємно здивувала розмаїттям спікерів.
Голова Комісії високого рівня з екологічних наслідків війни в Україні, Марго Вальстрьом, записала відеозвернення до учасників, у якому наголосила, що незважаючи на жахіття війни та її тяжкі економічні наслідки для людей, якість майбутнього життя залежить від того, наскільки екологічними й сучасними будуть рішення з відбудови України. Не можна просто відновлювати те, що було в минулому. Потрібно допомогти Україні побудувати краще майбутнє і це є завданням Комісії.
У цьому сенсі Каховське водосховище являє собою найвидатніший приклад. Необхідність врахування та публічного обговорення всіх варіантів відновлення прямо прописана в “Зеленому договорі для України” – зведенні першочергових рекомендацій Комісії.
В якості прикладу до тези Вальстрьом про доцільність відновлення минулого, представниця Укргідроенерго Оксана Гуляєва розповіла про те, яке важливе значення мала для СРСР та України Каховська ГЕС. Насамперед як регулятор постачання води до муніципалітетів, для системи зрошення та для підтримки екологічного стану екосистем нижче за течією.
З презентації випливало, що водосховище постачало до чотирьох кубокілометрів води на рік для населення і промисловості та ще до шести кубокілометрів води на рік для сільського господарства.
При цьому варто зазначити, що половина води для сільського господарства губилася на шляху до споживача, а ще два кубокілометри води щорічно випаровувалися з поверхні водосховища.
Крім того, від водосховища залежала робота Каховської та Дніпровської ГЕС, а також Запорізької АЕС і ТЕС – найбільших електростанцій країни. Каховський гідровузол задовольняв 40% потреб України в прісній воді.
Згідно з Гуляєвою, якщо припускати, що і майбутня економіка України буде настільки ж водоємною і зацикленою на єдине джерело, то без відновлення водосховища в липні-серпні знадобиться забирати весь стік Дніпра в маловодні роки.
Відповідно головна роль відновленого Каховського водосховища буде екологічною – воно перерозподілятиме воду на потреби унікальних екосистем Нижнього Дніпра та лиману, тобто забезпечуватиме норми екологічного стоку, які визначені як щонайменше 500 кубометрів на секунду.
Таким чином із доповіді можна зрозуміти, що в рамках роботи Укргідроенерго для ГЕС визначено норми екологічного стоку, що, мабуть, показує високу екологічну свідомість компанії.
Виступ завідувача кафедри екології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Віктора Карамушки, який виріс на берегах Каховського водосховища, був присвячений безпосереднім наслідкам підриву і руйнування Каховської ГЕС. Він перерахував людські жертви, втрати екосистем і промисловості, площу сільськогосподарських земель, які позбулися іригаційної води тощо. Проте на запитання, чи треба відновлювати греблю, він відповідав, що це залежить від потреб населення і форм господарювання, які будуть на цій території після війни, а зараз ухвалювати таке рішення передчасно.
У доповіді морської біологині Галини Мінічевої, директорки Інституту морської біології НАН України, було наголошено, що попри величезний стрес, екосистеми моря швидко впоралися з короткостроковими екологічними наслідками спуску Каховського водосховища. Однак довгострокові наслідки, спричинені великою кількістю органічного сміття, що осіло на дні Чорного моря, виражаються в надмірному поширенні чужорідних морських організмів, і це може мати довгостроковий негативний ефект для екосистеми моря. На запитання про бажаність відновлення греблі Мінічева відповіла, що це непросте питання, однак для виносу забруднювальних речовин у море водосховище було важливим бар’єром і тому його відновлення може зменшити рівень забруднення.
Ліс на дні: рубати чи охороняти?
Останньою в дебати вступила геоботанік Анна Куземко, яка представляла Українську природоохоронну групу (УПГ) та Інститут ботаніки Національної академії наук України. Вона розповіла про моніторинг відновлення екосистем на дні колишнього водосховища, який ведуть уздовж лінії фронту наукові та громадські організації.
Рослинні угруповання на дні водосховища почали бурхливо відновлюватися вже через кілька тижнів після підриву греблі. Водний режим у 2024 році сприяв відновленню заплавних екосистем. Нові вербові ліси вже досягли трьох-чотирьох метрів заввишки, що означає швидкий темп росту дерев – понад один сантиметр на день. Анна Куземко запропонувала, що перш ніж ратувати за відновлення водосховища, потрібно порахувати вартість/цінність усіх послуг нових сформованих екосистем і збиток від їхньої втрати у разі повторного затоплення.
Після виступів відбулася цікава дискусія з учасниками із залу, під час якої було висловлено такі додаткові міркування:
– Хоча уряд України і висловився поспішно за відновлення Каховської ГЕС, обґрунтування цього не може бути представлене до завершення війни. Нині з територій, які раніше залежали від водосховища, мігрували мільйони людей. Чи повернуться вони на цю територію після війни – невідомо, як невідомо наразі й те, чи запрацюють зруйновані промислові підприємства і як скоро будуть розміновані сільськогосподарські угіддя;
– Зрозуміло, що з погляду енергетики найтерміновіше завдання – відновлення маневреної потужності ДніпроГЕС, але це можливо і без відтворення нижчого водосховища;
– Важливим є те, що питання – відновлювати греблю чи ні – вже стало предметом конструктивної дискусії між опонентами. Але для порівняння варіантів майбутніх рішень потрібна якісна та детальна інформація, а її важко зібрати під час війни. Найважливіша частина дискусії – порівняння альтернативних способів водокористування в регіоні. Сьогодні воду до сіл доставляють у цистернах, у містах будують водоводи з інших джерел, у багатьох місцях стали використовувати підземні води, але це не завжди є рентабельним. Термінові заходи, вжиті зараз, не обов’язково є стійкими механізмами водопостачання на майбутнє;
– Якщо господарювати як у давнину, води в будь-якому разі не вистачить. Але досить імовірно, що південь України розвиватиме інше сільське господарство. Зокрема, Віктор Карамушка згадав, що до створення ГЕС у регіоні було набагато сильніше розвинене скотарство, відродження якого можна очікувати і в майбутньому;
– На запитання, чим може допомогти міжнародна спільнота, Галина Мінічева запропонувала спільно здійснити загальнобасейнову стратегічну екологічну оцінку. Анна Куземко схвалила ідею наукового співробітництва, але сказала, що насамперед сьогодні треба підтримати Українську армію, щоб вона могла звільнити територію країни від загарбників.
Конференція з відновлення екосистем
Наступного дня в естонському місті Тарту розпочалася 14-та конференція Європейського товариства відновлення екосистем – “SERE-2024“. Це була перша профільна конференція після того, як 18 серпня набув чинності закон Євросоюзу про відновлення природи (NRL -Nature Restoration Law). У результаті конференція була присвячена фаховому обговоренню спільної підтримки виконання закону на всіх етапах від планування до оцінки ефективності відновлення екосистем.
Представник Директорату з питань клімату Флоріан Клей пояснив присутнім графік і процес виконання вимоги закону в країнах ЄС. Національні плани відновлення екосистем мають бути зверстані вже до серпня 2026 року для розгляду та схвалення органами ЄС у 2027 році.
Закон ставить доволі амбітні завдання щодо відновлення 30% ключових оселищ до 2030, 60% до 2040 і 90% до 2050. Однак для відновлення річкових екосистем мета до 2030 року залишається тією самою, що була ухвалена ще п’ять років тому – 25 тисяч кілометрів до стану “вільно-поточних річок”.
Це, на перший погляд, здається менш амбітним, ніж 30-60-90% цілі для інших екосистем… Але відновлювати річки найважче, тому що вода – найпопулярніший ресурс, і у них є безліч конфліктуючих користувачів. Зараз розроблено і тестується набір критеріїв для оцінки того, чи досягає проєкт відновлення конкретної ділянки річки цілей відновлення вільно поточних річок, записаних у законі. Такий тест буде цікаво провести для Нижнього Дніпра.
У контексті майбутніх рішень щодо сільгоспугідь південної України вкрай цікавими були презентації з моніторингу ефективності субсидій для екологічного сільського господарства. Євросоюз платить чималі гроші фермерам, чиї продуктивні сільськогосподарські угіддя зберігають високе видове різноманіття або окремі рідкісні види рослин і тварин. При цьому для моніторингу видового різноманіття рослин успішно використовуються “всевидячі” дрони, молодші мирні брати тих літаючих машин, які сьогодні не дають спокою агресору на полях України. Цілком імовірно, що система субсидій ЄС у майбутньому зробить менш інтенсивне богарне (без іригації) землеробство та вирощування кормів вигіднішим типом господарювання в степах, ніж відновлення систем іригації.
Сесії в конференційних залах перемежовувалися з екскурсіями та навчальними заняттями просто в полі. Загалом під час конференції учасникам було запропоновано понад 30 польових виїздів. У перший же день на екскурсії, присвяченій відновленню річок, нам показали кілька вже знесених гребель, а також найбільшу в Естонії греблю Ліннамяе (Linnamae) на річці Ягала (Jagala), на якій встановлено гідрогенератори загальною потужністю …1.5 МВт.
Гребля є пам’яткою історії, оскільки побудована на початку XX століття, а 1941 року російські війська, відступаючи, підірвали її, що робить цей приклад схожим на історію Каховської ГЕС. Усі роки радянської окупації вона простояла дірявою, але в перші роки незалежності якісь ентузіасти знайшли кошти на її відновлення (мабуть, як символу відродження нації). Відтоді ось уже 20 років екологічне відомство судиться з власниками неефективної ГЕС, щоб відновити міграцію риб однієї з найбільших лососевих річок Естонії. При цьому естонські колеги впевнено заявляють, що в більшості випадків рибоходи не працюють і повного відновлення міграції риб можна досягти тільки за умови знесення греблі. Поки що з цією метою в Естонії знесли близько 40 гребель, переважно на найперспективніших лососевих річках.
Багато аспектів досвіду відновлення річок у маленькій Естонії можуть стати важливим уроком для України та інших країн, які готуються вступити до Євросоюзу, оскільки їм теж доведеться виконувати Закон про відновлення природи та інші природоохоронні директиви ЄС.
Доповіді про річки України
У передостанній день конференції пройшла сесія з відновлення великих екосистем, куди потрапили обидві доповіді про Україну. Хоча організатори від самого початку втричі знизили реєстраційний внесок для українських учасників і всіляко наголошували на важливості цієї тематики, через війну і віддаленість Естонії від України, на всій величезній конференції було тільки дві доповіді – про відновлення екосистем річок Дунаю і Дніпра.
Михайло Нестеренко (Rewilding Ukraine) розповів про відновлення природної динаміки водообміну та біорізноманіття в лиманних озерах Картал і Катлабух у дельті Дунаю.
Відновлення природних екосистемних процесів також веде до зменшення засолення і поліпшення якості вод, а отже, до поліпшення умов життя і господарювання місцевого населення.
Євген Симонов (експерт UWEC Work Group) представив доповідь про можливості та організаційні потреби відновлення екосистем Нижнього Дніпра в контексті виконання європейського законодавства про відновлення екосистем. Він розповів про різні сценарії розвитку після війни, які пропонують Укргідроенерго, окупаційна влада Росії, різні дослідницькі та громадські організації. У подробицях було розібрано процес відновлення природних заплавних екосистем на місці Каховського водосховища і комплекс наукових, економічних, соціально-політичних заходів, необхідний для його забезпечення.
Презентація Євгена Симонова:
Наукову аудиторію вельми зацікавило те чи можливо застосовувати на Каховці такі стандартні методи польового моніторингу, як фотопастки та дрони-спостерігачі.
Довелося пояснити, що в районі лінії зіткнення використання дронів у невійськових цілях є категорично забороненим
Відповідаючи на запитання, яка потрібна допомога від присутніх, доповідач просив у міжнародного співтовариства експертів у галузі відновлення екосистем сприяння в оцінюванні перспектив відновлення екосистемних функцій і допомоги в інтерпретації та використанні європейських законів і програм для того, щоб зробити відновлення Нижнього Дніпра довгостроковим пріоритетним проєктом у процесі вступу України до Євросоюзу.
Відновлення природних екосистем на 250-кілометровій ділянці Нижнього Дніпра може стати найбільшим проєктом із відновлення прісноводних екосистем у Європі та може виявитися вирішальним внеском України у виконання зобов’язань ЄС щодо відновлення річок до їхнього природного стану до 2030 року.
Читати на тему: Рік після потопу: чи зможуть відновитися екосистеми, зруйновані підривом Каховської греблі?
Головне зображення: Учасники диспуту. Справа наліво: геоботанік Анна Куземко, морський біолог Галина Мінічева, еколог Віктор Карамушка, гідролог Оксана Гуляєва. Джерело: відеозапис конференції