Олексій Овчинніков
У першій частині серії було розказано про переслідування та тиск, з якими зіткнулися екологічні активістки та активісти в Білорусі з 2020 року, та які лише посилилися під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У другій частині статті буде розказано про ситуацію в Грузії – країні, яка також переживає сьогодні політичну кризу.
У той час як світ відволікається на повномасштабне вторгнення в Україну та бомбардування Ізраїлем Гази, ЗМІ приділяють лише спорадичну увагу політичній кризі в Грузії, яка розпочалася, коли опозиція звинуватила правлячу партію “Грузинська мрія” у фальсифікації результатів парламентських виборів 2024 року, на яких вона зміцнила свою 12-річну владу.
Тим часом країна значно страждає від кліматичних та екологічних проблем, які лише посилюються. 2025 рік відзначився як аномальною посухою, так і аномальними опадами, а льодовики Грузії продовжують танути, що може призвести до повторення трагедії в гірському курорті Шові в 2023 році, де в результаті зсуву загинуло щонайменше 32 особи.
Політична криза в Грузії. Сторінка з російського сценарію
Протести в Грузії в 2024 році почалися після рішення уряду ввести закон про “іноземних агентів” за аналогією з Росією. “Іноземним агентом” у країні може бути визнана будь-яка юридична або фізична особа, яка отримує фінансування з-за кордону. Закон зобов’язує всі неурядові організації та ініціативи пройти складну систему реєстрації, під час якої вони не тільки зобов’язані розкрити інформацію про свою роботу (що є особливо небезпечним у разі роботи з вразливими та чутливими групами, учасники яких не хотіли б оприлюднення інформації про них), а й бути стигматизованими лейблом “іноземні агенти”.
Перша спроба ввести такий закон навесні 2023 року провалилася — протести виявилися успішними. Проте правляча партія “Грузинська мрія” змогла продавити закон навесні 2024 року, а після парламентських виборів у жовтні 2024 року і протестів, які були брутально придушені, практично монополізувати владу у своїх руках. У країні розпочалися репресії. Опозиція разом із президенткою Саломе Зурабішвілі вирішили бойкотувати роботу парламенту, назвавши його нелегітимним. Однак змінити владу не вдалося. Навпаки, як єдина партія, представлена в парламенті, “Грузинська мрія” отримала можливість приймати ті закони, які вважає за потрібне. Так, було прийнято закон про заборону “пропаганди” ЛГБТ+, що зробило життя ЛГБТ+ людей та активістів у країні небезпечним. Продовжився тиск на організації, які відмовилися пройти реєстрацію як іноземні агенти. Сьогодні йдеться вже про кримінальне переслідування за відмову від реєстрації. Деякі активісти вирішили поїхати з країни.
Ухвалений закон про “іноагентів” було переглянуто та нібито перероблено відповідно до американського варіанту FARA. Проте варто зазначити, що у країні більшість програм реалізується за рахунок коштів міжнародної підтримки. Фактично кожна школа, кожна організація, кожне село отримує підтримку від “іноагентів”. Наприклад, робота найстарішого в країні Національного парку Лагодехі багато в чому здійснювалася з допомогою іноземних коштів. Так само, як і більшість екологічних проектів від переробки до захисту довкілля.
Багато екологічних організацій Грузії відмовилися від реєстрації в реєстрі “іноземних агентів”, що призвело до заморожування їхньої діяльності. Так, найбільша грузинська екологічна організація “Зелена альтернатива” практично припинила свою роботу. Принаймні ані на сайті, ані в соціальних мережах немає оновлень із лютого – березня 2025 року.
Все це відбувається на тлі кліматичної кризи в країні. Так, 3 серпня 2023 року в результаті сходження селі, викликаної таненням льодовиків у регіоні Рача, загинуло 18 людей і ще 18 досі вважаються зниклими безвісти. Кожен червень сільське господарство Грузії страждає від сильного граду та дощів, які знищують врожай. При цьому серпень 2025 став аномально спекотним, в результаті чого деякі регіони зіткнулися з нестачею води. Пересохли цілі річки в Кахетії.
“Грузинська мрія” відвертається від України
Посилення репресій “Грузинська мрія” пояснює, зокрема, небажанням “бути втягнутою” у війну з Росією. Як на парламентських виборах 2024 року, так і на муніципальних виборах 2025 року пропаганда використовувала фотографії зруйнованих міст України, порівнюючи їх із “квітучою” Грузією. Що викликало критику щодо моральності такого пропагандистського ходу.
Все це значно контрастувало з першими місяцями підтримки України під час повномасштабного вторгнення Росії, коли всі міста Грузії були прикрашені прапорами України. Що не дивно, адже частина територій Грузії, як і раніше, вважається окупованою (Південна Осетія та Абхазія). Уряди самопроголошених на цих територіях республік підтримує Росія, а Грузія була в стані війни з Росією ще у 2008 році
Очевидно, що репресії та відкат у демократичній політиці, а також розворот на шляху європейської інтеграції безпосередньо впливають на екологічних активісток та активістів у країні. Неможливість фінансової підтримки (після введення закону про “іноагентів” фонди не можуть повноцінно працювати з грузинськими організаціями), політична криза, стигматизація активізму та поляризація суспільства — все це призводить до того, що робота організацій та ініціатив загальмувалась, вони зіткнулися з новими труднощами, яких не знали до 2024 року.
Створюючи безпечний та екологічний простір для активістів
UWEC Work Group поговорив з Ніні Кхурошвілі, екологічною активісткою, однією із співзасновниць Eco Village Georgia – проекту, який тепер не тільки є експериментом зі створення екологічно дружнього стійкого поселення в Грузії, але й намагається виконувати роль безпечного місця для активісток та активістів.
Кхурошвілі прийшла в екологічний та кліматичний активізм із галузі мистецтва. Близько восьми-дев’яти років тому вона вперше потрапила як волонтерка в екопоселення в Західній Європі, і ця ідея дружнього до природи рівноправного проживання людей сильно надихнула її.
“Я жила в різних місцях і дізнавалася більше про стійкий спосіб життя, але не тільки в плані теорії, а й у плані практики, як частини повсякденного життя. Як відбувається самоорганізація спільнот, робота в команді, як розвивати пермакультурне та стійке землеробство, екологічну інфраструктуру та багато іншого“, – розповідає активістка.
Разом із друзями та іншими активістками та активістами у Кхурошвілі з’явилася ідея зробити екопоселення в Грузії. Розпочався тривалий процес формування спільноти, яка мала стати ядром і основою екопоселення. Передбачалося, що це буде саме таке поселення, де люди об’єднані спільною ідеєю збудують будинки і житимуть постійно. Близько п’яти років пішло на організацію структури співтовариства, вироблення методології прийняття рішень, і навіть пошук землі. У результаті, в грудні 2023 року землю було куплено в районі Лагодехі і проект почав втілюватися в життя.
“Я працюю у сфері активізму, не тільки екологічного, а й квір-активізму, фемінізму, екофемінізму в Грузії. Тому коли ми створювали проект EcoVillage, то одразу планували організувати його так, щоб він міг приймати людей. Наприклад, якщо їм потрібен час для відновлення, щоб була можливість організувати ретрити для різних групи. Тому що у нас багато землі і достатньо благ, щоб поділитися ними. У нас є струмок, невеликий ліс. Люди можуть тут відпочити, відчути себе в безпеці, обговорити в безпечній обстановці важливі теми. Що особливо важливо в умовах нинішньої політичної ситуації.”
Як і інші екологічні ініціативи, EcoVillage Georgia зіштовхнулася зі складнощами після початку політичної кризи в Грузії у 2024 році. Це відбилося і на фінансовій підтримці проекту, оскільки отримати нові гранти виявилося практично неможливо, і на самих учасниках, які зазнали і продовжують відчувати психологічний тиск, і на планах. Багато що задумане на 2024 – 2025 роки довелося відкласти та адаптуватися під ті умови, в яких проект опинився. Однак він все більше став виконувати роль безпечного місця.
Ніні Кхурошвілі також зазначає, що політична криза в країні призводить до зникнення з порядку денного питань екології та зміни клімату. Звичайно ж, проблеми нікуди не поділися, їх видно, про них говорять жителі сільських регіонів, які стикаються з наслідками зміни клімату частіше за городян. Це підтверджує її досвід роботи в Кахетії, одному з найбільших сільськогосподарських регіонів Грузії. Однак пошуку рішень з боку уряду не видно.
Проблеми клімату ховаються і не вирішуються
“Ані уряд, ані муніципалітети не хочуть навіть відкрито заявити про наслідки викликаних зміною клімату аномальних погодних явищ. Які трапляються в Грузії все частіше і частіше. Наприклад, аномальні снігопади в Гурії та Аджарії в лютому 2025 року, до яких уряд не був готовий і волонтери самі вирушали в заблоковані регіони, де люди буквально гинули.
Немає плану адаптації чи пом’якшення наслідків, який вже давно потрібно було розпочати в Грузії. І якщо три роки тому уряд ще заявляв принаймні про наміри працювати в цій галузі в рамках планів євроінтеграції, то останнім часом все змінилося. Сьогодні маю відчуття, що кліматичний порядок денний більше не обговорюється ”, – каже активістка.
Відносно позитивним явищем стало те, що починаючи з часів COVID села потихеньку почали оживати — багато городян і освічених людей вирішили переїхати сюди. Як мінімум, проводити у селах літо. Після розгону протестів бажання уникнути стресу від життя у місті лише посилилося. На тлі відтоку сільського населення у великі міста це стало добрим знаком. Крім того, нові мешканці приносять із собою сучасний підхід до сільського господарства, екологічні практики, зацікавленість в органічній продукції.
Однак на тлі ініціатив, які закриваються і зникають, звичайно, цього недостатньо. Причому від припинення роботи активістів насамперед страждають малі групи, віддалені регіони, ті простори та спільноти, які й так не отримували підтримки від уряду, а виживали саме за рахунок НУО, які тепер стали “іноагентами”. Які зараз не лише стикаються із труднощами у пошуках фінансування, а й з політичним тиском.
“В принципі, нам не потрібна підтримка від уряду, ми можемо впоратися самі”, – каже Ніні. “Але не чиніть на нас тиск. Не арештовуйте наших друзів. Не змушуйте відчувати додатковий стрес або розбиратися зі складнощами нових законів. Як група ми впораємося, але дайте нам спокій – ось що я хотіла б сказати сьогодні. Наша команда має потенціал і навіть в дуже напруженій ситуації, навіть в умовах війни в Україні, EcoVillage може стати стійким проектом та безпечним місцем для інших. У якому, можливо, ми знайдемо вирішення екологічних та кліматичних проблем для місцевого населення. Однак для цього нам не потрібно створювати додаткові труднощі. Так, нам потрібна фінансова підтримка і додаткові ресурси, але думаю, ми зможемо їх знайти, якщо ситуація навколо стане більш стабільною”.
“Так само для екологічних та кліматичних ініціатив не тільки в Грузії, а й по всьому Кавказу сьогодні дуже важливо налагоджувати спільну роботу, об’єднуватися в мережу, обмінюватися досвідом, енергією, ресурсами. Це не лише дозволить зберегти проекти, а й дати шанс для їхнього розвитку“.
На питання, що дозволяє зберігати мотивацію та сили працювати в непростий час, коли екологічний та кліматичний активізм зазнає тиску не тільки в регіоні Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії, а й у всьому світі Ніні Кхурошвілі відповідає:
“Думаю, в першу чергу – віра людей. У те, що ми робимо. Також важливо розуміти, що що б ти не робив – це має сенс. Продовжуючи роботу над проектом, я сподіваюся, що це принесе користь і він є важливим. І ці почуття отримують підтримку, коли бачиш реакцію тих, хто приїжджає в EcoVillage Georgia, працює на землі, готує їжу один для одного, обрізає дерева, реалізує свої ідеї ”.
“Я бачу, наскільки різні люди приїжджають до нас і, тим не менш, у нас (у них) виходить створювати гармонію через стосунки один з одним і з природою. І ми, і вони вдячні за таку можливість і за такий досвід. І це те, що рухає мною. Для мене це дуже важливо. Через цю подяку відчуваєш зв’язок із землею“.
Екоспільноти та екопоселення сьогодні все частіше є місцями акумуляції сил для активісток та активістів, та простором створення нетворкінгу. Характерно це не лише для Грузії, а й, наприклад, для України, де такі екопоселення, як Тепла гора, відіграли важливу роль в адаптації суспільства до наслідків російського вторгнення. Про те, як екологічні організації та ініціативи України справлялися з катастрофічним викликом останніми роками читайте в наступній статті.
Ця стаття була підготовлена в рамках тематичних мереж PULSE – європейської ініціативи, яка підтримує транснаціональну журналістську співпрацю.
Джерело головного зображення: AP Photo/Pavel Bednyakov
