Олексій Василюк, Євген Симонов
У грудні 2025 року повітряним атакам РФ знову стали цілеспрямовано піддаватися сховища соняшникової олії, зокрема в Одесі. Частина олії потрапила до морських прибережних акваторій. У статті проаналізовано прецеденти забруднення моря олією, особливості екологічних наслідків таких розливів та методів їх ліквідації порівняно з розливами нафти та нафтопродуктів, а також обґрунтовано пропозицію розробки планів ліквідації.
20-24 грудня 2025 р. Росія здійснила серію руйнівних бомбардувань Одеси та області, у тому числі пошкодивши найбільший термінал із завантаження соняшникової олії компанії Allseeds у порту Південний. До Аджалицького лиману, на березі якого знаходиться цей порт, потекли тисячі тонн соняшникової олії.
У різдвяну ніч дронами та ракетами було пошкоджено термінал Іллічівського олійножирового комбінату у Чорноморську. 5 січня атакували завод американської компанії Bunge в м.Дніпро. На набережну річки Дніпро вилилося 300 тонн соняшникової олії, а щоб вона не потрапила до річки, калюжі олії, засипали сотнями тонн піску.
Олійні термінали та заводи не випадкова мета – Україна найважливіший експортер соняшникової олії у світі, який останніми роками експортує 5-6 мільйонів тонн соняшникової олії на рік, що становить 10-14% товарного експорту країни (понад 5 млрд доларів США). Прагнучи підірвати українську економіку, протягом повномасштабної війни війська РФ цілеспрямовано бомбардують в українських портах ємності з олією.
Традиційно розливи нафти привертають більше уваги ЗМІ, проте екологи дедалі частіше б’ють на сполох з приводу так званих “не нафтових олій” (Non-Petroleum Oils), до яких відносяться рослинні олії (пальмова, соєва, рапсова та ін.).
Прецеденти масштабних розливів олій у мирний час
Великі розливи рослинної олії відбуваються у світі значно рідше ніж нафтові, але все ж досить регулярно. Найбільш добре задокументованими є такі розливи:
– Розлив 10 000 тонн пальмової та кокосової олій судном Lindenbank, яке сіло на мілину біля атола Фаннінг (Кірібаті) у 1975 році. Послідовний масовий мор риб та інших організмів призвів до довгострокової перебудови екосистеми.
– Декілька розливів ріпакової олії (від 1 до 50 тонн) у затоці Ванкувер (Канада) у 1975-2018 роках незважаючи на помірні масштаби, які спричинили загибель диспропорційно великої кількості морських птахів у порівнянні з розливами нафти в тій же затоці.
– Розлив 1500 тонн соняшникової олії з судна MV Kimya біля берегів Уельсу в 1991 році. Дослідження показали масову загибель мідій та уповільнення їхнього відтворення.
– У квітні 2008 року розлив 10 тонн пальмової олії з прибережного маслозаводу Terlica створив загрозу акваторії та узбережжю Таганга у м. Санта Марта (Колумбія). Затока вкрилася плямою отруйного жовто-червоного кольору, місцева влада поспішила запевнити мешканців, що “олія – це природний продукт і не є забруднювачем”.
– У серпні 2017 року зіткнення суден в естуарії Чжуцзян (Гонконг) викликало розлив до 9000 тонн пальмового стеарину (тверда фракція пальмової олії). Олія утворила білі грудки, схожі на сніг чи пінопласт. Наслідки торкнулися 13 найпопулярніших пляжів Гонконгу.
-У квітні 2020 р. внаслідок аварії сталося скидання 8.5 тонн пальмової олії (стеарину) з судна STAVANGER у морському порту “Південний” Одеської області. Екологічна інспекція повідомила, що наслідки були швидко ліквідовані, а в суді на винуватців заведено кримінальну справу.
Оскільки розливи олії трапляються нечасто, їх довго вважали не значною проблемою порівняно з нафторозливами. Окремі плани щодо запобігання та ліквідації саме масляних розливів стали розроблятися в США (а потім і в Європі) лише після 2000 року. Але й ці плани були розраховані на розливи внаслідок військових дій і терористичних актів.
Авторам статті не вдалося знайти інформації про жоден великий розлив олії внаслідок військових дій або інших міжнародних конфліктів. Цілеспрямоване бомбардування олійних терміналів, що викликає масштабне забруднення вод та земель олією, це, безумовно, російська військова “інновація”.
“Олійні” війни
Перелік атак на нафтосховища в Україні є доволі значним, але найбільше від них постраждали Одеса та Миколаїв.
– 16 жовтня 2022 року у Миколаєві уламками дронів-камікадзе були пошкоджені резервуари ТОВ “Евері”. З пошкоджених цистерн олія потрапила на вулиці та через зливову каналізацію – до акваторії Бузького лиману. З поверхні води було зібрано 676 куб. метрів забруднюючої речовини.
– 28 грудня 2024 року вражена ємність з 1 800 тоннами олії, принаймні 25 тонн потрапили в заплави естуарію р. Південний Буг. Ліквідацією наслідків 3 місяці займалися рятувальні служби та працівники постраждалого підприємства. Поширення олії нижче за течією і Чорне море стримувалося боновими загородженнями. Усього було зібрано понад 120 тонн масляно-водяної емульсії. 21 березня 2025 року міська рада повідомила, що частина олії поглинена сорбентом “Еконадін”. Решта частково осіла на дно, на берегах лиману або розклалася природним шляхом.
– 19 квітня 2024 року удар по сінгапурському агропромисловому підприємству в порту “Південний” вразив 10 резервуарів з 10 000 тонн олії. За результатами проведеного аналізу проб води в Аджаликському лимані, де знаходиться порт, встановлено наявність жирів та олій у концентрації 136 мг/дм³.
– 9 жовтня 2024 року після ракетної атаки в порту Чорноморськ сталася масова руйнація об’єктів припортової інфраструктури, що спричинило витік понад 125 тонн соняшникової олії в Сухий лиман.
– 9 жовтня 2025 року повітряні атаки Росії знову призвели до руйнувань на тому ж об’єкті. Внаслідок чергового пошкодження припортових ємностей у Сухий лиман знову потрапили значні обсяги олії.
За обсягами і потенційними наслідками ці розливи можна порівняти з тими, що відбувалися у світі раніше, але ніколи раніше вони не відбувалися з такою частотою в одних і тих же акваторіях. Крім того, у минулому всі великі розливи олії, в основному, витікали з суден, а не з прибережних сховищ олії.
Таким чином під час війни потужності з переробки та експорту рослинних олій стали джерелом підвищеної екологічної небезпеки. Це означає необхідність всебічної підготовки до ліквідації наслідків, насамперед до попередження масових надходжень олії у водні об’єкти та поширення масляних плям на великі площі водойм.
Море олією не зіпсуєш?
В огляді наслідків розливів у морських та прісних водах, зробленому у 2022 р. малазійськими та канадськими вченими, узагальнюються дані про впливи рослинної олії у водному середовищі з акцентом на біорозкладання олії та токсичні ефекти. У більшості випадків ці розливи призводять до загибелі деяких організмів, а також змін динаміки популяцій і до виживання більш стійких організмів, які отримують перевагу.
Наслідки розливів олії є відносно короткочасними, оскільки бактерії, які розкладають жирні кислоти, швидко розщеплюють розлиту олію. Умови довкілля та вживані заходи щодо ліквідації наслідків можуть впливати на ступінь негативного впливу розливів.
Відсутність досліджень, присвячених розливам рослинної олії та методам ліквідації наслідків, створює серйозну прогалину у знаннях, яка, на думку авторів огляду, може бути частково усунена шляхом їх порівняння з краще вивченими нафтовими розливами.
Рослинні олії поводяться інакше, ніж нафтопродукти: вони не випаровуються, не диспергуються (не розпадаються на дрібні краплі), не розчиняються, як нафтові олії. На береговій смузі вони можуть полімеризуватися, ефективно обволікаючи предмети.
Згідно з даними NOAA (Національної адміністрації США з Океан та Атмосфери), рослинні олії ведуть себе у воді інакше, ніж сира нафта, але наслідки для біоти можуть бути співставні за тяжкістю, хоч і відрізняються за механізмом впливу.
На відміну від нафтопродуктів, олія вважається малотоксичною, не викликає негайного хімічного опіку або довгострокових наслідків на зразок раку. Проте деякі проміжні продукти розпаду олій все ж таки є токсичними для морських організмів, а, наприклад, згустки олії, викинуті на берег Англії після промивання трюмів суден, призводили до загибелі собак, які їх поїдали (що призвело до заборони цієї практики з 2021 р.). З 1 січня 2021 року набули чинності поправки до Додатка II Конвенції МАРПОЛ (Міжнародної конвенції щодо запобігання забруднення з суден) для регіону Північно-Західної Європи, що вимагають попереднього миття танків у порту та здачі відходів на берег, а не в море.
Як видно на прикладі розливу мазуту в Керченській протоці, різні нафтопродукти неоднаково поводяться у воді. Важкий мазут тримається плямами та згустками, часто тоне, тоді як легкі фракції нафти створюють тонкі плівки на поверхні. Рідка рослинна олія (соняшникова, соєва, рапсова і т.д.) розтікається по поверхні набагато швидше і тонше, ніж нафта, покриваючи величезні площі. Вона знижує поверхневий натяг води, що може бути смертельним для нейстону – планктону, який тримається біля водної поверхні.
При цьому рослинна олія – чудова їжа для бактерій. Вони переробляють його набагато швидше і повніше за нафтопродукти. Швидке біорозкладання рідкої олії сприяло у XX столітті оптимістичному уявленню про неї як про безпечний “природний” забруднювач. Але розкладання олії потребує величезної кількості кисню. В результаті спостерігається аноксія – різке падіння рівня кисню у воді (підвищення БСК – біологічного споживання кисню), що призводить до формування локальних заморних зон. При попаданні в затоки, дельти та лагуни олія створює плівку, яка блокує кисень, що призводить до заморів риби навіть швидше, ніж при нафтових розливах. При олійних розливах, риби гинули не від токсинів, а від ядухи та фізичного засмічення зябер олійною емульсією.
Під час окислення, хвилювання і змішування з іншими речовинами і сміттям, олія, яка окислюється, здатна осісти на дно і в ході розкладання створити там безкисневі зони, обволікуючи і вбиваючи донні організми. Мідії та інші двостулкові молюски-фільтратори – одна з найуразливіших до цих дій груп. Екологи з українського Грінпіс оцінюють потенційну тривалість негативних наслідків від олії, яка осіла на дно, у шість років.
На відміну від розливів нафтопродуктів, олійні розливи не загрожують сильними отруєннями водоплавним птахам (хоча відомими є випадки, коли птахи склювали застиглу пальмову олію, що викликало у них діарею, зневоднення та загибель). Але як і нафтопродукти, олія вбиває птахів фізично, порушуючи терморегуляцію. Для пташки, яка сіла на воду, немає великої різниці між мазутом і олією — обидві речовини руйнують структуру пера і призводять до загибелі від холоду. При цьому олію дуже важко зчистити з пір’я (на відміну від нафти, яку можна змити розчинниками).
Докладніше: Нафта воєнного розливу (2): Масштаб катастрофи та її наслідки для біоти та екосистем регіону
Таким чином, наслідки розливів рослинних олій є дуже небезпечними для біоти і морських екосистем в цілому, хоча тривалість їхнього негативного впливу, порівняно з нафторозливами, є меншою через швидке розкладання олій мікроорганізмами. Але через дуже інтенсивне споживання кисню в процесі розкладання олії ступінь негативного впливу може бути суттєво більшим, особливо у відносно замкнутих водоймах (озера, естуарії, затоки, лимани), де легко створюються безкисневі зони.
Хоча олійні розливи багато в чому схожі з нафтовими, в розвинених країнах для запобігання ним та ліквідації, розроблені спеціальні вимоги. Наприклад, у США в 2000 році було прийнято Edible Oil Regulatory Reform Act, який розділив підходи до нафти та харчових олій, але зберіг вимогу мати план ліквідації розливів. Підприємства, які зберігають великі обсяги олії, зобов’язані розробляти план SPCC (Spill Prevention, Control, and Countermeasure), а їхня діяльність регулюється Федеральним Законом 112 і “Правилами реагування для підприємства” (Facility Response Plan Rule). SPCC потребує розробки трирівневої системи захисту від розливів. Вона включає операційні процедури (інструкції та автоматику), які запобігають виникненню витоків, інженерні заходи контролю (дамби, подвійні стінки), які фізично утримують пролиту рідину, і контрзаходи (наявність обладнання та плани сповіщення), які забезпечують швидку ліквідацію наслідків розливу. Плани розробляють як на рівні підприємства, так і на рівні всього портового комплексу, а їхнє основне завдання – не допустити потрапляння суттєвих обсягів олії до акваторій. Для цього, у тому числі, слід укладати договори зі спеціалізованими службами, які мають в своєму розпорядженні навчений персонал і техніку для ліквідації олійних розливів.
В Україні для ліквідації наслідків аварій, у тому числі олійних розливів, Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” (ст. 11) передбачає розробку ПЛАС (План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій). Однак детальних вимог, подібних до тих, які застосовуються до планів щодо розливу нафти, не висувається. Але Державна екологічна інспекція жорстко реагує на розливи рослинної олії в портах (багато прецедентів у Миколаєві та Чорноморську) і розраховує збитки за спеціальними методиками. Щоб мінімізувати штрафи, компанії (такі як Kernel, Bunge Ukraine, Cofco) розробляють внутрішні протоколи реагування, які застосовуються до розливів олії. Фізичну ліквідацію на воді виконує спеціалізована служба АМПУ (Адміністрації морських портів України).
Ступінь готовності та заходи щодо ліквідації
Хоча розливи наприкінці грудня 2025 року — далеко не перша атака на ємності з олією, в умовах повторюваних бомбардувань і плутанини рятувальні служби Одеси запізнилися з перекриттям гирла Аджалицького лиману, і олія розтягнулася вздовж узбережжя Одеси.
За оцінкою директора науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” Олега Гриба, вже на 24 грудня довжина плями вздовж берегів Одеси становила 55 км, а площа – майже 130 квадратних кілометрів. З 24 грудня мешканці міста регулярно спостерігали маслянисту піну, безліч забруднених олією птахів, а потім і пташині трупи на міських пляжах.
На думку місцевих активістів, атака РФ на порт “Південний” має ознаки військового злочину та екоциду: порушення Женевських конвенцій; статті про екоцид (ст. 441 Кримінального кодексу України); злочини за Римським статутом МКС. Але також йдеться про можливі ознаки злочинів за статтями 236, 242 та 367 КК України у діях чи бездіяльності посадових осіб Одеської обласної адміністрації.
Читати на тему: На шляху до міжнародного визнання екоциду
За оцінкою експерта екологічної організації “Зелений лист” Владислава Балинського, в перші дні після атаки (20-21 грудня) ще була реальна можливість локалізувати забруднення в межах Аджалицького лиману, де розташований порт “Південний” шляхом перекриття “вузького горла” лиману за допомогою активного бонового загородження, а також за допомогою активного видалення забруднювача спецтехнікою для збору забруднювачів з поверхні води (наприклад, скіммерами) та завдяки іншим заходам щодо запобігання виходу олії у відкрите море. З точки зору еколога, якщо ці заходи і були вжиті, то надто пізно чи невміло.
“Те, що почалося як військовий злочин ворога, через некомпетентність чиновників перетворилося на регіональну екологічну катастрофу“, – написав Владислав Балинський у Facebook. Свої аргументи він підкріплює серією знімків радіолокацій із супутника Sentinel-1, що відображають поетапне посилення ситуації.
Зазначимо, що олію в морі збирати ще складніше, ніж нафтопродукти. Рідку рослинну олію важче зібрати скіммерами (нафтозбірниками), оскільки вона є менш в’язкою, ніж мазут, і прослизає крізь обладнання. З тієї ж причини гірше працюють бонові загородження. А хімікати-диспергенти для олійних розливів не рекомендовані, оскільки, на думку багатьох фахівців, можуть завдати екосистемі ще більшої шкоди, ніж сама олія. Тобто, якщо розлив не купірувати на самому початку, шанси на його успішну ліквідацію є не дуже великими.
Проте Балінський та інші активісти наводять численні факти, які вказують на безпорадність влади при ліквідації наслідків, що може свідчити про те, що ефективного плану з ліквідації розливів олій у порту Південний, Аджалицькому лимані та в Одеській затоці просто не було розроблено заздалегідь.
Читати по темі: Нафта воєнного розливу. Як аварія танкерів у Керченській протоці пов’язана з експортом російських нафтопродуктів “тіньовим флотом”
Коли олія вже прийшла до Одеси і попливла, слідуючи морській течії вздовж узбережжя, треба було терміново запобігти попаданню олійного забруднення з прибережних вод до інших лиманів, куди надходить морська вода. Наприклад, запобігти попаданню олії до Куяльницького лиману — замкненої екосистеми, де подібне забруднення могло мати катастрофічні та практично незворотні наслідки. Тому 23 грудня 2025 року Національний природний парк “Куяльницький” надіслав листа керуючому водопропускними спорудами установи “Облтрансбуд” з вимогою негайно припинити подачу морської води в лиман, якщо в ній виявиться соняшникова олія. Забруднення лиману, мабуть, вдалося уникнути.
Спроба врятувати птахів
Коли 24 грудня одесити побачили безліч забруднених олією птахів, які замерзали, на пляжах природно постало питання про те, як їм допомогти. Директор Одеського зоопарку Ігор Бєляков через соціальні мережі та ЗМІ закликав людей підбирати таких птахів, акуратно поміщати їх у коробки та привозити до зоопарку. Він попередив, що більшість цих птахів не вдасться зігріти та відмити самостійно вдома. У зоопарку були вже створені умови та навчені волонтери, щоб відмивати птахів від олії, сушити та годувати під час перетримки.
І за два-три дні небайдужі люди принесли до зоопарку понад 300 птахів, більшість із яких складали високоспеціалізовані рибоїдні види: велика, мала і чорношия пірникози, які вкрай погано переносять неволю.
З одного боку, шансів вижити у цих птахів трохи більше, ніж у тих, які потрапили в мазутну епопею в Керченській протоці роком раніше, адже рідка олія є суттєво менш токсичною, а отже смертність від отруєння буде значно нижчою. Але з іншого боку, відмити соняшникову олію від пера складніше, ніж нафту, оскільки поверхнево-активні речовини (шампуні) працюють із нею гірше, ніж із вуглеводнями. Перетримка птахів, які харчуються тільки дрібною рибою, потребують доступу до води (став, ванна, басейн) і зовсім незвичних до людей є, мабуть, найскладнішою частиною їхнього порятунку.
Уже третього дня працівники зоопарку зрозуміли, що самі не впораються. Надати першу допомогу та частково відмити птахів їм було ще посильно, але утримувати та годувати їх невизначено довгий час зоопарк був не в змозі – не вистачало приміщень та персоналу. Біляков знову звернувся за допомогою до небайдужої громадськості, закликаючи їх розібрати врятованих та відмитих птахів для подальшої перетримки.
Більшість птахів, яких городяни привезли до зоопарку для реабілітації, розподілили великими партіями між спеціалістами та навчальними закладами, такими, як біологічний факультет Національного університету імені І.І. Мечникова, Аграрний університет чи клініка ветлікаря Леоніда Стоянова. Але були і добровольці, які забирали по одному-два птахи. Біляков повідомив ЗМІ, що зоопарк підтримує зв’язок та забезпечує консультаціями всіх, хто прийняв птахів на перетримку. Скільки всього птахів вижило на сьогоднішній день поки що невідомо.
Голова громадської організації “Голос природи” Яна Титаренко, яка допомагає зоопарку, в інтерв’ю Українському Радіо 27 грудня прокоментувала:
“Найбільша проблема в тому, що крім зоопарку і небайдужих людей ніхто більше цієї ситуації (порятуванням птахів) не займається. Нульова реакція від одеської влади, нульова реакція від обласної влади. У нас є два департаменти екології – Одеської міської ради та обласного департаменту при обласній раді, але вони повністю самоусунулися від цієї проблеми, вдаючи, ніби нічого не сталося. Тому зоопарк змушений своїми силами зараз цих птахів рятувати”.
Ситуація в Одесі залишається критичною. Інтенсивні російські обстріли, які продовжуються, призводять до періодичних відключень світла і тепла в будинках, у тому числі в тих, де намагаються піклуватись про постраждалих птахів. У той же час небувалі морози та снігопади біля узбережжя вкрай ускладнюють зимівлю водоплавних, яким для виживання потрібна відкрита вода, а вона де-не-де досі вкрита олійною плівкою. Нечисленні волонтери продовжують намагатися врятувати птахів, які замерзають. А фахівці зоопарку консультують усіх бажаючих з питань щодо підтримати пернатих, які зимують біля води цієї суворої зими.
Читати по темі: Безпечна гавань: Як зоопарки рятують тварин під час війни
27 січня згустки рослинної олії та загиблі птахи були виявлені в 150 км від місця розливу на пересипу в Національному природному парку “Тузлівські лимани” (Одеська область) під час обстеження ділянки. Того ж дня після шторму на узбережжі Одеси від Ланжерона до 16-ї станції Великого Фонтану громадянами виявлено масові викиди чорноморського морського коника – риби, занесеної до Червоної книги України. “На окремих ділянках я нарахував до 35 осіб на 1 кв. м узбережжя”, — повідомляє Балінський. Однією з найбільш ймовірних причин він вважає осідання частини масла з формуванням в’язких полімерних плівок. Інші можливі причини – отруєння промисловими стоками, сильний шторм, або навіть аномальне похолодання. В пробах води спеціалісти з Інституту морської біології НАН України не виявили типових забруднюючих речовин. Коник морський – індикатор здоров’я екосистеми, його масова загибель може свідчити про комплексне погіршення екологічної ситуації в Одеській затоці під час війни.
Що можна зробити, щоб зменшити негативний вплив розливів
Чорне море з початку війни стало ареною екологічних катастроф та злочинів. Наслідки більшості з них важко оцінити під час бойових дій.
Читати по темі: Міни, затонулі кораблі, знищені заповідники – що ми знаємо про вплив російської війни на Чорне та Азовське моря
Деякі впливи передбачити практично неможливо, і вони є безпрецедентними. Наприклад, викликаний підривом Каховської ГЕС штучний прісноводний потоп, який покрив та “замутив” наносами багато тисяч квадратних кілометрів морської поверхні. Трохи менш випадковий, але по-своєму унікальний катастрофічний розлив нафти в результаті краху двох танкерів у Керченській протоці.
Читати по темі: Як питання відновлення екосистем України обговорюють на європейських конференціях
Інші впливи, такі як наслідки вибухів боєприпасів та затоплення суден, сьогодні виглядають цілком передбачувано та очікувано. Розливи олії з розбомблених терміналів також стали майже рутиною.
Авторам статті видається, що розливи олії внаслідок цілеспрямованих обстрілів мають передбачувані наслідки та потребують удосконалення системи заходів щодо попередження, ранньої та комплексної реакції на екологічні загрози від таких атак. Вже накопичений у південних портах України досвід, ймовірно, дозволяє зробити висновки про те, які інженерні заходи контролю найефективніше попереджатимуть надходження олії до акваторій, і які технічні засоби та навчений персонал потрібні для швидкої ліквідації/локалізації розливу в конкретній акваторії, якщо він все ж виник.
Плани повинні бути комплексними і включати адресні заходи щодо захисту місцевих природних екосистем і видів. Так, досвід ліквідації наслідків розливу мазуту в Керченській протоці показав нагальну необхідність підтримки в приморських агломераціях ветеринарних клінік, здатних прийняти, відмити і перетримати впродовж кількох тижнів велику кількість постраждалих від розливу птахів. Досвід Одеси це підтверджує.
Джерело головного зображення: ukrinform
