БІОЛОГІЧНА НАУКА У БОМБОСХОВИЩАХ

Олексій Василюк

Вранці 10 жовтня в центрі Києва пролунали вибухи. Вперше в якості цілі були не інфраструктура столиці України, а фактично об’єкти культурної спадщини. В центрі міста під обстріл потрапили парк імені Тараса Шевченка та парк «Міський сад» на схилах Дніпра. В цьому обстрілі не було жодного військового змісту і внаслідок цього у лічені дні Парламентська асамблея Ради Європи визнала Росію державою-терористом.

Можливо саме така інтерпретація подій 10 жовтня запам’ятається історикам та увійде у хроніки російсько-української війни. Проте непоміченим для міжнародної преси стало те, наскільки значною виявилася шкода, завдана цими обстрілами українській біологічній науці, яка зараз як ніколи потрібна для вивчення наслідків впливу війни на довкілля України.

Дві ракети, що влучили в парк Шевченка у центрі Києва та перехрестя вулиць поряд з ним, одночасно пошкодили переважну більшість наукових установ Києва, де працюють біологи та знаходиться більшість наукових фондів. Це адміністрація Національної Академії Наук України, Інститут зоології, Інститут ботаніки, Національний природничий музей, Національний гербарій України, Антарктичний центр та природничий музей Київського національного університету імені Тараса Шевченка і два його навчальні корпуси. Крім того постраждали дві історичні бібліотеки, два художні музеї, історична будівля Центральної Ради України (орган управління 1917 року), архів Міністерства освіти і науки України.

Всі науковці залишились неушкодженими. Проте замість наукової роботи багатьом довелось зайнятись ремонтами, вставлянням вікон та евакуацією колекцій, бібліотек та архівів у більш захищені приміщення.

Після цієї події вже через два дні в Інституті зоології імені І.І. Шмальгаузена відбувся семінар «Зоологічні дослідження під час та після війни», який зібрав науковців з багатьох інститутів та університетів і став першим науковим зібранням, присвяченим долі біологічної науки під час війни. Експерти UWEC також стали учасниками семінару і тепер ми можемо скласти комплексну картину становища українських біологів, майбутнього біологічної науки в Україні і їхньої важливості для України в ці дні.

Що відбувається з українською біологічною наукою зараз

В той час, коли відбувається масштабне руйнування довкілля, саме біологи необхідні для того, щоб оцінити втрати природи, шкоду від зникнення екосистемних послуг та запропонувати заходи управління і відновлення пошкоджених територій.

Проте біологічна наука останнім часом переживає не найкращі часи. Фінансування наукових співробітників у інститутах, університетах та заповідниках є одним з найнижчих серед усіх професій в Україні. За останні роки також відбулися неодноразові скорочення штатів наукових установ.

Як війна впливає на наукову спільноту України

Починаючи з 2014-го року вплив війни в Україні на наукову спільноту здебільшого обмежувався тим, що наукові установи з окупованих регіонів були змушені переїхати в інші частини України.

Але із повномасштабним вторгненням Росії в Україну ситуація набула зовсім нового обороту.

Війна спричинила найбільший з відомих процес міграції населення в Україні (як внутрішньої, так і зовнішньої). Загалом понад 18 млн українців змушені були покинути свої домівки. З них 11 млн виїхали за кордон України (за даними ООН) і майже 7 млн стали внутрішніми переселенцями. Нагадаємо, що в цілому населення України складає близько 44 млн осіб.

Торкнулась ця міграція і наукову спільноту. Так, відповідно до результатів опитування «Українські науковці в часи війни», 38,1% науковців знаходяться в Україні, але змінили місце проживання через війну, а 14,7% вчених переїхали за кордон.

Велика кількість науковців виїхала за межі України до держав Західної Європи. Цьому сприяли досвід іноземних поїздок, наявність знайомих та колег, гарне знання іноземних мов а також різноманітні програми підтримки, стипендії та можливості працевлаштування та інше. Нове законодавство звільнило більшість науковців від мобілізації до Збройних сил України. Відтак, чимало українських біологів за місяці війни знайшли нові робочі місця у інших країнах Європи.

Слід однак відмітити, що чимало чоловіків-науковців з університетів, заповідників і інститутів НАНУ все ж пішли воювати добровольцями.

Все це створило певний «льодовиковий період» у науці: зупинилась робота цілих установ, або їхніх підрозділів, втрачена матеріальна  база, зупинені багаторічні спостереження.

Наукові дослідження поставлені на паузу? Війна призвела до припинення моніторингу

Втрата цілого польового сезону (через відплив кадрів, а також мінування чи знаходження територій під окупацією) підірвала багаторічні моніторингові роботи.

Всі заповідники та національні парки України ведуть щорічну моніторингову роботу за програмою «Літопис природи». Існують чимало окремих моніторингових програм, продовження яких у цьому році стало неможливим.

Однією з таких програм є щорічні обліки птахів під час міграційних скупчень у серпні та під час зимівлі в грудні, що проводились протягом десятиліть кожного року одночасно в 30-40 локалітетах вздовж Азово-Чорноморського узбережжя України. Саме цей регіон є одним з найбільш привабливих для багатьох водно-болотних та морських птахів Європи. Навесні тут формуються найбільші за чисельністю колонії багатьох видів у регіоні. В кінці літа тут таки збираються великі міграційні скупчення видів, що прямують на зимівлю до Африки. І нарешті на зиму також сюди з північних регіонів Європи збираються знов таки найбільші в регіоні зимові скупчення птахів.

Для вивчення сезонного використання птахами цього регіону щороку десятки орнітологів проводили одночасні дослідження у визначені наперед дати. Результати таких досліджень публікують у двох спеціалізованих журналах «Бранта» і «Бюлетень регіонального екологічного моніторингу». Проте з 2022 року ці дослідження стали неможливими: більшість територій окуповані, більшість науковців виїхали у безпечні регіони, а науковий центр орнітологічного моніторингу на півдні України – Мелітопольський університет – захоплено окупантами. На цей час активісти Української природоохоронної групи намагаються врятувати максимум даних, зібраних науковцями в цьому регіоні раніше. Це стосується як опублікованих даних, так і особистих баз спостережень окремих авторів.

Ми знаємо, що війна впливає на природу, але через припинення моніторингу не можемо проаналізувати наслідки

Між іншим, ще з 2014 року відомо, що військова активність несумісна із гніздуванням колоніальних птахів. Так, у 2014, коли була окупована частина Донецької області, в тому числі і частина національного природного парку «Меотида» – Крива коса. Саме тут була єдина велика відома в регіоні колонія рябодзьобого крячка (Thalasseus sandvicensis).

У 2015 році самопроголошена республіка «ДНР» зняла пропагандистський ролик про «військовий флот ДНР». Йдеться про відео як група чоловіків на гумових човнах пливе вздовж берега і кидає за борт гранати. Попри абсурдність цього відео, сам процес зйомок мав неймовірно негативний ефект. Адже все відбувалось саме в тому місці, де була розміщена колонія птахів. Колонія покинула єдине відоме місце гніздування і зникла. Через кілька років в 10 разів менша колонія відновилась неподалік м. Маріуполя, де в 2022 році відбулись одні з наймасштабніших бойових дій за останнє століття. Проте сьогодні нікому вивчити наслідки цих подій для птахів.

Те саме можливо сталось у 2022 році з більшістю колоній Азово-Чорноморського узбережжя та дельти Дніпра. Вірогідно, території, зручні для гніздування протягом століть, птахи покинули і перемістились в інші регіони (це можуть бути водно-болотні угіддя дельти Дунаю в Румунії, околиці Астраханського заповідника в РФ або ВБУ північної Африки та Аравійського півострова).

Чи змогли птахи утворити нові колонії та чи встигли виростити пташенят? Чи повернуть їх інстинкти знову на південь України у наступні роки та яка частина популяції доживе до цього? На ці питання ми поки не можемо дати відповідь.

Також покинуло звичний регіон гніздове угруповання кількох видів хижих птахів, яке мало найбільшу чисельність у лісах долини річки Сіверський Донець. Саме тут, в околицях міст Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Лиман, Ізюм, Кремінна, Святогірськ, Щастя відбувались одні з найбільш довготривалих боїв, в результаті яких до 20 000 гектарів лісів повністю згоріли. Про подальшу долю рідкісних птахів (орлан-білохвіст, огар рудий, сорокопуд сірий, шуліка чорний, підорлик малий, канюк степовий, орел-карлик, пугач звичайний, сова болотяна), що покинули небезпечну територію нам також невідомо нічого.

Які у нас шанси поновити «згаяні знання»?

Багато біологів тепер працює в європейських державах і часто займається не звичними темами, які зосереджені на вивчення інших територій, не України; частина їх перебуває на фронті в складі ЗСУ і також фактично не виконує свої професійні функції.

Є труднощі з підготовкою молодих спеціалістів-біологів, які б могли посилити потенціал старших колег. Тут варто згадати, що початку повномасштабної війни передували два роки поширення коронавірусної інфекції, які призвели до переведення більшості університетів на дистанційне навчання, скорочення годин та відмови, або переформатування польових та виробничих практик. Ці обставини, безумовно, відобразились на якості освіти в ці роки.

Так, керівництво одного з головних навчальних закладів України – Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2022 році вирішило відмовитись від набору групи магістрів-зоологів. І в той же час скорочення можливих місць працевлаштування біологів та загальна психологічна криза призвели до того, що деякі, в тому числі найкращі випускники цієї кафедри, ще до початку повномасштабного вторгнення, прийняли рішення про контрактну службу в армії, як єдиний достойний варіант.

Проблема продовження роботи науковців у дистанційному форматі і підтримка зв’язків в усіх сенсах наразі також постає більш гостро, зважаючи на великомасштабні пошкодження енергетичної системи України.

Таким чином, українська біологічна наука перебуває наразі не у найкращому стані, щоб опинитись в авангарді вивчення наслідків російської війни для довкілля.

Заповідники на лінії фронту

Окремо варто згадати і науковців, що працюють у заповідниках та національних парках. Найбільша їх кількість традиційно зосереджена у заповідниках НАН України (Чорноморський біосферний заповідник, природні заповідники «Український степовий», «Луганський» та «Михайлівська цілина»), всесвітньо відомому біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Саме ці природоохоронні установи традиційно були центром природничого моніторингу на півдні і сході України. Саме вони потенційно можуть стати першочерговими  полігонами для оцінки втрат дикої природи внаслідок військових дій. Проте більшість працівників цих заповідників стали вимушеними переселенцями, а якщо й не виїхали з тимчасово окупованої території, то все одно не можуть вести жодну наукову діяльність. Навіть звичні полігони досліджень стали для більшості біологів недоступними.

Стали також недоступними всі наукові матеріали, які збирались у заповідниках і зберігались в їхніх адміністраціях у щоденниках,  гербаріях і колекціях протягом останніх 100 років. Те саме стосується і абсолютно нетранспортабельних колекцій, що зберігаються в університетах та музеях окупованих міст.

Науковці вжили максимум заходів, щоб уберегти наукові збори та записи, проте в якому стані вони будуть до моменту повної деокупації – ще не відомо.

Загроза залишається і для наукових фондів міст, що не були окуповані. Наприклад протягом всього періоду війни працівники фондів природничого музею Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна оберігають колекції, перебуваючи разом з ними у бомбосховищі (вже понад 7 місяців!). Також було пошкоджене приміщення національного гербарія України у Києві, про що ми згадували на початку статті.

Допомога науковій спільноті та допомога наукової спільноти

Громадська організація Українська природоохоронна група розпочала кампанію допомоги науковцям із постраждалих регіонів у порятунку – публікуванні їхніх даних про біорізноманіття. Проте цих зусиль поки замало і планів збільшення підтримки біологів та нарощування набору біологів в університетах поки немає.

Учасники круглого столу «Зоологічні дослідження під час та після війни» звернулись до керівництва КНУ ім. Тараса Шевченка з проханням поновити і навіть збільшити набір магістрів-біологів, у зв’язку з очікуваною затребуваністю цієї професії для оцінювання наслідків війни.

Водночас, маємо додати, що в умовах, коли багато спеціалістів стали вимушеними переселенцями або опинились в умовах, коли проводити дослідження неможливо, багато вчених стали активно допомагати аматорам, що використовують додаток iNaturalist для документування знахідок видів та їх визначення.

Так, в спільноті iNaturalist утворені тематичні групи “Observations during the WAR in UKRAINE”,  “Zoology in Ukraine during the war 2022” та “Independence Day of Ukraine 2022”. Київський національний університет імені Тараса Шевченка навіть почав використовувати технології citizen science у навчальному процесі.

І хоча публікація зібраних раніше даних і допомога аматорам не можуть компенсувати відсутність моніторингу та повноцінних наукових досліджень, це все ж дозволяє науковцям не втратити форму до завершення війни та поновлення роботи за актуальними темами.