Олексій Овчінніков
Щомісяця ми збираємо для вас найважливіші новини, події та аналітику щодо екологічних наслідків російської війни в Україні. Ми будемо раді вашим відгукам, які ви можете залишити у вигляді коментаря до тексту, написавши на пошту (editor@uwecworkgroup.info) або ж зв’язавшись з нами через соціальні мережі.
У цьому огляді ми розглянемо екологічні та енергетичні аспекти 19-го пакету санкцій проти Росії, прийнятого Євросоюзом. Як План дій на 2025-26 роки співвідноситься із захистом довкілля та інтересами громадянського суспільства. Рекомендації Європарламенту щодо інтеграції України в ЄС (в тому числі пов’язані з аналізом екологічних наслідків війни). А також дамо коротку рецензію на книгу “Національний парк Кам’яна січ: природа і війна”.
Євросоюз погодив 19-й пакет санкцій проти Росії
У заяві від 19 вересня йдеться про узгодження нового пакету санкцій ЄС. Причиною посилення санкційної політики стали тривалі і навіть посилені за останній час удари з боку Росії по цивільній інфраструктурі України. Зокрема, під час однієї з атак було зруйновано офіс ЄС у Києві.
Основну увагу в нових санкціях зосереджено на торгівлі викопним паливом, за рахунок якого Росія фінансує воєнне вторгнення в Україну. Так, ЄС погодив рішення перенести заборону на імпорт скрапленого природного газу (СПГ) до країн Європи з 1 січня 2028 року (як було заплановано раніше) на 1 січня 2027 року. До списку тіньового флоту Росії було включено ще 118 нових суден, що довело загальну кількість суден, на які накладено санкції, до 560. До списку підсанкційних включені нафтотрейдери, нафтопереробні та нафтохімічні компанії з третіх країн (у тому числі з Китаю). Також російські компанії “Роснефть” і “Газпромнефть” потрапили під повну заборону на угоди, а активи інших компаній, які беруть участь у продажу російського викопного палива, — заморожені. У пакеті також зазначена заборона на перестрахування суден, включених до санкційного списку.
Як зазначається в заяві, опублікованій на сайті Європейської комісії: “Військова економіка Росії підтримується доходами від викопного палива. Ми хочемо скоротити ці доходи. Тому ми забороняємо імпорт російського СПГ на європейські ринки. Час перекрити кран. Ми до цього готові. Ми економили енергію, диверсифікували поставки та інвестували в низьковуглецеві джерела енергії, як ніколи раніше. Сьогодні ці зусилля окупаються… За три роки доходи Росії від продажу нафти в Європі впали на 90%. Тепер ми перегортаємо цю сторінку назавжди“.
Повної заборони на імпорт російського СПГ від Євросоюзу вимагала коаліція громадських організацій на чолі з українською ініціативою Razom We Stand. Серед підписантів відкритого листа були представники таких кліматичних та екологічних організацій, як Climate Action Network (Europe), Greenpeace Ukraine, 350.org та інші.
Як зазначає в інтерв’ю Інформаційному агентству “УНІАН” топменеджерка Razom We Stand Світлана Романко, ефективність санкцій можлива тільки в разі розвитку в країнах ЄС програм енергоефективності та переходу на відновлювані джерела енергії. Країни, які роблять ставку на енергетичний перехід, більше готові до введення санкцій. Країни, які зберігають ставку на викопне паливо, такі як Угорщина і Словаччина, визнають свою енергетичну залежність від Росії і блокують розширення пакету санкцій. Таким чином боротьба проти російської агресії також стає частиною боротьби за досягнення цілей кліматичної нейтральності.
Крім введення санкцій, громадські організації також закликають розвивати вуглецево-нейтральну енергетику, яка дозволить досягти енергетичної незалежності. У своїй статті “Якою має бути вуглецево-нейтральна енергетика” Світлана Романко розповідає про основні її принципи. Нагадаємо, що в рамках європейських зобов’язань Україна повинна прийняти і реалізувати стратегію декарбонізації.
В першу чергу вуглецево-нейтральна енергетика повинна бути вигідною, зрозумілою і прийнятною для всіх, від громадян до уряду. Громадські організації якраз можуть виконати роль провідника між урядовими інститутами та суспільством. Як зазначає Світлана Романко: “Справедлива трансформація, що є частиною стратегії декарбонізації, – це складний соціально-економічний процес, який вимагає політичної волі та глибокої довіри з боку громад“.
Читати детальніше: Справедлива трансформація вугільних громад: що це і як працює в Україні під час повномасштабної війни
На думку Світлани Романко, важливу роль у реалізації стратегії декарбонізації та розвитку вуглецево-нейтральної енергетики має відіграти співпраця уряду з громадськими організаціями. Причому така співпраця, яка буде інституціоналізована за допомогою рад, залучення громадських організацій до розробки та реалізації стратегій. Це важливо також і для сталого та ефективного розвитку програм “зеленого відновлення” України. “Головне – необхідна зміна культури взаємодії. Влада повинна сприймати громадські організації не як опозицію, а як союзників у досягненні спільної мети: енергонезалежної, стійкої, кліматично безпечної України“, – зазначає голова Razom We Stand.
За словами Світлани Романко будь-яка нав’язана зверху реформа може викликати опір у громадян. Тут знову важливою є роль громадських організацій, які мають великий досвід роботи з громадами, є більш адаптивними та креативними в просуванні концепцій вуглецево-нейтральної енергетики. Освітні та просвітницькі програми, підтримка на місцях проектів з розвитку відновлюваної енергетики — все це сприятиме не тільки інтеграції України до Європи, але й досягненню цілей вуглецевої нейтральності, а також “зеленому відновленню” країни.
Максимальної ефективності санкцій буде досягнуто не тоді, коли Україна і Європа остаточно перестануть купувати російське вуглецеве паливо. А буде досягнуто тоді, коли потреби в цьому паливі не буде. Коли ціни на нафту, газ і вугілля впадуть настільки, що ними не вигідно буде торгувати. Тоді у Росії не залишиться жодної можливості отримувати дивіденди, які б механізми обходу санкцій не були придумані.
Україна представила План дій на 2025-26 роки, спрямований на підвищення обороноздатності, євроінтеграцію та відновлення
План дій був представлений 18 серпня урядом України. У ньому виділено 12 пріоритетів: безпека і оборона, євроінтеграція, антикорупція, макрофінанси і реформи, бізнес, соціальна політика і відновлення прифронтових територій, політика щодо ветеранів, охорона здоров’я, освіта і наука, відновлення, культура і (енергетична) стабільність на зимовий період.
Серед операційних цілей Плану пріоритетних дій на 2025 рік є і питання захисту довкілля. Зокрема, йдеться про операційну ціль №4 “Україна економно та ефективно використовує власні ресурси, дбаючи про довкілля та майбутні покоління”. Серед короткострокових завдань для досягнення цієї мети зазначені розвиток меліоративних систем, цифровізація рибного господарства, розробка законодавчої бази для процесу розмінування, швидка та ефективна підтримка аграріїв у рамках відновлення галузі, розвиток системи моніторингу забруднення ґрунтів і ґрунтових вод, розвиток інституту державних інструкторів з захисту довкілля, створення прозорих умов для відновлення, лібералізація ринку продажу землі, розробка нового законодавства щодо продажу лісу та деревини тощо. Багато в чому питання довкілля виявилися перемішаними з питаннями видобутку ресурсів і сільського господарства, що може бути обумовлено ліквідацією Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів та інтеграцією його функцій у створене Міністерство економіки, довкілля і сільського господарства. Це міністерство з’явилося в 2025 році і об’єднало функції Міністерства економіки, Міністерства аграрної політики та продовольства і Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, які були скасовані.
Читати детальніше: Згортання екологічного порядку денного: що означає для України ліквідація Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів?
Екологічні аспекти звіту про прогрес України на шляху до членства в ЄС
Довкіллєві питання порушуються також у таких пріоритетних напрямках, як євроінтеграція та відновлення країни.
9 вересня Європарламент схвалив звіт Єврокомісії про прогрес України на шляху до членства в ЄС. Однак, як зазначає WWF-Україна, у своїй резолюції він вимагає продовження реформ у сфері захисту довкілля.
Так, Європарламент високо оцінив реформування енергетичного сектора та його узгодження з вимогами європейського “зеленого курсу” (Green Deal). Також високо оцінено розробку правової системи протидії злочинам проти природи. Що стосується угоди між США та Україною про видобуток рідкісноземельних металів, то будь-які розробки повинні відповідати високим стандартам ЄС.
Окремий блок Резолюції був присвячений екологічним наслідкам військового вторгнення Росії в Україну. Європарламентарі закликали міжнародне співтовариство надати повну підтримку всім ініціативам, які документують руйнування довкілля, викликане війною Росії, і підтримати зусилля щодо притягнення до відповідальності та компенсації в іноземних юрисдикціях, а також підтримати комплексну стратегію відновлення довкілля в рамках реконструкції України.
Однак були й критичні зауваження. Так, Європарламент у своїй Резолюції зазначив, що неприпустимо об’єднувати оцінку впливу на довкілля (ОВД) і стратегічну екологічну оцінку (СЕО). Ці механізми повинні бути вдосконалені і використовуватися як умова сталого відновлення країни від наслідків російського вторгнення.
У Резолюції звернено увагу на закон № 12089 (Закон України №4292-ІХ від 12.03.2025), що дозволяє приватним особам легалізувати відчужену від держави землю, в тому числі ліси та водойми. У нинішньому формулюванні він не відповідає стандартам Євросоюзу.
Європарламентарі також закликали владу України активно боротися з незаконними вирубками, зокрема в Карпатах, а уряд – активніше інвестувати в екологічну безпеку та сталу туристичну структуру. Також у Резолюції прописано звернення до Єврокомісії про надання підтримки з розвитку та захисту територій, включених до Смарагдової мережі.
Українські екологічні організації намагаються стежити за тим, щоб євроінтеграція також відповідала кліматичним та екологічним цілям і стандартам ЄС. Так, наприклад, експерти Екодії провели аналіз законопроекту №12087-д про імплементацію норм європейського права щодо інтеграції енергетичних ринків, підвищення безпеки поставок і конкурентоспроможності в сфері енергетики. На думку екологів, законопроект не повністю реалізує інтереси громадських об’єднань і може бути використаний великими гравцями та енергетичними компаніями для власного збагачення. Свої зауваження та коментарі екологи направили на ім’я Міністра енергетики та до Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.
Вийшла книга “Національний природний парк Кам’янська січ: війна проти природи“
Книга видана екологічною організацією “Екологія. Право. Люди” і присвячена історії Національного природного парку Кам’янська січ, хронікам бойових дій на його території, наслідкам російського військового вторгнення для парку, таким як пожежі, фортифікації, забруднення (в тому числі ракетами і бойовими снарядами), знищення техніки та інфраструктури. Розглянуто також вплив на парк підриву греблі Каховської ГЕС і спуску водосховища. Окремий розділ книги присвячений юридичним підставам для притягнення агресора до відповідальності за екологічні наслідки.
Національний парк Кам’янська січ був створений 19 квітня 2019 року на площі 12261 гектар у Бериславському районі Херсонської області. Парк був створений на місці двох балок (колишніх русел річок) – Кам’янська і Миленська. До його складу увійшли також території придніпров’я.
Однією з причин появи Національного природного парку було бажання вчених створити природоохоронну територію на правому березі Дніпра, оскільки більшість заповідників і національних парків було розміщено на лівому березі (Асканія-Нова, Чорноморський біосферний заповідник, Олешківські піски та інші). Обрана територія відрізнялася високою різноманітністю біотопів — водні, степові, лугові, чагарникові, лісові, кам’янисті та синантропні. Це дозволило виконати відразу кілька природоохоронних завдань і створити умови для збереження різних екосистем. Зокрема, на території парку виявлено 80 видів лишайників. Тут зафіксовано 307 видів тварин, з яких 97 включено до Червоної книги України. Також на території парку знаходяться об’єкти історичної цінності, оскільки з 1709 по 1711 і з 1730 по 1734 тут розташовувалася козацька Кам’янська січ — місце зборів і проживання козаків.
9 березня 2022 року Національний парк Кам’янська січ опинився під окупацією. Однак робота в парку не припинилася. Крім того, працівники змогли проводити партизанські дії і передавати дані про окупантів Збройним силам України (ЗСУ). Парк був звільнений 9 листопада 2022 року під час контрнаступу ЗСУ на херсонському напрямку. Після деокупації військові наслідки для парку не закінчилися. З грудня 2022 року почалися масовані обстріли, які посилилися в 2023 році. У вересні – жовтні 2023 року села, розташовані поруч з Національним парком, зазнали активних атак дронами. Місцеві жителі були змушені покинути території.
Деокупація дозволила вченим організувати експедицію з метою вивчення впливу війни на природоохоронні території. Перша відбулася вже в грудні 2022 року. Одним з найнегативніших наслідків виявилися створені окупантами фортифікаційні споруди. Так, для маскування використовувалися зняті пласти дерну, що призводило до загибелі рідкісних рослин, таких як костриця (Festuca) або ковила (Stipa). Практично кожна лісова смуга була використана у військових цілях. При цьому після відступу російські війська залишили величезну кількість як побутового, так і військового сміття: коробки від снарядів, одноразові пакети, банки з консервами, посуд, пляшки тощо. Під фортифікаційні потреби і маскування вирубувалися і дерева. Було зафіксовано забруднення ґрунтів і в воронках, залишених снарядами. Також під час відступу була залишена підбита техніка. При цьому території степів постраждали від її переміщення, особливо від важкої техніки, такої як танки, пускові установки, вантажівки. Постраждала і інфраструктура парку. Не останню роль в екологічних наслідках відіграє і замінування. Так, станом на 12 квітня 2024 року на території парку було виявлено 8557 протипіхотних мін. Було зібрано 145 тонн артилерійських снарядів.
Постраждав парк і в результаті підриву греблі на Каховській ГЕС 6 червня 2023 року, оскільки територіально знаходиться безпосередньо на березі колишнього Каховського водосховища. Однак саме парк став плацдармом для експедицій з дослідження оголеного дна Каховського водосховища. Дослідження проводилися в Милевській і Кам’янській балках, колись затоках водосховища. Перші враження були трагічними — дно водосховища покривали мільйони загиблих молюсків. Однак природа почала швидко відновлюватися, що призвело до появи Великого Лугу. Уже під час експедиції в жовтні 2023 року вчені відкрили нові біотопи, що формуються на дні колишнього Каховського водосховища. Сьогодні гостро стоїть питання про збереження територій Великого Лугу, що утворилися після катастрофи, та надання їм природоохоронного статусу.
Читати детальніше: Чому слід відродити Великий Луг?
Приклад Національного парку Кам’янська січ показує, як природоохоронні території страждають під час війни. Створений буквально за пару років до початку повномасштабного вторгнення Національний парк зазнав окупації, обстрілів, на його території проходили бойові дії. Однак вченим вдалося зберегти його. Більше того, після спуску в результаті підриву греблі Каховського водосховища поруч з Національним парком відкрилися нові території, на яких природа показала свою дивовижну здатність до відновлення.
Завантажити книгу “Національний природний парк “Кам’янська січ”: війна проти природи”.
Головне зображення: Національний природний парк “Кам’янська січ” Джерело: npp-sich.org.ua
