Олексій Овчинніков
Щомісяця ми збираємо для вас найважливіші новини, події та аналітику щодо екологічних наслідків російської війни в Україні. Ми будемо раді зворотному зв’язку, який ви можете залишити у вигляді коментаря до тексту, написавши на пошту (editor@uwecworkgroup.info) або зв’язавшись з нами через соціальні мережі.
Головною подією червня стала річниця підриву греблі Каховської ГЕС, яка призвела як до осушення водосховища, так і до екологічної та гуманітарної катастрофи у дельті Дніпра. У минулому місяці відбулось кілька конференцій, заходів, опубліковані результати досліджень, присвячених теракту на Каховській ГЕС. У них проаналізовано основні екологічні наслідки катастрофи, а також представлені найбільш важливі на сьогодні теми — збереження Великого Лугу, лісу, який виріс на місці водосховища, та питання екоциду.
Що відбувається на дні колишнього Каховського водосховища? Результати конференції
На конференції “Катастрофа Каховського водосховища”: рік “післязавтра” та перспективи майбутнього”, яка відбулася 6-7 червня 2024 року на базі факультету біології, географії та екології Херсонського державного університету, Олександр Ходосовцев представив роботу групи, яка займається моніторингом відновлення рослинності на землях осушеного Каховського водосховища.
Він зазначив, що одним із напрямків роботи групи, до якої входять експерти з різних наукових інститутів та НУО України, є збір даних з метою приведення до відповідальності за підрив греблі відповідно до статті 441 кримінального кодексу України “Екоцид”. Спільно з організацією “Екологія-Право-Людина” було розроблено та представлено сім критеріїв екоциду. Один із критеріїв саме означає вчинення дій, які призводять до загибелі біотопів (однорідних екосистем та оселищ), внаслідок чого екологічні послуги не може отримати половина або більше половини населення країни. На думку експертів, цей критерій підходить для визнання підриву греблі Каховської ГЕС як дії, що призвели до екоциду.
Як зазначив під час виступу Олександр Ходосовцев, моніторингова група розпочала свою роботу вже 30 червня 2023 року, через кілька тижнів після катастрофи. Загалом практично за рік було організовано чотири експедиції на дно Каховського водосховища. Зонами моніторингу було обрано дві балки, розташовані у Національному природному парку “Кам’янська Січ”.
Перша поїздка на Каховку показала, що водосховище у вибраних зонах відійшло на 9,5 метрів, що дуже здивувало учасників групи. Враження загалом було шокуюче – величезна кількість загиблих ракоподібних та молюсків, риби, пересихаюче дно водосховища.
Однак досить швидко у вибраних для моніторингу зонах почалося активне відновлення рослинності. Під час другої експедиції, яка відбулась 19 серпня 2023 року, порожнє дно водосховища вже було вкрите кількома десятками видів рослин.
Головними побоюваннями вчених були пилові бурі, які можуть виникнути на дні висохлого водоймища, а також заростання територій інвазійними видами.
Проте швидке відновлення рослинності на дні Каховського водосховища розвінчало те побоювання, що майже 200 тисяч гектарів осушених територій можуть стати зоною формування пилових бур. Спочатку ґрунт стримували водорості та придонні рослини, а потім дно стало активно заростати іншими видами. У перших експедиціях виявили близько десяти видів рослин, які почали проростати в тріщинах висохлого дна, де ще зберігалася волога.
Не підтвердилася і друга гіпотеза. Експедиція, що пройшла 22 травня 2024 року на півночі Каховського водосховища, показала, що дно колишнього водосховища заростає переважно вербою. Вчені виявили найвищий екземпляр у 4,75 метрів заввишки при щільності 32 рослини на квадратний метр. Загалом за час експедицій було зафіксовано понад сотню видів рослин, серед яких лише чверть – інвазійні. Останні займають лише невеликі ділянки, переважно у прибережній зоні піскових відкладень. На саме дно ті ж вербові чагарники не пускають чужорідні види, тому сьогодні відновлення біотопу йде природним шляхом.
Більше того, за рік після катастрофи почалася формуватися ярусність, що демонструє розвиток стійкої екосистеми на місці колишнього Каховського водосховища. Так, на дні почав виникати мохово-лишайниковий ярус.
Тож сьогодні на місці колишнього Каховського водосховища відбувається відновлення типового для цього регіону України лісу: на більш піщаних та підвищених берегах відбувається активне заростання тополями, а на самому дні – вербовими чагарниками.
Виступ інших доповідачів на конференції ви можете переглянути на відео (українською):
Визнання підриву греблі Каховської ГЕС воєнним злочином
Міжнародна група Truth Hounds, яка з 2014 року займається збором даних про військові злочини, зафіксовані на війні в Україні, а також під час військових конфліктів на Кавказі та в Центральній Азії, випустила доповідь про вплив катастрофи Каховської ГЕС на екосистеми, аграрний сектор та цивільну інфраструктуру України.
В рамках дослідження показано історію будівництва Каховської ГЕС, проведено розслідування ймовірних сценаріїв теракту, а також проаналізовано наслідки, до яких спричинив підрив греблі.
Як відзначають Truth Hounds, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну на частку гідроелектростанцій припадало близько 11,9% електроенергії, яка виробляється в країні. Дослідники відносять ГЕС до відновлюваних джерел енергії, зазначаючи, що найбільша концентрація ВДЕ була у південно-східному регіоні України, а саме у Дніпровській, Запорізькій, Херсонській та Миколаївській областях. Саме вони найбільше постраждали у 2022-2023 роках, що також спричинило падіння ВДЕ-генерації в країні.
Дельта Дніпра, в якій розташовувалась Каховська ГЕС, є також одним із центрів біорізноманіття України. Тут знаходяться території, які охороняються Рамсарською конвенцією і де мешкає велика кількість видів, занесених до Червоної книги України. Такі території як Малі та Великі Кучугури або заплава Сім маяків є вкрай важливими для гніздування перелітних птахів, що робить територію дельти Дніпра цінною для збереження біорізноманіття всього регіону. Тут розташований і Чорноморський біосферний заповідник, що входить до міжнародної мережі ЮНЕСКO. Після підриву греблі та спуску води всі ці території значно постраждали.
Основні негативні наслідки пов’язані із затопленням територій безпосередньо після катастрофи. Так, найбільшого піку повінь досягла 9 червня 2023 року, коли за даними супутника Sentinel 2 водою в дельті було покрито 1284 квадратні кілометри. Для порівняння, станом на 5 червня, до катастрофи, цей показник дорівнював 812 квадратних кілометрів. Тобто затоплено виявилося 464 кілометри територій, які раніше не затоплювались. Вже до 5 липня 2023 року вода спала, вкриваючи лише 825 квадратних кілометрів. Тобто фактично вийшла на рівень до прориву греблі, хоча картографія заплав і басейну, звичайно, змінилася.
Серед основних екологічних наслідків підриву греблі Каховської ГЕС дослідники Truth Hounds відзначають зростання рівня ґрунтових вод після катастрофи, що призвело до підтоплення будинків та територій, розташованих на відстані від дельти Дніпра. Загалом спуск водосховища змінив режим ґрунтових вод у дельті Дніпра. Так, дослідження, проведені у вересні 2023 року Академією наук України, показали критичне падіння рівня ґрунтових вод у районі Каховського водосховища на 5-7 метрів.
Після катастрофи вчені стурбувалися зниженням солоності в прибережній смузі Чорного моря, що могло негативно вплинути на місцеву іхтіофауну. Це справді сталося у перші дні після катастрофи, проте досить швидко, вже до кінця червня 2023 року, внаслідок перемішування вод, рівень солоності відновився.
Також одним із головних побоювань було хімічне забруднення вод як дельти Дніпра, так і Чорного моря. Території якими пройшла вода після підриву греблі є досить щільною міською агломерацією, що, наприклад, означає потрапляння до річки каналізаційних вод. Також тут були заправні станції, ферми, об’єкти хімічної промисловості, навіть фармацевтичні підприємства. Наприклад, Greenpeace відзначив у зоні затоплення 32 об’єкти паливної та сільської індустрії, що є потенційними зонами забруднення. The Conflict and Environment Observatoty (CEOBS) зафіксував 88 небезпечних об’єктів (hazardous facilities), 49 на контрольованій Україною території та 38 на окупованому Росією правому березі. Ecodozor говорить про 194 об’єкти потенційного забруднення.
Проведений після катастрофи аналіз проб води, взятих у районі одеського узбережжя, показав значне збільшення концентрації нафтопродуктів, токсичних металів (цинку, кадмію, миш’яку), а також хлорорганічних сполук у перші дні після підриву греблі. У липні 2023 року їхній вміст скоротився і повернувся до норм, що може бути обумовлено тим самим ефектом, що і з опрісненням вод – перемішуванням в межах великої акваторії.
Така ситуація сталася і з органічними забруднювачами, і з нітратами. Проби показували значне перевищення норм концентрації у перші дні після катастрофи та зменшення з часом.
Очевидно, однак, що підняті потопом токсичні речовини нікуди не зникли, вони просто з високою ймовірністю пішли в ґрунтові води. З урахуванням руйнування інфраструктури, забруднення територій та ґрунтових вод, а також загибелі біотопів усі ці дані можуть використовуватись для формування справи щодо екоциду проти України.
Ще одним побоюванням вчених було бактеріальне забруднення Чорного моря, до якого потрапила значна кількість органіки. Справді, супутникові знімки показали “цвітіння” в акваторії, яке зміщувалося відповідно до циркуляції течії зі сходу на захід.
Нарешті доволі важливою складовою є забруднення територій військовими об’єктами. Затоплення дельти Дніпра відбулося саме під час контрнаступу України на укріплений, але нижчий лівий берег, окупований військами Росії. Таким чином було затоплено фортифікаційні споруди та мінні поля, що звичайно призвело до змивання в акваторію Чорного моря значних обсягів військового сміття. Небезпека такого забруднення полягає в тому, що його наслідки можуть зберігатися протягом років та десятиліть у вигляді змитих мін, снарядів та інших небезпечних об’єктів війни, які можуть призвести до загибелі людей, тварин та продовжувати нести загрозу природі навіть після закінчення бойових дій.
Обговорення плану щодо притягнення держави-агресора до відповідальності за скоєні екологічні злочини
Підрив греблі Каховської ГЕС є однією з головних складових справ щодо притягнення до відповідальності за екоцид, яку уряд України планує використати з метою притягнення до відповідальності уряду Росії та отримання репарацій. Відповідно до договору, розробленого робочою групою високого рівня з питань екологічних наслідків війни, кабінетом міністрів був сформований план дій. Який, проте, екологічні та природоохоронні НУО назвали формальним та запропонували внести низку змін.
Зокрема, із пропозицією змін виступила ГО “Українська природоохоронна група”. Експерти групи пропонують ґрунтувати план на концепції “Планетарних кордонів” (Planetary Boundaries), яка передбачає, що ресурси на планеті Земля обмежені і тому всі держави повинні об’єднатися з метою зменшення забруднення та раціонального використання наявних можливостей, щоб не нашкодити майбутнім поколінням. Це означає, що військові злочини із забруднення довкілля є не тільки ударом по природному надбанню країни, що зазнала нападу, але й злочином проти людства і планети Земля.
Також експерти організації запропонували серію коментарів щодо формулювання конкретних пунктів плану. До кінця червня 2024 року кабінет міністрів України прийняв зауваження, коментарі та пропозиції, після чого планується доопрацювати план відповідно до пропозицій та розпочати його реалізацію.
UWEC Work Group продовжить стежити за реалізацією цього плану та підтримувати більш активне включення екологічних організацій у роботу всіх програм, пов’язаних із подоланням наслідків війни для природи.
Презентація проекту “Інтегрована візія річки Дніпро” (Dnipro River Integrated Vision)
На початку липня Greenpeace та ГО “Urban Coalition Ro3kvit” за підтримки державного агентства водних ресурсів України представили проект інтегрованої візії річки Дніпро. Метою даного проекту є найбільша і, головна річка України, її історичне, культурне, інфраструктурне та екологічне значення для країни, а також наслідки, з якими річка зіткнулась внаслідок повномасштабного вторгнення.
Акваторія Дніпра є вкрай важливою з екологічного та кліматичного погляду для всього регіону. Витікаючи з Полісся на півночі України, річка спускається у Чорне море, проходячи через різні біотопи, такі як ліси, лісостеп, степи, напівзасушливий степ. На берегах Дніпра розташована велика кількість природоохоронних територій, таких як Чорноморський біосферний заповідник, Національний природний парк Кам’янська Січ, Білоозерський національний природний парк, Національний природний парк Великий Луг, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, Канівський природний заповідник та інші. Багато територій входять до проекту збереження біорізноманіття Європи Смарагдова мережа або ж захищені Рамсарською конвенцією.
У радянському союзі Дніпро зазнав сильного регулювання, тут було збудовано шість ГЕС та створено систему водосховищ, яка мала виконувати енергетичну, сільськогосподарську та інфраструктурну функції. Все це призвело до затоплення сіл, історичних об’єктів та цілих екосистем. Також річка використовувалася для трансферу видобутих копалин, на її узбережжі було сформовано індустріальні зони, збудовано Запорізьку АЕС.
Під час повномасштабного вторгнення багато міст та розташованих в акваторії Дніпра об’єктів постраждали. Наприклад, розташоване поряд з Бучею і всього за 15 кілометрів від Дніпра село Горенка було практично повністю знищено. Сьогодні Горенка відновлюється і, як зазначають автори дослідження, може стати одним із символів “зеленої трансформації” України. Постраждали від війни і національні парки та заповідники, розташовані вздовж течії Дніпра. Значно постраждала інфраструктура України. Припинилося рекреаційне використання річки.
Під час “відновлення” України Дніпро звичайно ж відіграватиме важливу роль. Інфраструктура країни безпосередньо зав’язана на цій великій річці і від того, чи буде під час відновлення використання її більш стійким шляхом, а чи збережеться споживче ставлення, залежить майбутнє не тільки України, а й усього регіону.
“Інтегрована візія річки Дніпро” доступна англійською та українською мовами.
Головне зображення: Частина Дніпра в Кам’янській Січі, яка поросла рослинами. Автор: Сергій Скорик. Джерело: Rubryka
