Ізраїль демонструє, як екологічна безпека може бути інтегрована в національну оборону та дипломатію. Кліматичні ризики розглядаються як мультиплікатори загроз, що впливають на воду, продовольство, міграцію та регіональну стабільність. Національний план адаптації Ізраїлю включає кліматичні ризики до оборонних оцінок і передбачає значне фінансування для моніторингу та розвитку стійкої інфраструктури.
Передовий екологічний моніторинг використовує супутникові дані, датчики та мобільні технології для відстеження забруднення, пожеж і екологічних загроз у режимі реального часу. Водна безпека є стратегічним пріоритетом: опріснення забезпечує близько 85% питної води, а повторне використання стічних вод досягає 90%. Екологічна дипломатія, включно з регіональними платформами обміну технологіями, намагається зменшити ймовірність конфліктів через ресурси.
Модель Ізраїлю показує, як кліматична адаптація, оборонне планування та екологічна дипломатія можуть працювати разом для зміцнення національної стійкості.
Водночас Палестина і Ліван стикаються із серйозними екологічними збитками через воєнні операції. У Газі забруднення води, зруйновані очисні споруди та токсичні уламки загрожують громадському здоров’ю та продовольчій безпеці. У Лівані пожежі, розливи нафти, азбест і забруднення білим фосфором зруйнували екосистеми та сільськогосподарські землі.
Правові рамки існують, але реалізуються слабко. Палестинське й ліванське законодавство визнає охорону довкілля питанням громадської безпеки, однак контроль і інституційні можливості залишаються обмеженими. Приклад Близького Сходу показує, що декларативних законів недостатньо без систем моніторингу, фінансування та інтеграції в політику безпеки.
Для України ці уроки підкреслюють необхідність включення екологічної безпеки до оборони, дипломатії та стратегій відновлення. Ізраїльські практики оцінки кліматичних ризиків для оборони, точного землеробства та технологій моніторингу пропонують масштабовані моделі стійкості в умовах війни та післявоєнного періоду.