Ізраїль демонструє, як екологічну безпеку можна інтегрувати в національну оборону та дипломатію. Кліматичні ризики розглядаються як мультиплікатори загроз, що впливають на воду, продовольство, міграцію та регіональну стабільність. Національний план адаптації Ізраїлю вбудовує кліматичні ризики в оборонні оцінки та передбачає значне фінансування моніторингу та сталої інфраструктури.
Розвинений екологічний моніторинг використовує супутники, сенсори та мобільні технології для відстеження забруднення, пожеж та екологічних загроз у реальному часі. Водна безпека є стратегічним пріоритетом: опріснення забезпечує близько 85% питної води, а повторне використання стічних вод сягає 90%. Екологічна дипломатія, зокрема регіональні платформи обміну технологіями, зменшує конфлікти через ресурси.
Модель Ізраїлю показує, як адаптація до клімату, оборонне планування та екологічна дипломатія можуть зміцнювати національну стійкість під час конфлікту.
Палестина та Ліван стикаються з серйозною екологічною шкодою внаслідок військових операцій. У Газі забруднення води, зруйновані очисні споруди та токсичні уламки загрожують громадському здоров’ю та продовольчій безпеці. У Лівані пожежі, розливи нафти, азбест і забруднення білим фосфором знищили екосистеми та сільськогосподарські землі.
Правові рамки існують, але реалізуються слабко. Палестинське та ліванське законодавство визнає захист довкілля питанням громадської безпеки, проте контроль і інституційна спроможність обмежені. Кейс Близького Сходу показує, що декларативних законів недостатньо без систем моніторингу, фінансування та інтеграції в політику безпеки.
Для України ці уроки підкреслюють потребу вбудувати екологічну безпеку в оборону, дипломатію та стратегії відновлення. Ізраїльські практики оцінки кліматичних ризиків для оборони, точного землеробства та технологій моніторингу є масштабованими моделями для воєнної та післявоєнної стійкості.