Інтерв’ю з Ангеліною Давидовою
Підготувала Ганна Волинець
Переклад – Юлія Спінова
Війна в Україні актуалізувала низку кліматичних питань, багато з яких країни не зможуть вирішити у короткостроковій перспективі. Що відбувається у глобальному кліматичному порядку та якими були дискусії під час COP27, пояснює Ангеліна Давидова – екологічна та кліматична експертка, журналістка, співредакторка проекту UWEC Work Group.
Як пов’язані війна та COP27?
Головними питаннями COP 27 були кліматичні фінанси, адаптація до зміни клімату та необхідність й надалі знижувати викиди, перш за все в енергетичній сфері вважає кліматична журналістка Ангеліна Давидова.
Негласно обговорювався ще один аспект – війна в Україні та її вплив на клімат. Формально вона не була однією з тем для переговорів, проте згадувалася досить часто.
Вплив війни величезний, хоча й без нього країни не вкладалися в цільовий показник Паризької кліматичної угоди – обмежити зростання глобальної температури на 2°С до кінця століття і прагнути 1.5°С.
Як говориться в Аналізі глобальних кліматичних змін (Emissions Gap Report 2022), підготовленому до конференції Програмою ООН з навколишнього середовища (UNEP), велика ймовірність, що зростання становитиме 2,5–2,8°С.
При цьому додаткові викиди парникових газів за перші сім місяців війни становили не менше 100 млн. тон СО2. Це відповідає викидам Нідерландів за той же період, вважають автори дослідження «Кліматичні збитки, завдані війною Росії в Україні».
Те, що відбувається в Україні, впевнена експертка, суттєво впливає на кліматичну повістку в Європі та в усьому світі. У короткостроковій перспективі це призвело до переформатування ринку викопного палива та структурних змін в енергетичному секторі загалом. Але в довгостроковій, наголошує Ангеліна Давидова, стратегічні цілі залишаються такими ж – досягти кліматичної нейтральності.
Країни запасаються викопним паливом
– Кажуть, що внаслідок війн відбуваються зміни технологій та фундаментальних ідей. Наприклад, концепція прав людини лягла в основу багатьох документів та політик після Другої світової війни. Чи спостерігаєте ви зараз подібну зміну кліматичних ідей?
– Поки йде війна, рано говорити про позитивні тенденції чи технологічні зміни. Але можна розповісти про глобальні зміни кліматичного порядку денного.
Російська військова агресія багато в чому фінансується доходами від викопного палива – часто говорять про це кліматичні активісти. Здавалося б, війна могла би змусити багатьох переосмислити чи потрібне їм паливо від країн із таким політичним режимом та викопне паливо загалом. Адже його постачає світу лише невелика кількість держав.
Але насправді країни почали поводитися відповідно до “принципу хом’яка” – вони намагаються максимально заповнити сховища, закуповуючи газ і нафту в кого тільки можна. По суті, всі почали шукати нових постачальників. Будуються LNG-термінали, нова інфраструктура. На ринку виник ажіотаж, ми спостерігаємо зростання цін.
Якісь країни перезапустили вугільні станції або замислюються над продовженням термінів служби атомних станцій чи навіть будівництвом нових. Виходить, ми відійшли у мисленні назад.
Це те, що стосується короткострокових наслідків. У середньостроковій та довгостроковій перспективі є надія, що війна, навпаки, підштовхне та підтримає зелений перехід.
Про це говорить навіть Міжнародне енергетичне агентство у своєму дослідженні, яке вийшло незадовго до COP27. А ця організація вирізняється досить консервативними поглядами.
Три ключові тенденції в зеленій енергетиці
– Як війна може вплинути на швидкість розвитку зеленої енергетики та на розширення сфери її застосування?
Розвиток зеленої енергетики продовжується, інвестиції в сектор зростають, а основні регіони, де ми спостерігаємо розвиток сектора – це ЄС, США та Китай. Можна сказати, що в галузі ВДЕ-електрогенерації світ впевнено йде вперед, частка відновлюваних джерел у виробництві електрики зростає. Але залишаються ще важливі сектори – наприклад, опалення чи промисловість. У тому числі, для європейського контексту це дуже важливе питання.
Великомасштабні системи опалення північних міст, побудовані багато десятків років тому, не так просто перевести на інші джерела енергії миттєво.
Другий важливий сектор – це енергетика для промисловості, все, що стосується виробництва, наприклад сталі або цементу. Постає питання, на які джерела перекладати ці виробництва. Якщо раніше був і зараз це часто є природний газ, то найближчою перспективою на майбутнє є водень, насамперед “зелений”, тобто вироблений за допомогою ВДЕ.
Третє питання – це транспортний перехід. Досі більшість автомобілів у світі використовує паливо, вироблене на основі нафтопродуктів. Як рішення першими на думку спадають електромобілі. Але якщо мова про великі міста, то треба думати також про стійку мобільність. Можливо, автомобіль взагалі не потрібен, і в умовах міста варто віддати пріоритет ефективному та зручному громадському транспорту, системам каршерингу, а також вело- та пішохідній інфраструктурі.
Війна провокує вирубки в Південній Америці та видобуток газу в Африці
– У контексті підтримки України найчастіше говорять про Європу та США. Що ви думаєте про вплив війни — він здійснюється лише на Європу чи весь світ?
Думаю, що на весь світ. На конференції з клімату в Єгипті, зокрема, говорили про зниження політичної та медійної уваги до теми клімату загалом, а також про скорочення засобів кліматичного фінансування, що виділяється країнам Глобального Півдня – через зростання коштів, які спрямовуються на озброєння. Можна, можливо назвати і безліч інших непрямих наслідків, і частина їх стосується, зокрема, Африки, де власне проводився COP27.
У регіоні, де досі мільйони людей не мають доступу до будь-яких джерел енергії, низка міжнародних компаній хоче розвивати проекти з видобутку газу – з метою подальшого експорту до умовних країн Глобальної Півночі.
Всі ці плани отримали різку критику з боку екологів на конференції ООН з питань клімату. Наприклад, було запущено кампанію Don’t Gas Africa. Експерти та активісти говорили про так звані stranded assests, тобто про інфраструктуру, яка використовуватиметься для цілей глобальних компаній та інших країн протягом 20-30 років.
Також глобальні наслідки війни пов’язані зі світовим ринком продовольства. Суттєво скоротилися постачання зернових культур та добрив із Росії, Білорусі та України. У цих умовах багато інших країн думають про розширення посадок пшениці та інших культур, або про виробництво добрив.
Наприклад, у низці країн Латинської Америки навесні обговорювалися плани подальших вирубок лісів з метою розширення ріллі. Також деякі держави оголосили про плани збільшення видобутку карбонату калію (поташу) з метою виробництва добрив – у тому числі на територіях, що належать до корінних груп населення. Передбачається, що і нове продовольство, і нові добрива зможуть замістити на світовому ринку поставки, що вибувають з Росії, Білорусі та України.
Слон у кімнаті кліматичних переговорів
– Скажіть, чи достатньою мірою події в Україні вплинули на порядок денний кліматичної конференції?
Офіційно війна не увійшла до порядку денного, але неофіційно вона справді обговорювалася. В своїх публікаціях я назвала це “слоном у кімнаті” – тим, про що не говорять, але воно все одно є. Українська делегація вперше в історії кліматичного саміту мала свій павільйон та провела цілу низку заходів щодо екологічних та кліматичних наслідків війни.
Російська делегація поводилася так, ніби жодної війни не було. Офіційні особи та компанії закликали розвивати міжнародне кліматичне співробітництво, не виключати країни з кліматичного порядку денного, скасувати санкції, технологічні та торговельні обмеження, що стосуються низьковуглецевих або інших “зелених” технологій, не закривати світові ринки для російських металів, необхідних для глобального енергетичного переходу, добрив.
Подібні висловлювання викликали критику з боку міжнародного громадянського суспільства – РФ дали три антинагороди «Викопне дня», плюс українські активісти провели кілька акцій проти виступів офіційних представників РФ.
– Актуальність якої з кліматичних проблем найсильніше змінила війна в Україні вже зараз? Це парникові викиди, використання викопного палива чи ще щось?
Мені здається, що це комбінація прямих та непрямих наслідків війни. Прямі – це локальні додаткові викиди парникових газів внаслідок військових дій, руйнування інфраструктури, знищення екосистем – те, що багато обговорювалося на конференції COP27. Непрямі – це все те, про що ми говоримо зараз: як змінюється глобальний енергетичний та продовольчий ринок, ступінь інтересу до теми клімату загалом і обсяг грошей, що виділяються.
Джерело основного зображення: Worldfuturecouncil
