Олексій Василюк

За два роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну робота багатьох природоохоронних установ була б неможливою без волонтерської та гуманітарної допомоги. Як працюють заповідники та національні парки під час війни та на окупованих територіях та як завдяки підтримці волонтерів і громадських організацій вдається зберегти природно-заповідний фонд (ПЗФ) України, читайте у цій статті.

Однією з рушійних сил, яка дозволила зберегти країну з перших днів війни, стало волонтерство та фінансова підтримка через донати. З першої години вторгнення як українці, так і небайдужі люди з усього світу змогли організувати багатопрофільну взаємодопомогу.

Загалом до волонтерства у 2022 році приєдналися щонайменше 61% жителів України.

Одним із напрямків волонтерства стала допомога заповідникам та національним природним паркам. Саме аналізу допомоги природоохоронним територіям присвячено дослідження, яке підготували в Україні за підтримки ISAR та яке лягло в основу цієї статті.

Заповідники та національні парки під час війни

Насамперед повномасштабне вторгнення російських військ вкрай негативно позначилося на дотриманні режиму природоохоронних територій у зонах воєнних дій та тимчасової окупації. При цьому саме тут розміщено досить велику кількість ПЗФ найвищого значення та великої площі.

Вплинуло широкомасштабне вторгнення також на природоохоронні території у віддалених від зони бойових дій регіонах, які стали центрами для надання гуманітарної допомоги, місцями прийому переселенців або розташовані біля західного кордону України.

Об’єкти ПЗФ у зоні активних бойових дій

За офіційними даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, воєнні дії охопили 900 об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) площею 1,24 млн га, що становить близько третини площі ПЗФ України.

До територій, які найбільше постраждали під час повномасштабного вторгнення, слід віднести 44% площі ПЗФ вищих категорій охорони (біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки).

22 території ПЗФ, що потрапили до числа постраждалих, є державними установами, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями (3 біосферні заповідники, 4 природні заповідники та 15 національних природних парків). Частина з цих ПЗФ нині перебуває під контролем України (деякі з них було звільнено), проте під окупацією ще залишаються 8 заповідників та національних природних парків (НПП).

Наслідки військового вторгнення для постраждалих ПЗФ мають широкий діапазон – від припинення чи скорочення державного фінансування установ на окупованих територіях до фізичного знищення екосистем, руйнування спеціальних адміністрацій, викрадення та навіть убивства працівників заповідників.

Активні бойові дії відбувалися поряд або безпосередньо на природоохоронних територіях, що спричинило значні пошкодження.

Наприклад, бої за села Білогорівка та Богородичне, а також міста Святогірськ та Лиман (Донецька область) майже повністю проходили на території НПП “Святі Гори”. Бої, які зруйнували села Закітне, Озерне (Донецька область), відбувалися на території Українського природного степового заповідника (відділення “Крейдова флора”).

Особливо цінні території цих двох об’єктів ПЗФ мають природоохоронний статус з 1927 року і до повномасштабного вторгнення 2022 року ніколи раніше не мали значних ушкоджень через людську діяльність.

НПП “Кам’янська Січ” став місцем, де Збройні Сили України зупинили настання російських військ на правобережжі Херсонщини. Це призвело до значних руйнувань та забруднення ПЗФ.

Іншим прикладом є НПП “Великий Луг”, територія якого була осушена внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС 6 червня, а також НПП “Нижньодніпровський”, вся територія якого була буквально змита водами Каховського водосховища у перші години після теракту. Мертвих і живих тварин саме з цього національного парку згодом викидало на морське узбережжя Одеської області.

Об’єкти ПЗФ у зоні окупації

2023 року Росія оголосила про те, що включає окуповані українські установи ПЗФ у свою державну систему і “призначила” російських “директорів”. Насильницька зміна керівництва відбулася і в біосферному заповіднику “Асканія-Нова”, який на чолі з українським керівництвом протягом 2022 року був найяскравішим прикладом успішної допомоги в умовах військової окупації.

Політика України щодо ПЗФ під час війни

Основними пріоритетами у перші тижні повномасштабного вторгнення (лютий-березень 2022 року) стали: безпека працівників установ ПЗФ, підтримка діяльності самих установ, збереження та вивезення документів, фіксація злочинів проти довкілля.

Серйозною проблемою, з якою зіткнулися адміністрації ПЗФ, стало скорочення фінансування. Пов’язано це було зокрема з тим, що уряд мав попередити рух державних коштів на окупованих територіях. Виявилися недоступними й кошти, накопичені на рахунках заповідників до повномасштабного вторгнення. Також природоохоронні установи  не могли використовувати власні реєстраційні рахунки для поточних благодійних надходжень, оскільки Державна казначейська служба не обслуговувала фінансові операції.

Зменшення та затримки державного фінансування посилили гуманітарні проблеми як працівників, так і установ ПЗФ на окупованих територіях.

Роль громадських організацій у фінансовій та ресурсній підтримці заповідників

Великий внесок у надання невідкладної допомоги природоохоронним територіям вже у перші місяці війни зробили громадські організації. Вони також вперше зіткнулися з необхідністю надавати допомогу в умовах воєнного стану. Знань, як допомагати у зоні бойових дій та на окупованих територіях ні в кого до цього не було.

Необхідно було в короткий термін знайти такі способи допомоги, які не вимагатимуть фізичного відвідування потерпілих установ. Треба було оперативно вигадати, як привезти на окуповану територію генератори, корми, медикаменти та продукти. Виявилося, що це було практично неможливо. Тому основними формами підтримки було обрано фінансову допомогу та допомогу працівникам установ ПЗФ, які змогли виїхати з окупованої території: пошук житла, фінансову допомогу у перший період після виїзду на підконтрольну Україні територію, працевлаштування.

Переважна більшість бажаючих допомогти не мали власних можливостей переказу коштів безпосередньо працівникам установ ПЗФ. Тому для більшості рішенням стало переказувати кошти громадським організаціям, яким вони довіряють, з метою використання їх за допомогою установ ПЗФ.

Допомога забезпечувалась у більшості випадків шляхом акумулювання громадськими організаціями коштів та оплати послуг та товарів українським підприємствам та підприємцям, які також опинилися в окупації. Наприклад, постачальник зерна, палива чи будівельних матеріалів має склади продукції, які залишилися на окупованих територіях. Кошти переводяться на рахунок в Україні, а зі складу, розташованого на окупованій території, до заповідників завозяться корми, матеріали або інвентар.

Підтримка окупованої Асканії-Нової

Найбільший резонанс упродовж усієї кампанії підтримки установ ПЗФ викликав Біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф. Е. Фальц-Фейна (далі – БЗ “Асканія-Нова”), який повністю опинився в окупації.

З перших днів вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року Асканія-Нова опинилася у зоні тимчасової окупації. Проте протягом усього 2022 року установа функціонувала у робочому режимі.

Зміст БЗ “Асканія-Нова” та його інфраструктури кардинально відрізняється від інших об’єктів ПЗФ України через поєднання природних екосистем цілинного степу зі штучними екосистемами дендрологічного парку та зоопарку з напіввільним утриманням диких копитних. При цьому утримування штучних колекцій потребує значних матеріальних витрат та людського ресурсу. Тут немає можливості призупинити процес догляду та покластися на спонтанний перебіг подій.

Критичною проблемою стали концентровані корми, оскільки саме на кінець лютого (коли почалася окупація) були завершальні стадії тендерних закупівель зернових, які зірвалися.

Більшість проблем у заповіднику змогли вирішити за рахунок благодійних надходжень із України, країн ЄС та США. Посередницьку роль відіграла ГО “Українська природоохоронна група” (UNCG), яка відкрила рахунок для благодійних пожертв на користь постраждалих природоохоронних територій.

Кошти також збирали Європейська асоціація зоопарків (EAZA), Асоціація ботанічних садів Європи та українська організація UA ANIMALS, яка також зосередила увагу на допомозі БЗ “Асканія-Нова”.

Коли вдалося зібрати кошти для заповідника, то насамперед було оперативно закуплено та сформовано запаси зернових кормів, а також запаси дизельного палива. Зберігши техніку в робочому стані вдалося зробити прокоси по периметру степу та протипожежні розриви з метою запобігання можливому спалаху. Також ці протипожежні заходи дозволили зібрати та розосередити по сховищах достатні запаси тюкованого сіна (сумарно 594,0 т) – ресурсу критично важливого для збереження колекції копитних узимку.

Передбачаючи проблеми з електроенергією, було закуплено необхідні комплектуючі до стаціонарної дизельної електростанції ЕСД-75Т, а також придбано мобільний генератор DE-55RS Zn потужністю 40 кВт. Це обладнання було необхідне для утримання у безводному степу колекції тварин на площі 2369,6 га та зрошуваного дендропарку площею 167,3 га, що повністю залежить від подачі води зі свердловин.

Також були придбані запасні глибинні насоси, техніка, запчастини та комплектуючі, необхідні для ремонту та безперебійного виконання різних обслуговуючих робіт та технічного супроводу утримання колекцій. Було використано значний запас будівельних матеріалів для поточного ремонту вольєрів, огорож, навісів, годівниць, настилів тощо. Здійснено зміцнення та утеплення зимових приміщень, де утримуються копитні тварини (закладено та оштукатурено численні дверні отвори, які не експлуатуються, утеплені функціонуючі двері тощо).

Наприкінці березня 2023 року, через 13 місяців окупації, ситуація у заповіднику кардинально змінилася, оскільки окупаційною адміністрацією було встановлено фактичний контроль над установою. Це зупинило роботи з утримання та життєзабезпечення інфраструктури під контролем чинної української адміністрації. Відповідно й фінансову підтримку від благодійних організацій та волонтерів було зупинено до очікуваного звільнення лівобережної Херсонщини з-під російської окупації.

Підтримка неокупованих територій ПЗФ, які розташовані в зоні бойових дій

Щодо установ ПЗФ, які перебували в зоні ведення активних військових дій, але не були окуповані, то фінансова підтримка за участю громадськості насамперед тут була спрямована на забезпечення їхніх першочергових потреб. Для деяких установ – це пожежне обладнання, генератори, паливно-мастильні матеріали. Для інших – допомога працівникам та ремонт зруйнованих будівель та інфраструктури.

Для таких територій ПЗФ механізм надання допомоги був зовсім інший, адже можливими були закупівлі товарів на підконтрольній території та безпосереднє транспортування їх у заповідники та національні парки. Складність полягала переважно в організації логістики, оскільки доводилося організовувати доставку у безпосередній близькості до лінії фронту.

Підтримка територій ПЗФ на деокупованих територіях

До проблем, з якими зіткнулися установи ПЗФ за тижні та місяці окупації, додалися виклики після звільнення їхніх територій.

До установ, які були в окупації і станом на кінець 2023 року виявилися звільненими належать Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, природний заповідник “Древлянський” (частково), “Деснянсько-Старогутський” НПП, НПП “Святі гори” (частково), “Кам’янська Січ”, “Дворічанський” НПП та відділення Українського природного степового заповідника “Крейдова Флора”. Деякі з них звільнені лише частково.

Проблемами після деокупації для таких територій стали активні обстріли та будівництво фортифікацій, оскільки деякі з них опинилися на лінії фронту. Розкрилися і спричинені окупацією складності, такі як нестача кадрів, знищення та розкрадання майна установ ПЗФ, замінування територій, зруйновані адміністративні будинки установ, житлові будинки працівників, інші викликані війною критичні питання.

Після протистояння вторгненню розвиток та відновлення деокупованих територій став другим за пріоритетністю завданням для влади України. При цьому пріоритетними насамперед є відновлення об’єктів критичної інфраструктури, допомога місцевому населенню та створення безпечних умов для нього.

Очевидно, деокуповані установи ПЗФ не є об’єктами першочергового відновлення, проте були задіяні державою для виконання завдань, продиктованих військовим станом. Так, установи ПЗФ стали місцем фіксації злочинів проти довкілля. Однак щодо безпосередньо природоохоронних обов’язків установ, то втрата за час окупації матеріально-технічної бази, мінування території, а також постійні обстріли в більшості випадків унеможливлюють їх виконання.

Організація допомоги територіям ПЗФ в Україні

Щоб покращити роботу деокупованих природоохоронних територій, Україна в особі Міндовкілля організувала співпрацю з Міністерством довкілля Литви, внаслідок чого до закладів природно-заповідного фонду було передано 24 автомобілі. Також очікується отримання 9 позашляховиків, 2 човнів та 300 комплектів протипожежного спецодягу. Проте, через специфіку розподілу допомоги, яка спрямована на деокуповані території ПЗФ або ж території, яких не безпосередньо війна не торкнулась, лише 30% отримували допомогу від держави або за посередництва держави.

Більш ефективно надавалася допомога постраждалим територіям від громадських організацій та фондів, зареєстрованих в Україні та за кордоном. 70% отриманої допомоги від громадських організацій – це матеріально-технічна допомога (пожежне обладнання, генератори, комп’ютерне обладнання), а 30% – забезпечення гуманітарних потреб (продукти харчування тривалого зберігання, засоби особистої гігієни, побутові речі, такі як ковдри, матраци тощо), які покращують якість умов роботи у заповідниках.

Саме допомога постраждалим від війни, але вже деокупованим установам ПЗФ стала привабливим варіантом для закордонних гуманітарних організацій, які за своїми статутними обмеженнями не могли надавати допомогу, яка могла б бути якимось чином використана у військових цілях. Такі організації при переговорах про надання допомоги насамперед цікавилися саме деокупованим статусом установи та доказами, що надана ними допомога не буде використана для досягнення будь-яких військових цілей.

Українські громадські організації не виявляли таких обмежень та допомагали установам ПЗФ за всіх умов, у т.ч. на окупованих територіях.

Окремо забезпечувалися специфічні потреби установ ПЗФ. Так, наприклад, у природному заповіднику “Єланецький степ” американські бізони, що живуть у вольєрі, злякавшись гучних вибухів, порвали сітку вольєра і вирвалися назовні. Співробітникам вдалося залатати дірку та повернути бізонів назад, забезпечити кормами та водою. Проте саме придбання матеріалів для ремонту вольєра здійснювалось за рахунок благодійних внесків.

Підтримка спеціальних територій ПЗФ під час війни. Ботанічні сади та зоопарки

Також варто зазначити, що установами ПЗФ є більшість українських ботанічних садів та зоопарків. Вони зазвичай мають невелику площу, розміщені у великих містах і, як правило, мають хорошу матеріальну базу (нерідко наділену великою науковою та історичною цінністю), колекції та фонди. Розміщення таких установ у великих містах зробило їх вкрай вразливими до військових обстрілів та викликаних наслідків (наприклад, блекаутів). Так, критичною потребою став обігрів оранжерей в ті дні, коли у містах не було світла та опалення.

З метою захисту ботанічних садів, у Європі було зібрано кошти на закупівлю відповідного обладнання та фінансової підтримки персоналу в період, коли відсутня необхідна для роботи установ екскурсійна активність відвідувачів. Отримані таким чином кошти було витрачено 50/50 на придбання обладнання, необхідного для резервних джерел електропостачання, супутніх витрат та підтримки співробітників, які доглядають колекції ботанічних садів.

Власну програму підтримки для оранжереї Національного ботанічного саду ім. Гришко (НБС ім. Гришка) організував благодійний фонд “Peli Can Live“. Кампанію підтримали багато громадян. Було зібрано близько 3 млн. гривень за рахунок 6300 пожертвувань.

Окремої уваги заслуговує ситуація із зоопарками. Окупація зоопарків у містах Бердянську, Херсоні, руйнівний обстріл зоопарків у Харкові, Миколаєві та фізичне знищення кількох приватних зоопарків на півночі України стали темою для суспільного розголосу як в Україні, так і в усьому світі. Зафіксовано численні свідчення руйнувань та ушкоджень.

Робота з зоопарками одразу вийшла системним характером, оскільки більшість з них об’єднані в різні асоціації, профспілки, мають розгалужені зв’язки між установами в межах України та за кордоном, досвід у перевезенні тварин та запас операційних засобів.

Так, Європейська асоціація зоопарків та акваріумів (EAZA) з перших днів війни створила Надзвичайний фонд EAZA Ukraine Zoos Emergency Fund (Фонд) зі збирання коштів для зоопарків України. 18 березня 2022 року EAZA поширили заклик допомогти зоопаркам України, які є членами асоціації, кандидатам на членство та іншими зоопарками через Асоціацію зоопарків України.

Заклик, спрямований, зокрема, на громадян ЄС, передбачав перерахування пожертв до Фонду. За результатами кампанії вдалося зібрати близько 1,5 млн. євро. Повний перелік донорських установ та потреб окремих донорів опубліковано на веб-сторінці Фонду.

Фонд здійснював перекази грошей зоопаркам в Україні та оцінював забезпечення відповідних переказів, які мали на меті допомогти зоопаркам покривати витрати на локальне поповнення запасів. Також він надав можливість підтримувати зоопарки за допомогою широкого спектру заходів, включаючи постачання товарів на місцевому та міжнародному рівнях, матеріально-технічне забезпечення; стежив за тим, щоб кошти та допомога дісталися зоопарків, підтримував інфраструктуру та можливе переміщення тварин до місць тимчасового розміщення в Україні або за кордоном.

Значну частину роботи з постачання для українських зоопарків допомоги виконали команди зоопарків Варшави, Лодзя, Гданська, Вроцлава, Берліна, Праги та Кошице. Частину цих грошей було перераховано на спеціально створений рахунок “УкрЗоо”. Загальна зібрана сума у 2022 році становила 78 627 євро. Окремо Берлінський зоопарк надав 75 000 євро, а зоопарк Праги – 20 000 євро на підтримку зоопарку Миколаєва, який значно постраждав від обстрілів.

З метою забезпечення тварин кормами, ветеринарними препаратами та спеціальним обладнанням у Польщі було створено два координаційні центри – у Варшаві та Лодзі. Вже на шостий день війни запрацювала група в Telegram-каналі під назвою Help Ukrainian animals in War, куди були залучені всі керівники зоопарків України та провідні фахівці з метою розміщення запитів на потреби першої необхідності.

У зоопарках Берліна, Праги, Варшави, Вроцлава, Кошице було відкрито Пункти збору допомоги від місцевого населення для порятунку тварин в Україні. Головним координатором відправки вантажів в Україну стали працівники зоопарку у м. Лодзь (Польща) та особисто Уляна Калажні (Uljana Kalazny).

Донори та інші види підтримки територій ПЗФ

За нашими підрахунками загальна сума допомоги установам ПЗФ з початку повномасштабного вторгнення становить понад 212,9 млн. гривень. Можна припустити, що загальний масштаб допомоги природоохоронним територіям міг би бути значно більшим. Однак відсутність досвіду та складності реалізації в умовах війни не дозволили розгорнути пакет допомоги.

Великі зусилля доклали громадські організації з інших країн. Закордонні внески розподілилися між країнами, які на політичному рівні найбільше висловлювали підтримку Україні з перших днів: Польща, США, Великобританія, Канада, Чеська Республіка та Німеччина. Варто зазначити, що сьогодні немає інформації про всі іноземні громадські організації, які допомагали установам ПЗФ, оскільки надання допомоги вони організовували не шляхом прямого фінансування, а використовували вже існуючі канали співпраці організацій та установ.

Так, лише 10% проаналізованих установ ПЗФ отримували допомогу від держави, тоді як 70% установ ПЗФ отримали таку допомогу від громадських організацій та благодійних фондів, зареєстрованих в Україні та за кордоном. В основному допомога була спрямована на матеріально-технічне забезпечення та на гуманітарні потреби (підтримка працівників ПЗФ).

Окремим типом допомоги стали волонтерство та підтримка від місцевих жителів щодо подолання наслідків обстрілів або відновлення зруйнованих будівель.

Також допомогу надавали європейські урядові установи, такі як Міністерство клімату Естонії, Міністерство навколишнього середовища Литви, Лісова служба Литви. Така допомога стосувалася різних установ ПЗФ, у тому числі тих, які були звільнені від окупації або частково постраждали під час військових дій.

Донори мали свої умови її надання і залежали напряму від діяльності та пріоритетів організацій-благодійників. Так, частина донорів наголошувала саме на гуманітарній допомозі. Наприклад, окремі проекти допомоги українським національним паркам серед обов’язкових умов мали заборону на купівлю бронежилетів та касок.

Для громадян України, які стали благодійниками установ ПЗФ, ситуація складалася інакше. Низька популярність установ ПЗФ серед пересічних українців і тим паче мала поінформованість серед громадян інших держав значно обмежувала можливості знайти благодійників. Тим більше людям (які не залучені до сфери охорони природи) було незрозуміло, що для допомоги природоохоронним територіям, тваринам та рослинам на ній необхідно було надавати допомогу спеціальним адміністраціям установ ПЗФ, хоча саме працівники є тими “руками”, які виконують усі природоохоронні заходи на території, що охороняють її, досліджують та популяризують.

Проте робота українських громадських організацій була досить активною. Так, наприклад, відома благодійна організація UAnimals, яка самостійно зібрала та передала установам ПЗФ (дев’яти Національним паркам (ННП), двом біосферним заповідникам (БЗ) та одному заказнику) на конкретні потреби в інтересах диких тварин 992 000 грн пожертвувань. Також організація зібрала 31,5 млн грн на допомогу тваринам, які постраждали внаслідок російського теракту на Каховській ГЕС, частина яких пішла на підтримку національних парків. Детальний звіт про цей збір розміщено на сайті UAnimals.

Завдання, які стояли перед волонтерами та донаторами, динамічно змінювалися як і пріоритети, які вони ставили перед собою. Так, з перших днів вторгнення Росії було пріоритетним забезпечення найважливішим Збройних сил України та підрозділів територіальної оборони (ТРО), а також допомога переселенцям у нових місцях для життя та у товарах першої необхідності. Поступово організація життя переселенців (в т.ч. поза межами України), а також зростання міжнародної допомоги на користь ЗСУ дозволили змістити акценти і відкрити можливість підтримки територій ПЗФ.

Загалом варто відзначити успіх кампанії збору допомоги, адже кожен із тисяч внесків на користь ПЗФ був свідомим рішенням людей, які зробили вибір між сотнями варіантів застосування своїх коштів.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що загалом українські донатори не працюють системно, а реагують на гострі виклики. Мало хто прагне постійно щось підтримувати (хоча є й неймовірно яскраві винятки з цього твердження), проте з великим ентузіазмом донатять у дні особливої небезпеки. Тому для українців допомога дуже прив’язана до емоційних чинників.

Фінансування заходів допомоги установам ПЗФ стало певним напрямом підтримки України. Кошти, оперативно зібрані громадськими організаціями у перші тижні повномасштабного вторгнення, дозволили одним працівникам установ ПЗФ вчасно евакуюватися зі стрімко окупованих територій, а іншим адаптуватися до тимчасових умов окупації та не втратити надію на відновлення українського контролю над тимчасово окупованими землями.

У цей складний період вдалося зберегти документацію, колекції та важливе майно установ. А головне – людей. На територіях, які вже деокуповані, завезення гуманітарних товарів допомогло працівникам ПЗФ швидше відновити нормальне життя та повернутися до роботи. Нарешті, для самих громадських організацій та донорів це випробування стало унікальним досвідом, уроки якого слід добре вивчити. Цілком можливо, що скоро доведеться максимально ефективно скористатися ним, коли настане час допомоги іншим установам ПЗФ реабілітуватися після деокупації.

Джерело головного зображення: Revelator