Олексій Василюк та Євген Сімонов
Секретаріат Рамсарської конвенції на п’ятнадцятій конференції її сторін (СОР 15) 25 липня 2025 року представив безпрецедентний звіт про вплив російської агресії на українські водно-болотні угіддя. Підготовка звіту тривала протягом двох років після прийняття сміливої антивоєнної резолюції на попередній конференції сторін у 2022 році. Згідно зі звітом, більшість українських водно-болотних угідь міжнародного значення зазнали прямого або опосередкованого впливу військової агресії. Для відновлення пошкоджених водно-болотних угідь необхідні довгострокові поетапні плани відновлення та моніторингу. Напередодні представлення звіту Росія вийшла з конвенції, а Україна успішно просунула резолюцію про продовження оцінки впливу війни на водно-болотні угіддя Рамсарської конвенції.
Росія робить “самостріл“
Відлуння російської агресії в Україні звучало протягом усієї 15-ї Конференції Договірних Сторін Конвенції про водно-болотні угіддя (ВБУ), яка проходила у Вікторія Фолс, Зімбабве, з 23 по 31 липня 2025 року. На початку другого дня засідань посол Російської Федерації в Зімбабве, Микола Красильников, оголосив про вихід країни з конвенції у зв’язку з “політизованістю” та антиросійською спрямованістю її рішень. Наслідки такого рішення ще більше шкодять завданням охорони природи. Зокрема, виходячи з Конвенції, Росія знімає міжнародну охорону з 4% всіх ВБУ, включених до всесвітнього Рамсарського списку, і створює поганий прецедент політично мотивованої відмови від міжнародних зобов’язань щодо збереження природи.
Як повідомило інформаційне агентство ТАСС, “Рамсарська конвенція охоплює 50 водно-болотних угідь в Росії, причому багато з них мають найвищий природоохоронний статус і є частиною заповідників“.
Ці угіддя розташовані не тільки на території Росії, але і в Україні (15 угідь), на територіях, які наразі знаходяться під окупацією. У той же час вихід з Конвенції призведе до анулювання 35 початково російських міжнародних водно-болотних угідь, більшість з них втратять будь-який охоронний статус.
З іншого боку, в контексті конвенції про ВБУ, відтепер вся міжнародна увага і зобов’язання Російської Федерації будуть зосереджені виключно на українських Рамсарських угіддях, які залишаються під окупацією. Це пов’язано з тим, що Росія не має законних повноважень для виключення цих ВБУ з Рамсарського списку, як це можна було зробити зі “своїми” угіддями. Тому навряд чи вихід з конвенції можна назвати “дипломатичною перемогою”.
Резолюція XIV.20 та її виконання
Фактичним поштовхом до виходу Росії стало послідовне виконання Секретаріатом Конвенції Резолюції XIV.20 “Відповідь Рамсарської конвенції на надзвичайну екологічну ситуацію в Україні, пов’язану з пошкодженням її водно-болотних угідь міжнародного значення (Рамсарських угідь) в результаті агресії Російської Федерації”, яка була прийнята в листопаді 2022 року на попередній конференції сторін. Крім засудження агресії та її наслідків для водно-болотних угідь, чотирнадцята конференція сторін закликала до практичних кроків з оцінки збитків та розробки планів щодо їх зменшення. Нагадаємо, що до списку Рамсарської конвенції включені водно-болотні угіддя, на яких країни-учасниці зобов’язалися “підтримувати їхній екологічний характер“, тому в ході оцінки необхідно було визначити, які водно-болотні угіддя потенційно зазнають “зміни екологічного характеру” через війну.
Цей документ є безпрецедентним і піддається критиці багатьох країн, які підписали Конвенцію, але вже викликав великий інтерес серед вчених, які вивчають міжнародне право.
Мен Ван, дослідниця з Маастрихтського університету, у статті, присвяченій цій резолюції, стверджує, що “порівняно зі Списком Монтре (реєстром Рамсарської конвенції, в якому перераховані ВБУ міжнародного значення, де діяльність людини загрожує зміною їхнього екологічного характеру – прим. авторів статті), головна сила резолюції полягає в її здатності стимулювати своєчасне здійснення цілеспрямованих дій в правових рамках Рамсарської конвенції… як негайна реакція на триваючі загрози, викликані збройним конфліктом”.
Ван підкреслює, що “Резолюція вивела це питання на перший план міжнародних дискусій, сприяла висвітленню проблеми в ЗМІ, спровокувала суспільні дебати та активність пропаганди, створивши тим самим платформу для обміну інформацією про екологічні наслідки збройних конфліктів… Крім підвищення обізнаності про надзвичайну екологічну ситуацію на українських Рамсарських угіддях, ця співпраця також сприяла набуттю досвіду та технічної підтримки з боку інших установ”.
Після подій 2022 року діяльність Секретаріату Рамсарської конвенції в рамках Резолюції XIV.20 була спрямована, перш за все, на оцінку впливу війни на ВБУ Рамсарської конвенції. Секретаріат брав участь у роботі Міжвідомчої координаційної групи з екологічних оцінок для України, яка в 2025 році стала частиною UGRP (Платформи дій з екологічного відновлення України).
10 березня 2023 року Україна подала до Секретаріату Рамсарської конвенції повідомлення про зміну екологічного характеру 16 окупованих Рамсарських угідь та про потенційну зміну екологічного характеру ще 15 угідь поблизу лінії фронту. Вже 4 квітня Секретаріат Рамсарської конвенції зустрівся з членами Постійного представництва України при ООН та з іншими міжурядовими організаціями в Женеві. Зустріч була проведена для обміну інформацією про серйозність і масштаби збитків, а також для вивчення стратегій і заходів щодо пом’якшення потенційного негативного впливу на ці угіддя та забезпечення їхньої довгострокової екологічної цілісності.
Для проведення “Оцінки екологічної шкоди, завданої Рамсарським угіддям України в результаті вторгнення Російської Федерації на територію України” Секретаріат зібрав групу з трьох міжнародних експертів-консультантів та одного національного експерта. З березня по вересень 2024 року робота з виконання резолюції включала огляд літератури, спеціальний аналіз дистанційного зондування та десятиденні польові дослідження, проведені в Україні з 26 травня по 5 червня 2024 року. З міркувань безпеки не були відвідані об’єкти, розташовані на окупованих територіях або поблизу лінії фронту. Однак в ході місії консультанти все ж змогли відвідати шість ВБУ міжнародного значення. Під час кожного візиту консультанти безпосередньо спостерігали різні види впливу, пов’язані з наслідками війни. Для кількісної оцінки інтенсивності впливу на окремі ВБУ група консультантів зібрала якісні дані в ході інтерв’ю керівників ВБУ під час семінару в Києві 31 травня 2024 року та за допомогою інших опитувань. Фінансування робіт з оцінки здійснювали Велика Британія та США.
Кілька проміжних звітів обговорювалися на періодичних нарадах Постійного комітету Конвенції. У січні 2025 року була завершена робота над “Звітом про оцінку збитків, завданих водно-болотним угіддям міжнародного значення в Україні в результаті агресії Російської Федерації”, який був представлений на COP15 Рамсарської конвенції 25 липня 2025 року.
Після представлення доповіді представниця України, Олеся Петрович, висловила вдячність за виконану роботу і попросила договірні сторони підтримати продовження дії Резолюції XIV.20, що стосується збитків, завданих ВБУ в результаті агресії Росії. Вона також зазначила, що Володимир Воровка, український вчений, який брав участь у внесенні до Рамсарського списку десяти ВБУ міжнародного значення, був викрадений окупаційними силами у 2022 році і досі перебуває в ув’язненні в Росії, та закликала до його негайного звільнення.
Представник Індонезії закликав створити глобальний фонд відновлення ВБУ для надання підтримки Україні та іншим регіонам світу, які постраждали від конфліктів.
Основні оцінки та висновки Рамсарського звіту
У звіті зазначається, що дані про вплив російської агресії на ВБУ міжнародного значення в цілому є досить обмеженими. Більшість наявних даних стосується прямого впливу, такого як наявність або відсутність бойових дій, бомбардувань або військових навчань, кількість і масштаби пожеж, ймовірність встановлення мін, зміни гідрологічного режиму, пересування важкої військової техніки та обладнання, будівництво траншей і оборонних споруд, випадки забруднення паливом, хімікатами, побутовими стоками або сміттям, а також використання екосистемних послуг або заборони на їх використання.
П’ять типів впливу – пожежі, повені, порушення водного режиму, зміна якості води та військова інфраструктура – можуть бути досліджені за допомогою дистанційного зондування на основі відкритих джерел даних та аналітичних матеріалів. Для тринадцяти з п’ятдесяти українських ВБУ міжнародного значення, вплив на які розглядається у Звіті, відповідні дії були підтверджені з високим ступенем достовірності за допомогою даних дистанційного зондування. Наприклад, дослідження показало, що в безпосередній близькості від деяких ВБУ міжнародного значення були побудовані об’єкти військової інфраструктури, такі як траншеї, дороги і тренувальні майданчики.
В силу природи ВБУ зміни гідрологічного режиму, викликані подіями, прямо або опосередковано пов’язаними з російською агресією, були визначені як основний фактор зміни екологічного характеру.
Чотири ділянки (Молочний лиман, Архіпелаг “Великі та Малі Кучугури”, заплава “Сім Маяків” і “Дельта річки Дніпро”) були оцінені як такі, що зазнали “серйозних змін екологічного характеру”, оскільки дані свідчили про значний вплив на всі компоненти екосистеми, особливо на гідрологічний режим. На трьох з цих ділянок через прорив Каховської греблі відбулися різкі зміни в стані екосистем, такі як висихання земель або, навпаки, поява нових затоплених територій. Ці зміни було добре видно на супутникових знімках, вони серйозно порушили екологічні функції та здатність території надавати населенню екосистемні послуги.
Двадцять сім ділянок, де було відзначено досить сильний вплив на екологічні компоненти, процеси або екосистемні послуги, пов’язаний з військовими або оборонними діями або зміною гідрологічного режиму в результаті бойових дій, класифікуються як ділянки, де відбулася “помірна зміна екологічного характеру”.
Вплив на ділянки, які знаходяться поза зоною окупації або військових дій, в основному пов’язаний з непрямими наслідками. До них відносяться скорочення управлінського потенціалу і фінансування, а також обмеження доступу до деяких екосистемних послуг. У таких випадках було визначено, що відбулася “незначна зміна екологічного характеру”. Аналіз показав, що таких нараховується 17 ділянок. Тільки дві ділянки загальною площею 300 га залишилися без прямих або непрямих наслідків.
Таким чином, 48 з 50 українських ВБУ міжнародного значення загальною площею 930 500 га прямо або опосередковано зазнали воєнного впливу.
Типи впливу війни, а також ступінь зміни екологічного характеру ВБУ міжнародного значення наведені в Таблиці 1.
| Характервпливу | Зміни екологічного характеру | Характеристика впливу | Приклад зміни екологічного характеру | Кількість ділянок |
| Прямий | Істотні | Значний вплив на всі компоненти екологічного вигляду ділянки | Корінна зміна гідрології, що призводить до знищення екосистеми водно-болотних угідь та пов’язаних з ними екосистемних послуг | 4 |
| Прямий | Помірні | Окремі значні впливи на деякі компоненти екологічного характеру | Періодичні обстріли, пересування військ і військової техніки, наявність військових споруд тощо. | 27 |
| Непрямий | Незначні | Скорочення чисельності персоналу, фінансування, обладнання або обмеження доступу до деяких екосистемних послуг | Скорочення доступу до екологічних послуг, таких як місцевий туризм і відпочинок, косіння очерету або риболовля. | 17 |
| Немає | Немає | Без «змін екологічного характеру» | — | 2 |
Зміни екологічного характеру 50 водно-болотних угідь міжнародного значення в Україні. Джерело: Звіт про оцінку наслідків
Планування заходів щодо пом’якшення наслідків та відновлення
У Звіті про оцінку рекомендується скласти план відновлення ВБУ окремо для кожного постраждалого Рамсарського угіддя та запропонувати порядок і специфічний напрям негайних, короткострокових, середньострокових і довгострокових відновлювальних заходів.
До числа невідкладних заходів, які можуть бути реалізовані, поки триває війна, належать розширення використання дистанційного зондування для моніторингу збитків і змін в екосистемах ВБУ, підтримка і заохочення управлінського персоналу, який залишився, для моніторингу і документування впливу, навчання та забезпечення ресурсами владних органів і місцевих груп швидкого реагування для усунення безпосередніх ризиків забруднення за допомогою стримуючих бар’єрів, а також надання обладнання та навчання місцевого населення тестуванню якості води та ґрунту, а також оцінці стану дикої природи.
При розробці планів відновлення ВБУ необхідно визначити оптимальну послідовність відновлювальних робіт, проконсультувавшись з місцевими експертами, щоб звести до мінімуму можливу шкоду біорізноманіттю. Пріоритет повинен бути наданий видаленню вибухових речовин, відходів і сміття, а також відновленню гідрології ВБУ. Особливо там, де в військових цілях були побудовані окопи і канали.
Багато пошкоджених ВБУ, особливо великих, потребуватимуть значних зусиль, фінансування та ресурсів для відновлення. У звіті йдеться про те, що ці роботи можуть вимагати залучення важкої техніки та людей для виконання різних завдань, таких як виїмка та транспортування забрудненого ґрунту і наносів, розмінування, видалення нерозірваних боєприпасів (НРБ) і військових відходів.
Ці роботи можуть завдати ще більшої шкоди природним екосистемам, тому їх слід проводити поетапно. Експерти Рамсарської конвенції пропонують розділити ВБУ на невеликі ділянки і проводити розмінування та рекультивацію кожної ділянки окремо протягом декількох років. У той час як у виділених зонах однієї ділянки ведуться відновлювальні роботи, на сусідніх угіддях аналогічна діяльність має бути заборонена, щоб дати можливість птахам сформувати альтернативні колонії, використовувати інші кормові угіддя та місця зимівлі. Відновлювальні роботи повинні проводитися в сезони низької біологічної активності, переважно взимку, щоб мінімізувати стрес, якому піддасться ділянка.
Експерти UWEC Work group, розглянувши ці рекомендації, висловили обґрунтовані сумніви в тому, що видалення забрудненого ґрунту і наносів є пріоритетним заходом за межами територій, де їхня присутність становить безпосередню загрозу здоров’ю людини. Також вони мають сумнів, що це не може бути досягнуто за допомогою альтернативних заходів з відновлення in situ (наприклад, фіторемедіації). Для ВБУ видалення субстрату (в тому числі і забрудненого) може призвести до ще більш катастрофічних наслідків: руйнуванню гідрологічного режиму і втрати накопичених за багато десятиліть мулів, які служили оселищем багатьох безхребетних, які, в свою чергу, є основою кормової бази птахів.
У Рамсарському звіті також наводиться приклад “відкладених дій” на сильно замінованих територіях на півночі Франції, які були оголошені природними заповідниками і класифіковані як заборонені зони (“zones rouges”). Йдеться про наслідки Першої та Другої світових воєн.
- Читайте докладніше про приклад Франції: Якою повинна бути доля пошкоджених вибухів українських територій?
Плани відновлення ВБУ можуть включати в себе такі заходи, як знезараження забруднених ділянок, створення нових буферних зон, відновлення зникаючих видів і покращення управління рослинністю. Однак ці заходи повинні враховувати серйозні ризики, пов’язані з залишками забруднень і вибуховими речовинами.
У звіті визнається, що цілі та заходи в рамках планів відновлення істотно різняться залежно від конкретних умов і типів екосистем ВБУ, враховуючи прибережні, дельтові, заплавні та інші їхні типи.
Так, звіт включає окремий перелік рекомендацій для ВБУ на кордоні з Білоруссю. Там на гідрологічний режим торфовищ і на міграцію диких тварин вплинуло будівництво оборонних споруд з обох боків. Мілітаризація торкнулася таких територій, як Шацькі озера, заплава річки Прип’ять, Перебродські торфовища і Поліські болота. Автори доповіді відзначають, що “можливість відновлення цих водно-болотних угідь, яке має бути проведено по обидва боки кордону, буде залежати від політичної ситуації і нормалізації природоохоронного співробітництва між двома державами, яке було досить активним до російської агресії”.
- Читати детальніше про природоохоронні питання білорусько-українського прикордоння: Заповідний та прикордонний статус земель в Україні: як об’єднати?
У Звіті також обговорюється доля Рамсарських угідь “Великі та Малі Кучугури”, які раніше були островами Каховського водосховища, а тепер є найбільш осушеною частиною його оголеного дна. Хоча український уряд пообіцяв відновити водосховище, у звіті зазначається, що це може бути не найкращим варіантом для відновлення ВБУ. Незважаючи на різкі зміни в екологічних характеристиках цього району, у звіті визнається, що дно Каховського водосховища є історичною заплавою Дніпра, а деякі українські вчені стверджують, що новоутворені території можуть мати ще більшу екологічну цінність як єдине велике водно-болотне угіддя.
Автори звіту наголошують, що “Європейська водна рамкова директива та нещодавно прийнятий Закон Євросоюзу про відновлення природи закликають країни-учасниці відновлювати природу, в тому числі водотоки, і по можливості усувати бар’єри, такі як греблі. Відповідно, відновлення заплави річки Дніпро (історична назва Великий луг) може стати одним з найбільших проектів з відновлення водно-болотних угідь не тільки в Україні, але і в Європі”.
- Читати детальніше: Два роки після руйнування Каховської ГЕС: екологічні наслідки та необхідність прийняття стратегічних рішень
Доля людей на водно-болотних угіддях
У Рамсарському звіті підкреслюється, що заходи з відновлення повинні бути спрямовані на надання екосистемних послуг, що дозволить місцевому населенню відновитися в соціальному, економічному плані, а також з точки зору здоров’я і благополуччя. Основні екосистемні послуги ВБУ, такі як забезпечення продовольством і очищення води, мають бути відновлені в першу чергу в інтересах місцевого населення. Щоб створити більш стійкі спільноти навколо ВБУ і відновити їхні ресурси до існування, у звіті наводиться кілька попередніх рекомендацій.
Рекомендації Рамсарського звіту щодо підтримки місцевого населення
I. Розвиток екотуризму. Інвестиції в інфраструктуру екотуризму, таку як екологічні стежки, майданчики для спостереження за птахами та центри для відвідувачів, можуть принести місцевому населенню додатковий дохід. Повернення внутрішнього туризму має вирішальне значення для забезпечення добробуту громад, однак з метою безпеки та для забезпечення екологічного відновлення ВБУ може знадобитися нове регулювання туризму.
II. Стале рибальство та сільське господарство. Необхідно забезпечити навчання місцевого населення сталим методам господарювання та надати доступ до альтернативних джерел, таких, наприклад, як аквакультура.
III. Ремесла та місцеве виробництво: Підтримка традиційних ремесел, таких як плетіння з очерету та інші види виробництва, засновані на сировині з водно-болотних угідь, може забезпечити дохід, зберігаючи при цьому місцеві культурні традиції.
IV. Розвиток потенціалу та освіта. Підвищити рівень освіти місцевого населення в галузі сталих методів землекористування та збереження ВБУ, щоб сприяти розвитку можливостей довгострокового управління.
V. Доступ до фінансування. Надати програми мікрофінансування або гранти для «зелених» підприємств і проектів сталого розвитку.
VI. Створення робочих місць у сфері природоохоронної діяльності. Наймати місцеве населення на роботу зі збереження та відновлення ВБУ, які зазнали негативного впливу. Залучити місцевих жителів до процесів управління екосистемою, моніторингу та туристичного бізнесу.
VII. Участь місцевих жителів у прийнятті рішень. Залучення місцевих жителів до післявоєнного відновлення та управління ВБУ.
VIII. Продовольча та водна безпека. ВБУ часто забезпечують найважливіші екосистемні послуги, такі як очищення води та забезпечення продовольчими ресурсами.
IX. Підтримка здоров’я та благополуччя. Психічне здоров’я та допомога при психологічних травмах: Післявоєнне відновлення постраждалих громад повинно враховувати вплив конфлікту на психічне здоров’я. Програми, які сприяють одужанню та благополуччю, є необхідними для відновлення життєздатних громад.
Таким чином, у звіті підкреслюється головна ідея Рамсарської конвенції: довгострокова стійкість Рамсарських ВБУ базується на практиці «розумного використання водно-болотних угідь» місцевим населенням.
- Читайте приклад наслідків каховської катастрофи для громад: Без питної води, пожежі на торфовищах та втрати бізнесу: Що відбувається у громадах на березі колишнього Каховського водосховища після того, як вода пішла
Успіх України на СОР 15
28 липня Україна звернулася на конференції сторін з проханням продовжити роботу з оцінки, оскільки триваюча агресія Росії й надалі завдає шкоди ВБУ. Країна представила відповідний проект резолюції (COP15 Doc. 23.26), який закликає до проведення подальших заходів з моніторингу ВБУ.
Естонія від імені 40 співавторів проекту резолюції підкреслила необхідність вирішення проблеми погіршення стану довкілля під час збройного конфлікту. Її представники наголосили, що з моменту прийняття Резолюції XIV.20 наслідки для населення, біорізноманіття та екосистем України, включаючи ВБУ міжнародного значення, погіршилися.
Китай, Куба, Індонезія, Іран і Венесуела заявили, що СОР повинна зосередитися на науково-технічних питаннях, оскільки для обговорення політичних питань існують інші, більш відповідні форуми. Китай додав, що обговорення високо політизованих питань може відвернути увагу від основного завдання і попросив СОР зберегти фокус на загальних цілях у сфері збереження природи.
В останній день СОР 15 питання продовження Резолюції XIV.20 було вирішено шляхом таємного голосування. В результаті 46 країн проголосували за, 11 — проти, а решта утрималися від голосування (сторонами Конвенції є 171 країна, без урахування Росії, яка вийшла з неї, і Саудівської Аравії, яка оголосила про вступ).
Висновок
Перша спроба Рамсарської конвенції оцінити наслідки російської агресії для українських ВБУ показала, що 96 % цих угідь постраждали від війни, причому більше половини зазнають прямого згубного впливу. Площа пошкоджених ВБУ становить майже 1 мільйон гектарів. Ще 10 мільйонів гектарів угідь втратили Рамсарський захист в Росії після того, як її уряд продемонстрував своє невдоволення діяльністю Конвенції найекстравагантнішим і варварським способом — вийшовши з неї.
Рамсарський звіт містить докладні рекомендації щодо планування відновлення ВБУ і закликає до відновлення доступу до екосистемних послуг для місцевого населення, яке проживає навколо пошкоджених ВБУ. В оцінці підкреслюється необхідність довгострокової комплексної програми екологічного моніторингу для точного визначення масштабів збитків, завданих водно-болотним угіддям міжнародного значення України російським вторгненням.
Обговорення нової резолюції щодо України, яка суворо обмежується питаннями продовження робіт з оцінки наслідків, а також при розгляді інших аналогічних пропозицій, висунутих іншими сторонами в ході СОР-15, показали, що все більше сторін Конвенції не згодні з винесенням таких спірних питань на «технічний форум з охорони природи». Закинувши надмірну політизацію питання. Проте резолюція була прийнята більшістю голосів і дозволить продовжити під егідою Рамсарської конвенції вдосконалення моніторингу та оцінки збитків, завданих ВБУ в результаті воєнних дій.
Головне зображення: Олеся Петрович, представник України на 15-й Конференції сторін Рамсарської конвенції. Джерело: Анастасія Родопулу, ENB-IISD
