Вікторія Губарева
Війна завдає як прямої шкоди довкіллю, так і непрямої — це питання вивчається з початку вторгнення Росії до України. Проте експерти продовжують виявляти нові аспекти її згубного впливу. Щоб підсумувати проміжні результати, експерти UWEC Work Group у День охорони навколишнього середовища, 5 червня, зробили серію доповідей на вебінарі The Natural Cost of War , що проводиться Університетом Нового Південного Уельсу (Канберра, Австралія).
Ведучим семінару виступив екологічний філософ Ентоні Берк, відомий за роботами у галузі формування міжнародного екологічного права та інститутів управління.
Запис вебінару ви можете переглянути за посиланням або ознайомитися з основними положеннями виступів спікерів , викладеними в цій статті.
Природоохоронні території в Україні можуть втратити свою цінність
Еколог та голова Української Природоохоронної Групи Олексій Василюк розповів, з якими викликами довелося зіткнутися заповідникам, національним паркам та іншим природоохоронним територіям України.
“В Україні є невелика кількість природоохоронних територій, які займають близько 6,8% загальної площі країни. З них майже половина — 44%, перебувають у зоні окупації або постраждали від воєнних дій. На жаль, це стосується найцінніших та найдавніших за походженням природоохоронних територій”, — окреслив загальну картину еколог.
“Втім, цю цифру можна сміливо збільшувати, оскільки насправді природоохоронних територій в Україні більше. Те, що вони все ще не перебувають під охороною в юрисдикції України — лише прогалина в законодавстві», — пояснює Василюк.
“В Україні є Смарагдова мережа , яка знаходиться під міжнародним захистом, проте все ще не набула природоохоронного статусу на державному рівні. Всі ці території також сильно постраждали, але юридичного механізму їх відновлення ми все ще не маємо. Втім, ми прагнемо прийняти ті необхідні законодавчі акти, які збережуть ці території в майбутньому”.
При цьому багато природоохоронних територій досі залишається в окупації.Проводячи аналогію між цими територіями та вже звільненими, Олексій Василюк пояснює:
“Там, де була тимчасова окупація росіян, знищено всі адміністрації природоохоронних територій. Крім того, всі ці землі заміновані, що не дає можливості співробітникам нацпарків виконувати свої функції. На досі окупованих територіях природоохоронні дії зупинилися в принципі”.
Величезні збитки війна завдає біорізноманіттю. Експерт зазначив, що: “Війна торкнулася і рідкісних видів рослин, тварин та птахів,супер-ендеміків. Найчастіше 100% їхніх популяцій опинилися в зоні бойових дій, томуми не виключаємо, що зараз вони майже чи навіть повністю зникли”.
Як оцінити збитки для довкілля?
За словами Олексія Василюка, оцінити збитки цілком практично неможливо, оскільки провести всі необхідні дослідження та аналізи під час бойових дій не можна. Як би там не було, остаточні висновки ми зможемо зробити лише після закінчення війни та повного виведення військ Росії із території України.
“З більшою ймовірністю ми змушені будемо не так підраховувати втрати, які обчислюватимуться кількісно, як фіксувати зміни в навколишньому середовищі. Це необхідно для того, щоб зрозуміти, які дії є важливими для запобігання катастрофічним наслідкам”, — пояснив Василюк. З таким підходом фінансово оцінити завдані збитки, на думку експерта, буде легше.
“Наразі важливо сконцентруватися на тих територіях, які вже звільнені“, – вважає голова Української природоохоронної групи. “Насамперед — провести аналізи ґрунтів, щоб дізнатися, наскільки безпечно їх використовувати.
Щодо Національних парків, зараз — найкращий час, щоб відправити їхніх співробітників до інших країн для обміну досвідом та набуття нових знань, які потім можна буде використати для розвитку України. Втім, це далеко не всі можливі рішення.
“Насправді відповідей може бути набагато більше, я назвав лише очевидні сценарії розвитку подій“, – уточнив експерт.
Хто має допомогти зберегти найцінніші екосистеми, доки держава не робить активних дій?
Експерт стверджує: залишки військової техніки, видозміни ландшафтів через вибухи, вигоряння територій та руйнування екосистем призвели до того, що територія багатьох Національних парків України втратила цінність, через яку вони набували особливого природоохоронного статусу.
Однак хоча поки механізми відшкодування екологічних збитків від воєнних дій повністю не продумані, Україна вже має рішення цієї проблеми. Допомога громадських організацій національним паркам та заповідникам є основою їх існування, вважає Олексій Василюк. Саме такого принципу дотримується “Українська Природоохоронна Група”, яка протягом року допомагала Національному природному парку “Асканія Нова” , що весь цей час перебував в окупації. Унікальний випадок продемонстрував здатність організацій підтримувати природоохоронні установи, тому Олексій Василюк упевнений: ми маємо спиратися на цей досвід і в майбутньому, щоб створювати нові природоохоронні території та відновлювати ті, що постраждали від війни.
Чи може війна завдавати непрямої шкоди довкіллю? Так, якщо це стіна завдовжки 4 тисячі кілометрів, яка фактично створить резервацію для тварин
Євген Симонов, експерт UWEC Work Group, еколог, який спеціалізується на збереженні прісноводних екосистем, впливі глобалізації на навколишнє середовище та на розширенні міжнародного співробітництва природоохоронних громадських організацій , розповів про ту шкоду, яку війна завдає навколишньому середовищу побічно. Так би мовити “за лаштунками театру бойових дій”.
Прикладом такої шкоди можуть бути цілком реальні наслідки для навколишнього середовища, як, наприклад, збільшення видобутку природних ресурсів або навантаження через велику кількість біженців. Втім, найяскравішим зразком, на думку Симонова, є будівництво стіни завдовжки 4 тисячі кілометрів на кордоні між країнами Східної Європи та Росією з Білоруссю. Це загородження вздовж державних кордонів сплановане, щоб захиститись від країн-агресорів – Росії та Білорусі.
Так, 240 кілометрів стіни із запланованих 4 тисяч вже збудовано. Вони розташувалися в центрі величезного лісу, який називається Біловезькою Пущею на кордоні Білорусі з Польщею.
“Шкода від цієї споруди є очевидною, оскільки паркан перешкоджає міграції тварин та схрещуванню особин із різних популяцій. Крім того, стіни з колючого дроту, яким йде струм, також можуть стати причиною смерті тварин. Це велика проблема із великими наслідками”, — каже вчений.
Війна створила ризики для глобальної продовольчої безпеки
Існують певні ризики освоєння цінних територій для компенсації нестачі зерна та добрив. Так, з початком війни та внаслідок необхідності для України закрити порти та відмовитися від деяких видів раніше доступних способів транспортування зерна, логістичним компаніям довелося освоювати нові території. Євген Симонов стверджує:
“Під приводом перевезення продуктів харчування до Європи черезДунайський заповідник, розташований як на українській, так і на румунській територіях, був побудований новий транспортний коридор, який міг завдати непоправної шкоди довкіллю”.
Крім того, труднощі з українським та російським експортом збільшують ризики голоду та створюють можливості надмірної експлуатації природних ресурсів.
Війна – зручний інструмент “просунути” згубні для природоохоронної діяльності політичні рішення, і при цьому позбавити громадянське суспільство механізмів протидії
Непрямий вплив війни на довкілля є і в політичній сфері. На думку Євгена Симонова, воно проявляється у послабленні законодавчих та інших соціально-економічних механізмів. Наприклад, у відстроченні або скасуванні раніше прийнятих екологічних програм, у зниженні екологічних та технологічних стандартів, в експлуатації раніше охоронюваних територій та оселищ рідкісних видів, у виділенні субсидій на небезпечні та шкідливі для довкілля види діяльності, у припиненні чи скороченні фінансування екологічних та кліматичних програм, у контролі екологічних законів, і, нарешті, у придушенні громадянського суспільства та інакдумства.
Війна призводить до зниження екологічних вимог для підприємств та муніципалітетів і створює нові стимули для діяльності, яка завдає шкоди природі. Більшість наведених вченим прикладів стосуються внутрішньої політики Росії та Білорусі. При цьому та частка громадянського суспільства, яка могла протидіяти подібним рішенням, активно пригнічується:
“У Росії почастішали випадки кримінального переслідування активістів. Тепер можна притягати до кримінальної та адміністративної відповідальності як за екологічну, так і антивоєнну діяльність. Діалог із владою та бізнесом став ще складнішим, а «Іноземними агентами» в Росії почали оголошувати не лише місцеві, а й міжнародні екологічні громадські організації”, — констатував Симонов.
Не в таких масштабах як у Росії та Білорусі, але послаблення природоохоронного законодавства та зменшення можливостей громадського контролю також спостерігається і в інших країнах: в Україні, країнах Євросоюзу та ін.
Нові полігони та гонка озброєнь ХХI століття
Ще один виклик для довкілля створюють країни, які, спостерігаючи за війною в Україні, починають нарощувати виробничі потужності у військовій галузі. Це, на думку Симонова, переважно стосується країн на Європейському континенті, хоча тільки ними обмежуватися не варто.
У доповіді вчений загострив увагу на тому, що важливі природні території країн, що воюють, стали місцем військових навчань і випробувань, а військові дії і нова гонка озброєнь не тільки виснажують ресурси, необхідні для захисту природи, а й призводять до збільшення забруднення та викидів парникових газів.
Війна та клімат
Ангеліна Давидова,експертка та співредакторка UWEC, спостерігачка на кліматичних переговорах ООН (UNFCCC) з 2008 року, член Ради майбутнього світу (World Future Council) та ведуча англомовного подкасту The Eurasian Climate Brief, розповіла про зв’язок війни та глобальний кліматичний порядок денний.
За словами Ангеліни, глобальна “зелена” спільнота покладала великі надії на те, що санкції на російське викопне паливо привернуть увагу всього світу до того факту, що необхідно зменшити залежність від країн-виробників нафти, газу та вугілля і ці дії мають фактично прискорити зусилля декарбонізації.
“Але що ми бачили минулого року, що сталося у короткостроковій перспективі? Багато країн просто перейшли на інші джерела викопного палива від інших постачальників. І якщо ви подивитесь на статистику за минулий рік, а також на звіти компаній, то побачите, що прибуток нафтових та газових компаній у всьому світі насправді різко зріс. І, очевидно, що це погана новина для клімату”, — пояснила вона, наголосивши на тому, що це лише короткостроковий ефект. У майбутньому, на думку доповідачки, більше зусиль буде спрямовано на розвиток відновлюваних джерел енергії та подальші заходи в галузі декарбонізації, включаючи енерго- та ресурсоефективність, і це має дати позитивні результати.
Непрямим результатом війни стало також те, що в деяких країнах знову запрацювали вугільні електростанції, а населення частково повернулося до опалення будинків деревиною. Що, по суті, є кроком назад, оскільки може призвести до ще більшої вирубки лісу.
Як Запорізька АЕС показала недоліки міжнародних угод?
Професор Ентоні Берк присвятив свою коротку доповідь питанням ядерної безпеки на цивільних об’єктах та реформі міжнародного права. Нещодавно він опублікував про це статтю із розбором ситуації в Україні.
Берк одразу обмовився, що вдосконалення міжнародних договорів зараз украй утруднене. Зокрема, через наявність права вето у членів Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй (РБ ООН) (до якої входить і Росія).
П’ятирічна конференція з розгляду ходу виконання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї , що відбулася у серпні 2022 року, була неуспішною через розбіжності. Росія заблокувала ухвалення проекту підсумкового документа, який зміцнив би договір, вперше розглянувши питання про безпеку та збереження атомних електростанцій у зонах збройних конфліктів.
Проте найважливішим на сьогодні завданням є виведення російського військового персоналу та зброї із Запорізької АЕС, а також забезпечення того, щоб не було нових нападів на неї чи її джерела енергії. Вимоги МАГАТЕ до демілітаризації запорізького об’єкта (так звані “сім стовпів” або “п’ять принципів”) відповідають Женевським конвенціям та мають бути прийняті до виконання у терміновому порядку. Професор Берк вважає, що ці принципи все ще можуть бути інкорпоровані у міжнародне право, незважаючи на наявні труднощі.
Ентоні Берк також зазначив, що якщо ядерний інцидент на атомній станції все ж таки відбудеться, то Росія назавжди втратить місце в сім’ї цивілізованих націй.
Як Росія втрачає свою міжнародну “зелену” репутацію та можливість бути екологічним лідером
Останній спікер, австралійська філософиня з Університету Ла Троб, Фрея Метьюз, розповіла про те, навіщо вона написала у грудні 2022 року відкритий лист Володимиру Путіну “Про велич“. Суть послання показати, що форми, у яких намагається самоствердитися на міжнародній арені Росія, розпочавши війну, катастрофічно застаріли, а нова “велич націй” залежить від того, що вони можуть запропонувати людству як внесок у колективне виживання і взаємодію з природою. І на цьому шляху у Росії зовсім особливі можливості та значущість.
Але з усією очевидністю Росія сьогодні робить усе можливе, щоб підірвати будь-які сподівання на своє лідерство у майбутньому.
Як дізнатися про наслідки війни для довкілля?
Як бачимо, наслідки вторгнення Росії в Україну для довкілля не обмежуються лише зоною бойових дій. Вони охоплюють увесь світ. Більше того, експерти продовжують фіксувати нові аспекти впливу воєнних дій на довкілля.
Звичайно, за один вебінар не розповіси про всі екологічні наслідки війни. Щоб полегшити доступ до інформації про екологічні наслідки, учасники UWEC Work Group створили каталог із понад 50 ресурсів, які дозволяють стежити за екологічною ситуацією та наслідками війни.
Знайти цей каталог ви можете за посиланням.
Джерело головного зображення: UNSW Sydney
Comments on “500 днів війни: експерти обговорюють вплив війни на довкілля”