Євген Симонов
Війна посилила продовольчу кризу також через те, що українські сільгосппродукти не можуть бути продані на світових ринках. Наш журнал вже докладно розповідав, як новий виток продовольчої кризи викликає знищення природних екосистем.
Перша угода, яку вдалося досягти сторонам конфлікту, стосується саме транспортування на світові ринки зерна з України та зняття бар’єрів, які заважають торгівлі російськими сільгосппродуктами та добривами. «Зернова угода», яка дозволила розпочати комерційний вивіз зерна суднами з трьох портів України, була широко розрекламована ООН як засіб запобігання голоду в найбідніших країнах. Через два місяці після укладення, вона викликає критику з різних сторін барикад, якими поточна війна перегородила світ.
«Ми зробили все для того, щоби українське зерно було вивезене, – сказав Володимир Путін, виступаючи у Владивостоці на пленарній сесії Східного економічного форуму (СЕФ). – [Однак] практично все зерно, що вивозиться з України, спрямоване не в найбідніші країни, що розвиваються, а в країни Євросоюзу».
Володимир Путін також заявив, що по лінії Всесвітньої програми продовольства ООН для відправки до голодуючих країн було завантажено «всього два кораблі з 87» і пообіцяв розглянути можливість обмежити експорт зерна до Європи.
Деяким спостерігачам, наприклад, редакції порталу Blue Pass, навпаки здається сумнівним, що одночасно з угодою про чорноморський коридор ООН уклала трирічний меморандум про сприяння зняттю перепон для торгівлі зерном та добривами з Росії – країни, яка розв’язала війну.
Ми спробуємо розібратися у реальних та міфічних вигодах першого створеного під час війни спільного механізму вирішення міжнародної проблеми.
Продовольча криза
На Україну та Росію в останні роки припадала суттєва частка світового експорту пшениці, ячменю, кукурудзи, насіння соняшнику та соняшникової олії.
Росія є також найважливішим постачальником добрив на міжнародні ринки.Війна викликала швидке зростання цін на продовольство та добрива у всьому світі, оскільки поставила під питання можливості експорту з України та Росії.
У серпні 2022 року ООН повідомила , що кількість людей, які мають гострі продовольчі ризики, досягла 345 мільйонів. Це на 47 мільйонів більше ніж до початку війни в Україні. Порівняно з травнем 2022 року, кількість країн у зоні високого ризику виникнення голоду збільшилася з 24 до 28. Найголовнішою причиною погіршення ситуації є подорожчання внаслідок війни основних продовольчих товарів, які використовуються у найбідніших країнах.
У цих умовах ООН виступила ініціатором угод щодо повернення на світові ринки продовольства добрив, «замкнених» війною в Україні та РФ.
Що таке « Чорноморська зернова ініціатива »?
Ця ініціатива є досить прагматичною системою договорів між Україною та Росією, створеною за посередництвом ООН та Туреччини, що дозволяє вивести за дужки війни морську торгівлю продовольством, яке вивозиться з трьох українських портів регіону «Великої Одеси».
Рух суден координується за допомогою Спільного координаційного центру (JCC) у Стамбулі за участю представників Росії, України та Туреччини,і навіть спостерігачів-співробітників ООН. Ініціатива чітко визначає порядок проходження суден від Одеси до Босфору, гарантії безпеки для них та процедури їх перевірки працівниками JCC. JCC публікує детальну інформацію про кожен транспорт, порти призначення, перевезені продукти та їх обсяг, дату проведення інспекції тощо. Угода діє 120 днів і може бути продовжена за згодою сторін.
За даними міністерства інфраструктури України (оприлюдненому у зв’язку з претензіями Володимира Путіна), до 8 вересня 54 судна доставили мільйон тон сільгосппродукції до Азії, 32 судна з 850 тисячами тон вирушили до Європи і 16 суден з 470 тисячами тон вантажу пішли до країн Африки.
Всього з 3 серпня по 27 вересня 2022 року JCC було зареєстровано 231 рейс до різних портів призначення. Загалом вони завантажили на борт понад п’ять мільйонів тон зерна та інших рослинних продуктів.
Сама угода ніяк не регламентує регіони призначення, але відновлює безпечний судноплавний шлях і тим самим забезпечує вільну торгівлю.
Ці «всього лише» 60 тисяч тон зерна, що обурили Володимира Путіна, закуплені ООН для голодуючих країн у перший місяць після початку роботи коридору, приблизно відповідають минулорічній нормі. За даними моніторингу одеського консалтингу Informall BG, за весь 2021 рік Україна поставила понад 500 тисяч (метричних) тон продовольчої пшениці через свої чорноморські порти на ринки Сомалі, Ефіопії, Джибуті та Ємену в рамках Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП).
22 липня, одного дня з початком «Чорноморської зернової ініціативи», ООН та Росія підписали «Меморандум про взаєморозуміння між Російською Федерацією та Секретаріатом ООН про сприяння просуванню російських продуктів харчування та добрив на світові ринки». Меморандум діє три роки, протягом яких ООН має сприяти російській сільськогосподарській торгівлі, яка так само важлива для забезпечення миру продовольством, як і українська.
Перша «військова угода» та її перспективи
Генсек ООН , а з ним і «все прогресивне людство», цілком законно раділи укладенню цих угод. Окрім їхньої очікуваної ролі у стабілізації цін на найважливіші продукти харчування та зниження загрози голоду, це перші та єдині угоди, укладені під час війни за участю воюючих сторін для вирішення посилених цією війною проблем. За посередництва ООН і Туреччини побудовано перший механізм конструктивної взаємодії Росії та України в ході війни, а отже, є надія, що він може послужити моделлю для вирішення інших питань.
При цьому угода стала можливою, оскільки кожна сторона бачить у ній суттєві вигоди.
З одного боку, Україна отримує гарантії безпеки для частини сільгоспінфраструктури, кошти від продажу зерна стануть у нагоді виснаженій скарбниці, а сховища звільняться для нового врожаю.
За даними Державного Департаменту США, за час війни Україна вивезла 10 мільйонів тон зерна іншими шляхами через країни Євросоюзу.
Зокрема, у серпні дві третини продовольчого експорту пройшли через українські та румунські порти у дельті Дунаю. Однак у дунайські порти заходять лише малі судна водотоннажністю 1-5 тисяч тон, з яких потім треба перевантажувати зерно в румунському порту Констанца на морські суховантажі. Судноплавство протоками дельти утруднене і навесні там накопичувалися затори з 90 і більше суден. Ну і головне – цей складний маршрут є суттєво дорожчим за такий самий з Одеси.
За даними Informall BG і GMK, сукупна місячна пропускна спроможність «вікна до Європи» для експорту сільгосппродукції у квітні-травні була всього 1.25 – 1.5 мільйона тон, тоді як у портів Великої Одеси вона чотири – п’ять мільйонів. Тобто, без цих портів можливості експорту скорочуються на дві третини. Саме тому договір є таким критичним для України.
З іншого боку, підтримавши ініціативу, Росія знімає з себе звинувачення у посиленні голоду, особливо в найбідніших країнах Африки та Близького сходу, де в неї ще багато країн-союзників. Вона отримує шанс за допомоги ООН відновити режим найбільшого сприяння експорту своєї сільгосппродукції та добрив, або, принаймні, гарантії непогіршення умов торгівлі.
Директор аналітичного центру «Совекон» Андрій Сизов у нещодавньому інтерв’ю припустив, що оскільки Росія і без угоди досить успішно торгує зерном та добривами, то, ймовірно, Туреччиною, як брокером угоди, дано РФ якісь додаткові непублічні обіцянки щодо сприяння на світовій арені. В іншому випадку цю угоду, що дає супротивникові важливу фінансову віддушину, важко пояснити в контексті запеклої війни.
З третього боку, ООН бачить у виконанні угод заставу зниження загрози голоду (переважно через стабілізацію цін) та демонстрацію дієздатності своїх механізмів, ефективність яких була сильно підірвана загостренням світового геополітичного протистояння під час війни.
Перше судно було доглянуте у Босфорі (JCC) лише через 10 днів після підписання угоди, що для ініціатив неповороткої ООН – своєрідний рекорд. ООН заявляє, що до 14 вересня Всесвітньою продовольчою програмою (ВПП) в Україні вже закуплено 120 тисяч метричних тон пшениці в рамках проектів з надання гуманітарної допомоги.
Чи не найбільше, абсолютно не соромлячись цього, виграє від угод Туреччина. Війна дозволила їй зміцнити та розвинути співпрацю практично з усіма сторонами конфлікту. Крім того, приблизно чверть суден розвантажилися у турецьких портах, а турецькі чиновники повідомляють, що купують українське зерно за заниженою ціною. Таким чином, Туреччина підвищує власну продовольчу безпеку, а також зможе заробити на перепродажі до країн Африки та Близького сходу зерна чи продуктів, що з нього вироблені. Крім того, з 7 жовтня Туреччина вп’ятеро збільшить ціну за прохід через протоки Босфор та Дарданелли відповідно до прав, наданих їй Конвенцією Монтре від 1936 року.
ООН вам на допомогу?
Що ж до Меморандуму між РФ та ООН, то з 22 липня по 12 вересня виразне викладення його не можна було знайти ані в інформаційних ресурсах ООН, ані на сайтах Уряду РФ.
Міністр закордонних справ Сергій Лавров пояснив у день підписання 22 липня, що «в документі йдеться про те, щоб усунути перешкоди, створені США та Євросоюзом у фінансовій, страховій та логістичній сферах, та домогтися конкретних винятків для цієї продукції з-під дії обмежувальних заходів», а пізніше, при відвідуванні Єгипту, він же висловився зневажливо: «Генеральний секретар ООН … з власної ініціативи зголосився домагатися зняття нелегітимних обмежень. Припустимо, що це в нього вийде. Незалежно від цього, у нас є розуміння, як працювати з повного виконання контрактів між Російською Федерацією та нашими єгипетськими колегами».
Тобто для торгівлі з таким ключовим покупцем продовольства як Єгипет, цей Меморандум є зовсім не потрібним.
Заступник прес-секретаря ООН Фархан Хак на брифінгу ООН 22 липня заявив, що ООН працюватиме з урядовими та комерційними структурами, щоб виключити «надмірно завзяте дотримання санкцій» (overcompliance) приватними гравцями, але не зміг відповісти на питання, де і як ООН докладатиме до цього зусиль.
МЗС РФ опублікувало меморандум лише 12 вересня, в рамках «вогневої підтримки» претензій, висловлених Путіним.
Про роль ООН там сказано неясно: «Секретаріат прагнутиме працювати з компетентними органами влади та приватним сектором з метою добитися конкретних винятків для продовольства та добрив, включаючи сировину для їх виробництва (у тому числі аміак), що виробляються в Російській Федерації» з-під обмежень на РФ накладених. На запитання «як? де? як довго?» оцінювати результат, враховуючи, що всі вищеперелічені товари і так не під санкціями, відповідей немає.
Ефективність виконання «Чорноморської зернової ініціативи» легко відстежити і виміряти , наприклад, мільйонами тонн сільгосппродуктів, що експортуються, тоді як з Меморандумом таке, напевно, є в принципі неможливим. Його цілі ніколи не будуть повністю досягнуті, доки триває війна. Адже природа «надмірно завзятого дотримання санкцій» («overcompliance») багато в чому ґрунтується саме на небажанні приватних компаній та банків брати участь під час війни в торгових операціях Росії навіть із гуманітарними цілями, благословенними ООН.
Що обмежує російський експорт продовольства?
З іншого боку, війна все ж таки не стала радикальною перешкодою для російської торгівлі продовольством і добривами. У липні 2022 року заступник прем’єр-міністра Вікторія Абрамченко оголосила на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, що експорт продовольства зріс порівняно з 2021 роком на 16%.
За даними сайту «Агроінвестор» експорт пшениці з Росії в липні – серпні оцінювався експертами на рівні 5,9 млн тон, що на 27% менше торішнього обсягу. У вересні вивезення може збільшитися до 4,1-4,3 млн тон з 3,65 млн. тон у серпні, тоді як у вересні 2021 року відвантажили 4,7 млн тон.
Директор «Совекон» Андрій Сизов (у вже згаданому вище інтерв’ю) пояснює цю «нестачу» тим, що високі експортні мита та міцний рубль зробили російське зерно надто дорогим. Тому воно програвало конкуренцію на ринку навесні та влітку. За прогнозом Мінсільгоспу РФ, валовий збір зерна у 2022 році може становити 130 млн тон, у тому числі 87 млн тон пшениці. Офіційні плани поставок на експорт у сезоні-2022/23 – близько 50 млн. тон зерна (з них до 30 млн у 2022 році).
Віце-президент HYPERLINK “https://www.agroinvestor.ru/companies/a-z/rossiyskiy-zernovoy-soyuz/”Російського зернового союзу Олександр Корбут прямо заявив «Агроінвестору», що основною складністю в питаннях експорту для російських компаній була і залишається конкуренція з іншими країнами. Зі зведень Всесвітньої організації з продовольства ми знаємо, що хороші надлишки зернових для експорту цього року поряд з Росією отримають Канада, США та Україна, яка очікує відправити на експорт 25-40 мільйонів тон зерна. Російські ЗМІ неодноразово заявляли, що роль України в експорті зерна роздута і Росія легко її замістить на світовому ринку. Нічого особистого тільки бізнес.
Вищесказане змушує турбуватися про перспективи продовження Чорноморської зернової ініціативи у листопаді, бо вона все менше відповідає інтересам одного з ключових учасників, про що він уже голосно заявив дипломатичними і недипломатичними каналами. Втім, можливо, що влада РФ намагається домогтися багатьох гарантій відновлення великомасштабного експорту аміаку для виробництва добрив через одеські порти, про що вже вголос заговорили урядовці ООН. Побудований ще за СРСР аміакопровод «Тольятті-Одеса» у разі відновлення роботи може дозволити експортувати понад 2 мільйони тон аміаку на рік, що, на думку ООН, суттєво полегшить дефіцит та знизить ціну добрив.
Чорноморська зернова ініціатива та голод
Тож чи важлива Чорноморська зернова ініціатива (ЧЗІ) для приборкання продовольчої кризи в голодуючих країнах, якщо лише мала частка зерна йде на потреби гуманітарних програм ООН? Президент Туреччини Ердоган миттєво відреагував на висловлене Путіним на СЕФ бажання про це порадитися: «… я попрошу Путіна почати постачання «зерновим коридором». Якщо почнеться постачання зерна і з Росії, то буде створено оптимальну систему розподілу … у тому числі в найбідніші країни Африки» , – сказав Ердоган. Мабуть, він мав на увазі, що для того, щоб комерційні судна пішли до Африки, їх туди хтось має власним коштом направити. Наприклад, сама Росія.
І справді, щоб зерно йшло до голодуючих районів, як правило, за це має заплатити якийсь багатий спонсор. В останні тижні нові засоби для закупівлі зерна України для програм ООН виділили США та Швеція. 19 вересня уряд України сам виділив 420 мільйонів гривень на закупівлю 50 тисяч тон зерна, призначених для гуманітарної допомоги в голодуючих районах Ефіопії та Сомалі. Загалом, за даними Міністерства інфраструктури України, на потреби Світової продовольчої програми ООН найближчим часом буде експортовано 280 тисяч тон зерна.
Участь Росії у цій програмі ООН є очевидною. Так, на брифінгу Державного Департаменту США про долю ініціативи, чиновник, що відповідає за санкції, навів приклад недавнього тендеру ВПП ООН із закупівлі зерна, куди Росія нібито була запрошена, подала пропозицію і не пройшла у фінал, оскільки запросила надхмарну ціну. На думку чиновника, Росія має великі фінансові запаси, а отже могла б собі дозволити зробити знижку для гуманітарних закупівель та взяти участь в експорті на потреби голодуючих.
Навіть якщо Росія не приєднається до цих гуманітарних акцій, « Ініціатива » все одно матиме суттєвий ефект для країн, де є загроза голоду.
Найважливіший ефект від ЧЗІ виявляється у стабілізації ринків продовольства та зниження цін на основні сільськогосподарські продукти у світі. За словами чиновників ООН, початок експорту коридором вже викликало суттєве зниження міжнародних цін. Хоча поки що це ще не призвело до зниження споживчих цін усередині найбідніших країн.
Якщо Ініціатива не буде продовжена, то це дасть світові сигнал про повернення до хаосу і може викликати зростання цін і дестабілізацію ринків. На чому великі експортери продовольства почнуть працювати ще більше.
Організація ООН з торгівлі та розвитку UNCTAD опублікувала дуже пізнавальні діаграми про вплив цін на продовольство та морські перевезення на країни різного достатку, що показують, що країни з низьким доходом найменше залежать від перевезення зерна судами та найбільше від цін на продукти харчування, бо в здебільшого закуповують уже перероблене зерно.
Все це підтверджує тезу Генсека ООН, що Чорноморська зернова ініціатива має першорядне значення саме як один із заходів зниження світових цін на продовольство, і саме в цьому її сприятлива роль для найбідніших країн.
Чи допоможе угода природі?
Але є ще одна важлива загроза, яку потенційно можуть пом’якшити сприятливі наслідки відновлення експорту зерна з України. Це є загроза знищення живої природи.
Як ми писали раніше, продовольча криза часів війни у багатьох країнах вже стала приводом для експлуатації природних територій із високою природоохоронною цінністю.
У червні ми вже наводили приклади таких тенденцій в Україні, Росії, країнах Європи і навіть у Бразилії, де президент Жаїр Болсонару скористався загрозою нестачі добрив, що насувається, пов’язаною з потенційним порушенням російського та білоруського експорту, як приводом для просування законопроекту, спрямованого на дозвіл видобутку корисних копалин на племінних землях корінних народів в Амазонії. На щастя, у квітні та травні бразильські компанії успішно закупили достатню кількість добрив у Росії, а розгляд закону було знову відкладено після великого протесту.
Розблокування морської торгівлі сільгосппродуктами знижує стимули для країн, що закуповують продовольство, освоювати природні території, підвищуючи пропозицію продовольства на світовому ринку за більш доступними цінами. З іншого боку, дана ініціатива потенційно може підвищити стимули для розорювання нових територій та інших руйнівних для природи дій в Україні та Росії, а отже, треба вже зараз вживати охоронних заходів, щоб цього не сталося.
Шанс врятувати ДельтуМожна було б сподіватися, що тут йдеться не про дельту Дунаю, яка є біосферним резерватом, що працює за програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Але нещодавно до перехідних положень Земельного кодексу України внесено зміну про те, що під час дії військового стану передача земельних ділянок державної комунальної власності в оренду допускається для «… розміщення річкових портів (терміналів) на річці Дунай …» . Тобто, знімається заборона на будівництво в заповідній дельті саме портів.
Створення портів та розвитку судноплавства історично були найважливішим чинником руйнації екосистем Дунаю. Так, наприклад, дві протоки, що проходять цілком територією Румунії, вже випрямлені в багатьох місцях і втратили природний вигляд. Але протока, що йде вздовж кордону з Україною, його зберегла. Нещодавні поправки до законодавства та заяви Агентства судноплавства (АМПУ) про створення глибоководного каналу не залишають сумнівів, що заповідна дельта знову у небезпеці.
Але якщо врахувати високі витрати та логістичні незручності транспортування та перевантаження товарів у дельті Дунаю, то є надія, що стабільне відновлення безпечного транспортного коридору з Одеси до Босфору може зняти з порядку денного затратне будівництво нових портів та днопоглиблення приток дельти Дунаю на території України. Тим більше, що законність такого будівництва серед біосферного резервату дуже сумнівна.
Якими є попередні результати нашого аналізу? Чорноморська зернова ініціатива (ЧЗІ), безумовно, важлива для стабілізації продовольчої кризи у світі. І вона ефективно працює, набираючи швидкість. Меморандум між ООН та Росією також відіграє стабілізуючу роль на ринках продовольства, але скоріше як страховка на випадок ескалації всіх санкцій, щоб вивести з-під них потоки продовольства та добрив. Зараз Росія справляється з проблемами торгівлі продовольством і добривами і без допомоги ООН. Майбутнє ЧЗІ туманне, бо російське керівництво явно намагається використати досягнуті домовленості для послаблення санкційного режиму загалом і може пожертвувати Чорноморською зерновою ініціативою у цій боротьбі.
Продовольча криза має негативні екологічні наслідки, оскільки під нове освоєння потрапляють нові ділянки дикої природи. Ослаблення кризи шляхом розширення торгівлі зерном та добривами може знизити тиск на природу в країнах імпортерах, але може збільшити його в країнах експортерах. Тим не менш, в Україні, в короткостроковій перспективі, ЧЗІ може допомогти уникнути будівництва нових портів і каналів, що дозволить зберегти Дунайський біосферний заповідник. Наш журнал повернеться до цієї гострої проблеми найближчим часом.
Переклад – Юлія Спінова
Comment on “Перша угода воєнного часу під загрозою зриву?”