Євген Симонов
Нафта та її похідні зустрічаються в морях у природному стані, так само як і мікроорганізми, здатні поглинути та переробляти ці речовини. Але внаслідок людської діяльності нафтопродукти потрапляють у моря в таких масштабах, що природа не може впоратися, і забруднення спричиняє хронічне пригнічення або катастрофічні потрясіння в місцевих морських і прибережних екосистемах. Нафторозливи також є дуже небезпечними для людей, впливаючи як на здоров’я, так і на місцеву економіку.
У попередній статті цього циклу розповідається про забруднення Азово-Чорноморського басейну нафтою, розливи нафтопродуктів унаслідок аварії танкерів та зв’язок між катастрофою грудня 2024 року і кораблями “тіньового флоту” Росії, які вивозять нафту і нафтопродукти на експорт в обхід санкцій. У другій статті розповідається про вплив розливу мазуту на тварин та екосистеми регіону, а також про швидке поширення лиха на нові ділянки узбережжя.
Мазут небезпечний для здоров’я
У грудневому розливі переважає саме мазут – це густа і в’язка суміш безлічі речовин, що утворюється як залишковий продукт переробки (крекінгу) нафти і становить серйозну загрозу для здоров’я як людей, так і тварин.
За даними Росспоживнагляду мазут вважається стійким забруднювачем і складається з суміші парафінових, олефінових та ароматичних вуглеводнів. Зокрема поліциклічних ароматичних вуглеводнів, бензапірену, нафтових смол, асфальтенів, карбенів, карбоїдів та інших органічних сполук, які можуть містити залізо, марганець, нікель, ванадій та інші метали. Склад мазуту широко варіюється залежно від вихідної марки нафти і процесу перегонки.
Незважаючи на заяви російських рятувальників про те, що танкери везли важкий мазут марки М-100, конкретний склад нафтопродуктів, які розлилися під час аварії танкерів у грудні, невідомий і продовжує викликати суперечки через два місяці після аварії.
Судячи з численних свідчень, нафтопродукти містили надзвичайно багато поліциклічних ароматичних речовин, що виділяли нехарактерний для топкового мазуту запах. Зокрема, учасники ліквідації повідомляли, що на багатьох ділянках узбережжя під час прибирання повітря було настільки насиченим парами нафтопродуктів, що це спричиняло запаморочення і слабкість.
За даними медиків, мазут містить речовини, багато з яких є відомими канцерогенами і підвищують ризики серцево-судинних захворювань.
Вдихання парів мазуту може викликати подразнення дихальних шляхів, кашель і задишку, а також призвести до бронхіту, пневмонії та інших захворювань органів дихання. Прямий контакт із мазутом може призвести до дерматитів, екзем та інших шкірних проблем. Деякі компоненти мазуту мають нейротоксичні властивості, що може проявлятися головними болями, запамороченням і загальною слабкістю. Потрапляння мазуту в організм людини і тварин через шкіру, воду або їжу може викликати отруєння, розлади травлення, порушення координації рухів, слабкість і навіть смерть.
До 7 лютого, за офіційними даними, по медичну допомогу звернулися майже 300 учасників прибирання берегів, принаймні дев’ять із них потрапили до лікарень. Один неповнолітній студент загинув після прибирання на пляжі, можливо, внаслідок загострення бронхіальної астми, але, можливо, і від перевтоми. Іншою групою ризику стали жителі поселень, поруч із якими складають і переробляють ґрунтово-мазутну суміш, зібрану на берегах. Наприклад, жителі хутора Воскресенський під Анапою, куди на “тимчасовий майданчик накопичення” вивозять пісок із зони забруднення, поскаржилися на головний біль, кашель, підвищення тиску.
Непомітні жертви та екологічні наслідки розливу
Хоч би як було погано людям, тваринам довелося ще гірше. Зоолог Павло Гольдін звертає увагу на те, що через грудневий розлив мазуту масово першими постраждали водоплавні та навколоводні птахи. Вони вимазуються в мазуті, пір’я злипається, позбавляючи птахів можливості літати, а внаслідок порушення терморегуляції птахи замерзають. Крім того, намагаючись очистити оперення, птахи скльовують і ковтають мазут, що призводить до гострих отруєнь і масової загибелі пернатих. Голова Краснодарського відділення Російського орнітологічного товариства Світлана Смирнова пояснила, що “мазутні речовини, які потрапляють всередину птаха, негативно впливають на роботу печінки, нирок і легень”.
Найчисленнішими жертвами розливу стали пірникози великі (Podiceps cristatus) – 85% усіх замазаних птахів, але постраждали й інші види пірникоз, чайки, чубаті та великі баклани, гагари, лебеді, кілька видів качок та інші водоплавні й рибоїдні птахи. Із занесених до Червоної книги РФ видів птахів найбільше постраждали гагари чорношиї (Gavia arctica), для яких, згідно з МСОП, велику небезпеку становлять розливи нафти в місцях зимівлі.
Скільки птахів загинуло внаслідок розливу достовірно визначити неможливо, оскільки під час нафторозливів у морі лише невеликий відсоток потрапляє до рук рятувальників живими або мертвими. Вважається, що 2007 року під час аналогічного розливу істотно меншого масштабу загинуло тридцять тисяч птахів. На кінець січня 2025 року, за даними оперативного штабу МНС, тільки в Краснодарському краї було зібрано 7336 забруднених мазутом птахів, з них 3166 ще живими надійшли на реабілітацію, але з цієї кількості вижили менше ніж 500 птахів. Офіційна статистика по Криму не розголошується. З початком весняної міграції птахів на північ кількість постраждалих особин може суттєво збільшитися. Загалом у світовій практиці ліквідації наслідків розливів під час спроб порятунку виживає менше 10% уражених нафтопродуктами птахів.
Про те, що зараз відбувається з рибами відомо ще менше. Провідний регіональний центр рибогосподарської науки АзНДІРГ (Азовський НДІ рибного господарства) раніше повідомляв, що ікра риб починає гинути за концентрації нафти та її продуктів близько 0.000006 мг/л. Личинки риб приблизно на порядок стійкіші за ікру, дорослі риби витримують ще вищі концентрації. Токсичний вплив нафти на дорослих риб проявляється вже за концентрацій нафтопродуктів 0.01-0.1 мг/л, відображаючись у порушенні їхнього фізіологічного стану, харчування, розмноження та інших процесів життєдіяльності. Залежно від тривалості та масштабу забруднення може спостерігатися широкий діапазон вражаючих ефектів – від поведінкових аномалій і загибелі організмів у товщі води на початкових стадіях розливу до структурних і функціональних перебудов у популяціях і угрупованнях за хронічного впливу в прибережних донних екосистемах.
Не встигли органи Росрибальства висловити стриманий оптимізм і оголосити, що промислові види риб не постраждали і вилов є придатним до вживання, як 14 січня в Севастополі прибило хвилями до берега великий косяк дохлої хамси, промисел якої в цьому районі припав якраз на час розливу нафтопродуктів. У січні 2025 року спостерігалося зменшення виловів промислових риб, порівняно з січнем 2024 року, що також може бути зумовлено наслідками катастрофи.
Морська біологиня, експертка відділу клімату української НКО “Екодія”, Софія Садугорська розповіла UWEC, що розливи будь-яких нафтопродуктів створюють на поверхні моря непроникну для кисню плівку, що перешкоджає газообміну і диханню водних організмів. Крім того, вони токсичні для мешканців моря, особливо для нейстону – мікроскопічних організмів, що населяють тонку плівку біля поверхні. Цей поверхневий пласт води виконує функції “інкубатора” для молоді багатьох водних організмів. Його забруднення і блокування в ньому газообміну може призводити до суттєвих змін у харчових ланцюгах і до порушення всього балансу в морських екосистемах.
Коли мазут лягає на дно, то він вбиває донну фауну і флору, пояснює Гольдін. Наприклад, чорноморських бичків, якими харчуються дельфіни і багато з яких є ендеміками Чорного та Азовського морів. Він також може накопичуватися в молюсках та інших донних організмах, яким пощастило не загинути відразу після розливу. Як наслідок, з часом він впливатиме на отруєння в харчових ланцюгах, на вершині яких перебувають китоподібні та людина.
Гольдін також зазначає, що під час контакту з великим розливом нафтопродуктів у дельфінів можлива гостра інтоксикація, опіки шкіри та слизових. Гіршими наслідки стають значно пізніше – накопичення токсинів призводить до значного зниження імунітету китоподібних, до розвитку різних хвороб, спалахів інфекційних захворювань. З 15 грудня до 7 лютого на узбережжі Краснодарського краю і Криму зафіксовано вже понад 80 випадків загибелі дельфінів і азовок. Можливий зв’язок їхньої загибелі з розливом мазуту офіційно визнало Росрибальство. Утім, на кінець лютого жодного звіту про результати розтину та дослідження причин загибелі китоподібних не було оприлюднено, що обмежує наші знання про конкретні причини загибелі азовок, яка останнього місяця фіксується частіше, ніж у середньому за ту саму пору року.
Загалом, досвід інших розливів у Європі показує, що забруднення моря нафтопродуктами в грудні є менш згубним для морської біоти. У цей сезон у більшості видів не відбувається активного розмноження або прибережних міграцій, а сезон штормів сприяє якнайшвидшому очищенню морських місцезростань (але посилює забруднення узбережжя і ускладнює їхнє очищення). Аналогічний розлив навесні або влітку міг би мати куди більші миттєві наслідки для мешканців моря.
Масштаб катастрофи неухильно розширюється
Важливою особливістю топкового мазуту, що становив, за офіційними даними, основний вантаж танкерів, є те, що його густина, в середньому, подібна до густини води, але змінюється під час нагрівання. При цьому мазут – це досить довільна суміш безлічі хімічних речовин, які можуть поводитися в морській воді по-різному. Перед розливом мазут, ймовірно, розігріли для перекачування на інше судно, і під час потрапляння у воду він спочатку плавав на поверхні, а потім ця суміш швидко остигала, легкі фракції випаровувалися, щось розчинялося у воді, щось піддавалося окисленню і т.д. У результаті частина цієї маси сформувала плівки і скупчення на поверхні, частина згустків переміщується в товщі води і частина осіла на дно. Таким чином, поширення цих забруднень досить складно передбачити, зважаючи на різноманітні варіанти переміщення мас мазуту у воді під впливом як течій, так і вітрів.
На початок лютого 2025 року мазут досяг віддалених від місця аварії узбереж: від дельти Дунаю в Одеській області на заході (600 кілометрів від місця аварії) до окупованого Бердянська на півночі, в Запорізькій області України (170 кілометрів), і до курорту Геленджик на південному сході в Краснодарському краї РФ (160 кілометрів). При цьому забруднені мазутом птахи спостерігалися і в більш віддалених точках, наприклад, в Адлері, на Імеретинський низовині і навіть у Батумі (Грузія).
Акваторії та узбережжя, які постраждали або перебувають під загрозою мазутного забруднення, включають вкрай цінні екосистеми, об’єкти природно-заповідного фонду та найважливіші туристично-рекреаційні центри.
Сама Керченська протока – це ключове місце проживання для всіх трьох чорноморських видів китоподібних: афалін (Tursiops truncatus), азовок (Phocoena phocoena), і білобочок (Delphinus delphis). За словами виконавчого директора Ради з морських ссавців Дмитра Глазова, тут проходять їхні міграційні шляхи, а в період розмноження розташовані місця годування. Керченська протока і Таманська затока занесені МСОП до списку ключових оселищ морських ссавців (IMMA). Загалом же розлив мазуту зачепив щонайменше п’ять IMMA в Азово-Чорноморському басейні.
Тут же, в Таманській затоці розташований Запорізько-Таманський заказник, через який мігрують до 2 мільйонів водоплавних птахів і зимують багато сотень тисяч. У 2007 році значна частина з 30 тисяч загиблих під час розливу мазуту птахів припала саме на цю природоохоронну територію та її околиці. У середині січня 2025 року мазутне забруднення охопило південно-західний берег Таманської затоки і надалі не виключено його поширення вглиб природоохоронної території. Екологічні активісти неодноразово просили владу захистити боновими загородженнями та мазуто-вловлювальними сітками вхід до затоки, або хоча б основні очеретяні плавні вздовж берегів, де ховаються птахи.
Вплив катастрофи на екосистеми в Україні
Найбільше забруднення берегової лінії України припало на окупований Кримський півострів, найціннішу з точки зору різноманітності видів частину України. Слід зазначити, що практично все узбережжя Керченського півострова та значну частину південного берега Криму (ПБК) є територіями Смарагдової мережі – реєстру найцінніших оселищ Європи, що підлягають охороні. При цьому українська частина Керченської протоки номінована на внесення до Смарагдової мережі в 2019 році, тобто вже після окупації півострова Росією.
Також дивіться інфографіку: Смарагдова мережа в Україні
Усе кримське узбережжя Керченської протоки постійно потерпає від повторюваних інтенсивних викидів мазуту. Також під загрозою опинилися околиці природного заповідника Казантипський, що на азовському узбережжі Керченського півострова, де окупаційна влада віддала під складування і переробку зібраного на узбережжі мазуту абсолютно не пристосований для цього майданчик, який раніше призначався для будівництва Кримської АЕС.
Також варто зазначити, що корабельна аварія сталася навпроти мису Такіль – південно-східного краю півострова, де розташований однойменний ландшафтно-рекреаційний заказник. Супутникові знімки ще наприкінці грудня тут показували велику пляму забруднень і викиди на береги. Далі на захід, на кримському узбережжі розташований природний заповідник “Опукський”, а море, яке його оточує, з 1972 року охороняється спеціальною природоохоронною територією “Прибережний аквальний комплекс біля мису Опук і островів Елькен-Кая“. Остання створена для охорони морських і прохідних риб, зокрема осетрів. Вона також визнана водно-болотним угіддям міжнародного значення і внесена до списку Рамсарської конвенції. 4 січня 18 кілометрів узбереж заповідника вперше вкрилися мазутом, а після прибирання викиди неодноразово повторювалися. Від мису Опук до Карадазького заповідника вздовж берега простягнулася ще одна IMMA (“Karadag and Opuk”) – критично важливе місце проживання афалін.
Ще західніше, на забрудненому узбережжі Південного берега Криму від мису Опук до мису Тарханкут, розташовується безліч природоохоронних територій: 23 регіональні, 9 заказників загальнодержавного значення і 2 природні заповідники. Багато з них постраждали. Прибирання згустків мазуту з цих рельєфних кам’янистих берегів – заняття майже безнадійне. При цьому мілководдя з нерівним скелястим дном, вкритим густими заростями великих водоростей, характерні для Кримського узбережжя, можуть стати довготривалими пастками для осілого мазуту, що отруїть місцеву біоту та послужить джерелом повторних викидів нафтопродуктів на береги в майбутньому.
До сильно забруднених районів належить і акваторія вздовж узбережжя Південно-Західного Криму, де розташована IMMA “Балаклава і Південний Крим\Balaklava and Southern Crimea”, важливе місце проживання всіх трьох видів китоподібних Чорномор’я.
Однак у Криму відомості про конкретні місця забруднення є вельми мізерними, оскільки окупаційна влада намагається прикрасити ситуацію і регулярно розповідає про незайману чистоту тих чи інших популярних узбереж. Бо обґрунтовано боїться зриву курортного сезону та/або покарання від вищого начальства.
Утім, 30 січня з указу окупаційного глави республіки Аксьонова населення дізналося, що за півтора місяця після розливу до зони надзвичайної ситуації (НС) додатково включили ще шість округів, і тепер вона загалом охоплює міські агломерації Керч, Феодосія, Судак, Саки, Євпаторія, а також Ленінський район, Сакський район, і Чорноморський район. У Севастополі також оголошено НС. Тобто на узбережжі НС ще не оголошено лише в Алушті та Ялті. Причини такого запізнілого розширення зони НС, імовірно, одразу дві – нові рясні викиди нафтопродуктів по всьому узбережжю наприкінці січня і можливість у разі НС отримати федеральні гроші для слабо контрольованого використання.
Інтенсивність викидів також виявилася дуже значною на західному краю півострова біля мису Тарханкут і затоки Донузлав – найважливішого місця проживання зимуючих і перелітних птахів. Севастополь також отримав величезну дозу мазуту по всьому узбережжю.
Крім Криму, за даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, мазутні забруднення фіксували в районі 20 грудня в Азовському морі на узбережжі Приазовського національного природного парку в Запорізькій області в межах прибережної зони від ландшафтного заказника “Степанівська коса” до кордону з Херсонською областю, включно з частинами ландшафтного заказника “Коса Федотова” і “Коса Пересип”. 11-14 січня окупаційна адміністрація Запорізької області організувала прибирання мазуту на березі як у національному парку, так і на Бердянській косі, але 1 лютого біля Бердянська викинуло нову порцію мазуту.
На 1 лютого 2025 року найвіддаленіший від місця катастрофи викид мазуту стався на Одещині, на піщаній косі поруч із відпочинковою зоною Катранка, неподалік від Дунайського біосферного заповідника та національного природного парку “Тузлівські лимани”. Про це написав голова науково-дослідного відділу парку Іван Русєв. За його даними забруднені птахи з’явилися в парку ще на початку січня, але врятувати їх не вдалося. Сам викид нафтопродуктів був невеликим і складався з досить твердих дрібних згустків мазуту, які з берегів доводиться збирати тільки вручну.
Дельтою Дунаю проходить кордон України з Румунією, тож не виключено, що нафтопродукти доберуться і до румунської частини заповідника в дельті найближчим часом. Найімовірніше, розлив уже торкнувся акваторії IMMA “Kaliakra to Danube Delta”, що розтягнулася від північного краю дельти Дунаю до мису Каліакра в Болгарії та слугує оселищем дельфінів-білобочок і азовок влітку.
У забрудненій викидами нафтопродуктів частині Азово-Чорноморського басейну відповідно до Конвенції з біорізноманіття виділено такі екологічно або біологічно значущі морські райони (ЕБЗР): “Дельта Дунаю”, “Філофорне поле Зернова” і “Балаклава” в Україні, “Таманська затока та Керченська протока” на кордоні України та РФ, а також “Дельта Кубані” і “Північна частина кавказького узбережжя Чорного моря” в Краснодарському краї (див. офіційну карту на сайті Конвенції). Останній ЕБЗР, що простягається вздовж берегів Анапи, найбільше постраждав від забруднення.
Російський епіцентр розливу і запізнілі заходи щодо захисту узбереж
У Краснодарському краї РФ найбільший удар припав на природоохоронну територію “Анапський пересип”, а також на інші пляжі та коси курорту Анапа і суміжного Темрюкського району. Саме з цієї ділянки узбережжя походить більшість фото і відео з апокаліптичними картинами покритих суцільним килимом мазуту берегів.
Крім багаторазових викидів нафтопродуктів, пляжі та природоохоронні території Анапи постраждали від вилучення величезних мас замазаного піску, адже за їхнє вивезення та розміщення на тимчасових майданчиках зберігання держава щедро платила незалежно від частки мазуту у вивезеній масі. До кінця січня на деяких пляжах залишилося лише 30-50 сантиметрів піску над підстилаючою породою, що, на думку експертів, спричинить швидке розмивання берегів із руйнуванням наявної біля води інфраструктури.
Наприкінці січня влада почала створювати вздовж краю води рів і вал довжиною 42 км від центрального пляжу Анапи до с. Веселівка Темрюцького району. Уздовж валу укладають поліпропіленову сітку, яка має захищати споруду від розмиву штормами і є своєрідним фільтром, утримуючим навіть дрібні частинки мазуту.
Директор ТОВ “Курорти Анапи” Микола Залівін заявив, що основна мета двометрового валу – запобігти новому викиду нафтопродуктів на інші 10-12 метрів ширини пляжу.
Для захисту пам’ятки природи “Озеро Солоне” на косі між водоймою та морем також створили три лінії захисту від нафтопродуктів: канал водовідведення, піщаний вал, укріплений сіткою, а також додаткову лінію з мішків із піском там, де до води в озері можуть дістати хвилі з моря. Зрозуміло, що всі ці інженерні споруди додатково порушують природний характер території, а їхнє будівництво слугує неабияким фактором турбування, наприклад, для птахів, що тут зимують.
Забруднення поступово поширюється в інші курортні райони на чорноморському узбережжі Краснодарського краю. Тут, судячи з офіційної карти, на узбережжя виходить до 20 природоохоронних територій.
З числа федеральних природоохоронних територій забруднення торкнулось заповідника “Утріш” на схід від Анапи, працівники якого неодноразово відрапортовували, що вони “все швидко прибрали” і “нових викидів мазуту не було”. Територія заповідника є закритою для відвідування, але околиці, доступні для відвідування громадянами, є неабияк забрудненими і на цьому березі регулярно знаходять забруднених мазутом птахів.
Останньою з російських природоохоронних територій, де було виявлено мазут, став заказник “Приазовський” у дельті Кубані на Азовському морі, де поблизу курорту в урочищі Кучугури і села Ачуєве 20-24 січня зібрали понад 1350 кілограмів забруднених мазутом водоростей, піску і каміння. Заказник “Приазовський” є одним із ключових місць на шляху міграції, де під час прольоту може налічуватися понад 200 видів птахів. Через течії та нагінні явища, що є особливо частими в зимовий час, решта території дельти також може опинитися в “зоні ризику”.
Акваторія Азовського моря також є IMMA “Азовське море/Sea of Azov” – важливим місцем відтворення азовок. При цьому, судячи з широкого розкиду місць знахідок нафтопродуктів на узбережжі, розлив мазуту, ймовірно, зачепив усю південну частину Азовського моря.
Пляжний відпочинок із присмаком мазуту
Влада, бізнес, преса і російська громадськість вельми стурбовані можливістю безпечного пляжного відпочинку вже цього року. На зарубіжних курортах росіян уже не чекають із нетерпінням, як раніше, та й вартість їхня збільшилася з огляду на інфляцію рубля. Крім того, з початку війни працівникам силових структур і оборонної галузі заборонено залишати межі РФ. І хоча Росію й омиває три океани і десяток морів, пляжні курорти розвинені, в основному, в Азово-Чорноморському басейні, бо інші моря є досить холодними. За останні три роки росіяни їдуть навіть на сусідні з військовими об’єктами ділянки чорноморських узбереж, які регулярно піддаються обстрілу ЗСУ.
Російська офіційна преса цитує регіональних чиновників, які досі оптимістично оцінюють перспективи відпочинку на чорноморських курортах цього року. До середини січня вони хором обіцяли “підготувати Анапу до курортного сезону”, але починаючи з лютого більшість прогнозистів кажуть, що в Анапі та Керчі курортний сезон зірвано, зате в інших місцях відпочивати практично безпечно. Асоціація турбізнесу навіть випустила комбіновану карту небезпеки обстрілів і забруднення мазутом на узбережжі для залучення відпочивальників на чорноморські курорти.
Показний оптимізм сильно суперечить досвіду, фактам і науковим прогнозам. Навіть якщо вже винесений у грудні на берег мазут вдасться прибрати до безпечного санітарного стану пляжів, все одно значна маса нафтопродуктів осіла на дні вздовж узбережжя і так чи інакше проявиться в майбутньому. За умови прогрівання води у квітні, міністр природних ресурсів Олександр Козлов і його експерти очікують на масове спливання мазуту і нову хвилю забруднень як в Анапі, так і на інших узбережжях Кубані та Криму.
Інші ж фахівці вважають, що мазут піднімають до поверхні води не підвищення температури, а шторми. Мазут і далі регулярно викидатиме на береги під час кожного шторму, водночас обсяги викидів поступово знижуватимуться. Нафтопродукти здебільшого знаходяться у відносно мілководних районах, а в північній частині Чорного моря його хвилювання може впливати на глибину до 100 метрів, тож майже весь розлитий мазут перебуває в зоні хвильового впливу. А отже, його викидатиме і викидатиме, незалежно від температури. Виняток, імовірно, становить Південний берег Криму, де великі глибини починаються біля самого узбережжя, і затонулий мазут не має шансів спливти. Але туди навесні течія може принести маси нафтопродуктів, що спливли в інших місцях.
Неминуче й подальше географічне поширення мазуту на нові узбережжя. Деякі експерти, наприклад Віктор Данилов-Данільян, науковий керівник Інституту водних проблем, припускають швидке надходження нафтопродуктів до інших країн чорноморського басейну, наприклад, до Грузії, Болгарії і Туреччини, що в міру розвитку подій, видається дедалі менш неймовірним.
Тих, хто думає, що розлив нафтопродуктів уже позаду, слід записати в безнадійні оптимісти. Різні фахівці передрікають, що подолання наслідків катастрофи займе від двох до 20 років.
Уся надія на мікробів… Відновлення, ймовірно, займе десятиліття
Волонтери з усієї країни з перших днів на свій страх і ризик почали прибирати мазут і рятувати птахів. Вони привернули увагу медіа до бездіяльності влади, але не отримали від державних відомств своєчасної допомоги та підтримки. Методичні вказівки Росспоживнагляду щодо безпечного прибирання мазуту волонтерами були оприлюднені лише через 45 днів після аварії і не містять жодного посилання на конкретні дослідження наслідків отруєння мазутом для здоров’я.
Усі коментатори катастрофи не втомлюються дивуватися ступеню некомпетентності, байдужості та імпотенції державних служб РФ, виявлених під час “ліквідації наслідків”. Уся державна машина впала в ступор, ніби ніколи не бачила розливів мазуту. Усвідомлення того, що катастрофа вимагає оголошення надзвичайної ситуації національного масштабу, зайняло у влади 10 днів – той період, коли ще можна було щось зробити, щоб зменшити масштаб наслідків.
Усі можливі наслідки та необхідні заходи щодо їхньої ліквідації добре вивчені в результаті аварії танкера Волгонефть-139 у 2007 році в тій самій Керченській протоці. При цьому нинішнє забруднення моря мазутом представники Морспасслужби нахабно називають “першою у світі аварією з топковим мазутом“, виправдовуючи цим відсутність техніки і відпрацьованих процедур для ліквідації аварій, а також потужностей для безпечної утилізації мазутно-пісочної маси, зібраної на берегах. Тим часом мазутні забруднення морів – звичне явище ще з часів СРСР і для їхньої ліквідації було розроблено багато конкретних рішень і зразків техніки.
Міністр надзвичайних ситуацій РФ (МНС) чесно зізнався 28 грудня в тому, що “Те, що стосується водної складової – повний туман“. Ані МНС, ані Урядова комісія з ліквідації наслідків розливу не знають, як чинити із затонулим мазутом, і не мають ані фахівців, ані техніки для моніторингу та ліквідації таких розливів. Через 50 днів після аварії на дні залишається три половинки затонулих танкерів із мазутом, а відкачати його і підняти судна служби не можуть через відсутність навичок і технологій, а також через небажання покликати на допомогу держави, у яких такі можливості є.
Напередодні нового року МНС випустили у ЗМІ ролик, що демонструє технологічний рівень моніторингу у виконанні держслужб: тягарець для пауерліфтингу на мотузочці, протягуючи який дном уздовж берега, вони намагаються судити про місцезнаходження та об’єм мазуту, що осів на дно.
З огляду на все вміння і технологічні можливості, вже продемонстровані “великою енергетичною супердержавою” в процесі реагування на розлив мазуту, немає сумнівів, що головною надією на ліквідацію наслідків катастрофи є мікроорганізми, які, хоч повільно й неохоче, але розкладають мазут, а також процеси затвердіння мазутних згустків, які перетворюють густі його фракції на інертні тверді утворення, подібні до каміння. Тому 10-20 років – це реалістичний термін подолання наслідків катастрофи. Як ми вже бачили на прикладі виносу забруднювачів у море після підриву Каховської греблі, більшість компонентів і процесів у морських екосистемах усе ж таки загалом здатні до швидкого відновлення від катастрофічних впливів упродовж року-двох, але подолання наслідків для популяцій вразливих видів, прибережних екосистем та курортно-рекреаційного господарства займе значно більше часу.
Головне зображення: Сітчасте загородження для уловлювання мазуту в Опукському заповіднику, січень 2025. Джерело: Телеграм-канал “Еколог Жора Каваносян”.
