Олексій Василюк
Вперше воєнні дії в Україні були офіційно визнані фактором, який впливає на ризик зникнення видів оновленим Європейським Червоним списком. Через три роки повномасштабної війни автор цієї статті аналізує, наскільки реальними є загрози вимирання і що за цим насправді стоїть — медійний ефект чи втрата популяцій.
Починаючи з 2022 року, у публічному просторі часто з’являлися заяви про безпрецедентний вплив війни на біорізноманіття України. UWEC Work Group неодноразово писав про те, як бойові дії ставили під загрозу існування цілих популяцій. У наших публікаціях фахівці висловлювали побоювання про можливе вимирання видів на територіях, які найбільше постраждали від війни (наприклад, у зоні затоплення водами Каховського водосховища після руйнування греблі ГЕС).
На які види поширюється воєнна загроза скорочення чисельності популяцій в Україні та чи варто говорити про загрозу масштабного вимирання видів за час повномасштабного вторгнення, буде розглянуто у цій статті.
Читати більше :
- За туманом війни: смерть мовчазних
- Що означає війна Росії в Україні для глобальних зусиль зі збереження біорізноманіття?
- Загрози російського вторгнення для дрібних ссавців, які охороняються в Україні
- 20 рослин, які можуть зникнути через війну Росії в Україні
За час повномасштабної війни українські експерти брали участь у підготовці оновленого Європейського Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), у якому вперше для низки рідкісних видів воєнні дії прямо вказані як фактор погіршення охоронного статусу. Зокрема, це стосується шести видів, чиє становище погіршилося внаслідок війни та повені після підриву Каховської ГЕС.
Так, у цей список потрапили ховрах малий (Spermophilus pygmaeus) та ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus), категорія яких змінилась на “У критичній небезпеці”, тушканчик великий (Alactaga major) – категорія “Вразливий”, сліпак подільський (Spalax zemni) – категорія “Зникаючий”, сліпак піщаний (Spalax arenarius) – категорія “Зникаючий”, та мишівка Нордмана (Sicista loriger) – категорія “У критичній небезпеці”.
Для мишівок Нордманна, наприклад, зазначено, що війна поставила їх на межу зникнення — потенційно знищено до 70% світової популяції цього виду, оскільки підрив Каховської дамби частково зруйнував його біотопи.
Ця оцінка стала можливою завдяки постійній роботі фахівців з охорони та вивчення виду. Так, хоча мишівка Нордмана зустрічається в різних регіонах України та кількох інших країнах, саме в зоні активних бойових дій на півдні країни зосереджено основну масу її сучасної популяції.
Це оновлення списку зникаючих видів має важливий глобальний контекст: наслідки війни вперше для Європи були вказані як фактор, який створює ризик зникнення одразу кількох видів.
У минулому МСОП також неодноразово вивчав вплив воєнної активності, насамперед громадянські війни у Західній Африці та військові навчання у країнах із затяжними конфліктами. Так, у звіті МСОП за 2021 рік перераховано 219 видів, які постраждали від війни, військових маневрів та руйнувань. Серед них такі “знакові види”, як носороги та слони. Але лише невелика частина видів розглядається МСОП як такі, що зникають з військових причин. Прикладом може бути доля горил у національному парку Вірунга (Демократична Республіка Конго), які протягом багатьох років страждають від наслідків безперервної громадянської війни.
На жаль, сайт “МСОП Red List” не виділяє окремого класифікатора для військового впливу, а має тільки загальну категорію “6.2 – війна, цивільні заворушення та військові навчання (“War, civil unrest & military exercises”), яка включає переміщення біженців та інші непрямі фактори. Загалом фільтр виділяє 441 вид, среди яких 34 вказані у зв’язку з воєнним конфліктом на Балканах у 1994 році. Військовий вплив розглядається лише щодо кількох видів, насамперед щодо горил у парку Вірунга. Це дозволяє зробити висновок, що міжнародний червоний перелік потребує значної актуалізації та уточнення факторів загрози видам.
| Національний парк Вірунга у східній частині Демократичної Республіки Конго є унікальним прикладом того, як охорона природи ведеться в умовах затяжного збройного конфлікту. З кінця 1990-х років співробітники парку – спеціально навчені та озброєні рейнджери – фактично ведуть постійну війну з повстанськими групами та кримінальними формуваннями, які діють на його території. Ці угруповання контролюють видобуток вугілля, незаконну вирубку, браконьєрство та нерідко використовують парк як укриття. Понад 200 рейнджерів загинули з 1996 року, захищаючи Вірунгу не лише як природний об’єкт, а й символ законності в регіоні, де влада держави є слабкою. |
У природоохоронній науці та управлінні прийнято визнавати види вимерлими лише після 50 років безрезультатних пошуків. Згідно з категоріями та критеріями Червоного списку МСОП (IUCN Red List Categories and Criteria, version 3.1), вид визнається вимерлим (Extinct, EX) лише тоді, коли не залишається розумних сумнівів у тому, що останній його представник загинув, а вичерпні пошуки у відомих і потенційних місцях проживання, проведені в відповідний період, не дали результатів.
Проте найчастіше перевірити зникнення виду дуже складно. Так, у контексті України в переважній більшості випадків пошкоджені природні території, на яких раніше знаходилися популяції зникаючих видів, залишаються тимчасово окупованими, або в районі бойових дій. Доступ вчених до них є обмеженим замінованими полями.
В українських реаліях можливість отримати докази як вимирання видів, так і виживання після воєнних впливів за останні три роки практично відсутня, оскільки лінія фронту на більшості ділянок продовжує просуватися у бік українських позицій. Об’єктивно оцінюючи фізичні пошкодження ділянок, де раніше були відомі місця знахідок рідкісних видів і комплексно оцінюючи важливість військових факторів, які сильно погіршують вплив вже вивчених господарських факторів (розораність, видобуток копалин, підпали трави, полювання тощо), можна лише складати списки видів, становище яких ймовірно погіршилося. Але, на жаль, в більшості випадків емпіричні докази загибелі популяцій і тим більше видів поки що отримати немає можливості.
Кого прирікали на вимирання ЗМІ?
Не лише ЗМІ, а й багато громадських організацій та професійних вчених за час повномасштабного вторгнення не раз говорили про ризик вимирання деяких видів. Однак найчастіше для надання більшої значущості медіа використовували замість “ризик вимирання локальних популяцій” більш гучне формулювання “вимирання” видів. Один із видів зникнення якого розглядалося як найімовірніше — судак морський.
Судак морський
Найбільший резонанс у 2023 році викликали новини про ймовірне вимирання судака морського (Sander marinus) – вкрай рідкісного виду риб, який зустрічається у морській акваторії України. Вид є настільки рідкісним, що лише один раз на кілька років його зустрічали в акваторії Дніпро-Бузького лиману, на межі солоності між опрісненим лиманом та морем. Маса води, викинута в результаті підриву греблі Каховської ГЕС, очевидно опріснила всю зону існування виду в Дніпро-Бузькому лимані. Фахівці з Інституту гідробіології НАН України впевнені, що цю популяцію втрачено. Але все ж таки ажіотаж навколо “втрати” виду поступово спав, оскільки його знахідки відомі і поза зоною впливу опріснення, а також за межами України та Чорного моря.
Викликане підривом греблі Каховської ГЕС колосальне опріснення та забруднення північно-західної частини Чорного моря мало негативний вплив на біорізноманіття. Насамперед, вчені відзначали масову загибель мідій та багатьох інших морських організмів, у яких в цій частині моря в момент найбільш масового забруднення проходив сезон розмноження. Однак тут йдеться про масові види, у яких спостерігалося значне скорочення чисельності, а не про загрозу вимирання як таку.
Читати більше:
- Чорне море загоює рани: 4 місяці після Каховської катастрофи
- Два роки після руйнування Каховської ГЕС: екологічні наслідки та необхідність прийняття стратегічних рішень
Тритон Дунайський
Популярним прикладом стала загибель значної популяції тритону дунайського (Triturus dobrogicus) у дельті р. Дніпро, яке було знесене до Чорного моря потоком води після підриву Каховської ГЕС.
Внаслідок затоплення заплавних ділянок нижче Каховської ГЕС та потужного водного потоку, спрямованого до Чорного моря, стався масовий “змив” амфібій та рептилій, не пристосованих до солоної води. Відомим прикладом стала значно постраждала унікальна популяція тритону дунайського (Triturus dobrogicus), занесеного до Червоної книги України. Сотні мертвих особин були виявлені на узбережжях Одеської області та Румунії, що свідчить про велику шкоду для популяції. Окремих тритонів рятували місцеві жителі та співробітники національних парків. Усього було збережено щонайменше 149 тварин. Після реабілітації в Одеському зоопарку фахівці Українського герпетологічного товариства їх випустили у Дніпро. Проте, за даними спостережень, частина тварин, що вижили, була вилучена місцевими жителями в якості домашніх улюбленців, а тіла висохлих на сонці тритонів у деяких випадках збиралися як сумні “сувеніри” — пам’ятні знаки цієї екологічної катастрофи. Фотографії загиблих тритонів на одеському пляжі стали одним із візуальних символів знищення природи під час російсько-української війни. Джерело: Наталія Брусенцова |
Однак про вимирання тритона дунайського насправді раніше й не йшлося, хоча такі репліки фігурували у соцмережах. Говорити можна лише про ймовірність загибелі локальної популяції виду, яка мешкала у дельті Дніпра на великому віддаленні від основного ареалу. Тварин саме із цієї популяції знаходили на пляжах Одеської області після підриву греблі Каховської ГЕС.
Сліпак піщаний та мишівка Нордмана
Після руйнування Каховської гідроелектростанції, особливу увагу привернули повідомлення про ймовірне зникнення двох рідкісних степових ссавців України — сліпака піщаного (Spalax arenarius) та мишівки Нордмана (Sicista loriger). Ці види мають вкрай обмежене поширення, а їх оселищами є специфічні піщані та балочні ландшафти, частина яких виявилася затопленою внаслідок катастрофи. Перші оцінки втрат було зроблено з урахуванням зіставлення останніх кадастрових даних місцезнаходжень представників цих видів із зонами підтоплення, визначеними за супутниковими знімками. За різними оцінками, могли бути знищені до 50% відомих колоній сліпака піщаного і до 70% усієї світової популяції мишівки Нордмана.
В даному випадку говорити про повне зникнення цих видів не можна. По-перше, залишаються ділянки, які не постраждали безпосередньо, але доступ до них неможливий через мінні поля і бойові дії. По-друге, оцінки засновані на припущеннях, а не на польових обстеженнях — жодної комплексної експедиції у фрагменти ареалів, які залишилися, поки не проводилося.
Однак саме ці два види увійшли до тих шести, для яких в оновленому Європейському Червоному списку МСОП 2024 року вперше були зазначені воєнні дії як основний фактор погіршення стану.
До речі, під час експедицій 2023 року мишівку Нордмана вдалося знайти у природному заповіднику “Єланецький степ” у Миколаївській області. Тому цілком можливо, що додаткове вивчення дозволить відкрити нові, невідомі раніше популяції цього виду та забезпечити їхню охорону.
Дельфіни Чорного моря
Одним із найбільш медійно-гучних впливів на біорізноманіття в результаті повномасштабного вторгнення стала загибель морських ссавців — дельфінів в акваторії Чорного моря.
Загалом у Чорному морі мешкає два види дельфінів – афаліна та білобочка, а також морська свиня. Білобочка та морська свиня справді є нечисленними видами. Крім бойових дій у морі та підриву Каховської ГЕС морським ссавцям також нашкодив розлив нафти в Керченській протоці, що є найбільш важливою ділянкою Чорного моря для китоподібних. Ще влітку 2022 року у ЗМІ з’явилися повідомлення про загибель “десятків тисяч” особин, що викликало бурхливу реакцію як в експертному середовищі, так і в суспільстві. Проте розкид оцінок виявився величезним — від 2–3 до 50 тисяч загиблих тварин.
Докладніше:
Згідно з даними, зібраними міжнародними експертами та організаціями, зокрема ACCOBAMS (Agreement on the Conservation of Cetaceans in Black Sea, Mediterranean Sea and contiguous Atlantic area), кількість зафіксованих викидів тіл дельфінів на узбережжях Болгарії, Румунії, Туреччини та України перевищила 2500 особин до середини 2022 року. При цьому частина експертів вважає, що на кожен труп, викинутий на берег, припадає від 10 до 20 тіл, які залишилися у воді і не були враховані. Таким чином, екстрапольовані оцінки загибелі сягають десятків тисяч.
Українські вчені, зокрема Іван Русєв, науковий співробітник національного парку “Тузлівські лимани”, назвали цифру до 50 000 загиблих особин, ґрунтуючись на масштабах військової активності та акустичного забруднення. На відміну від довоєнних років, коли основним фактором загибелі дельфінів було потрапляння в рибальські сіті, у 2022 році у більшості туш були зафіксовані ознаки травм, характерних для акустичного шоку: пошкодження внутрішнього вуха, легень, а також повна дезорієнтація.
ACCOBAMS вже ініціював проект цілорічного акустичного спостереження за станом популяцій морських ссавців, у якому беруть участь Україна, Румунія та Болгарія.
Таким чином, незважаючи на шум навколо оцінок, фактичних підстав говорити про вимирання чорноморських китоподібних немає. Однак без доступу до повних даних та за відсутності довгострокового моніторингу існує ризик втрати окремих субпопуляцій, а також деградації екосистеми загалом.
Нове бачення – нові кандидати на вимирання
Все ж таки вимирання деяких видів в результаті повномасштабної війни є доволі ймовірним. У зоні бойових дій знаходяться популяції шести видів вищих ракоподібних (Malacostraca ), занесених до Червоної книги України. Це види, характерні як для акваторії Дніпро-Бузького лиману, так і для плавнів Нижнього Дніпра.
Особливу увагу вчених привертають види гаммарусів (невеликих, близько 1 см, вищих ракоподібних з родини бокоплавових) Lanceogammarus andrussowi та Shablogammarus shablensis, які є ендеміками Понто-Каспійського регіону, а також Pontastacus pachypus — найрідкісніший прісноводний рак Європи, вся відома за межами Каспію популяція якого зосереджена в зоні впливу Каховської катастрофи. Є ймовірність, що цей вид жив тільки біля греблі Каховської ГЕС і в гирлі Інгульця — на кам’янистих, промитих ділянках. Старший науковий співробітник Інституту морської біології НАН України, доктор біологічних наук Михайло Сон стверджує в інтерв’ю виданню “Лівий берег”, що цей вид є чутливим до вмісту кисню, а його оселища могли бути замулені і зруйновані забрудненням, викликаним підривом греблі.
Крім цих видів, не менше 10 інших прісноводних організмів, відомих в Україні тільки в дельті Дніпра та Дніпро-Бузькому лимані, залишаються в зоні ризику, оскільки середовище їхнього існування було значно змінено. Проте повернутись до питання про виживання цих видів можна буде лише після деокупації лівого берега Дніпра та розмінування всіх територій, які постраждали від воєнних дій.
Астрагал висунський
Астрагал висунський (Astragalus visunicus) – є вузько ареальним видом рослин, якому справді могли критично нашкодити воєнні дії. Єдине місце у світі, де зростає астрагал висунський – територія Висунсько-Інгулецького регіонального ландшафтного парку між селищем Березнегувате та селами Висунськ і Пришиб у Миколаївській області. Саме тут Силам Оборони України вдалося зупинити просування російських військ на північ. На даному етапі ця територія – єдине місце, про яке йшлося раніше як про зону ймовірного вимирання видів, яка зараз перебуває на звільнених землях. Однак супутниковий моніторинг показав, що місця знахідок виду локально не постраждали. Детальне вивчення стане можливим лише після розмінування території.
Чи варто змінити статус видів у Червоній книзі України?
Поки більшість експертів не мають чіткої відповіді на це питання, оскільки для такого рішення необхідне проведення багаторічного моніторингу та отримання інформації про динаміку чисельності видів. Тим не менш, така ревізія охоронного статусу видів у майбутньому є вельми ймовірною.
Оновлений список червонокнижних видів затверджують в Україні в середньому раз на 10 років і останнє оновлення відбулося у 2021 році. Переліки видів, які охороняються, поповнилися 223 новими таксонами. У більшості випадків йшлося про степові види, що страждають від оранки та заходів заліснення степу.
Сьогодні близько третини всіх видів, які охороняються Червоною книгою України, незалежно від категорії, становлять степові біотопи. Очевидно, що для багатьох з них площа місцезнаходжень значно зменшиться або вже зменшилася. Війна по суті лише посилила стан багатьох видів, яким і так загрожувало зникнення. Важливо й те, що в умовах війни у зоні бойових дій неможливими є будь-які заходи щодо активної охорони (менеджменту) видів.
Чи варто змінювати риторику з “ризику вимирання” на “шанс виживання”?
У всіх випадках, коли порушувалося питання про загрозу зникнення видів або відчутного скорочення чисельності їхніх популяцій внаслідок воєнних дій, обстрілів та руйнування інфраструктури, йшлося про вкрай рідкісні види, які потребують роботи фахівців у природі. Як неодноразово зазначалося у статті, поки що давати повноцінні оцінки (особливо у зоні бойових дій) не можна. Більшість фахівців, з якими поспілкувався автор статті, скептично ставляться до “розкручування” теми вимирання і практично впевнені, що багато видів, які перебувають під загрозою, не зникли (навіть їхні українські популяції). На жаль, групи безхребетних (і особливо водних), які знаходяться в найбільшій небезпеці, занадто мало вивчені, щоб робити докладні оцінки.
Загальне прагнення фахівців обережніше говорити про ризик зникнення видів обґрунтовано також тим, що природне біорізноманіття стрімко відновлюється там, де немає активного господарського використання території. Прикладом є Великий Луг біля колишнього Каховського водосховища.
Докладніше:
Чи можливий зворотний ефект і популяції, які зникають, навпаки стануть більш численними?
Спілкування з експертами підштовхує до думки, що риторика про вимирання видів багато в чому перебільшена у ЗМІ. Журналістам цікавіше написати помітну замітку зі словом “вимирання”, ніж статтю про проблеми моніторингу біорізноманіття та ризики скорочення чисельності видів. Наприклад, про знищення важливих оселищ, руйнування заповідних територій. Так, сотні квадратних кілометрів лісів, які згоріли в долині річки Сіверський Донець, не могли призвести до вимирання будь-якого виду живих організмів. Але їхня втрата призвела до руйнування гніздових біотопів найбільшого угруповання хижих птахів в Україні.
Докладніше:
Однак сьогодні водночас все частіше фахівці озвучують свідчення зворотного ефекту. Таку інформацію публікували і ми на сторінках UWEC. Величезні площі територій, покинутих внаслідок руйнувань, обстрілів, замінування та окупації, стають полігоном для буйного спонтанного розвитку рослинності. Але в більшості випадків йдеться про масове заростання кількома інвазійними видами рослин, а не відновлення дикої природи. Виняток становить лише відновлення природних біотопів на місці Каховського водосховища. У всіх інших випадках тотальне заростання земель рослинами-вселенцями цілком можливо тільки погіршує умови для рідкісних видів.
Докладніше:
Однак є надія, що згодом ситуація зміниться внаслідок природних змін рослинності (сукцесій), оскільки більшість інвазійної флори – однорічні рослини та згодом їх можуть витіснити багаторічні місцеві види. Так, автор статті сам нещодавно став учасником експедиції до Тарутинського степу на Одещині, де обстежувалися ділянки заказника, які були незаконно розорані 10 років тому. Сьогодні вони виглядають цілком успішним степом, який відновлюється.
Цілком можливо, що в майбутньому на більшій частині територій, де не проводитиметься господарська діяльність, тим чи іншим чином відновлюватиметься дика природа. Однак, на жаль, така оптимістична оцінка не стосується більшості рідкісних видів, які мешкають на дуже обмежених за площею ділянках, що потребують специфічних умов існування. Вони також є досить нечисленними і на більшій частині їхнього ареалу немає донорських популяцій для відновлення.
Позитивними винятками з такого твердження може стати, мабуть, степовий бабак (Marmota bobak), чисельність якого колосально зросла на тимчасово окупованій території Луганської області через припинення полювання. І, звичайно ж, відновлення міграцій осетра дунайського на відновлену після зникнення Каховського водосховища ділянку Дніпра, про що вже писали раніше на UWEC. Але такі приклади поки що є рідкісним винятком із загальної тенденції.
Що необхідно зробити для збереження видів, які зникають в Україні
Прагматичною відповіддю на питання “з чого почати необхідні заходи для збереження рідкісних видів” є розвиток моніторингу, можливості якого, у свою чергу, також є поки що дуже обмеженими. Необхідно розробляти нові системи/програми моніторингу з використанням дистанційних методів (супутниковий моніторинг, дрони, фотопастки, аналіз ДНК у середовищі (e-DNA), тощо). Такий підхід залишатиметься актуальним протягом багатьох десятиліть, оскільки замінування великих за площею територій все одно не дозволить розпочати повноцінну роботу біологів після завершення війни.
Окрім цього, важливим напрямком залишається збирання та оцифрування моніторингових даних, зібраних у довоєнний період, а також публікація їх у відкритому доступі. Наприклад, у нещодавно завершеному проекті “Українська природоохоронна група” об’єднала колектив співробітників заповідників, які залишили окуповані території. Разом вони зібрали та опублікували понад 130 000 записів про спостереження переважно рідкісних видів.
Ну і, звичайно, найважливішим є створення нових природоохоронних територій. Незалежно від військово-політичної ситуації, очевидно, що фактична площа територій, відведених для збереження рідкісних видів в Україні, значно зменшилася. Це означає, що крім фактичного знищення внаслідок військової діяльності, стан видів погіршується і від того, що площа природоохоронних територій зменшується. Багато фахівців, незважаючи на продовження війни, готують документацію для створення нових природоохоронних територій (у тому числі на тимчасово окупованій частині України). Рекомендації щодо значного збільшення площі природоохоронних територій також затверджено Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики. Крім того, у жовтні 2024 року на цю тему пройшли комітетські слухання. Проте варто визнати, що ініціатива вчених та вищих органів влади мало підтримується на місцях і темпи створення заповідників поки що не зростають.
На жаль, загрози біорізноманіттю не закінчуються бойовими діями і ймовірно лише прогресуватимуть у часі. Тематичний звіт МСОП “Conflict and Conservation: Nature in a Globalised World” (2021) акцентує увагу не так на наслідках самих воєнних дій, як на наслідках зміни розселення, будівництва нового житла та інфраструктури. Масове переміщення людей та відновлення інфраструктури після конфліктів можуть посилювати екологічні ризики. У звіті зазначається, що переселенці нерідко створюють навантаження на природні ресурси поряд з територіями, які охороняються, а відновлювальні проекти часто ігнорують потреби природи. У багатьох випадках поспіх зі “швидким відновленням” та прагненням постраждалих країн отримати допомогу повсюдно призводив до знищення екосистем. З цієї причини МСОП рекомендує інтегрувати природоохоронні підходи до післявоєнного планування, щоб не повторювати помилки інших країн.
Таким чином, тема вимирання або принаймні погіршення умов існування загрозливих видів залишатиметься ще довго актуальною в темі російсько-української війни.
Головне зображення: мишівка Нордмана Джерело: ukrbin.com
