Автор – Олексій Василюк
Окупація та анексія Криму у 2014 році призвели до мілітаризації півострова. Військові навчання, найчастіше згубніші для природи, ніж прямі бойові дії, проводилися поблизу або навіть на природоохоронних територіях. При цьому Крим, як унікальна екосистема, вкрай важливий для збереження біорізноманіття як України, так і всього регіону Північного Причорномор’я.
Цій статті передували дев’ять років збору матеріалу, а також майже рік спільної роботи з експертами-аналітиками громадської організації “Крим-SOS”. Аналіз показав, що зміна політичного статусу Криму та відрив його від єдиної системи державного контролю та управління України дуже скоро призвела до небачених раніше екологічних наслідків.
У циклі статей ми розглянемо який вплив анексія півострова Росією вплинула на довкілля. У першому матеріалі йтиметься про мілітаризацію Кримського півострова. У наступних статтях ми розглянемо проблему зростання забруднення довкілля, видобутку природних ресурсів, знищення біорізноманіття та наслідки для довкілля реалізації Росією в Криму масштабних будівельних проектів. Таких, наприклад, як Керченський міст та траса “Таврида”.
З біологічної точки зору Крим є унікальним регіоном, флора і фауна якого зберегли незрівнянну з рештою України кількість рідкісних і ендемічних видів, що зустрічаються тільки тут. Не дивно, що через це кожен третій заповідник України було створено саме на Кримському півострові. А найстаріший із них, “Кримський природний заповідник”, уперше отримав охоронний статус ще 1919 року, майже одночасно з першим українським та одним із найвідоміших заповідників – “Асканія-Нова”. 2014 року, після незаконної анексії Криму Російською Федерацією, ситуація радикально змінилася.
Анексія для РФ мала на меті питання, далекі від питань туризму, оздоровлення, охорони заповідників або навіть розширення території держави. Вони були і залишаються переважно військовими: заблокувати в Криму розміщення флоту НАТО (членом якого може стати Україна), домінування у Північному Причорномор’ї, створення потужного військово-логістичного форпосту, для якого не пошкодували навіть затіяти проект століття – будівництво Керченського мосту.
Менш важливими, але також стратегічними цілями було блокування азовських портів України, захоплення газових родовищ (одне з них російські війська захопили навіть біля узбережжя Одеської області, далеко від Криму), а також можливість піднести захоплення Криму як неймовірну ілюстрацію успішної імперської політики. Ще одна мета – кооптація прихильників експансії шляхом роздачі власності у Криму.
Мілітаризація півострова за час окупації
До 2022 року російський військовий контингент, розміщений у Криму з 2014 року, не брав безпосередньої участі у бойових діях проти України. Але водночас біля півострова практично безупинно проводилися військові навчання різного масштабу.
З першого ж дня повномасштабного вторгнення в Україну (з 24 лютого 2022 року) ситуація змінилася – військові навчання припинилися, але Крим став плацдармом, який використовували російські війська. І саме з Криму завдавалися ракетні удари по всій території України, звідти ж вилітали штурмові вертольоти та літаки, що несли ракети.
Проведення військових навчань вимагає залучення великих площ природних територій, де менша щільність населення, відсутні туристи, не розвинена інфраструктура. При цьому військові навчання з використанням бойової зброї та випробування нових озброєнь завдають такого ж негативного впливу на навколишнє середовище, як і реальні бойові дії.
Найбільш поширені наслідки як бойових дій, так і навчань – порушення ландшафту та рослинного покриву, хімічне забруднення ґрунту та ґрунтових вод – мають накопичувальний ефект. При цьому повторне проведення навчань ще більше ушкоджує ландшафти та рослинний покрив, ще більше забруднює ґрунт. Території, на яких проходять військові навчання, часто страждають більше, ніж території бойових дій, тому що їх забруднення повторюється щоразу.
В результаті ми маємо пошкоджені ландшафти, отруєні хімічними речовинами території, непридатні для сільського господарства, а також велику кількість боєприпасів, що не вибухнули. Тому між навчаннями або після їхнього завершення діючі полігони все одно залишаються недоступними для місцевого населення та туристів для використання в рекреаційних цілях. Як видно, військовими полігонами можуть стати лише великі природні масиви, що не заселені і не мають активного господарського використання.
Розмір територій, на яких російські війська створили військові полігони, вражає. Встановити межі всіх полігонів з відкритих джерел неможливо. Але лише полігони «Опук» та «Чауда» мають загальну площу понад 55 000 гектарів. Всі ці території є природними масивами (рівнинами, придатними для випасу, заготівлі сіна, для туристичної діяльності) і до перетворення на полігони вони надавали велику кількість екосистемних послуг. В даний час будь-яке використання цих територій цивільним населенням неможливе.
Забруднення навколишнього середовища на військових полігонах
На жаль, ми не можемо розрахувати суму збитків або іншим чином відобразити масштаби завданої шкоди навколишньому середовищу, адже для цього необхідно мати інформацію про кількість та калібр використаних боєприпасів. Однак ми можемо описати характер цієї шкоди та зробити висновки щодо зміни умов використання територій, які тепер є військовими полігонами.
В результаті розривів боєприпасів будь-якого калібру відбувається хімічна реакція, яка призводить до забруднення атмосфери (частиною реагентів, що встигли прореагувати) і ґрунтів (реагенти, які не встигли прореагувати під час вибуху). У разі розривів боєприпасів у морській акваторії переважна більшість забруднень потрапляє у морську воду, незалежно від частки речовини. У деяких місцях Керченського півострова за роки окупації сумарна кількість вибухів боєприпасів настільки велика, що вирви зливаються в єдиний масив пошкодженого ґрунту, де неможливо порахувати вирви окремо. Наприклад, із публікацій у російських ЗМІ відомо, що лише під час разових навчань “Кавказ-2016” на полігоні “Опук” було використано понад 500 тонн боєприпасів за 5 днів.
Незважаючи на відсутність достовірних подробиць про обсяги використаних боєприпасів під час військових навчань у Криму, офіційні ресурси ЗС РФ публікують свідоцтва про регулярний характер навчань на півострові. Інформація про проведення навчань часто оприлюднювалася російськими медіа-ресурсами та супроводжувалася фото- та відеоматеріалами, які наочно ілюструють масштаби військової діяльності на полігонах.
Найбільші навчання Кавказ-2016 розпочалися саме після того, як полігони отримали офіційний статус у складі Південного військового округу РФ ( полігон Опук закріплений за 810-ю бригадою морської піхоти ВМС РФ, а мис Чауда – за військами протиповітряної оборони).
Вже перші навчання на мисі Чауда (28 травня – 4 червня 2016 року) супроводжувалися використанням авіаракет (змагання «Авіадартс-2016»). Наявність відеоматеріалу вересневих навчань дозволяє не лише ідентифікувати місцеві локації, а й усвідомити масштаби руйнувань.
Наведемо кілька стоп-кадрів із навчань, проведених у вересні 2016 року на полі гоні “Опук”.
Рис. 1 Вибухи снарядів на Керченському півострові та в акваторії біля його берегів, PA, Emerald Network. Джерело: Youtube канал міністерства оборони РФ
Очевидно, що така діяльність несумісна ані з безпекою населення, ані з охороною природи. При цьому території, де проводилися навчання, мають реальний природоохоронний статус. З невеликою похибкою можна сказати, що принаймні полігони «Чауда», «Опук» і «Багерівський», розташовані на території Керченського півострова, повністю входять до Смарагдової мережі Європи. Також, до складу полігону «Опук» входить Опукський природний заповідник, а Багерівський полігон включає всю територію Караларського регіонального ландшафтного парку.
Також відео (13:3 3) навчань на полігоні «Опук» ілюструє, що вся територія степового масиву (значно більша за власне заповідник) за час навчань вигоріла.
Великі площі степів повністю втратили природний рослинний покрив внаслідок маневрів військової техніки.
Переміщення підрозділів ЗС РФ зафіксоване також за межами військових полігонів, у тому числі на території національного парку «Чарівна гавань».
Особливо небезпечно те, що цілі для стрільб під час проаналізованих нами навчань ЗС РФ у Криму обиралися як на території самих полігонів, так і в морській акваторії, що мало руйнівний вплив на морське біорізноманіття.
Крім очевидно згубного впливу на біорізноманіття, вибухи боєприпасів в акваторії моря призводять до забруднення хімічними компонентами. Зокрема згубними для планктонних організмів. На відміну від суші, в акваторії забруднювачі вільно поширюються, а також накопичуються у водних живих організмах, в тому числі у рибі. Крім осколків та хімічного забруднення тут також додається вибухова та звукова хвиля.
Зважаючи на все, навчання проходили майже завжди. Можливо, Росії це було необхідно (до вторгнення 2022 року) як виправдання постійного перебування на території Кримського півострова значного контингенту військових сил.
Наслідки військових навчань для природи півострова
За нашими оцінками, площа полігону «Опук» складає близько 55 000 га. Цю площу ми отримали в результаті виокремлення на супутникових знімках меж території, пошкодженої військовою діяльністю.
На жаль, практично нереально обчислити кількість вирв від вибухів, оскільки: а) специфіка ґрунтового покриву Керченського півострова не дозволяє утворювати повноцінні вирви, видимі на супутникових знімках, і б) у деяких місцях їх настільки багато, що на площі десятків, а іноді й сотень гектарів практично повністю знищено рослинний покрив.
Території, на яких були створені військові полігони, є одними з останніх місць, де в Україні зустрічалися рідкісні види птахів степової зони: журавель степовий, дрохва євразійська, лежень степовий і дерихвіст лучний. Ці великі безлюдні площі були фактично єдиним місцем у країні, де ці види могли спокійно гніздитися. А у випадку з дрохвами – утворювати скупчення на зимівлі.
У разі проведення військових навчань (навіть якщо вони проводяться віддалено з відривом 5-10 кілометрів) уявити гніздування цих видів практично неможливо. При цьому всі вони занесені до Червоної книги України та охороняються Бернською конвенцією на європейському рівні.
Окремо варто згадати таку птицю як хохітва. Колись дуже численний на суцільних степах України, цей вид майже зник через розорювання степів. В Україні в гніздовий період живе 30-50 особин (можливе гніздування 5-7 самок), взимку загальна чисельність сягає орієнтовно 70-80 особин.
Факторами зменшення чисельності є втрата біотопів, знищення гнізд під час випасу худоби та сінокосіння, розлякування птахів, зростання кількості диких собак і воронових птахів, вилучення з природи кладок і виводків, відстріл дорослих птахів. За даними Червоної книги України, в межах країни цей птах зустрічався лише в межах Керченського півострова. Після початку військових навчань у Криму ми не знайшли жодних доказів, які б підтверджували подальше перебування даного виду на півострові.
Слід зазначити, що є й інші негативні наслідки мілітаризації. Наприклад, для потреб обслуговування нових військових частин і кількості техніки, що росте, залучається велика кількість води зі свердловин і водосховищ. На нестачу води неодноразово скаржилися місцеві жителі.
Міжнародне право як потенціальне рішення
У 1977 році було прийнято Додатковий протокол до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I). Це був перший документ, який містив норми загальнообов’язкових норм щодо поводження з довкіллям під час міжнародного збройного конфлікту.
Стаття 35 закріплює основні методи та засоби ведення війни, вказуючи, що право конфліктуючих сторін на вибір методів або засобів ведення бойових дій не є необмеженим. Зокрема, заборонено застосовувати зброю, снаряди, речовини та методи, здатні завдати надмірних ушкоджень чи надмірних страждань. Частина третя цієї статті передбачає також заборону застосування методів або засобів ведення військових дій, які мають на меті завдати довготривалої та серйозної шкоди природному середовищу.
У 1982 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 37/7, якою затвердила Всесвітню хартію природи. У цьому документі принцип номер п’ять зазначає, що “природу слід захищати від пограбування результаті війни чи інших ворожих дій”. У принципі 20 зазначено: “Слід утриматися від військових дій, що завдають шкоди природі”.
У 1992 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію “Захист довкілля у періоди збройних конфліктів”. Резолюція вказувала на порушення норм міжнародного права у формі завдання екологічної шкоди та виснаження природних ресурсів, яка не виправдана військовою необхідністю.
Оскільки не може бути вимушеної необхідності шкодити природі під час військових навчань, ми можемо констатувати, що РФ своїми діями в Криму багаторазово порушила вищезазначені положення міжнародних договорів.
2016 році в ООН прийняли документ про необхідність захистити навколишнє середовище Криму від наслідків мілітаризації та 27 травня 2016 року учасники Асамблеї ООН з навколишнього середовища прийняли резолюцію ЮНЕП “Охорона навколишнього середовища в районах, охоплених збройними конфліктами”, яка визнає роль здорових екосистем та територій зі стійким природокористуванням у зниженні ризику виникнення збройних конфліктів. Однак реакції на нього не було – трьома місяцями пізніше в Криму відбулися перші надпотужні навчання «Кавказ-2016».
17 грудня 2018 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію “Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, Крим, а також районів Чорного та Азовського морів”. Її підтримали 66 країн, проти виступили 19, а утрималися 72 держави. Резолюція прямо зазначила, що дії Росії з мілітаризації Кримського півострова створюють екологічну загрозу для навколишнього середовища не лише самого Криму, а й усіх держав Чорноморського басейну, можуть “підіривати регіональну безпеку і спричиняє значні негативні екологічні наслідки у регіоні”.
У 2019 і 2020 роках Генеральна Асамблея повторно прийняла подібні резолюції, які вкотре звертають увагу на екологічні наслідки російських військових навчань в окупованому Криму.
Однак, як ми показали в цій статті, більшість найбільш масштабних навчань пройшли після ухвалення резолюцій Генеральної Асамблеї ООН.
Мілітаризація Кримського півострова за дев’ять років анексії призвела до очевидного руйнівного впливу на довкілля. Саме військове використання території Криму було і залишається першочерговою метою анексії його Росією.
Ми можемо припустити, що наслідки мілітаризації матимуть для навколишнього середовища ефект, близький до наслідків воєнних дій. Забруднення території та залишки боєприпасів на військових полігонах тимчасово погіршать стан біорізноманіття. Водночас ці наслідки призведуть до зменшення відвідуваності багатьох територій людьми та взагалі – до довгострокової втрати Кримом рекреаційного статусу. А це, у свою чергу, може перетворити тимчасові руйнування на довгострокові, та призведе до зникнення можливості відновлення природи.
Джерело головного зображення: YouTube
