Євген Сімонов та Олексій Василюк
Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Світовий банк, спільно з урядом України, Європейською Комісією та ООН, перейшов від традиційних стратегій розвитку країни до динамічної серії оцінок. Ці ключові документи, відомі як “Швидка оцінка завданої шкоди та потреб” (Rapid Damage and Needs Assessments, RDNA), щороку поєднують дані про руйнування та втрати з розрахунками потреб у відбудові. У цій статті аналізуються ключові екологічні аспекти цього підходу, їхня еволюція та проводиться порівняння з рекомендаціями громадського сектору. Мета — виявити прогалини та упередження, які заважають звітам RDNA стати надійною основою для стратегічного екологічного планування “зеленого відновлення” України.
Чому плани оцінки скорочуються і чим це загрожує довкіллю
П’ята версія звіту (RDNA5) стала значно коротшою — лише 63 сторінки проти майже 200 у попередній версії. Після чотирьох років виснажливого збору даних “знизу”, автори вирішили автоматизувати процес і використати прогнозні моделі для менших секторів економіки задля економії часу та ресурсів. Замість написання детальних розділів вони використали усереднені коефіцієнти, які базуються на минулих тенденціях та картах інтенсивності бойових дій.
Оскільки у 2024 та 2025 роках лінія фронту залишалася відносно стабільною порівняно з масштабними зрушеннями 2022 року, типи руйнувань перестали бути чимось новим. RDNA5 не пропонує нових суттєвих способів пом’якшення шкоди та не дає нових пояснень того, як на практиці має виглядати принцип “Відбудувати краще, ніж було”. Документ слугує просто оновленням бухгалтерської відомості. Крім того, потік даних про довкілля та інфраструктуру в Україні значно погіршився через політику воєнного часу: доступ до державних реєстрів обмежено, а мораторій на державні екологічні перевірки продовжує діяти. Світовому банку просто бракує свіжих, детальних даних з місць для написання ґрунтовного звіту.
Більше того, оцінка відображає зміну стратегії міжнародної спільноти. Головна проблема для України тепер полягає не у виявленні того, що саме зруйновано, а у створенні бюрократичної машини, здатної освоїти мільярди доларів. Фокус змістився на те, щоб зробити проєкти “придатними для фінансування” (безпечними для банків) та узгодити їх із програмою підтримки від Євросоюзу (Ukraine Facility).
Починаючи з RDNA5, процес оцінювання досяг точки, коли зусилля приносять все менше результату. Міжнародна спільнота і так знає, що збитки є катастрофічними — близько 600 мільярдів доларів. Останній звіт перетворює оцінку шкоди на рутинну бюрократичну процедуру, свідомо жертвуючи деталізацією заради ефективності, аби обмежені людські ресурси могли зосередитися на реальному впровадженні проєктів відновлення.
Маргіналізація захисту довкілля у планах відновлення
В оцінках з 2023 по 2026 роки методологія Світового банку повільно дрейфувала від простого споживацького підходу (з фокусом на лісовому господарстві) до дещо більш цілісного розуміння екологічних наслідків. Ранні звіти взагалі ігнорували природоохоронні території. Серйозний зсув відбувся після катастрофічного підриву греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року, що спонукало авторів четвертої оцінки конкретно назвати постраждалі заповідні території та запропонувати фінансування для їхньої реабілітації. Однак у 2026 році п’ята оцінка зробила крок назад, згадавши біорізноманіття лише в загальній заяві про екологічні втрати на суму 36 мільярдів доларів.
Цілі з відновлення екосистем також еволюціонували: від традиційного насадження лісів до використання природоорієнтованих рішень, але зрештою залишилися другорядними пріоритетами. Остання оцінка розглядає втрату екосистемних послуг як вторинну потребу, виділяючи лише 3.1 мільярда доларів на відновлення лісів, очищення від забруднень та створення “зелених” робочих місць. Національні природні парки, степи та інші цінні природні території, згадані у попередніх звітах, повністю відсутні в останній версії, як і висновки урядових доповідей про потреби у відновленні водно-болотних угідь (Рамсарських угідь).
Читати детальніше: Рамсарські болота України у вогні війни
Довкілля та природні ресурси залишаються “сліпою плямою” у схемі відновлення, складаючи менше одного відсотка від загальних потреб у 600 мільярдів доларів. Оцінки постійно не враховують повну цінність екосистемних послуг, повертаючись до вузького фокусу на комерційній заготівлі лісу та базовому очищенні від забруднень замість комплексного екологічного відродження.
Конфлікт навколо запобіжників сталого відновлення
“Дорожня карта” сталого відновлення, розроблена коаліцією громадських організацій, встановлює чіткі принципи зеленої реконструкції. Хоча звіти RDNA поступово наближалися до цього бачення, досі залишаються значні прогалини. І громадськість, і Світовий банк погоджуються з необхідністю відповідати законодавству Євросоюзу, але їхні погляди на практичне застосування цих норм різко розходяться.
Наприклад, RDNA5 пропонує виділити 55.3 мільярда доларів на аграрний сектор, фокусуючись майже виключно на відновленні довоєнних потужностей (наприклад, старих зрошувальних систем). Громадянське суспільство попереджає: повернення до довоєнних аграрних моделей є екологічно нестійким, і закликає до впровадження агроекологічних підходів та стійкості до змін клімату. Крім того, оцінки RDNA об’єднують усю шкоду довкіллю в категорію “ліси та природні ландшафти”, упускаючи з уваги знищення луків, степів та боліт.
Щоб запобігти руйнуванню природи під час швидкої відбудови економіки, громадянське суспільство вимагає суворого дотримання принципу ЄС “Не завдавати значної шкоди” (Do No Significant Harm) та закріплення поняття екосистемних послуг у законах України. Натомість міжнародні оцінки роблять наголос на спрощенні процесів та швидкому запуску проєктів. Громадські організації наголошують на крайній небезпеці обміну екологічного контролю на швидкість, вказуючи на практику уряду використовувати “експериментальні проєкти” для обходу оцінки впливу на довкілля (ОВД).
Існує фундаментальний конфлікт між прагненням Світового банку до швидкого “освоєння капіталу” та вимогами суспільства щодо жорстких, законодавчо закріплених екологічних запобіжників. Поки офіційні звіти розглядають прискорене будівництво як безумовне благо, екологи попереджають: без принципа “Не нашкодь” та суворої оцінки впливу на довкілля, масовий притік грошей на відбудову може “випадково” знищити залишки біорізноманіття України.
Реальність принципу “Відбудувати краще, ніж було” та зелені інновації
У звітах Світового банку принцип “Відбудувати краще, ніж було” заявлено як основу розрахунку витрат. Проте він сформульований у загальних економічних термінах, а не у вигляді конкретних технічних планів. У RDNA заходи екологічного планування здебільшого зводяться до енергоефективності та захисту нового житла від стихійних лих, а також переходу енергетики на децентралізовану генерацію. RDNA5 не наводить жодних конкретних природоохоронних заходів. Натомість він покладається на загальні цілі вступу до ЄС та програму Ukraine Facility як на механізми захисту довкілля.
Читати детальніше: Відновити краще, ніж було? П’ятдесят відтінків зеленого на Конференції з відновлення України 2025
Головний механізм перевірки покладається на нову систему управління державними інвестиціями, де проєкти перевіряються міністерствами на предмет стратегічної відповідності та економічного обґрунтування. Хоча остання оцінка закликає до територіального підходу (розглядаючи міста та райони як єдині системи), доказів реальної інтеграції екологічних аспектів у таке планування обмаль.
Попри оголошення адаптації до клімату пріоритетом, конкретні заходи у бюджеті є ледь помітними. Неможливо зрозуміти, яка частина бюджету виділена саме на кліматичну адаптацію, а не на звичайну модернізацію інфраструктури. Важливі заходи, про які Україна звітувала в ООН (наприклад, селекція посухостійких культур або запобігання вітровій ерозії), повністю ігноруються.
Принцип “Відбудувати краще” працює більше як красива риторика, аніж як суворий екологічний стандарт. Змішуючи кліматичну адаптацію із загальними бюджетами на ремонт і покладаючись на бюрократичні перегляди замість чітких екологічних гарантій, оцінки не дають реального плану для зелених інновацій.
Розбіжності в екологічних оцінках та доступі до інформації
Процес RDNA та аналіз з боку громадянського суспільства малюють абсолютно різні картини того, як в Україні працюють інструменти екологічної оцінки. Документи Світового банку зазвичай розглядають їх як діючий бюрократичний крок, якому просто потрібно більше фінансування та кадрів.
RDNA5 фокусується на спрощенні підготовки проєктів, щоб зробити їх “привабливими для фінансування”, припускаючи, що дотримання екологічних норм буде забезпечено міністерськими перевірками. Натомість нещодавній звіт громадськості показує, що екологічні гарантії, на які розраховує міжнародна спільнота, на практиці активно обходяться або обмежуються через воєнний стан.
Хоча звіти RDNA хвалять українські цифрові реєстри за прозорість, неурядові організації (НУО) зазначають, що доступ громадськості до реєстру ОВД жорстко обмежено з 2022 року під приводом нацбезпеки. Документи закриті цифровими підписами, система не дає шукати по тексту або копіювати його, що заважає незалежному аналізу. Більше того, воєнний стан призвів до повного мораторію на державні екологічні перевірки — ніхто не моніторить, чи дотримується бізнес екологічних умов насправді.
Читати детальніше: Як війна вплинула на громадянський моніторинг довкілля в Україні
Існує величезний розрив між теоретичним дотриманням норм, яке уявляють собі міжнародні фінансові інституції, та реальністю воєнного часу. Спрощення процедур відбудови в умовах закритих реєстрів та відсутності перевірок гарантує, що екологічний захист залишиться лише на папері.
Еволюція громадянського суспільства та участі громадськості
Процес підготовки RDNA в Україні не включає широких громадських консультацій. Оскільки це швидкі макроекономічні оцінки під час війни, пріоритет надавався швидкості та віддаленому збору даних, а не участі людей з місць. Методологічні обмеження та безпекові ризики зробили широкі консультації складними.
Водночас участь громадянського суспільства за чотири роки значно еволюціонувала. Якщо ранні оцінки покладалися лише на дані уряду, то пізніші звіти почали включати інформацію від НУО, щоб закрити “сліпі плями” офіційної статистики (особливо щодо екологічних злочинів, води та мінних полів). Введення цифрової екосистеми відновлення (DREAM) трохи демократизувало процес, дозволивши муніципалітетам вносити свої потреби безпосередньо в систему.
У відповідь на узагальнений характер офіційних оцінок коаліції громадянського суспільства опублікували свої незалежні “дорожні карти”. Цей тиск змусив уряд та міжнародні інституції скоригувати свої підходи, змістивши фокус на децентралізоване відновлення конкретних територій.
Тут криється парадокс: офіційні RDNA розроблялися без прямих консультацій із суспільством, але при цьому вони постійно вимагають демократичної участі як передумови для реальної відбудови. Зрештою, саме незалежна самоорганізація громадянського суспільства змусила включити реальні екологічні проблеми у міжнародний порядок денний відновлення.
Висновок
Аналіз еволюції оцінок Світового банку (включаючи RDNA5 від лютого 2026 року) показує перехід від детального підрахунку шкоди по секторах до більш спрощеного підходу, націленого на пришвидшення витрат. RDNA5 значно скорочений і відображає зміну стратегії: світ визнав, що головна проблема України — не в підрахунку 600 мільярдів доларів збитків, а в тому, як швидко провести проєкти через бюрократію для отримання фінансування.
Однак цей фокус на швидкості виявив критичний конфлікт у питаннях захисту природи. RDNA будує відновлення навколо принципу “Відбудувати краще, ніж було” та зближення з ЄС. Але, як застерігають громадські організації, на практиці цей принцип часто не працює. Оцінювання звалюють складну екологічну шкоду в загальні категорії, ігноруючи нюанси руйнування екосистем. І поки міжнародні структури виходять із того, що екологічні норми дотримуються, звіти з місць показують реальність, де реєстри є обмеженими, інспекції скасовані, а принципом “Не завдавати значної шкоди” нехтують заради швидкості відбудови.
Процес RDNA ілюструє напругу між терміновою потребою підняти економіку та вимогами сталого розвитку. Справжнім тестом для відбудови України стане не сума зібраних грошей, а те, наскільки їхнє використання контролюватиметься суворими екологічними запобіжниками, аби прагнення відбудови не знищило рештки біорізноманіття країни.
Джерело головного зображення: euneighbourseast.eu
