Олексій Овчинников
Продовжуємо збирати для вас найважливіші новини, події та аналітику щодо екологічних наслідків російської війни в Україні. Будемо раді вашим відгукам, які ви можете залишити у вигляді коментаря до тексту, написавши на пошту (editor@uwecworkgroup.info) або ж зв’язавшись з нами через соціальні мережі.
Війна продовжує руйнувати екосистеми. Наслідки для Чорного моря, найімовірніше, будуть довгостроковими і вже впливають на популяції риб та морських ссавців, а вплив на клімат можна підрахувати лише умовно. Тим більше, що основну емісію парникових газів експерти прогнозують у період відновлення України. При цьому екологічна повістка активно стає частиною пропаганди. Так, Росія весь минулий рік звинувачувала Україну в атаках на окуповану Запорізьку АЕС, проте дослідження Greenpeace Ukraine не виявило жодних підтверджень цьому. Навпаки, Росія активно будує укріплення навколо атомної електростанції, перетворюючи її фактично на військовий об’єкт. При цьому, окупанти ухвалили рішення про створення на місці Каховського водосховища національного парку, що може бути пов’язано з бажанням легітимізувати ці території в очах світової спільноти. Те, що питання довкілля не є пріоритетними для Росії, підтверджує й переслідування екологічних активістів та вчених у країні. Детальніше про це, а також про долю Кремінських лісів на Донбасі, читайте в нашому огляді.
Вплив війни на ссавців Чорного моря. Від прямого впливу до наслідків у результаті зміни морської логістики
Експерт CEOBS Лінас Сволкінас (Linas Svolkinas) відреагував на пропозицію ACCOMBAS (Угоди про збереження ссавців Чорного та Середземного морів, а також Атлантики) щодо післявоєнного відновлення Чорного моря та зібрав у статті основні фактори впливу війни на морських ссавців, таких як дельфіни та морські свині.
У Чорному морі сьогодні мешкає три види вищих ссавців: дельфін-афаліна (Tursiops truncatus), дельфін звичайний (Delphinus delphis) і морська свиня (Phocoena phocoena). Також у морі мешкав тюлень-монах (Monachus monachus), але цей вид зник у XX столітті. Історично на ссавців у Чорному морі велося активне полювання з метою добування м’яса та жиру. Так, Туреччина заборонила промисловий вилов дельфінів лише в 1983 році. На жаль, це не призвело до повного відновлення їхніх популяцій, оскільки в 1980-х роках Чорне море зіткнулося з активною забудовою узбережжя та появою інвазійних видів, таких, наприклад, як рапана (Rapana venosa) або гребневик мнеміопсис (Mnemiopsis leidyi), що негативно вплинуло на екосистему.
Перебуваючи на вершині харчового ланцюга, морські ссавці є вразливими до забруднення води. Накопичені в інших організмах важкі метали та отруйні речовини потрапляють до них в організм. Особливо це актуально для Чорного моря, 80% якого не є живим через високий вміст сірководню на глибині понад 150 метрів ,вода менше перемішується, а все життя сконцентроване у верхньому шарі.
Повномасштабна російська війна в Україні завдала серйозного удару по екологічному стану Чорного моря і, зокрема, по популяції морських ссавців. Так, як зазначає Лінас Сволкінас у статті, у 2022 році смертність морських ссавців зросла вдвічі: “Дослідники задокументували 914 випадків смерті, у тому числі 125 на чорноморському узбережжі України в період з лютого по грудень; більшість випадків сталися до жовтня 2022 року. Смертність була в 2,2 рази вищою, ніж у період 2019–2021 років, і становила: 59% серед морських свиней, 26% серед дельфінів і 10% серед афалін“. Серед основних причин вказувалося використання сонарів і гідролокаторів, вибухи, а також забруднення моря в результаті обстрілів інфраструктури України. Зокрема, значне забруднення було зафіксовано після руйнування заводу «Азовсталь» під час його облоги у 2022 році.
За роки повномасштабного вторгнення забруднення Чорного моря лише посилилося. Так, Каховська катастрофа призвела до забруднення токсичними речовинами як промислового походження (нафталін, фенантрен і антрацен), так і сільськогосподарського використання (β-ГХЦГ і гептахлор), а також важкими металами, такими як цинк, мідь, хром і нікель. Проведений аналіз вмісту забруднюючих речовин у кефалі, яка входить до раціону дельфінів, перевищив безпечну для здоров’я норму. При цьому забруднення триває. Можна згадати розливи нафти в Керченській протоці або розлив олії внаслідок обстрілів у січні 2026 року українських портів.
Ще один фактор, на який звернув увагу Лінас Сволкінас і який часто випадає з поля зору — зміна експлуатації ресурсів Чорного моря внаслідок війни. Будівництво та мілітаризація Криму і Керченського мосту негативно впливає на популяції дельфінів і морських свиней, які використовують Керченську протоку як міграційний коридор. Також, як і види, якими вони харчуються — бичок, анчоус, кефаль.
Інший приклад — більш активне використання дельти Дунаю. До початку війни Україна мала 18 глибоководних портів. Однак через повномасштабне вторгнення країна була змушена переформатувати логістику та почати активніше використовувати безпечніші порти, такі як Ізмаїл, Кілія, Рені, розташовані вже на Дунаї, а не на чорноморському узбережжі. Це супроводжується поглибленням русла Дунаю, що негативно впливає на місцеву екосистему. При цьому дельта Дунаю є важливою зоною збереження біорізноманіття, захищеною ЮНЕСКО та Рамсарською конвенцією, і відіграє ключову роль у розвитку популяцій ссавців Чорного моря.
Зміна інтенсивності риболовлі — наступний фактор впливу. Після початку повномасштабної війни Росія та Україна практично припинили промисловий вилов у Чорному морі. При цьому Туреччина, яка й так відповідала за 61% вилову риби, почала його нарощувати. Потрапляння в рибальські сітки є одним із найпоширеніших способів загибелі дельфінів і морських свиней. Як наслідок, для них більш природним стало переміщення в північну частину моря, де вилов менший, але де вони частіше стикаються із забрудненням, мінуванням та іншими наслідками бойових дій.
На думку Лінаса Сволкінаса, сьогодні важливо посилити інвестиції в аналіз екологічних наслідків війни для Чорного моря, що дозволить не тільки зрозуміти, як змінилися його екосистеми, але й сформувати суттєвий план їх відновлення. Ці інвестиції повинні передбачати як фінансування існуючих проектів з дослідження, так і розробку нових. Важливо також залучити громадянський моніторинг, який може сприяти збору даних. Екологічні наслідки війни для Чорного моря є довгостроковими, тому й план відновлення має будуватися на довгу перспективу.
Читати детальніше:
- Міни, затонулі кораблі, знищені заповідники – що ми знаємо про вплив російської війни на Чорне та Азовське моря
- Масова смертність дельфінів у Чорному морі: військовий ракурс
- Чорне море загоює рани: 4 місяці після Каховської катастрофи
- Керченський міст: вплив російського “проєкту століття” на довкілля
У Луганській області практично знищено національний природний парк “Кремінські ліси“
Про це пише “Суспільне Донбас“, посилаючись на зоолога Володимира Яроцького, який формально досі числиться у штаті національного природного парку “Кремінські ліси”, проте наразі служить у Збройних силах України.
Парк «Кремінські ліси» є єдиним національним парком у Луганській області. Він був створений у 2019 році, хоча робота над його створенням почалася значно раніше, з 1980-х. Спочатку планувалося створити нацпарк на площі 42 тисячі гектарів, однак у підсумку обмежилися сімома тисячами. Найцінніші території, розташовані вздовж річки Сіверський Донець, на думку Володимира Яроцького, залишилися у господарській діяльності Серебрянського лісництва.
Територія Серебрянського лісництва та Кремінські ліси стали місцем запеклих боїв після початку повномасштабного вторгнення Росії. У жовтні 2025 року вони були зайняті військами РФ. З того часу лінія фронту проходить по території Серебрянського лісництва, збільшуючи масштаб руйнувань екосистем.
Унікальність Кремінського лісу полягає в тому, що він є одним із найбільших лісових масивів у Східній Україні. Фактично це єдина ділянка бореальних (північних) лісів посеред степової зони, більш типової для даного регіону. Він виник природним шляхом у місці злиття річок Сіверський Донець, Жеребець і Красна.
Ці ліси були зоною проживання рідкісної тварини — хохулі руської (Desmana moschata), невеликого реліктового потайного ссавця, що живе переважно під водою. Для її збереження ще після Другої світової війни були створені заповідно-мисливські господарства, які згодом стали основою для створення національного природного парку. Однак, як зазначає Володимир Яроцький, вид практично зник, залишилися лише умови для його реінтродукції. Зникнення виду відбулося ще у другій половині XX століття, а ось умови були знищені вже російською війною. Також Кремінські ліси були зоною проживання тхора степового, горностая, орлана-білохвоста та інших рідкісних видів тварин і рослин.
Сьогодні ліс перебуває під контролем так званої «Луганської народної республіки (ЛНР)». Фактично парк став частиною Кремінського лісгоспу ЛНР, діяльністю якого керує колишній директор нацпарку. При цьому окупаційна влада активно вирубує ліси, які ще збереглися, для будівництва фортифікацій, експорту та для допомоги населенню.
Як зазначає Володимир Яроцький, оскільки з 2022 року на території Серебрянського лісництва та Кремінських лісів зафіксувалася лінія фронту, то ліс практично знищений бойовими діями, обстрілами та фортифікаційними спорудами. Знищено не тільки дерева, а й ґрунти. Тому відновити екосистему в тому вигляді, в якому вона була, неможливо. Природа відродиться в нових екосистемах, але це вже буде інша природа й інша історія.
Десь через підйом ґрунтових вод відновлення екосистем може відбуватися навіть швидше, проте Кремінські ліси, якими вони були раніше, втрачені для України назавжди. Якщо великі тварини змогли втекти після початку війни, то дрібні, такі як молюски, комахи, серед яких є й червонокнижні види, загинули разом із ґрунтами. Це стосується й рослин, серед яких були такі рідкісні, як, наприклад, півники борові (Iris pineticola) або волошка донська (Centaurea tanaitica). Володимир Яроцький зазначає високий ризик поширення інвазійних видів під час лісовідновлення, оскільки вони можуть швидше адаптуватися на уражених ґрунтах. Що створить зовсім інші ліси.
Читати детальніше:
- Війна як новий фактор вимирання видів: три роки потому
- Загрози біологічних інвазій внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну
На окупованих територіях було створено національний парк “Великий луг“
Уряд Росії в січні 2026 року затвердив рішення про створення національного природного парку на окупованій території Запорізької області. Загальна площа природоохоронної території має становити 16.7 тисяч гектарів, а її межі повністю відповідають межам українського національного природного парку “Великий луг”. Він включає частину колишнього Каховського водосховища з архіпелагом островів Великі та Малі Кучугури, ділянку берегової лінії в районі населених пунктів Скалки – Енергодар, Маячанська балка та урочище Білозерське. Зараз вся ця територія є зоною активних бойових дій.
У 1956 році під час затоплення Каховського водосховища природний комплекс Великий Луг був практично знищений. Його залишки збереглися лише в балках уздовж узбережжя, а також на островах, які утворилися в результаті затоплення. У 2023 році після спуску водосховища внаслідок теракту на Каховській ГЕС ці території звільнилися і почалося швидке відновлення екосистеми Великий Луг. За надання природоохоронного статусу виступали й українські вчені, однак статися це мало, звичайно ж, після деокупації територій.
Читати детальніше:
- Чому слід відродити Великий Луг?
- Рік після потопу: чи зможуть відновитися екосистеми, зруйновані підривом Каховської греблі?
Таке активне бажання російської адміністрації створити національні парки на окупованих територіях може бути обґрунтоване прагненням легітимізувати їх. Якщо природоохоронні території отримають міжнародне визнання, то процес деокупації може бути представлений як злочин проти природи. Цей хід російська пропаганда не раз використовувала. Тому збереження природи тут не на першому місці.
Читати детальніше:
Те, що питання охорони природи та довкілля не цікавлять уряд Росії, підтверджують і триваючі в Росії переслідування та репресії проти вчених та екологічних активістів. Так, у січні 2026 року був заарештований Олексій Дударев. Йому інкримінують державну зраду, проте основною причиною може бути участь вченого в роботі над доповіддю про Арктику та публікація в міжнародних наукових журналах у рамках Arctic Monitoring and Assessment Programme (AMAP).
Олексій Дударев є головним науковим співробітником Північно-Західного наукового центру гігієни та громадського здоров’я Росспоживнагляду. Його основним науковим напрямком роботи було дослідження впливу забруднення Арктики на здоров’я мешканців півночі. До 2022 року російські вчені офіційно брали участь у роботі AMAP. Потім була перерва, спричинена повномасштабним вторгненням Росії, а в 2025 році контакти почали відновлюватися. Проте ФСБ сприйняла роботу Дударева з аналізу важких металів і стійких органічних токсикантів на живі організми як державну зраду. Хоча, як зазначає син вченого, з жодними секретними даними Дударев не працював і жодної угоди про нерозголошення не підписував. На думку захисника малочисельних корінних народів Росії Павла Суляндзіга, у своїх роботах Дударев використовував відкриті дані. У результаті політичного переслідування, вперше доповідь про забруднення Арктики за п’ять років вийде, швидше за все, без російських авторів.
Нагадаємо, що це не перший випадок переслідування вчених, які займаються темами, які підпадають під геополітичні інтереси Росії. Про арешт Леоніда Пшеничнова у вересні 2025 року UWEC Work Group вже писали.
Мілітаризація Запорізької АЕС
Аналіз супутникових знімків, проведений McKenzie Intelligence Services (MIS) на запит Greenpeace Ukraine у лютому 2026 року, показав активні дії з боку російських окупантів на Запорізькій АЕС. Площа ставка-охолоджувача зменшилася на 100 тисяч квадратних метрів, а навколо Запорізької АЕС були виявлені нові військові споруди та протидронні сітки.
На думку ядерного фахівця Greenpeace Ukraine Шона Берні, атомна електростанція все більше нагадує військову базу, ніж особливий об’єкт, на якому будь-яка військова активність є неприпустимою. Так, наприклад, у районі шлюзових воріт, західного та північного берегів ставка охолоджувача зафіксовано будівництво капітальних споруд, що мають ознаки армованого бункера. Також по периметру станції було виявлено будівництво ангарів, фортифікаційних споруд, характерних для передової лінії фронту. Багато з них захищені металевими антидроновими клітками.
Також сам ставок-охолоджувач був розділений окупантами греблею, що може бути пов’язано з різким зниженням влітку 2025 року рівня води в охолоджувальному каналі та басейні. Однак таке серйозне втручання в роботу окупованої АЕС є не тільки незаконним, але й може мати катастрофічні наслідки.
“Мілітаризація Запорізької атомної електростанції триває вже четвертий рік і набуває дедалі більш системного характеру. Будівництво бункерів, траншей, антидронових укріплень та втручання в систему охолодження – це ознаки зусиль Росії щодо збереження довгострокового військового контролю над ядерним об’єктом, – вважає ядерний експерт Greenpeace Україна Ян Ванде Путте, – Присутність військ і техніки на території найбільшої АЕС Європи створює постійний ризик для ядерної безпеки всієї України та регіону.”
Проведений Greenpeace Ukraine супутниковий аналіз не виявив жодного підтвердження атаки Збройних сил України на Запорізьку АЕС. Про що не раз заявляла російська пропаганда та Росатом. При цьому зафіксовані у 2025 році випадки втрати електропостачання атомної станції, як показав проведений аналіз, найбільш ймовірно, пов’язані з російською диверсією та наступальними діями, а саме – атаками на енергетичну інфраструктуру України. Так, у період з лютого 2025 року по лютий 2026 року зафіксовано 13 випадків пошкодження ліній 750 кВ “Дніпровська” або 330 кВ “Ферросплавна-1”, які призводили до втрати зв’язку із ЗАЕС. При цьому шість випадків сталися на окупованій Росією території, а ще сім випадків відключення — в результаті обстрілу Росією енергетичної інфраструктури Миколаївської області та всього регіону Дніпра.
Дослідження, яке можна переглянути онлайн (англійською мовою), представлено для розгляду на зустрічі МАГАТЕ у Відні 4–6 березня. Його мета — показати відповідальність російської окупації за створення ядерної загрози на Запорізькій АЕС.
Оновлено дані про кліматичні та екологічні наслідки російського вторгнення. Викиди CO2 зросли на 75 мільйонів тонн
Нова оцінка кліматичного впливу від повномасштабної війни в Україні проведена Ініціативою з обліку викидів парникових газів у результаті війни за підтримки громадської організації “Екодія” та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.
Загалом емісія CO2, спричинена російським повномасштабним вторгненням, за чотири роки склала 311 мільйонів тонн, що оцінюється майже в 57 мільярдів доларів кліматичних збитків. Цей показник дорівнює річним обсягам викидів Франції та половині річної емісії Німеччини.
Викиди безпосередньо від бойових дій за чотири роки склали 114 мільйонів тонн у СО2-еквіваленті. В результаті ландшафтних пожеж, спричинених війною, емісія дорівнює 70 мільйонам тонн.
“На четвертий рік повномасштабної війни викиди збільшилися у всіх категоріях, але особливо — через пожежі. Другий рік поспіль незвично спекотні та посушливі умови, посилені зміною клімату, призводять до того, що навіть незначні загоряння від бойових дій перетворюються на неконтрольовані пожежі. Так формується замкнений цикл: війна посилює зміну клімату, а зміна клімату робить наслідки війни ще більш руйнівними”, — зазначає головний автор звіту Леннард Де Клерк.
Кліматичні наслідки є лише частиною екологічних наслідків війни. За чотири роки незалежного моніторингу “Екодія” зафіксувала 2598 випадків завдання шкоди довкіллю та природі. Найбільше постраждали Дніпропетровська та Харківська області.
Громадське об’єднання продовжує збирати дані про екологічні наслідки війни та вносити їх на інтерактивну карту. За чотири роки було зафіксовано обстріли атомних станцій, портів, інфраструктури, палаючі автозаправні станції, нафтобази, ліси, степи та багато іншого.
Щоб оцінити шкоду для довкілля, волонтерська команда та експерти “Екодії” ранжують завдані збитки від 1 до 3. Перший ранг надається випадкам, де відбулося ураження об’єкта без безпосереднього (на момент фіксації) впливу на природу або ж у разі, якщо даних для оцінки недостатньо. Другий ранг свідчить про наявність значної локальної шкоди. Третій ранг надається випадкам із підтвердженим масштабним негативним впливом на довкілля, після якого буде потрібне тривале відновлення природи.
Аналіз показує, що хоча переважна більшість інцидентів (1623 випадки або 63.2%) належить до першого рангу, це не означає, що екологічні наслідки є незначними. Кількість інцидентів, які мають довгостроковий вплив, дуже висока — 237 випадків (9.2%), і саме вони чинять найбільш руйнівний вплив на довкілля, а також на здоров’я людей.
Складений волонтеркою “Екодії” Єлизаветою Шпак графік інтенсивності інцидентів показує, що найбільша їхня кількість була зафіксована в перший рік повномасштабного вторгнення та в останній (2025 — 12028).
Так, якщо у 2022 році команда “Екодії” зафіксувала 726 випадків, у 2023 — 446, а у 2024 — 442, то у 2025 році було зафіксовано найвищий показник інцидентів — 931. Це пов’язано з тим, що саме у 2025–2026 роках Росія розпочала прицільні атаки на промислові об’єкти та інфраструктуру України, що й призвело до збільшення наслідків для довкілля.
Аналіз екологічних та кліматичних наслідків триватиме й після закінчення війни, коли можна буде отримати більш повноцінний доступ до даних. Тому поки що ці показники є приблизними, отриманими з відкритих джерел, таких як ЗМІ, соціальні мережі, Telegram-канали та свідчення очевидців.
Головне зображення: Кременські ліси, знищені внаслідок російського вторгнення. Джерело: Suspilne. AZOV, Yuriy Gorsky.
