Олексій Василюк та Вадим Кирилюк
У цій статті ми обговоримо сучасні погляди на екологічні проблеми, пов’язані зі створенням прикордонних укріплень. У статті надано огляд широко відомого прецеденту з будівництвом у Польщі стіни з метою контролю за нелегальною міграцією, яка розсікла транскордонний об’єкт Всесвітньої спадщини «Біловезька пуща». Оскільки будівництво нової «Залізної завіси» прискорюється, для попередження збитків природним екосистемам терміново необхідний діалог між фахівцями – екологами та експертами у сфері безпеки на кордоні.
Прикордонні бар’єри та природа
Рішення, прийняті в моменти кризи, динамічної геополітичної обстановки і особливо у воєнний час, часто не враховують потреби охорони дикої природи. Найчастіше прийняття «кризових» рішень про будівництво стіни як крайнього заходу зміцнення державного кордону (наприклад, від нелегальних мігрантів) належить у новітній час більш розвиненим і демократичним країнам. Однак у недалекому минулому чемпіоном «парканробудування» був СРСР, який намагався запобігти не тільки проникненню диверсантів, а й масовим втечам своїх власних громадян.
Загалом, останнім століттям, посилення конфронтації між країнами завжди супроводжувалося створенням перешкод і укріпрайонів уздовж кордонів.
Відомим свіжим прикладом є стіна, що зводиться США на американо-мексиканському кордоні, яка простягається на сотні кілометрів (зараз її довжина – 1053 км). Її мета – створити перешкоду нелегальним мігрантам. Петицію проти розширення американо-мексиканської стіни підписали кілька тисяч вчених із усього світу.
Ну і, звичайно ж, найвідоміший приклад у світовій історії – Велика Китайська Стіна, про яку знає кожен школяр, яка внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО, але про екологічні впливи якої дуже мало хто говорить, хоча вона має безпосередній вплив на екосистеми протягом останніх двох тисяч років.
Вторгнення Росії в Україну, як найгостріша в цьому столітті криза в Європі, спровокувала небачену в минулому хвилю «стінобудування». Активні дії вже вжито Польщею та Білоруссю. Підтримані Росією сепаратистські анклави, наприклад, Південна Осетія, активно маніпулюють прикордонними загородженнями для розширення сфери свого контролю. Раніше Україна неодноразово заявляла про намір реалізації проекту «Стіна» (зокрема у східних областях), який має зміцнити державний кордон з Росією. Наразі плани будівництва стіни з Росією афішує також Фінляндія, а з Білоруссю – Литва.
В епоху будівництва нової «залізної завіси» виникають питання, на які важко знайти відповіді. Як врахувати та поєднати потреби охорони природи та національної безпеки? Чи можливий продуктивний діалог між фахівцями екологами з одного боку та прикордонними службами з іншого? Які існують альтернативні варіанти захисту кордонів та з якими екологічними ризиками вони пов’язані? Чи можлива об’єктивна оцінка впливу на довкілля під час створення військових споруд? Чому вчить екологів віковий досвід будівництва парканів та створення прикордонних зон у СРСР та інших країнах?
Наша робоча група починає цю непросту розмову, сподіваючись бути почутою різними аудиторіями та центрами вироблення оптимальних рішень. В епоху, коли армії світу всерйоз починають відстежувати свій вуглецевий слід, уряди повинні думати про збереження біорізноманіття під час військової діяльності. Зрештою світ вступив у період крайньої турбулентності: військової, соціально-політичної, кліматичної. І найгірше, що можуть зробити політики – це використовувати гасла про «національну безпеку» для відкладення вирішення екологічних проблем на «епоху стабільності» у далекому майбутньому. Бо проблеми зміни клімату сьогодні ставлять саме людство на межу виживання, а отже, вимагають таких же невідкладних рішень.
Отже, наша стаття – про загальний стан сучасного «парканного» дискурсу та пов’язаної з ним екологічної проблематики.
Трохи теорії – що таке фрагментація ландшафту
Однією з п’яти всесвітньо визнаних причин руйнування екосистем землі є фрагментація природних ландшафтів. Розподіл природних територій рукотворними бар’єрами (автомобільні дороги та залізниці, паркани, вирубки, агроландшафти та врешті – міста) значно ускладнюють міграцію наземних тварин, необхідну для їхнього нормального існування. Для окремих видів і популяцій йдеться про регулярні (сезонні) цілеспрямовані переміщення на сотні кілометрів (наприклад, північні олені або десятки видів перелітних птахів). Великому числу копитних і хижаків необхідні сезонні кочівлі та щоденні переміщення у пошуках корму та укриттів у межах доволі великої «особистої території» – індивідуальної ділянки проживання. Для багатьох тварин підтримка життєздатності навіть однієї пари, а тим більше – сталої групи особин, потребує великих площ, часто таких, яких взагалі більше не залишилося в Європейських країнах. Жодна природна перешкода не має зупиняти тварин, коли інстинкти змушують їх переміщатися. Наприклад, саме тому всі дикі тварини добре вміють плавати. Хоча, скажімо, більшість ссавців не пов’язані безпосередньо з життям у воді. Проте перешкоди, створені людиною, часто стають непереборними.
У довгостроковій перспективі можливість переміщення важлива для тварин, оскільки ізольовані популяції втрачають можливість генетичного обміну з іншими особами свого виду, через кілька поколінь вироджуються, і як наслідок – зникають зовсім.
В епоху стрімких змін клімату також стає особливо важливою можливість для тварин переміститися з зон кліматичного стресу, що посилюється, в ландшафти зі сприятливими, більш звичними умовами.
У ході фрагментації ландшафтів обмеження переміщення та ізоляція популяцій призводять до зменшення чисельності видів. Виживання видів великих тварин, що збереглися, у густонаселеній Європі, сьогодні підтримується спеціальними природоохоронними заходами, але поява нових штучних перешкод може поставити їх на межу зникнення.
Тим не менш, деякі тварини здатні пристосуватися до нових умов і вижити по сусідству з людиною: використовувати в сутінках просіки, дороги і навіть годуватися в агроландшафті. Більше того – міграціям та розселенню наземних тварин дуже допомагають створені людиною мости через річки, а в лісостеповій зоні, наприклад, на півдні України – мережа полезахисних лісосмуг.
Екологічна наука оперує поняттям «проникність ландшафту» для тварин. Достатньо згадати поведінку зайців у саду, або козулі чи лисиці на зораному полі. Для багатьох навіть великих ссавців не є проблемою перетин рукотворних ландшафтів, не кажучи вже про птахів. Але тільки не у випадку з глухими прикордонними чи іншими протяжними парканами.
Суцільна висока стіна, що простягається на сотні кілометрів, може стати непереборною перешкодою як для будь-якої наземної фауни, так і для розселення рослин за допомогою вітру. Більше того, природних об’єктів у принципі стає менше, коли невелика країна починає будувати мур.
По-перше, тварини та рослини знищуються під час цього будівництва. Так, наприклад, для будівництва польської стіни довелося вздовж кордону вирубати смугу лісу завширшки 200 метрів. По-друге, різко скорочується проникнення особин ззовні, а популяції, як опинилися в ізоляції можуть стати шлях зникнення.
З вищевикладених причин, вчені та природоохоронці критикують дії влади при плануванні кожної нової прикордонної стіни, але зазвичай такі огорожі все ж таки зводять, не враховуючи думки та рекомендації фахівців.
Тут, щоправда, слід зазначити, що швидкісні автомагістралі та залізниці, обладнані чи не обладнані загородженнями, у багатьох випадках набагато смертоносніші, ніж прикордонні паркани. Цілі популяції дрібних тварин – амфібій, рептилій, дрібних ссавців – згодом просто вимирають уздовж таких доріг, якщо мають вихід на проїжджу частину. Гине також багато з великих тварин – лосі, значна частина молодняку лисиць, їжаків, бобрів, що розселяється. Сідаючи на дорогу, щоб підібрати трупи попередніх жертв, гинуть хижі птахи. Це болюча тема, і про неї варто говорити окремо. У цій статті йдеться про негативний вплив саме прикордонних стін та огорож, що обмежують переміщення тварин і рослин.
Паркан крізь Біловезьку пущу
У своєму звіті в ЮНЕСКО у березні 2022 року Уряд Польщі заявляє :
«З серпня 2021 року, білоруські державні служби почали привозити тисячі мігрантів з Близького Сходу безпосередньо до прикордонної зони в Біловезькій пущі та примушувати їх до нелегального перетину державного кордону з Польщею. Це становить серйозну загрозу як національній безпеці, так і об’єкту Всесвітньої спадщини «Біловезька пуща». В результаті Уряд і Парламент Польщі вирішили встановити бар’єр уздовж кордону з Республікою Білорусь. Заплановане будівництво буде здійснено відповідно до акту про створення прикордонного загородження, ухваленого 29 жовтня 2021 року (Зведення законів 2021 №1992)».
Зведений Польщею паркан уздовж кордону має стати перепоною на шляху нелегальних мігрантів, які намагаються прорватися з Білорусі до Європейського Союзу. Висота встановлених загороджень – 5,5 метрів, довжина – понад 186 км. Такі амбітні проекти справді можуть бути перешкодою для нелегальних мігрантів та диверсійних груп, але, крім цього, вони також становлять значні загрози для дикої природи.
Справа в тому, що стіна розділила на дві частини одну з найбільш значних природоохоронних територій Європи – біосферний заповідник ЮНЕСКО Біловезька Пуща.
Біловезька пуща – транскордонний об’єкт і саме завдяки тому, що на периферії обох країн, що межують, зберігаються непорушені ділянки дикої природи, їхнє об’єднання призводить до створення дійсно важливої природоохоронної території.
Створення транскордонних природоохоронних територій, за задумом ЮНЕСКО, є важливою мірою не тільки для співпраці держав (сьогодні така взаємодія відсутня через політичну ситуацію), а й насамперед для кращого збереження природи.
В інтерв’ю агентству Рейтерс, Голова Відділу природної спадщини Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Гі Дебоне, сказав, що Польща має продемонструвати, що стіна не завдасть негативного впливу об’єкту спадщини:
«Польща не повинна розпочинати будівництво до того, як ми отримаємо від неї належні гарантії, а наші радники з природної спадщини (тобто МСОП) не переконаються, що проект може бути здійснений без шкоди для об’єкта Світової спадщини» – заявив він в інтерв’ю Рейтерс.
З повідомлення Дебоне також випливає, що «екологічні зв’язки» між польською та білоруською частиною лісу були ключовим фактором при ухваленні рішення щодо розширення статусу Світової спадщини на територію Білорусі у 1992 році.
Відповідно до прийнятої в рамках Конвенції з Світової спадщини практики, країна, яка вдається до дій, що істотно змінюють стан об’єкту Світової спадщини (наприклад, інфраструктурний проект), має провести «оцінку впливу на об’єкт спадщини» і подати результати на розгляд Центру Світової спадщини до початку робіт з проекту. Польська доповідь у ЮНЕСКО обіцяє , що «екологічні аспекти, включаючи благополуччя тварин і особливо їхні міграційні потреби, будуть враховані у проекті… Особливу увагу при здійсненні проекту буде приділено прикордонним ООПТ, і насамперед транскордонній ділянці Світової спадщини «Біловезька пуща». Щоб задовольнити потреби тварин у міграції, стіну буде обладнано спеціальними переходами, щоб уникнути «бар’єрного ефекту», а водотоки не будуть перекриті загородженнями».
Однак, ніщо в цій доповіді не свідчить про те, що оцінка впливу була проведена.
Подібні претензії до проекту було висунуто з погляду європейського законодавства.
За заборону будівництва паркану на білорусько-польському кордоні виступили понад 1800 вчених , екологів та активістів Польщі та інших країн ЄС. У відкритому листі голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн (Ursula von der Leyen), її першому заступнику Франсу Тіммермансу та єврокомісару з питань навколишнього середовища, океанів та рибальства Віргініусу Синкявічюсу, вони звернули увагу на те, що в процесі планування будівництва стіни не проводилася оцінка проекту на територію Біловезької пущі як елемент мережі Natura 2000.
Як і всюди в ЄС, у Польщі, згідно з директивами ЄС «Council Directive 2009/147/EC on the conservation of wild birds» та «Directive 92/43/EC on the conservation of natural habitats and of wild fauna and flora», діє мережа природоохоронних територій Natura 2000, що вимагає проведення оцінки впливу на природоохоронні цінності будь-якого проекту, що планується на об’єктах мережі. Відповідальність за виконання такими територіями екосистемних функцій країна несе перед ЄС, з якого, до речі, і фінансується Natura 2000.
Автори звернення побоюються, що будівництво паркану призведе до зміни самого статусу Біловезької пущі – об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО, який тепер можуть внести до списку об’єктів Світової спадщини, які перебувають під загрозою. Власне, цього дуже побоюється і Білорусь, чий національний парк «Біловезька пуща» потрапив до списку ЮНЕСКО як транскордонне розширення польського об’єкта Світової спадщини.
Скарги на дії Польщі подано п’ятьма європейськими організаціями, а також дирекцією білоруського нацпарку до Постійного комітету Бернської конвенції з питань охорони природи. Сьогодні вони очікують на розгляд.
Білоруська влада, яка у 2021 році спровокувала заворушення на кордоні, тепер направила до ЮНЕСКО та ще кількох міжнародних організацій скарги на те, що будівництво стіни шкодить тваринному світу заповідника. За даними МЗС Білорусі , Центр Світової спадщини ЮНЕСКО у лютому-березні 2022 року вимагав від уряду Польщі надати докладний звіт, а також просив призупинити будівництво до проведення оцінки впливу на природу.
Білорусь не лише на державному рівні висловилася проти будівництва стіни, а й навіть нарахувала силами Держконтролю РБ збитків на суму 52 млн рублів (понад 17 млн євро) та опублікувала від імені Мінприроди РБ дуже драматичний відеокліп .
Крім цього, 18 березня 2022 р. у Білорусі відбувся круглий стіл на тему: «Зведення штучних загороджень у транскордонних заповідних зонах: реальна шкода при уявній користі», на якому учасники між іншим визнали, що з боку Білорусі вздовж кордону давно вже зведено бар’єр, знесення якого планувалося, але поки що не здійснено. На думку учасників круглого столу, створення стіни вздовж кордону порушить шляхи міграцій наземних ссавців, а бетонна дамба в її основі змінює гідрологічний режим і призведе до заболочування білоруської території. Білоруські фахівці заявили, що проект польського паркану порушує принаймні 8 міжнародних угод.
Зміцнення кордонів Білорусі
Однак у щирості заяв білоруських чиновників варто засумніватися. Швидше за все природоохоронна риторика використовується диктаторськими режимами для прикриття інших цілей, що яскраво проявилося на засіданні Генасамблеї ООН 28 липня 2022 року, коли Білорусь відмовилася підтримати ухвалення історичної резолюції про право людини на здорове чисте довкілля.
В офіційному репортажі Генеральної асамблеї ООН зазначено, що «представниця Білорусі заявила, що її країна… утрималася, оскільки визнання особливої категорії прав людини може бути здійснене лише за допомогою універсального юридичного документа. Вона звернула увагу на екологічні та правові аспекти будівництва Польщею бар’єру вздовж кордону з Білоруссю, що завдає шкоди навколишньому середовищу. Також вона закликала Польщу демонтувати конструкцію та усунути завдану шкоду.
Представниця Польщі, відповідаючи своїй колезі з Білорусі, пояснила, що у 2021 році президент Білорусі Олександр Лукашенко спровокував міграційну кризу, внаслідок чого тисячі мігрантів опинилися у скрутному становищі. Це єдина причина спорудження на кордоні з Польщею огорожі. За її словами, огорожа на польській стороні включає 20 переходів для великих тварин, зазначивши, що водні шляхи і болота, серед іншого, не будуть загороджені. Паркан підлягатиме електронному моніторингу з боку Польщі».
Сама Білорусь в історії з прикордонними загородженнями зовсім не є прикладом для наслідування, хоча й переконливо критикує дії польської сторони. Протягом травня, червня та липня 2022 року збройні сили РБ активно будують мережу укріплень уздовж кордону з Україною, Польщею та Литвою. Більше того, створюються також мінні поля, які на відміну від стін є очевидною загрозою для великих тварин. Крім того, такі роботи в РБ розпочалися набагато раніше, ніж в інших країнах. Принаймні задокументовано приклади 2018 року.
На жаль, це одразу призвело до руйнівних наслідків для природи. Враховуючи, що частина білорусько-українського кордону проходить дуже заболоченою місцевістю, влада РБ розпочала програму будівництва дамб в болотах, що охороняються. Внаслідок цього постраждав всесвітньо відомий заказник Ольманські Болота .
Відомо також про проект «Рубіж охорони», який реалізує Держприкордонслужба РБ. Він може пройти по 19 природоохоронних територіях, в тому числі по тій же Біловезькій пущі, заказникам Сорочанські озера, Білий мох, Браславські озера.
Також варто зазначити, що до обговорення та критики будівництва загородження не було залучено громадські екологічні об’єднання, більшість з яких було ліквідовано у 2021 році. Також через припинення співпраці з Євросоюзом сьогодні призупинено більшість природоохоронних проектів у білоруській частині Біловезької пущі.
Озеленимо завісу?
Будівництво нової «залізної завіси» в Європі стає дедалі реальнішою перспективою і, швидше за все, активно розвиватиметься найближчими місяцями та роками. При цьому природа держав, що оточують себе парканами, безумовно відчує певні зміни фауни, яка, з одного боку, буде обмежена в переміщенні, а, з іншого, активно розвиватиметься в прикордонних зонах, які мало відвідуються людьми.
Також нераціонально обрані технології будівництва загороджень можуть спричинити зміни гідрологічного режиму.
Однак розумне та екологічно відповідальне планування заходів додаткового захисту кордонів може суттєво зменшити, а можливо, й звести до мінімуму негативний ефект від нових споруд.
У ряді випадків замість створення протяжного глухого загородження можуть бути запропоновані інші технологічні та організаційно-управлінські рішення, які краще відповідають вимогам охорони природи та питанням національної безпеки.
У багатьох випадках абсолютно недоцільно розрізати парканом природоохоронні території або навіть болота, що не охороняються, бо часто вигідніше провести бар’єр по межах освоєних територій, а непролазні хащі і трясовини залишити між парканом і кордоном, тим самим підвищуючи збереження природних угідь і перетворюючи охорону державного кордону на дуже надійну. У всьому світі фахівцям добре відомий приклад Демілітаризованої зони (DMZ) вздовж 38 паралелі між КНДР і Республікою Корея. Це один із найважливіших островів природи Корейського півострова, важливе місце міграційної зупинки рідкісних видів журавлів.
Найчастіше можна передбачити додаткові природоохоронні та інші заходи радикального зниження екологічного впливу. Наприклад, відмовитися від використання в конструкціях огорож травмуючих для тварин елементів. Важливе значення підвищення проникності таких огорож має наявність отворів, які дозволяють долати перешкоду дрібним тваринам.
Всі ці питання можна розумно вирішити лише якщо планування нових заходів безпеки органічно включає проведення оцінок впливу на довкілля та людей, а також розглядає різноманітні альтернативні варіанти. У випадку з польським парканом саме цього і не було зроблено під приводом крайньої терміновості, а новий закон, ухвалений для створення бар’єрів на кордоні, робить такі проекти виключенням з процедур екологічно відповідального планування та природоохоронного управління, ухвалених у Євросоюзі.
Ми сподіваємося ініціювати дискусію між зацікавленими силами, щоб уникнути негативних наслідків від запланованих і вже наявних прикордонних бар’єрів та укріплень. У наступних статтях ми дамо огляд раціональних технологій створення бар’єрів та прикордонних зон, дружніх для тварин, а також розглянемо важливі приклади зі світової практики, коли зміцнення кордонів мало не лише негативний, а й позитивний природоохоронний ефект. Ми також продовжимо аналіз нових проектів прикордонних бар’єрів та укріплень, створених поточною війною та її геополітичними метастазами.
Comments on “Чи може залізна завіса бути «зеленою»? Природу Європи розгородять парканами та укріпрайонами”