Олексій Овчинніков
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже чотири роки. Війна ж, що розпочалася у 2014 році, у тій чи іншій формі триває понад десять років. Сьогодні можна спостерігати, що екологічні та кліматичні наслідки тільки розширюються, набуваючи нових форм.
І люди, і природа сьогодні вже не так думають про завершення війни, як намагаються адаптуватися. Виходить складно. Руйнування набувають все нових і нових форм. Те, що ми бачимо сьогодні не можна було уявити в перші роки вторгнення – чи то вкриті павутиною оптоволокна поля, чи то замерзаючі у Києві квартири.
Очевидно, що наслідки війни залишаться з Україною на десятиліття. Заміновані поля, спалені ліси, забруднені ґрунти та води. Як і зміни клімату, ці наслідки є неминучими. Організації, активісти та експерти повинні будуть знайти спосіб адаптації до них, зробивши максимум для того, щоб майбутнє України та всього регіону було стійким та екологічним.
Однак по-справжньому ефективно зайнятися адаптацією можна буде лише тоді, коли війна закінчиться. Принаймні припиниться її гаряча та активна фаза. Поки ж доводиться лише спостерігати за змінами та продовжувати бити на сполох якомога голосніше кричачи, що наслідки російського вторгнення не обмежуються лише Україною. Вони поширюються у всьому світі. Сьогодні, коли міжнародна підтримка українського суспільства та природи починає спадати, цей сполох має звучати ще голосніше.
Екологічні та кліматичні наслідки війни вийшли за межі України та Росії
Гучні екологічні катастрофи, спричинені війною, все частіше мають транскордонні наслідки. Так, у 2024 році розлив нафтопродуктів у Керченській протоці став однією з найбільших катастроф у всьому Чорному морі. Стався він через те, що Росія, прагнучи скоріше наповнити нафтою “тіньовий флот”, порушила всі стандарти та допустила вихід річкових суден у відкрите море під час шторму. Що й спричинило катастрофу.
Сьогодні по всьому світу продовжують курсувати старі та не застраховані судна “тіньового флоту”, які будь-якої миті можуть потрапити в аварію та спровокувати нову катастрофу.
Докладніше:
- Міжнародна реакція на розлив нафти в Керченській протоці
- Нафта воєнного розливу. Як аварія танкерів у Керченській протоці пов’язана з експортом російських нафтопродуктів “тіньовим флотом”
- Нафта воєнного розливу (2): Масштаб катастрофи та її наслідки для біоти та екосистем регіону
Важливо відзначити, що вплив міжнародних інститутів та організацій на Росію практично знизився до нуля. Вона просто виходить із міжнародних угод, що наочно показала на прикладі Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя. Все це призводить до ерозії міжнародних інститутів та зменшення їхнього впливу. Заради справедливості слід зазначити, що знецінення міжнародних домовленостей проводить не лише Росія, а й, наприклад, США, які ставлять боротьбу всього людства щодо адаптації до змін клімату під загрозу.
Докладніше:
- Між війною та охороною природи: Чи корисний вихід країн-агресорів із екологічних угод?
- Рамсарський розкол – чи був він неминучим і що робити далі?
Варто відзначити і політизацію екологічного та кліматичного порядку денного. Одним із обґрунтувань виходу з Рамсарської конвенції став закид у надмірній політичній упередженості комітету. Однак сама Росія не гребує політичним терором у галузі екології, природоохорони та питань клімату. Так, арешт українського вченого Леоніда Пшеничнова перед засіданням Комісії зі збереження тваринних ресурсів Антарктики був явно політично мотивованим – Росія намагалася захистити свої амбіції в Антарктиці, пов’язані у тому числі з виловом крилю та розробкою вуглеводневих ресурсів антарктичного шельфу.
Інший приклад – створення заповідників на окупованій території. Намагаючись на міжнародному рівні домогтися визнання своїми природоохоронних територій України, Росія тим самим намагається фактично здійснити політичну анексію. Саме така стратегія використовується, наприклад, у Донецькій області.
Докладніше:
Посилюється політизація екологічного та кліматичного руху в регіоні Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії. Активісти все частіше стикаються з переслідуванням, а їхня діяльність стигматизується лейблом “іноземні агенти”. Політичне переслідування екологічного руху досягло рівня репресій у Білорусі у 2020 – 2021 роках. Продовжуються переслідування “неугодних” у Росії. Набирають обертів репресії проти екологічних активістів у Грузії.
Докладніше:
- Екологічний і кліматичний активізм під час вторгнення: Грузія
- Екологічний та кліматичний активізм під час вторгнення: Білорусь
- Екологічний та кліматичний активізм під час вторгнення: Україна
З’являються нові види забруднення довкілля
Військові технології продовжують розвиватися, що, звичайно ж, супроводжується появою нових видів забруднення. Найбільш обговорюваний сьогодні приклад – забруднення фронту оптоволокном від FPV-дронів. Ці дрони є стійкими до РЕБ, засобів радіаційно електронної боротьби, за рахунок того, що керуються через багатокілометрові нитки оптоволокна. Ці нитки вже покрили “павутиною” майже всю лінію фронту. При цьому забруднення є настільки новим, що експерти не беруться повністю передбачити його наслідки.
Докладніше:
Цієї зими Україна зіткнулася з неймовірною інтенсивністю обстрілів, що, очевидно, було викликано російською політикою “примусу до миру”. Це призвело і до нових видів забруднення. Наприклад, до значних викидів соняшникової олії у Чорне море. Траплялися такі забруднення під час війни і раніше, проте останнє виявилося особливим через свої масштаби. І порушило питання необхідності вироблення стандартів ліквідації розливів олії (“Non-petroleum oil”).
Докладніше:
Природа також адаптується до війни, використовуючи екологічні наслідки у своїх інтересах. Однак найчастіше ця адаптація є небезпечною для людей. Так, влітку 2025 південь України зазнав навали сарани. Комахи скористалися новими створеними війною умовами, отримали нові простори для масового розмноження, що виникли внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС, і через скорочення сільськогосподарської діяльності. Не останню роль відіграла і зміна клімату, яку війна лише посилює.
Докладніше:
Аналізувати наслідки стає дедалі складніше
Як мінімум, це пов’язано з тим, що війна не припиняється. Проводити повноцінні дослідження у зоні бойових дій чи окупованих територіях неможливо. Навіть Каховське водосховище, незважаючи на організовані туди українськими вченими експедиції, залишається Terra Incognita. Принаймні його лівий берег.
Докладніше:
Дуже складно уявити, що відбувається на окупованих територіях. За непрямими ознаками можна дійти невтішного висновку, що природоохоронні території там перебувають під загрозою деградації і розграбування. А отже Україна продовжує втрачати унікальні біотопи та екосистеми. Так, розслідування журналістів URSA.MEDIA показало, що унікальна колекція тварин Асканія-Нова фактично розпродається. Дедалі частіше звучать новини про те, що ліси, дивом збережені у переважно степовому Донбасі, вирубуються і також продаються. Практично немає достовірної інформації про те, що відбувається з природою у Криму, оскільки і там громадський екологічний контроль є неможливим.
Докладніше:
При цьому вчені не зупиняють спроби підрахувати заподіяну війною шкоду і хоча б зрозуміти, які види, екосистеми та біотопи ми втратили безповоротно. Поки це сумні спостереження з мінімальною надією, що коли війна закінчиться, почнеться розмінування, а вчені отримають доступ до територій, на них чекає приємний сюрприз, що деякі види змогли пережити цю війну.
Докладніше:
Займатися екологічним та кліматичним моніторингом війни сьогодні важливо як ніколи. Фокус уваги поступово йде від України до інших “гарячих” тем, що дозволяє лише активніше приховувати та експлуатувати екологічні проблеми у корисливих інтересах.
Ми продовжуємо займатися цією непростою справою, незважаючи на серйозні фінансові труднощі. Найчастіше наша редакційна та експертна група змушена працювати у волонтерському режимі. На жаль, це не дозволяє нам розвивати нові проекти, такі як глибший OSINT-аналіз, експедиції або ефективніше розповсюдження інформації. Тому, якщо ви маєте можливість, ми просимо підтримати нас донатами, оформивши щомісячну підписку або разову пожертву.
Джерело головного зображення: Evgeniy Maloletka/AP
