Загрози біологічних інвазій внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну

Авторка – Наталія Пашкевич, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки НАН України

Вторгнення Росії в Україну небезпечне не лише очевидними, а й прихованими екологічними наслідками. Воно також може означати вторгнення чужоземних інвазивних видів, які потраплять до країни разом із військовою технікою та стануть загрозою для місцевого біорізноманіття.

Роль інвазійних видів у руйнуванні біорізноманіття

Повномасштабне російське вторгнення завдало не лише катастрофічних втрат економіці України, а й значних екологічних збитків, для відшкодування яких необхідні великі кошти, а також десятки років для відновлення і збереження екологічної рівноваги у природних та урбанізованих екосистемах.

Атаки й захоплення Чорнобильської та Запорізької атомних електростанцій, застосування фосфорних боєприпасів, обстріли нафтобаз та газопроводів, міст та сіл, полів, лісів та водойм у багатьох українських регіонах становлять екологічну загрозу не лише території України, але й іншим європейським країнам. Інтенсивні бойові дії призводять до безпосереднього знищення навколишнього природного середовища: знищення лісів, степів та лук, розмивання берегової лінії річок тощо.

На півдні країни сформувалася унікальна степова рослинність, якій ми завдячуємо існуванням цінних українських чорноземів. Більшість цих територій потрапили в зону бойових дій. Річки Дніпро, Сіверський Донець і десятки менших річок стали бойовими рубежами, через що страждають мешканці водойм, знищується крихкий баланс водних екосистем, та пов’язаних з ними лучних і лісових екосистем. Військові дії руйнують довкілля, знищуючи рідкісні види і сотні гектарів природних оселищ.

Проте ще однією загрозою є занесення і поширення на таких зранених землях, «чужинців», що прибувають на українську землю на чоботах і гусеницях російської армії. Тож відкладеним наслідком цієї війни є можливий спалах розселення чужинців – небезпечних інвазійних видів флори і фауни, поширення яких необхідно контролювати.

Приклади інвазій внаслідок воєнних конфліктів

Як свідчить вже, на жаль, наявний досвід наслідків широкомасштабних воєнних дій, які спостерігалися після першої та другої світових війн, поруч із прямим фізичним руйнуванням екосистем, відбуваються значні їхні трансформації під впливом видів-вселенців. Саме чужорідні види сьогодні – один з основних рушіїв втрат природного біорізноманіття, а розробку методів та підходів їх контролю визнано одним із головних пріоритетів у сфері збереження біорізноманіття на планеті.

З історії воєн відомо, що деякі види адвентивних рослин «супроводжували» армії, а їхнє занесення та подальше розповсюдження безпосередньо пов’язані зі шляхами пересуванням військ і техніки, розташуванням різноманітних об’єктів військової інфраструктури, і відомі як «облогова флора».

Так, наприклад, з місць природного поширення у нові регіони під час монголо-татарської навали на Київську Русь розповсюдилися лепеха Acorus calamus i нетреба звичайна Xanthium strumarium. Під час Другої світової війни у портові міста України з фуражем були занесені карантинні види грінделія Grindelia squarrosa та амброзія Ambrosia artemisiifolia.

Серед таких вселенців найбільшу загрозу становлять різні таксони адвентивних (від лат. adventicius – зайшлий, чужий, випадковий) рослин відомі на територіях суміжних з Україною, особливо схильні до гібридизації. Географія місць постійної дислокації військових підрозділів російських військ, що вторглися на територію України дуже широка: Башкірія і Татарстан, Кавказький регіон і Далекий Схід. Разом з технікою і солдатами вторглася неконтрольована маса насіння рослин, згубних для європейських екосистем України.

Серед найагресивніших інвазійних видів, що з’явилися на території країни останніми роками – борщівники Сосновського Heracleum sosnowskyi і Мантегацці H. mantegazzianumm з Кавказу, які окупували Полісся і Карпати, а далекосхідна гречка сахалінська Reynoutria sachalinensis та японська R. japonica –  центральні регіони України і Закарпаття.

Швидкому поширенню в Європі з Німеччини череди листяної Bidens frondosa сприяли обидві світові війни (вперше зафіксували її втечу в природу у Потсдамі у 1896 році). А за останні 50 років ареал цього виду в Україні не лише розширився, а майже повністю поглинув місцеві види череди – трироздільну B. tripartita і пониклу B. сernua, та утворив безліч гібридних форм.

Вплив випадково занесених судами з баластовими водами видів “аквапришельців” вже відіграв і продовжує відігравати значну негативну роль у зменшенні чисельності промислових риб у Чорному та Азовському морях. Ці вселенці стали харчовими конкурентами масових пелагічних риб (як, наприклад – реброплав Мнеміопсіс Mnemiopsis leidyi), а також зруйнували важливі морські біотопи (як це робить рапана Rapana venosa).

Є ще одна, мабуть, найнебезпечніша група вселенців – мікроорганізми (гриби, водорості). Їх складно відслідковувати через малі розміри, але такі мікрочужинці наносять не меншої шкоди. Більшість з них є збудниками захворювань рослин і тварин, що потрапляючи в нове середовище, оселяються і масово розмножуються, оскільки в нових умовах не мають природних ворогів.

Пошкоджені війною території стають плацдармами поширення інвазивних видів

В зоні бойових дій величезних збитків зазнає рослинний покрив, а під впливом танків та потужної військової техніки порушується цілісність і структура ґрунтового покриву, що в результаті призводить до активізації водної та вітрової ерозії. Для понівеченої землі такі бур’яни є «медичним пластирем» для загоєння ран. Поселяючись на вирвах і пожарищах вони з роками створюють умови для відновлення природної рослинності.

Проте такі осередки є депо для небезпечних інвазійних видів, які накопичують свій потенціал і пізніше активно розселяються на прилеглих територіях, і на територіях сусідніх держав. Заселяючись, чужинці перетворюють навколишнє середовище «під себе», змінюють ключові фактори (режими зволоження, освітлення, вологості повітря, хімічні показники ґрунту тощо). Для біологічних вторгнень немає кордонів.

Вже зараз відомі перші результати досліджень українських науковців у цій сфері. Так, за сучасної російсько-української війни новий вид адвентивних рослин – Sporobolus cryptandrus (Torr.) A. Gray – виявлено на території відділення Луганського природного заповідника «Трьохізбенський степ». Найближчі до України відомі місцезнаходження його – піски в долинах річок Сіверський Донець, Деркул та Калитва на території Каменського та Тарасівського районів Ростовської області. Найімовірніше, що до Луганської області рослини були занесені з військовою технікою саме звідти, з відстані не більше 150 км.

Також дослідження наслідків військових дій на сході України у 2017 році показали, що в місцях утворення вирв від снарядів поширюються інвазійні види (злинка канадська Erigeron canadensis, амброзія Ambrosia artemisiifolia, лопух великий Arctium lappa та ін.).

Міжнародне регулювання біологічних інвазій внаслідок військових конфліктів

Зважаючи на цінність природних екосистем та з метою запобігання негативного впливу воєнних дій на їхнє існування було ухвалено низку міжнародних угод, таких як Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (ENMOD) у 1976 р., та Протокол І поправок до Женевських конвенцій у 1977 р. Проте агресія РФ в Україні доводить недієвість цих домовленостей.

Зокрема, відповідно до ст. 35 вказаного протоколу заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних  дій,  які мають на меті завдати широкої, довгочасної і серйозної шкоди довкіллю. Водночас статтею 55 цього ж протоколу, яка так і називається «Захист природного середовища», встановлено, що «При веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди».

Рішення проблеми – моніторинг та створення програми обліку

В країнах ЄС щорічні збитки, спричинені видами-вселенцями оцінюються приблизно в 12 млрд. євро. Боротьба з чужорідними інвазійними видами визнана однією з пріоритетних цілей ЄС до 2030 року. Однак, з огляду на тривалість, інтенсивність і масштаби війни в Україні, оцінка реальних наслідків військових дій для біорізноманіття ще попереду.

Першим етапом необхідно скласти  перелік  нових та «старих» чужинців, що оселяються на пошкоджених війною територіях, і  розробити  систему оцінки шляхів і способів їх вселення, оцінити вплив на місцеву біоту. Це дозволить оцінити розміри збитків природі, господарству, здоров’ю людини, з урахуванням часу та витрат на їх відновлення. Результати такого моніторингу в подальшому повинні  інтегруватися до Програми державного моніторингу, а в подальшому і Європейського.

Тому одним із вирішень проблеми екологічного  впливу інвазійних видів є розроблення програми повоєнного відновлення екосистем України для об’єднання фінансових, інституційних і інтелектуальних ресурсів на державному і світовому рівні.

Джерело зображення: Naturespot.org.uk