Вікторія Губарева
З другої половини 2023 року Дунайський біосферний заповідник є закритим для відвідування туристів та частково навіть для представників наукових установ. З початком війни, коли з’явилась потреба в додаткових логістичних рішеннях, дуже швидко знов виник багаторічний конфлікт між Україною та Румунією, що стосується поглиблення гирла Дунаю Бистре та його використовування судноплавством.
Транскордонний біосферний резерват «Дельта Дунаю» внесений до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у 1998 році. З українського боку частиною транскордонного біосферного резервату є Дунайський біосферний заповідник, з румунського боку — Біосферний заповідник Дельта Дунаю, а разом ці території являють собою лабіринт води та суші, який складається з безлічі озер, каналів та островів у пониззі Дунаю загальною площею 7322 км2.
Дельта Дунаю є другою за розміром після Волги дельтовою екосистемою Європи, і однією з найбільших на континенті систем очищення води. При цьому є найбільшою для Західної Європи. Тут зустрічається близько 350 видів птахів, які використовують дельту ріки під час міграцій, зимівлі або постійного проживання. На території резервату мешкає понад 100 видів риб, включаючи популяції осетрових. Дельта також є одним з останніх притулків європейської норки, дикої кішки та видри.
Україні належить лише 25% дельти Дунаю, однак це важливі території. За різноманіттям рослин, птахів, тварин, іхтіофауни та безхребетних Дельту іноді називають європейською Амазонкою.
Тому не дивно, що до повномасштабної війни заповідник був популярним серед туристів. Тут влаштовували сплави на байдарках та човнах. Можна було побачити унікальних водяних буйволів, споглядати заплавні сади та городи місцевого населення на символічному “нульовому кілометрі” Дунаю. І навіть зупинитися в кемпінгах посеред “джунглів” — в густих прибережних листяних лісах.
Самобутність Дунайського заповідника зачаровує, проте з другої половини 2023 року потрапити сюди з українського боку стало неможливо. Доступ обмежений не просто так — у 2022 році велися бої за острів Зміїний, ворожі диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) заходили і до Дунаю.
Що змінилося з початком війни? Яка проблема виникла?
Для того, щоб дізнатися про ситуацію сьогодні, ми звернулись до Біосферного заповідника «Дельта Дунаю», який знаходиться в Румунії та об’єднаний спільним резерватом з Дунайським біосферним заповідником. Там розповіли, що найбільш очевидним впливом війни є зменшення кількості туристів у порівнянні з попередніми роками.Крім того, відмітили в Румунії й значне збільшення кількості водного транспорту в Сулинській протоці Дунаю.
Проте більше кораблів стало не тільки в Сулинській протоці. Після початку повномасштабної війни Україна знов почала використовувати одне з гирл Дунаю в якості транспортної артерії.
Вантажні кораблі в заповіднику: як це працює?
Олександр Волошкевич очолює Дунайський біосферний заповідник вже понад 30 років. За цей час він пережив сотні судових засідань, левова частина яких стосувалася будівництва глибоководного судноплавного каналу Дунай — Чорне море. Ця давня історія, що тягнеться з 2000-х років, набула нових обертів у 2023-му.
Дунай — одна з найбільших річок Європи, а його привабливість для судноплавства є неоціненною. Для судноплавства тут переважно використовується Сулинський канал — один з рукавів Дунаю на території Румунії, який впадає в Чорне море. З початку 2000-х Україна хотіла використовувати для судноплавства інше гирло Дунаю, що знаходиться вже на території України — гирло Бистре (ще один поглиблений канал дельти).
Коли про будівництво завдяки ЗМІ стало відомо світовій спільноті, лише з травня по жовтень 2004 року на захист Дунайського біосферного заповідника виступило понад 50 тисяч організацій та окремих осіб із 90 країн світу. Були рішення Постійного комітету Бернської конвенції та комісії Конвенції Еспо, висновки Європейської комісії та Міжнародної комісії із захисту Дунаю, які рекомендували призупинити реалізацію проєкту. Всупереч всім зверненням будівництво продовжилось, але повноцінно канал не запрацював. Для того, щоб використовувати його для судноплавства. гирло Бистре необхідно постійно поглиблювати, очищати від мулу. Це занадто вартісне рішення, тому з часом проєкт згорнули.
Але з початком повномасштабної війни потреба перевезення вантажів морським транспортом поновилась. Так, на початку 2023 року Україна вже поглибила гирло Бистре майже вдвічі, і це може мати певні наслідки для екосистем.
Про які наслідки йдеться?
По-перше, через днопоглиблювальні роботи можуть постраждати птахи, які гніздяться на островах, та популяції осетрових,які мігрують вгору і вниз за течією гирла Бистре та охороняються не лише українським, а й міжнародним законодавством.
Подібні втручання в екосистеми можуть змінити прибережний ландшафт, що призведе до непередбачуваних наслідків. Потенційний вплив на довкілля вже був детально розглянутий у статті Робочої групи UWEC.
На думку експерта робочої групи UWEC, спеціаліста з охорони річок Євгена Симонова, створення магістральних судноплавних шляхів на території заповідника є неприпустимим. Він так пояснює свою позицію: заповідники створюються, щоб природні екосистемні процеси могли відбуватися без втручання людини наскільки це можливо, саме в цьому полягає суть подібної форми охорони природи.
“Дунайський заповідник зберігає бурхливу природну динаміку заплавної екосистеми, де численні русла постійно народжуються і вмирають. У цьому велика перевага української частини перед румунською, де взяття під охорону відбулося набагато пізніше, ніж почалося транспортне освоєння. У румунській частині багато проток є випрямленими, поглиблені, забезпечені інженерними спорудами та берегоукріпленням. Існує думка, що зниження водності Кілійської протоки, яка тече в Україну, частково є результатом створення транспортних шляхів у Румунії. Дехто вважає благом те, що днопоглиблення гирла Бистре збільшує тут обсяг стоку. Проте природним цінностям дельти в Румунії створення глибоководних шляхів лише зашкодить. Можна з упевненістю стверджувати, що освоєння під судноплавство поступово призведе до аналогічної деградації української частини дельти та штучному перерозподілу стоку — а це є одним з найгрубіших втручань в екосистему дельти, які ведуть до зміни різних екологічних параметрів: швидкості течії, об’єму та розподілу наносів тощо”, – коментує Симонов.
Раніше UWEC писав про можливу зміну складу донних організмів – найважливішої кормової бази риб, включаючи осетрових. З великою ймовірністю поглиблення одного рукава призведе до зникнення багатьох інших дрібніших проток та зниження рівня заплавних водойм. Рух великих суден посилить ерозію берегів і зробить берегоукріплення наступним «необхідним» порушенням заповідної екосистеми. Крім того, раніше також передбачалося, що для суден на території дельти створять нові порти. Для цього в 2022 році ухвалювалися відповідні зміни. У Європі сьогодні йдуть шляхом демонтажу споруд, які стримують природні процеси в річках, щоб рухлива річкова екосистема могла відтворювати себе. Днопоглиблення нових проток у дельті Дунаю, на думку Євгена — крок у протилежний бік.
Про наслідки російського вторгнення для Дунаю та країн регіону ви можете також прочитати в інших наших статях:
Наскільки ефективним може бути зариблення Дунаю?
Сьогодні природоохоронці в Румунії відмовчуються. Біосферний заповідник «Дельта Дунаю» не надав коментарів стосовно впливу поглиблення на екосистему, а міністр захисту довкілля та водних ресурсів Румунії Мірча Фекет повідомив журналістці UWEC Work Group, що з часом “ситуація змінилась”:
“Коли 20 років тому в дельті Дунаю Україна розпочала будівництво та поглиблення, процес не був узгоджений ані з нами, ані з іншими країнами. За ці роки ситуація змінилась”, — відповів Фекет.
Наразі відомо, що днопоглиблювальні роботи велися в осінньо-зимовий період, коли молодняку осетрових вже не було, тому процес поглиблення міг на них і не вплинути. Більшу загрозу для осетрових несуть греблі вище за течією, через які не всі риби можуть дістатися місця нересту, а також браконьєрство.
Восени 2023 гоку Всесвітній фонд природи WWF-Україна вчергове здійснив зариблення осетровими видами риб, випустивши 2500 молодих особин стерляді (Acipenser ruthenus) та осетра руського (Acipenser gueldenstaedtii) до Соломонова рукава річки Дунай на території Дунайського біосферного заповідника. Обидва види занесені в Червону Книгу України. Тому зариблення має не лише прямий природоохоронний характер, але й далеку стратегічну мету — сприяти відновленню популяції осетрових в Дунаї.
Для того, щоб простежити шляхи міграції осетрів, ще в Одеському осетриному комплексі, де їх вирощували, кожну рибину промаркували сучасним та найменш інвазивним методом: за допомогою введення під шкіру спеціального барвника — еластомера блакитного або жовтого кольорів.
Втім, і такий “ревайлдинг” піддається критиці. Євгеній Симонов називає зариблення штучно вирощеними мальками грубим втручанням в екосистему та вважає, що подібні заходи є малоефективними.
“Дунай — величезна екосистема, де цілком можливо природне відновлення більшості видів риб. Принаймні до тих пір, поки не деградували їхні оселища. Для осетрів, мабуть, головним після браконьєрства лімітуючим фактором є заблоковані греблями нерестилища. І скільки не випускай малька у величезну річку — все одно не створиш стійкої природної популяції, якщо їй ніде буде розмножуватися. Тому жодний випуск риб не є компенсацією за руйнування прісноводних екосистем”, — коментує науковець.
Остаточну крапку в суперечках, які ведуться між природоохоронцями та транспортниками, поставить висновок науковців, що розкаже про фактичний вплив поглиблення й судноплавства на екосистеми. Наразі найважливіші польові обстеження проводяться обмежено, а там, куди фізично потрапити неможливо, аналіз проводиться за допомогою супутникових знімків. Тим не менш моніторинг продовжується, а рішення вдасться знайти після перемоги України у війні.
Джерело головного зображення: фото Жанни Срібної “Транскордонний біосферний резерват «Дельта Дунаю»”.
