Інтерв’ю з Олексієм Василюком, керівником та співзасновником Української природоохоронної групи
Аналізом наслідків війни в Україні для довкілля Олексій Василюк займається з 2014 року. За цей час він став співавтором кількох книг, присвячених негативному впливу воєнних дій на довкілля та порушення природоохоронного режиму на окупованих територіях. Ми поспілкувались з Олексієм та обговорили як ймовірні наслідки війни, так і те, що громадянське суспільство може зробити для їхньої мінімізації.
– Доброго дня, Олексію. Розкажіть трохи про себе та про Українську Природоохоронну Групу.
– Я за освітою зоолог, закінчив біофак Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. З 2004 року працюю в Інституті зоології НАН України у відділі моніторингу та охорони тваринного світу. Беру участь у різноманітних громадських об’єднаннях.
В українській науці, на жаль, на відміну від західних країн, немає структурного уявлення про Conservation biology. Там охорона біорізноманіття – це окремий напрямок науки, а в нас щось на кшталт хобі. Те, чим ти займаєшся у вільний час.
На щастя, у нас в інституті значущість охорони довкілля розуміють і підтримують. Але співтовариство фахівців, які цікавилися та займалися проблемами охорони навколишнього середовища, ширше, ніж працівники одного інституту. Професійні спеціалісти з охорони природи є в Інституті ботаніки, університетах, національних природних парках та заповідниках.
Спершу ми працювали у різних місцях, у різних громадських об’єднаннях. Потім прийшло усвідомлення, що потрібно надати спільноті офіційного статусу. Щоб від абстрактного «ми» перейти до діяльності від імені якогось інституту, громадського об’єднання. Так постала ідея Української Природоохоронної Групи, яку ми й зареєстрували у 2018 році.
Майже повністю наша команда складається з професійних біологів, які ставлять пріоритетом охорону природи. Завданням нашої організації є «об’єднання сил експертів, біологів та екологів на користь природи та розвитку в Україні європейського природоохоронного законодавства». Усі учасники об’єднання давно працюють разом, довіряють одне одному, що дозволило побудувати горизонтальну модель відносин.
Отже, моє коло спілкування – це люди, які все життя займаються природоохоронною діяльністю.
Також я захоплююсь колекціонуванням інтелектуальної музики 70-х. Для мене це атмосфера, яка дозволяє розслабитися і зосередитися.
Сьогодні під час війни роботи багато і вона зовсім не така, як у мирний час – ми допомагаємо працівникам заповідників та національних парків, які опинилися на окупованих територіях або стали біженцями, втративши житло в зруйнованих містах. Для цього зокрема відкрили збір коштів . Роботи дуже багато, але ми намагаємось підтримати всіх, кому потрібна допомога: хто змушений був евакуюватися або ж вирішив залишитися на окупованих територіях і продовжувати природоохоронну діяльність.
– Сьогодні в Україні триває вже друга війна за останні десять років. До цього бойові дії проходили у 2014-2015 роках. Чи проводився моніторинг та аналіз негативного впливу на довкілля тоді?
– Відразу хочу зазначити, що для мене це одна війна, яка розпочалася 2014-го.
У 2015-2018 роках я працював у громадській організації Екологія-Право-Люди (Environment-People-Law, ЕПЛ) і саме займався вивченням впливу бойових дій на навколишнє середовище. Можна сказати, що саме там я здобув досвід аналізу впливу війни на природу. ЕПЛ справді є першою організацією в Україні, яка почала серйозно аналізувати вплив війни на довкілля.
Думаю, тоді війна мала інший характер. Донбас є мережею промислових центрів з високою щільністю населення, оточених великими малозаселеними просторами дикої природи. Бойові дії найчастіше проходили у лісах чи полях. Сепаратисти намагалися зберегти інфраструктуру міст.
Сьогодні війна йде на теренах, де багато дрібних населених пунктів, оточених сільськогосподарськими землями. Але дикої природи торкнулася менше. При цьому міста практично повністю знищуються, що може мати далекосяжні негативні наслідки для довкілля. Адже всі зруйновані міста треба буде відновлювати, а ресурси братимуться з надр землі. Будуватимуть за рахунок піску, бетону, каменю та деревини, здобутих у природі. А значить під загрозою розробки можуть опинитися природні екосистеми, яких у нас і так менше, ніж у будь-якій із західних країн-сусідів.
Якщо повертатися до бойових дій 2014-15 років, то можна сказати, що саме тоді я одержав свій досвід – познайомився з темою негативного впливу війни на довкілля. Ми намагалися зібрати максимум даних, проаналізувати їх.
Але, звісно, це було нелегко. Тим більше, що більшість територій, де велися бойові дії, виявилася окупованою.
Результатом нашої роботи стало видання кількох книг – « Вплив військової діяльності на природу України », « Навколишня природа Криму: зміни та втрати під час окупації ». Також я опублікував з колегами кілька наукових статей у виданнях, що реферуються.
Наші дослідження негативного впливу війни були не єдиними, тому певна методологія та база для аналізу нинішніх наслідків була підготовлена. Проблема в тому, що сьогодні ведуться бойові дії, а отже, проводити моніторинг і збирати дані неможливо.
Звісно, вивчення негативного впливу війни на довкілля – це великий пласт роботи. Оскільки бойові дії з більшою чи меншою інтенсивністю точаться з 2014 року, то уявіть масштаб наслідків. До них, до речі, можна віднести і негативний вплив, спричинений військовими навчаннями. Найбільші з яких проводились у національному парку Олешківські піски (нині окупована територія). До речі, створені сьогодні військові полігони на окупованій території Луганської області також розміщені в заказниках.
Звичайно ж, ми були категорично проти такого “воєнного” використання природи . Хоча публічно виступати проти військових навчань під час війни не заведено. Але все ж таки не можна однією рукою захищати країну, а іншою – руйнувати її природну спадщину.
– Олексію, з урахуванням вашого багатого досвіду, чи можете ви передбачити негативний вплив на довкілля тих подій, які відбуваються сьогодні в Україні?
– Ви знаєте, поки ми навіть не можемо сформувати точних уявлень про наслідки активних бойових дій у 2014-2015 роках. Значні території знаходяться під окупацією ще з 2014 року і, як я казав, ми не могли проводити там жодних досліджень. Тому передбачити наслідки сьогодні важко. Тим більше з огляду на те, що бойові дії розгортаються практично по всій Україні, обстрілюють усі великі міста. У тому числі на заході країни.
Сьогодні більшу руйнацію зазнає інфраструктура міст, що звичайно ж має негативний вплив на навколишнє середовище. Багато хто говорить про пожежі на нафтобазах, але не варто забувати і про очисні споруди, водопроводи, загалом про негативний вплив руйнування інфраструктури на навколишнє середовище.
Ми можемо класифікувати типи впливу та збирати відкриті дані. Для цього ми маємо доступні інструменти. Наприклад, супутники. Багато інформації ми збираємо через моніторинг новин. Я витрачаю кілька годин на день, переглядаючи канали у месенджерах, стежачи за регіональними новинами. Іноді там прослизає інформація, яку ми намагаємося верифікувати та розглядати з погляду впливу на природу. На жаль, упустивши навіть день такого моніторингу, ми назавжди втратимо частину даних. Йде потік новин і відстежити сотні тисяч повідомлень за місяці чи роки вже не вийде.
Проте, достовірні дані про наслідки війни вкрай обмежені. Це було видно й у 2014–2015, зрозуміло й сьогодні. Коли, наприклад, ми збирали інформацію про зміну природокористування у Криму, то зіткнулися з тим, що даних дуже мало, їх важко підрахувати та проаналізувати.
Не можна відібрати невелику кількість проб у тих місцях, до яких ми маємо доступ, і на підставі цього отримати якісь цифри, кількісні показники. Які дозволять, скажімо, уявити наслідки окупації чи анексії. До речі, для достовірного дослідження проби потрібно відбирати у момент забруднення, але це, як ви знаєте, за умов бойових дій – неможливо.
Щоб зрозуміти масштаб наслідків, необхідно проводити довгострокові дослідження на територіях, які найбільше постраждали від війни. А для цього потрібно, щоб вона закінчилася, ми отримали доступ по всій Україні. Щоправда, і тут треба врахувати той факт, що ще знадобиться час для розмінування. А для цього можуть знадобитися роки. Отже, доступ до багатьох територій у найближчому майбутньому буде для нас закритий.
– Ви зазначили, що сьогодні бойові дії здебільшого ведуться у містах, а не на природоохоронних територіях. І, можливо, найбільшого удару буде завдано природі саме під час відновлення інфраструктури.
– Так. На мій погляд, порівняно з 2014-2015 роками від безпосередніх бойових дій сьогодні природа страждає менше. Тому що війна переважно йде на сільськогосподарських територіях, на яких розташовано більше полів, невеликих міст, ніж заповідників та національних парків.
Але завтра всі ці міста та села треба буде відновлювати. Тобто знадобляться пісок, граніт, інші природні матеріали.
Особливість Земельного кодексу України полягає в тому, що він не дозволяє проводити розробки на сільськогосподарських територіях, що знаходяться в Україні практично повністю у приватній власності. А це дуже великі простори, площі яких швидше за все тільки збільшуватимуться. Непорушених природних екосистем залишається лише кілька відсотків.
За останні роки ми вже кілька разів стикалися із ситуацією, коли екологам доводилося боротися проти видобутку копалин на природоохоронних територіях з метою одержання будівельних матеріалів. Доходило до будівництва берилієвих шахт у Поліському заповіднику.
Ми в Українській Природоохоронній Групі намагаємося якнайактивніше моніторити такі випадки, робити їх публічними, відомими громадськості. Найчастіше нам вдається зупинити такі руйнівні проекти. Але якщо їхня кількість збільшиться в сотні разів, то чи зможемо ми вплинути на всі розробки піску, крейди, щебеню, на всі рубки лісу?
Добре, якщо відновлення йтиме з урахуванням принципів «зеленої» та «сталої» економіки. Але для цього ці принципи повинні дійсно враховуватися у практиці управління – однак, принаймні, до початку війни далеко не завжди інтереси довкілля вважалися важливими, наприклад, у проектах з видобутку природних ресурсів.
– Скажіть, що можуть міжнародні громадські організації, активісти, небайдужі люди зробити сьогодні, щоби мінімізувати негативні наслідки війни на навколишнє середовище?
– Важко уявити, як можна мінімізувати наслідки. Вони будуть у будь-якому разі, щоб ми не зробили. Насамперед важливо якнайшвидше закінчити війну. Чим довше вона йде, тим більше руйнувань. Крім того, під час війни ми не можемо займатися природоохоронною діяльністю – наприклад, стежити за роботою сільськогосподарського сектору, який навіть під час воєнних дій продовжує освоювати нові території. Також все складніше стежити за рубками в лісах, вхід до яких заборонено під час воєнного стану.
Тому, на мою думку, сьогодні всі громадські організації мають об’єднатися для того, щоб вплинути на якнайшвидше завершення війни. Це об’єднання дозволить нам також розробити та реалізувати успішні проекти відновлення економіки та інфраструктури країни, які також повинні мати сильну “екологічну” компоненту.
Думаю, що тільки об’єднавши наші зусилля, ми зможемо досягти успіху. Зібрати, обробити та проаналізувати дані, розробити та застосувати робочі інструменти аналізу. І зробити так, щоби відновлення України не призвело до ще більшого знищення природи.
Comment on “"Основні проблеми для природи можуть початися після закінчення війни". ”