Білий ведмідь проти військових монстрів

Євген Симонов

Переклад – Юлія Спінова

Конвенція про всесвітню спадщину (КВС) зазнає численних негативних наслідків війни, що триває в Україні. Росію де-факто було позбавлено головування у Комітеті всесвітньої спадщини, коли 46 членів ЮНЕСКО пригрозили бойкотувати його сесію 2022 року в Казані, що призвело до її скасування. З огляду на те, що війна загрожує самим цінностям, за які виступає ЮНЕСКО, це рішення можна зрозуміти. 24 листопада посол Росії в ЮНЕСКО остаточно подав у відставку з посади голови Комітету всесвітньої спадщини, поклавши край 9-місячному паралічу. Однак цей конфлікт уже призвів до річної затримки ухвалення рішень, що мають вирішальне значення для збереження кількох десятків об’єктів всесвітньої спадщини, стан яких мав бути розглянутий Комітетом у 2022 році. Наприклад, UWEC нещодавно повідомили про наслідки війни для озера Байкал, які включають ослаблення вимог щодо охорони об’єкта спадщини, збільшення видобутку ресурсів та розвиток внутрішнього туризму.

Хоча суттєва частина міжнародного співробітництва в Арктиці була перервана війною в Україні, здавалося, що це ніяк не зачіпає російський об’єкт всесвітньої спадщини «Острів Врангеля», розташований на високих арктичних широтах у Чукотському автономному окрузі і широко відомий як найбільший у світі «пологовий будинок» для білих ведмедів. Ведмедів та вівцебиків там значно більше, ніж людей.

Нечисленні люди-мешканці острова працюють або в заповіднику «Острів Врангеля», або на невеликій високотехнологічній військовій базі, побудованій у покинутому селищі Ушаківське у 2014 році, щоб продемонструвати військову присутність Росії перед «ворожими арктичними сусідами». Принаймні один білий ведмідь був понівечений з особливою жорстокістю під час спорудження бази. Будівництво бази являло собою порушення Конвенції про всесвітню спадщину, оскільки Росія не представила в ЮНЕСКО завчасне повідомлення про будівництво, що супроводжується доказом того, що ця діяльність не завдасть шкоди цінностям, заради яких ця ділянка була включена до Списку всесвітньої спадщини. У 2017 році Комітет всесвітньої спадщини попередив Росію про можливе переведення острова Врангеля до «Списку спадщини, що знаходиться під загрозою», що вимагало б вживання термінових заходів щодо виправлення становища. На захист свого рішення Росія заявила, що військовий об’єкт був перебудований на раніше освоєному людьми місці і що він займає менше ніж 0,001% загальної площі заповідника «Острів Врангеля».

Наприкінці жовтня 2022 року Мінприроди Росії виклало на громадське обговорення проект «Наказу Міністра про затвердження Положення про державний природний заповідник «Острів Врангеля». Серед інших ляпів, проект Положення не згадує статус заповідника як об’єкта всесвітньої спадщини і, як не дивно, забороняє всі рубки лісу в цій безлісій арктичній екосистемі.

Документ описує режим охорони острова Врангеля, перераховуючи 34 заборонені види діяльності, а потім знімає дев’ять з них для діяльності «в інтересах національної оборони та безпеки». Ці види діяльності включають:

• носіння вогнепальної зброї на території заповідника;

• видобуток підземних вод, зміну гідрологічного режиму;

• будівництво капітальних споруд; а також

• рух сухопутних транспортних засобів, прохід суден, проліт літаків, гелікоптерів та інших літальних апаратів нижче 2000 метрів над територією заповідника без погодження з його адміністрацією.

Нове положення передбачає, що можуть бути виділені «земельні ділянки, призначені для цілей оборони», але не перераховує такі ділянки і не вказує їх розміри та місцезнаходження. Для порівняння, у цьому ж документі перераховані «земельні ділянки для пізнавального відвідування/туризму» та деяких інших видів діяльності.

Враховуючи зростаючу політичну напруженість і прагнення Росії демонструвати військовий потенціал за допомогою великомасштабних маневрів, такі свободи можуть призвести до значної шкоди критичним місцям проживання зникаючих видів диких тварин (білих ведмедів, моржів, китів тощо), якщо тільки оборонна діяльність не буде обмежена конкретними ділянками, віддаленими від їхніх основних місць проживання. Ще нещодавно прибережний прохід суден, і особливо проліт військової авіації, часто розлякував арктичних морських ссавців. Наприклад, на прилеглому узбережжі Чукотського півострова випадки масової загибелі моржів сталися через тисняву, викликану літаками, що пролітають над головою. Відкриття всього острова для такої діяльності може призвести до швидкого погіршення видатних природних цінностей, в ім’я яких він був внесений до Списку всесвітньої спадщини.

Російське відділення Грінпіс у своїх зауваженнях до проекту Положення висунуло мінімальне прохання розробити кінцевий перелік місць, призначених для «оборони». Інші активісти створили в соціальних мережах петицію на захист «ведмежого дитсадка».

Міністерство природних ресурсів та екології відреагувало на критику, хоч і дуже поверхово: «Острови нерозривно пов’язані зі славною історією нашої армії та флоту», а «земельні ділянки, призначені для оборони, не перетинаються з критично важливими місцями проживання арктичної фауни». Та сьогодні можна вважати ознакою прогресу те, що держагентство навіть реагує на доводи природоохоронців, замість того, щоб закликати Мін’юст визнати їх «іноземними агентами».

У Росії є багато політиків і бізнесменів, які з нетерпінням чекають моменту, коли Грінпіс та інші міжнародні природоохоронні організації, які ще залишилися, будуть вигнані з Росії як «іноземні вороги». Ці зацікавлені сторони мали б бути задоволеними, коли 4 листопада Wall Street Journal опублікував статтю Томаса Денса, в якій пріоритети безпеки та політичний ревізіонізм були поставлені набагато вище, ніж завдання охорони природи та сталого розвитку.

У 2020 році колишній президент Трамп призначив Денса, арктичного інвестора (у тому числі в бізнес у російській Арктиці), до Комісії США з арктичних досліджень, а потім, на розчарування Денса, президент Байден усунув його з посади в 2021 році. У своєму коментарі Денс співчутливо поплескує російських екологів по плечу, написавши: «[вони], без сумніву, виявили сміливість, але проґавили більш серйозну проблему».

На його думку, справді нагальна проблема полягає в тому, що «острів, розташований у восьми часових поясах на схід від Москви і є домом для деяких із найбільших природних чудес Землі, належить США». Денса не бентежить той факт, що США підписали та ратифікували договір про кордон із СРСР/Росією у 1991 році, залишивши острів на російській стороні прикордонного меридіана. Він згадує унікальні природні чудеса, але інвестор у ньому не втримується і натякає, що «Врангель міг би бути не менш цінним, зважаючи на потенційно велику кількість нафти, газу та інших корисних копалин». Його найбільше непокоїть те, що «на островах знаходиться сучасна російська військова база, з якою пан Путін може загрожувати американському суверенітету». Десять днів потому Денс сказав Newsweek, що «повернення американської землі було б дуже продуктивним кроком…». У статті Newsweek також робиться висновок, що Північний морський шлях стає магістраллю для експорту зрідженого природного газу з США, а контроль Росії над островами Врангеля і Де Лонга може стати перешкодою на торговому шляху.

При всій належній повазі до свободи слова редактори Wall Street Journal і Newsweek могли б прорахувати деякі негайні наслідки, перш ніж публікувати цей «необережний» коментар. Вже наступного дня після того, як думка Денса з’явилася у Wall Street Journal, російська пропагандистська машина багаторазово розширила та поглибила успіх Денса у розкритті «справжніх зловмисних намірів США в Арктиці». В результаті геополітичне суперництво та військові загрози тепер повністю затьмарили початкові екологічні проблеми та практичні пропозиції щодо їх пом’якшення.

Так само, якщо не більш симптоматично, що навіть дружні до охорони природи ЗМІ, які висвітлюють цю тему, зараз обговорюють неіснуючий причинно-наслідковий зв’язок між наміром природоохоронних груп поставити під сумнів новий проект Положення про заповідник «Острів Врангеля» та передбачуваним бажанням Сполучених Штатів переглянути свої арктичні кордони. Думка Денса разом знецінила та поставила під загрозу і екологічну кампанію проти мілітаризації острова Врангеля, і її учасників. Наприклад, депутат Держдуми Росії Микола Ніколаєв використав цей інцидент, щоб знову озвучити свою стару пропозицію включити Грінпіс до списку «небажаних організацій» у Росії. Незабаром до нього можуть приєднатися партнери пана Денса у російському нафтогазовому секторі, які будуть раді помститися Грінпісу та іншим «зеленим ворогам».

Деякі ефективні проекти збереження природи вже стали жертвою цієї геополітичної напруженості. WWF, міжнародна природоохоронна організація, яка понад 20 років займається охороною дикої природи Арктики, цього літа змушена була розірвати угоду про співпрацю з урядом Чукотського автономного округу. Це сталося після того, як законодавчий орган Чукотки та Об’єднаний народний фронт у березні 2022 року публічно звинуватили природоохоронну групу у підтримці розвитку природоохоронних територій на шкоду національній безпеці та економічним інтересам місцевих спільнот, що є особливо неприйнятним для них, оскільки фінансування проектів WWF йде з ворожих країн, які підтримують Україну.

На філософському рівні ця історія ілюструє готовність як російських, так і американських політиків жертвувати природою задля досягнення своїх геополітичних цілей. Незважаючи на контроль над половиною морської Арктики та наявністю іншої пересіченої місцевості для проведення навчань, Путін готовий пожертвувати єдиним російським морським об’єктом всесвітньої спадщини, щоб продемонструвати США військову міць Росії.

Точка ж зору Денса не є повністю ізольованою подією, враховуючи, що опублікована в 2022 році Арктична стратегія США проголошує «Безпеку в Арктиці» першою стратегічною метою, а «Зміна клімату та довкілля» відсуваються на друге місце, незважаючи на чітко сформульоване в тій самій Стратегії визнання того, що зміни клімату є головною проблемою для арктичного регіону.

Поки геополітичні пріоритети ставлять національну безпеку вище за збереження довкілля, білі ведмеді не мають шансів вижити на острові Врангеля або деінде. Власні шанси людства також дуже малі.