Вікторія Губарева за матеріалами експертів UWEC
Каховська ГЕС була збудована в Україні у 1952-56 роках. Разом із нею створено найбільше у Дніпровському каскаді водосховище площею 2155 км кв. Це — майже третина від площі всіх шести водосховищ Дніпровського каскаду та близько 40% від загального обсягу всіх водосховищ України. Гігантський об’єкт мав кілька призначень: вироблення електроенергії, збільшення глибини суднового ходу у Дніпрі на ділянці Каховка-Запоріжжя та водопостачання міст та сіл, зрошення полів.
6 червня 2023 року російські війська підірвали греблю та споруди ГЕС, внаслідок чого вона була зруйнована, а вода, накопичена у водосховищі, витекла.
Розбіжні аргументи за відновлення Каховської ГЕС, які ширяться в ЗМІ показують, що прихильники відновлення – а це переважно державні органи та “Укргідроенерго”, орієнтовані на збереження господарської системи. Тобто відновити водосховище та ГЕС у радянських масштабах.
У разі відновлення ГЕС разом із нею буде відновлено і марнотратна за сучасними мірками інфраструктура. Втім, важливе рішення з відбудови Каховської ГЕС було прийнято зарано. В цій статті ми розглянемо чому.
Зміна клімату та неефективне використання електроенергії
Від Каховського водосховища починалися три великі канали для водопостачання та зрошення: Дніпро-Кривий-Ріг, Північно-Кримський канал і Каховський канал. Зараз більшість же зрошуваних у минулому земель опинилися на окупованій території. Неушкодженим та на підконтрольній Україні території залишився лише один, найменший канал — Дніпро-Кривий Ріг.
До початку повномасштабної війни канали забирали понад половину води Дніпра (приблизно 940 із 1670 м3/с) та зрошували 5800 кв. км сільгоспугідь. В свою чергу, насоси забирали 20% всієї електроенергії, що вироблялась Каховською ГЕС, а у найспекотніший та посушливий сезон вони споживали всю потужність гідроелектростанції. Тобто фактично станція працювала на підтримку зрошувальної системи.
При цьому на прилеглих сільськогосподарських територіях ефективність використання води була низькою, що лише погіршувалось на фоні глобальної зміни клімату. Каховська ГЕС розміщена в центрі Степової зони України – на найбільш посушливій території, де через завеликий відсоток розораних земель відбуваються стрімкі процеси опустелювання.
Так, у 2013 році у Північно-Кримському каналі внаслідок випаровування та фільтрації було втрачено 45% води. Вода просто випаровується в каналах та розходиться у ґрунт через їхнє ложе, збудоване в СРСР без належної гідроізоляції. А крім того, зрошення полів проводилося дощовими установками, що призводило до великих втрат внаслідок випаровування.
Напередодні російського теракту випаровування води з поверхні Каховського водосховища становило 1.8 км3 на рік. З часом, зважаючи на глобальне потепління та зміну клімату, можна очікувати, що цей показник буде лише зростати. В кінцевому рахунку дотримання традиційного підходу призведе до зростання дефіциту води та зменшення стоку рік Дніпра, Бугу та Інгулу, а ще — до зростання засоленості ґрунтів та Дніпро-Бузького лиману, адже чим більше води випаровується, тим більш мінералізована вода залишається у водоймі.
Загалом господарська система, створена навколо Каховського водосховища, відповідала технологічному рівню СРСР середини 20 століття. Тобто була розроблена до відчутних змін клімату та викликаних цим уявлень про екологічні стандарти.
Переважно альтернативою може бути перехід до водозберігаючої технології крапельного зрошення.
Термін служби гідровузла складає близько 100 років. Тому у випадку відновлення ГЕС та зрошувальних систем Україна закладе характер економіки та водокористування до кінця 21 століття, позбавляючи себе шансу на прогрес.
Відновлення водозатратного господарського устрою не відповідає принципам та цілям сталого розвитку і прийняття рішення про відбудову водосховища означатиме що країна обіцяє іти ще століття старим шляхом, в час, коли всі вже сьогодні йдуть новим.
Крім того, не варто забувати, що ґрунти території, де протягом багатьох десятиліть відбувалось зрошення водами Каховського водосховища, є найбільш ураженою антропогенним засоленням. Вкрай мінералізовані води степових річок, що вносять свій вклад у водність Каховського водосховища, а також мінералізація, набута внаслідок забруднень від промислових міст, значно прискорювали засолення ґрунтів. Боротьба з цими процесами в радянські часи не проводилась. В результаті вся територія, що зрошувалась з Каховського водосховища, стрімко перетворюється на непридатні для обробітку землі. Тому питання про поновлення зрошення слід розглядати ще і з цієї точки зору.
Традиційний господарський устрій vs Нова система
У зоні зрошення водами колишнього Каховського водосховища на прифронтових та тимчасово окупованих територіях вже два роки майже не ведеться товарне сільське господарство. Більшість орендарів земель покинули ці краї, обладнання для зрошення знищено чи пограбовано. Відновлення сільського господарства до початкового стану вимагатиме майже таких самих витрат, як створення з нуля, не кажучи вже про витрати на розмінування та оцінку безпеки ґрунтів після воєнних дій. Тому більш раціональним є створення нової і одночасно більш перспективної системи господарювання.
Так, на думку авторів, варто розглядати можливості зміни складу культур, які вирощуються, впровадження технологій крапельного поливу, збільшення частки пасовищного тваринництва.
В Україні ці напрямки розвинені досить слабко, а країна зосередилася на вирощуванні зернових культур та експортує продукцію за низькою ціною до країн, які успішно розвивають молочно-м’ясний напрямок на базі українського зерна. У результаті на глобальному рівні збільшується собівартість продукції тваринництва. Підвищивши ефективність водокористування та розширивши власне м’ясо-молочне тваринництво, переорієнтувати його на пасовищний режим, Україні, можливо, вдасться зробити сільську економіку більш стійкою.
Звільнені від води площі колишнього Каховського водосховища можна задіяти для випасу худоби. Саме так і робили в минулому, коли територія була переважно зайнята пасовищами та рідколіссям. Попри будь-які посушливі періоди в регіоні, ця територія буде залишаться завжди зволоженою і продуктивною в плані росту природної, характерної для луків рослинності.
Агрохолдинги vs Сільські громади
Слід врахувати, що в умовах війни дрібні сімейні господарства виявилися більш стійкими та адаптивними за агрохолдинги. також вони відіграють більш важливу роль для підтримки місцевих спільнот.
Роль та адаптація сільських громад та малого фермерства під час війни є важливим напрямком рішень екологічних завдань. Однак влада України доси схильна робити ставку на агрохолдинги як елемент повоєнного відновлення. Особливо на звільнених територіях. Політика Євросоюзу, зокрема “Зелена Угода”, також схилятиметься на користь підтримки малих сільськогосподарських підприємств як більш екологічних та адаптивних.
Тому місцеві сільські громади на берегах колишнього Каховського “моря” повинні вже зараз отримати всебічну підтримку, зокрема можливості використовувати ділянки оголеного дна для сталих видів використання, наприклад, для сіножаті. Місцевим жителям треба дозволити використовувати ділянки дна (за винятком будівництва та розорювання), але уникнути при цьому осовіння територій важливих для відновлення біорізноманіття та екосистемних послуг. Найкращим рішенням може стати перехід до трудомістких типів господарювання, які створюють вищу додану вартість на одиницю площі, ніж сформовані в умовах наявності Каховського водосховища практики.
Але нещодавно зареєстрований урядовий законопроект, який пропонує на 15 років заборонити будь-яке господарське використання дна колишнього водосховища, по суті, суперечить потребам сталого розвитку сільських громад Нижнього Дніпра.
Вибір між греблею радянських часів та відновленням природних екосистем
Незабаром після російського теракту на Каховській ГЕС Уряд затвердив постанову щодо відновлення величезного інфраструктурного об’єкту, і головним замовником робіт з відновлення буде державне «Укргідроенерго».
Компанія хоче побудувати на місці Каховської ГЕС гідроелектростанцію більшої потужності – 550-600 мегават замість зруйнованих 335 мегават. При цьому приріст вироблення електроенергії буде незначним – не більше 5%, на більше не вистачить води у Дніпрі. “Укргідроенерго” хоче використати нову ГЕС для роботи в піковому режимі. При цьому рівень води в нижньому б’єфі змінюватиметься кілька разів на добу. Хвилі попуску будуть доходити до моря. Піковий режим неприпустимий через велику вразливість нижчих територій заплави Дніпра, а також з урахуванням їхнього природоохоронного статусу (вниз за течією після Каховської ГЕС розміщені території Смарагдової Мережі Європи загальною площею понад 100 000 га, а також заплавні землі Чорноморського біосферного заповідника та двох національних парків. Тому неприпустимими є постійні коливання рівня води, оскільки вони несумісні з природною динамікою природних територій.
При цьому заповнення Каховського водосховища буде можливим лише після розмінування берегів та протралювання русла Дніпра. Інакше залишені міни попливуть у водозабори ГЕС та пошкодять їх. Густий ліс, який вже зараз зростає на дні водосховища, що оголився, вимагатиме вирубки, яка можлива лише після розмінування.
Щоб замістити вироблення електроенергії Каховської ГЕС 1 і 2 (або проекту відновленої Каховської ГЕС (550-600 МВт) сумарним середньорічним виробленням 1400 млн кВт/г, цілком можна будувати сонячні електростанції загальною потужністю 1200 МВт, для яких вистачить площі 2000-2500 га (1 % від площі Каховського водосховища).
Не варто забувати, що крім технічної сторони питання відновлення Каховської ГЕС, є й екологічна.
Як показали дослідження 2023 року, майже одразу після спуску водосховища, на його місці почалося відновлення природної заплавної рослинності, характерної для цієї території ще до будівництва ГЕС. Лише за півроку на значній площі дна почав з’являтись природний молодий ліс
Відновлення природних екосистем там, де вони деградували — основа сталого розвитку в країнах ЄС та одне із ключових завдань Європейського зеленого курсу. Європейські держави останніми роками все частіше ухвалюють далекоглядні рішення, покликані пом’якшити глобальні кліматичні зміни та гарантувати надійне майбутнє всьому континенту. Ще у травні 2020 року Європейська Комісія презентувала, можливо, найбільш амбіційний природоохоронний документ в історії Європи – “Стратегію біорізноманіття ЄС до 2030 року: Повернення природи до нашого життя”. Відродження природної рослинності на місці Каховського водосховища дозволить відновити до 1800 кв км природних екосистем (з яких щонайменше 1000 кв км становитимуть кліматично стійкі ліси) та близько 250 км вільної течії Дніпра, що стане наймасштабнішим екологічним проектом будь-коли реалізованим на території Європи. Відновлення настільки великої екосистеми може стати вирішальним внеском України у відродження екосистем Євросоюзу, який планує відновити природну течію 25 000 км річок до 2030 року.
У випадку реалізації проекту відновлення Каховського водосховища, необхідно буде знищити всі згадані 1800 кв км природних екосистем, формування яких вже почалось. А більшість з цих екосистем буде лісом, знищення яких категорично не відповідає уявленням про сталий розвиток та прямо суперечить цілям України щодо збільшення лісистості.
Втім існує альтернатива — перехід до нової відновлюваної енергетики, яка буде ефективною в умовах зміни клімату та очікуваного зростання нестачі води..
Сонячні панелі та біогаз замість ГЕС
Середньорічне вироблення Каховської ГЕС становила 1420 мільйонів кіловат-годин. Таку кількість електроенергії виробляють сонячні батареї площею 20-25 км2. Площа Каховського водосховища – у сто разів більша — 2155 км2. Тобто, сонячна енергетика у 100 разів краще використовує землю, аніж Каховська ГЕС
Найбільшою потребою в електроенергії Каховської ГЕС влітку – качати воду для поливу та живити курортну економіку та кондиціонери. Причому останні споживають більше енергії, ніж потрібно для освітлення.
Сонячна енергетика, яка є найбільш продуктивною саме на півдні України, добре підходить для заміни втрачених генеруючих потужностей Каховської ГЕС, і от чому.
Навіть за умови збільшення потужності оновлена Каховська ГЕС в піковому режимі не може працювати безпечно для довкілля. Добова зміна потужності ГЕС призведе до коливань рівня Дніпра в пониззі та стане причиною переміщення кромки води на десятки, а то й сотні метрів за годину. При цьому варто пам’ятати, що території пониззя — природоохоронні, і підтоплення сформує позбавлену життя широку еродуючу смугу на місці найважливіших природних екосистем.
Тому для роботи в піковому режимі найкраще підходять ГЕС вище за течією Дніпра, але точно не новий прототип Каховської ГЕС.
Крім того, сонячна енергетика в силу своєї децентралізованості більш стійка в умовах воєнного часу і обстрілів, які досі продовжуються, а тому може розвиватись вже зараз.
Щодо маневрових потужностей також важливим є сценарій розвитку біогазової енергетики, адже виробництво біогазу дозволяє мати маневрену потужність для хмарної безвітряної погоди.
Як бути з логістикою?
Одним із агрументів прихильників Каховської ГЕС-2 є використання Каховського водосховища як транспортної артерії для судноплавства та необхідність існування автомобільної інфраструктури поряд з колишнім водосховищем. Проте є й контраргументи.
Роль річкового судноплавства у транспортних перевезеннях неухильно зменшується. У СРСР наприкінці 1980-х років Дніпром перевозили 90 млн. т вантажів на рік. У 2013 році було вже близько 10 млн тонн, у 2020 6,1 млн т, у 2021 – 8,25 млн тонн, а зменшення водності Дніпра через зміну клімату призведе до подальшого зниження ролі річкового транспорту. Таку динаміку можна споглядати не тільки в Україні, а й на інших річках Європи.
Судна, які використовуються на річках, невеликі – їхня середня водотоннажність менше 1000 тонн. Шлюзи на дніпровських греблях маленькі, завширшки 17 м, не дозволяють прохід великих річкових суден. Головний вантаж по масі – зерно для навантаження в морські судна, яке далі йде на експорт, і глибини незарегульованого Дніпра є достатніми для проходження цих невеликих суден.
Там, де глибини все ж будуть недостатні, можна проводити періодичне поглиблення фарватеру, що є значно дешевшим та менш деструктивним для довкілля, аніж відновлення водосховища. Такі дії і зараз щорічно проводяться на фарватерах водосховищ.
Та до того, аби відновити судноплавство у пониззі Дніпра, спочатку потрібно наново побудувати річковий флот, адже під час війни майже весь він був знищений. Цілком імовірно, що це будуть невеликі безпілотні судна.
Щодо автомобільного транспорту, після війни почнеться відновлення мостів та поромних переправ через Дніпро. Крім відновлення Антонівського мосту в Херсоні та мосту на місці колишньої греблі у Новій Каховці, у разі відмови від будівництва ГЕС можливе будівництво мосту між містами Нікополь та Енергодар, що покращить зв’язок між лівим та правим берегами Запоріжжя і Херсонщини, а також сприятиме економічному розвитку регіону.
Чинник часу
Нині лівий берег Дніпра в районі, де було Каховське водосховище, зайнятий російськими військами. Річкою проходить лінія фронту, а територія навколо (як на узбережжі, так і на заростаючому руслі) сильно замінована. Тому будівельні роботи з відновлення ГЕС неможливі, як і інші роботи на території колишнього Каховського водосховища.
Щоб зробити кошторис витрат на відновлення ГЕС, необхідно обстежити основу зруйнованої греблі. Поки російські війська стоять на березі Дніпра, це неможливо. Ніхто не може сказати, скільки часу триватиме війна та окупація лівобережжя Херсонщини.
На правому березі, зайнятому українськими військами, роботи з адаптації водопостачання до нових умов вже ведуться. У 2023 році відновлено подачу води каналом Дніпро-Кривий Ріг, також завершуються роботи з будівництва нового магістрального водогону, який має повністю покрити потреби у воді Кривого Рогу та менших правобережних міст, водопостачання яких залежало від Каховського водосховища
Тому сучасний проект відновлення господарської системи (без будівництва ГЕС) може бути реалізований у два етапи. Перший етап – проект створення сучасної енергомережі та сучасного сільського господарства на північно-західному правому березі Дніпра – можна розпочати вже у 2024 році.
Енергетичний та сільськогосподарський проект на східному лівому березі Дніпра, а також транспортний проект з організації судноплавства по Дніпру від Запоріжжя до гирла, доріг, мостових та поромних переправ через Дніпро може бути розпочато після звільнення території від російських військ та розмінування території. На той час буде накопичено досвід реалізації проекту правому березі.
Набагато простіше та швидше підготувати кошторис на відновлення ГЕС та існуючого господарського устрою, ніж на модернізацію. Однак органи влади та великі напівдержавні підприємства більш зацікавлені у збереженні статус-кво, ніж у змінах. Тому зусилля щодо лобіювання морально застарілого проекту не слід недооцінювати.
Насамкінець варто відмітити, що для Європи більш вигідно здобути сильну сучасну повоєнну Україну з модернізованою економікою. Тільки така Україна стане наочною демонстрацією краху путінського експансіоністського проекту.
Джерело головного зображення: Wikimedia
Comment on “Чому не треба відновлювати Каховську ГЕС і який проект відновлення варто підтримати?”