Проблеми природоохоронних територій в Україні під час війни

Вікторія Губарева

Українська журналістка, яка досліджує вплив війни на довкілля відвідала вісім природоохоронних об’єктів в Україні та поспілкувалась зі співробітниками тих, що знаходяться в окупації. Наслідки від війни є в кожному.

На території України знаходиться 8 біосферних резерватів ЮНЕСКО. Це особливо цінні за своїм ландшафтом, геологічним складом, а також складом флори та фауни території, які мають міжнародний природоохоронний статус. Ще один заповідник, що покриває майже всю Чорнобильську зону відчуження  має дещо проміжний статус — він відповідає майже всім вимогам, крім однієї — на його території не проживають люди, що є обов’язковою умовою для резерватів. Ми відслідкували певні закономірності та проблеми, що виникають на природоохоронних територіях, та готові поділитись ними в цій статті.

Сучасна війна — сучасні підходи до фіксації її наслідків

В Україні окуповано два біосферні резервати ЮНЕСКО — Асканія-Нова та Чорноморський. Перший зміг проіснувати в “українському режимі” впродовж року навіть після окупації. Попри те, що через окупацію заповідник не міг отримувати бюджетні асигнування, природоохоронну установу фінансово підтримували інші українські громадські організації. Так було до призначення окупаційної адміністрації в установі навесні 2023 року. 

Після цього унікальна зооколекція Асканії-Нова опинилась під загрозою знищення. Наразі більшість працівників установи евакуйовані на підконтрольну територію України, а відслідковувати , що там відбувається, можна лише за допомогою супутникових знімків. 

Саме цим методом фіксації наслідків війни на довкілля користуються в Національному природному парку Білобережжя Святослава, що є частиною Чорноморського біосферного резервату. Попри те, що територія цього Нацпарку, яка входить в резерват наразі окупована, адміністрація та науковий відділ природоохоронної установи продовжує роботу на підконтрольних територіях.

За допомогою використання технологій дистанційного зондування землі та подальшої розшифровки даних, користуючись даними Європейської космічної агенції та Національної геологічної служби США, науковці можуть дистанційно фіксувати пожежі, підтоплення територій, різні види забруднення та пошкодження ґрунтів. Отримана аналітика допоможе чітко зафіксувати, з яких саме причин склад біорізноманіття на тій чи іншій території змінився. До речі, ці дані збираються не лише на території Нацпарку, а й на території Чорноморського заповідника, адже екосистеми там — спільні.

Аналітичні дані про довкілля науковці збирали з перших днів війни, взявши на себе таку важливу місію, як моніторинг територій для того, аби надалі притягнути російську федерацію до відповідальності за екоцид  на міжнародному рівні.

Подальші натурні обстеження, які будуть проведені після деокупації та розмінування територій, дадуть більше інформації про шкоду, нанесену війною, проте в Україні є приклад деокупованого заповідника, де науковці вже почали певні дослідження.

• Читати більше:

Що буде в деокупованих природоохоронних територіях?

Прикладом може слугувати Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Територія заповідника межує із Білоруссю, і саме через його дороги в перші дні повномасштабного вторгнення в Україну заходили російські війська. Попри те, що окупація тривала відносно короткий проміжок часу — з 24 лютого 2022 до квітня цього ж року, наслідки перебування військових — були. 

Найочевидніші — зведення фортифікаційних споруд взвовж доріг, вкрадена техніка для наукових досліджень в офісі заповідника, вкрадена, пошкоджена або знищена автомобільша техніка. Крім того, З початку повномасштабної війни на території заповідника пожежами пройдено більше 30 тисяч гектарів території, з яких близько  18 тисяч гектарів — ліси. 

Під час окупації гасити вогонь росіяни не дозволяли — вони просто заборонили виїзд пожежній техніці за межі м. Чорнобиль.ї. Тепер гасіння ускладнене потенційним замінуванням. Більше того, коли науковець Олександр Борсук, завідувач лабораторії флори та фауни наукового відділу заповідника, біля мапи показував нам місця найбільших пожеж 2022 року, ми помітили, що більшість з них почалась саме на кордоні з Білорусією. Цілком можливо, що все це — наслідок диверсій ворога.

Вплив війни на екосистеми вже почали вивчати. Ботанік заповідника почав дослідження процесів заростання таких белігеративних ландшафтів, і напрацювання можна буде використати за аналогією й для більш ушкоджених територій, при чому не лише війною, а й тих, що використовувались, наприклад, для видобування ресурсів. Знаючи це, можна буде  прогнозувати відновлення цих територій та планувати відповідні заходи. 

• Читати більше: Вплив воєнних дій на дику природу України

Природоохоронні території, що перебувають поруч з зоною бойових дій

Що відбувається там, можна пояснити на прикладі Деснянсько-Старогутського Національного природного парку, в межах якого — ядрова зону резервату “Деснянський”. Пошкодження від війни там — колосальні, адже вся територія майже щодня обстрілюється з боку російських військових — 30 кілометрів природоохоронної установи межує з кордоном російської федерації. У червні 2023 року російська ДРГ убила шістьох працівників Свеського лісового господарства, які їхали на УАЗі лісовою дорогою за 7 км від кордону.

До середини 2023 року адміністрація Національного парку розташовувалася у місті Середина-Буда. Адміністративні кордони міста впритул прилягають до російсько-українського кордону. Влітку минулого року адмінбудівлю парку було знищено. Щоб убезпечити працівників та майно, Деснянсько-Старогутський Національний Природний Парк переїхав до Шостки, а в населених пунктах поблизу Нацпарку майже не залишилось людей. Там майже немає світла, немає працюючих магазинів та інших засобів до існування.

Втім, установа працює. на території, попри пряму загрозу життю працює частина персоналу парку, який веде боротьбу із місцевими браконьєрами, віддалено продовжує роботу науковий відділ, а еколого-освітній — проводить заходи для молоді на більш безпечних територіях.

Потрібно відзначити, що команда Деснянсько-Старогутського парку у 2023 році здобула перемогу в міжнародного конкурсі IUCN WCPA International Ranger Award.  Це міжнародна нагорода рейнджерів, що спрямована на відзначення всіх типів рейнджерів, у тому числі корінних, громадських і волонтерських рейнджерів, а також тих, хто працює на охоронюваних і заповідних територіях. Простими словами, це найпрестижніша міжнародна нагорода для працівників служб охорони природоохоронних територій. 

Директор парку Сергій Кубраков розказав, що приз конкурсу — грант, який витратили на придбання техніки для патрулювання територій. Люди, що працюють в установі, навіть перебуваючи у вкрай небезпечних для життя умовах, не збираються зупинятись та продовжують свою важливу місію.

• Читати більше: Захист природи під час війни: інтерв’ю з екологом Єгором Гриником

Чому від війни страждають національні парки та заповідники в глибокому тилу?

На заході України розмістилось одразу три резервати — два транскордонних — Східні Карпати та Розточчя та один, що не має закордонних “сусідів” — Карпатський біосферний резерват. Всі вони знаходяться глибоко в тилу, тож прямого впливу війни, як, наприклад, пожежі, що викликані обстрілами або диверсіями з боку російських солдат не зачепили цих територій. Те саме можна сказати й про обстріли. Проте це не означає, що території не постраждали.

Фінансування природоохоронних установ і до початку повномасштабної війни в Україні залишало бажати кращого. Частину прибутків вони могли отримувати від туристів, які в Україні не нехтували можливістю насолодитись відпочинком в Карпатах.

Проте тепер близькість до кордону — перша й основна перешкода для відвідування резервату з боку української сторони. До прикладу, всі візити до Ужанського Нацпарку, що є частиною біосферного резервату Східні Карпати та межує з Польщею та Словаччиною, необхідно узгоджувати із Державною прикордонною службою, і це — причина зменшення кількості туристів в регіоні.

Заступниця директора Ужанського парку Інна Кваковська каже, що з 17 маршрутів екостежками доступно зараз лише 3-4. Решта — закриті через заборону відвідувати прикордонні території. Через це парк недоотримує прибутки, нестача коштів є й з іншої причини — фінансування природоохоронних установ для держави під час війни — останній пріоритет, і черга до нього, на жаль, не доходить. Схожа ситуація і в Національному парку “Бойківщина”, що також межує з кордоном. Так, аби потрапити до витоку річки Сян, вздовж якої простягається українсько-польський кордон, та біля витоку якої пролягає одна з екостежок парку, візит необхідно погоджувати із прикордонною службою, отримувати спеціальні перепустки та пересуватись виключно у супроводі військових.

Схожа проблема й в “сусідньому” резерваті, що знаходиться трохи північніше. Хоча  Національний природний парк Яворівський, що входить у біосферний резерват “Розточчя” знаходиться у глибокому тилу, дві його рекреаційні зони — в буферній зоні Яворівського полігону. Відтак, зона Розточчя фактично законсервована й закрита для відвідування більшу частину часу. А у Верещиці — тій рекреаційній зоні, де знаходяться будинки для відпочинку, екоосвітній центр та озера — відпочинок наразі зовсім унеможливлений. Хоча зона все ж частково відкрита для відвідувачів, спрацьовує людський фактор — милуватись природою там, де лунають вибухи та є небезпека ворожого прильоту, охочих мало. 

Близько 80% працівників мають мінімальні заробітні плати, і отримують за місяць менш як 200 євро. Коштів на премії, доплати й надбавки Національний парк не має. Раніше в установі люди приходили та йшли з посад, але з початком війни почався відтік кадрів, замінити працівників новими співробітниками майже неможливо, відтак з’являється кадровий голод та неможливість установи в повному обсязі виконувати свою роботу. 

Одна з проблем в прикордонних резерватах — розширення прикордонної смуги до 2 кілометрів. У лютому 2023 року Верховна Рада прийняла відповідний закон. Тобто землі вилучаються з об’єктів природно-заповідного фонду та передаються Державній прикордонній службі України. Є ризик, що тварини не зможуть рухатись своїми міграційними коридорами, що пролягають через весь транскордонний резерват, і яких на охоронюваних територіях – чимало. 

Висновок можна зробити простий — війна впливає та природоохоронні території на всіх рівнях, починаючи від завдання прямих збитків екосистемі, і закінчуючи тим, що природоохоронні установи з різних причин можуть бути невзмозі виконувати свої прямі обов’язки. На політичному рівні великі сподівання покладаються на репарації, які Україна має отримати після закінчення війни від російської федерації. Ресурси можуть бути використані на відновлення екосистемних послуг та фінансування природоохоронних установ, проте процесу відновлення передує кропітка робота з розмінування, і відомо території Нацпарків мають останній пріоритет в розмінуванні. 

Втім, є й позитивні моменти — Україна наразі здобуває неоціненний досвід в фіксації наслідків війни на довкілля, і співпраця іноземних партнерів, правоохоронних органів, громадських організацій, науковців, медіа та навіть окремих спільнот — унікальне надбання країни.

Головне зображення: Ліси транскордонного біосферного резервату “Східні Карпати”. на передньому плані — Українська частина резервату, позаду — вже польська. Автор фото: Микола Тимченко