Єгор Гриник, Українська природоохоронна група
Під час війни багато процесів в Україні залишилися непомітними для громадськості. Одним із таких напрямків є лісова політика. Сьогодні по всій країні відбувається нестійке управління лісами. Загалом кількість лісів зменшується, обсяги рубок збільшуються, процедури ведення рубок значно послаблюються. Все це не має нічого спільного з прямим впливом військових дій, але це значна проблема для країни, і її потрібно вирішувати під час війни.
Як і у більшості країн світу, в Україні було чимало проблем з лісами і до російського вторгнення 2022 року. Головних загроз було дві.
Перша – це деградація лісів через нестале ведення лісового господарства. Щорічно Україна втрачає природні ліси, на місці яких створюються штучні посадки, вразливі в умовах зміни клімату та бідні з точки зору біорізноманіття. Причиною цьому є застарілі підходи до ведення лісового господарства, які базуються на радянських практиках “освоєння природи”. Проблема ускладнюється і незаконними рубками, які проводять самі ж лісівники.
Друга загроза – знеліснення. Точна оцінка щорічних безповоротних втрат лісів відсутня. Але такі втрати постійно відбуваються. Ліси незаконно приватизуються для забудови. Через ліси прокладають дороги, газопроводи та лінії електропередачі. Розкорчовують самосійні ліси, для того, щоб розчистити землю під поля. І так далі. Кожного разу є своя причина, але щодня лісів в Україні стає менше.
Чи зникли такі загрози після початку повномасштабного російського вторгнення? Ні, і навіть навпаки. Взяти хоча б деградацію лісів.
Українська влада вже давно виношувала плани збільшити обсяги рубок в Україні. З початком російського вторгнення ці плани почали втілюватися у життя. Міністр захисту довкілля України Руслан Стрілець, як і голова Держлісагентства Юрій Болоховець, ще навесні 2022 прямо заявляли про намір рубати більше, аж до 150% від минулорічних обсягів.
Такі плани мотивовані досить просто. По-перше, в умовах війни українська економіка переживає не найкращі часи. Звідси й мова про збільшення обсягів рубок. По-друге, російські війська умисно знищують українську енергосистему ракетними ударами. Як наслідок, люди стихійно запасають дрова на зиму. Держава також іде на зустріч і обіцяє забезпечити дровами всіх. По-третє, чимало деревини потрібно для потреб армії, її теж потрібно десь брати.
Лісництво військового часу
Проблема в тому, як саме ці плани будуть реалізовані. На жаль, і це вже спостерігається, першочергово під сокиру підуть не штучні посадки сосни чи ялини. І не ліси з інвазійних видів, як це було б краще з точки зору охорони природи. В першу чергу збільшення обсягів рубок стосуватиметься залишків найбільш цінних старих природних лісів України.
Збільшення обсягів рубок вже спостерігається в багатьох областях України. Десь – поки що більше на 15%, ніж було у 2021 році, а десь – майже вдвічі більше. Вже є кейси, коли під виглядом “дров для населення” лісівники намагалися зрубати не просто здорові старовікові ліси, а ще й такі, які мають заповідний статус. Зимовий період лише розпочинається, тож для проблем українських лісів це тільки початок.
До того ж, за короткий період війни Верховна Рада України та чиновники центральних органів влади зробили немало для того, щоб рубати побільше було простіше з юридичної точки зору. Наприклад, депутати змінили законодавство, скасувавши “сезон тиші” – заборону на рубки у заповідних та деяких інших лісах з 1 квітня по 15 червня, в період розмноження багатьох тварин. Не так давно, коли на виконання вимог Бернської конвенції було запроваджено цю норму, вона подавалась як важливе досягнення у євроінтеграції законодавства України.
Лісництво за зачиненими дверима
Рішенням Кабінету Міністрів України закрили доступ до карт лісів та багатьох документів, раніше публічно наступних. Для прикладу, тепер взагалі неможливо дізнатися, де плануються рубки у національних природних парках, біосферних заповідниках, а також в багатьох інших лісах України.
Ба більше, Державна екологічна інспекція України – головний контролюючий орган – з початку вторгнення не має права перевіряти лісгоспи, або є дуже обмеженою в перевірках. Тому проблема незаконних рубок також може суттєво загостритися. Особливо якщо додати необгрунтовану заборону на відвідування лісів громадянами, яка зараз діє у багатьох регіонах України та не дозволяє громадським активістам відстежувати незаконні рубки безпосередньо на місцях.
Законодавче закріплення рубок
Чимало юридичних проблем ще попереду. Для прикладу, законопроект №8058, що зараз розглядається Верховною Радою України. У разі ухвалення, він дозволить Кабінету Міністрів України міняти будь-які процедури, пов’язані з рубками лісу. Без жодних громадських обговорень. На практиці це значить, що Кабмін зможе у кулуарному режимі зняти чимало “екологічних” обмежень на рубки лісу, розв’язавши руки лісівникам.
Природоохоронцям вдалося запобігти деяким потенційно негативним поправкам до законодавства. Наприклад, ще навесні Міндовкілля планувало прибрати більшість обмежень на санітарні рубки лісів. Але активна протидія екологічних НУО дозволила зберегти чинні обмеження.
Охорона лісових земель
Проблема не тільки у тому, що з лісами “щось” стає гірше.
Чимало позитивних процесів, які відбувалися до повномасштабного вторгнення, поставлені на паузу або рухаються дуже повільно. Для прикладу, створення нових національних парків або розширення тих, які вже існують. З лютого 2022 року цей кропіткій та трудомісткий процес, який потребує залучення багатьох сторін, майже призупинився. Ті ліси, які могли б стати національними парками або заказниками вже у 2022 році, все ще знаходяться під загрозою недоцільних рубок. І замість отримати охоронний статус, в таких особливо цінних лісах тепер відбуватимуться неконтрольовані рубки, про які було написано вище.
Ситуація зі знелісненням виглядає не набагато краще. Будь-які точні оцінки наразі відсутні. Але цілком ймовірно, що темпи втрати самосійних лісів є більш значними, ніж до початку російського вторгнення. Адже мільйони гектарів сільськогосподарських земель України окуповані або заміновані. Влада вже намагається компенсувати такі втрати сільськогосподарських територій за рахунок більш активного освоєння додаткових земель на підконтрольній території. А це значить і розкорчовування раніше закинутих сільгоспугідь, які встигли зарости лісом.
Описане вище – лише частина “неочевидних” проблем, створених війною для українських лісів. На відміну від мінування лісів чи масштабних пожеж, такі проблеми майже не потрапляють у фокус ЗМІ. Але їхній вплив на ліси може бути навіть більш значним.
Чи можна уникнути таких негативних впливів на ліси? Можна, хоча б частково. Збільшення обсягів рубок може відбуватися за рахунок штучних лісів або лісів з інвазійних видів, а не за рахунок залишків старих природних лісів. Самосійні ліси також можна зберегти. Але для цього потрібна політична воля – а також увага суспільства та медіа. Поки що така увага відсутня.
Comment on “Невидимі наслідки війни для українських лісів”