Вплив воєнних дій на екосистемні послуги в Україні

Олексій Василюк

Воєнні дії мають значний руйнівний вплив на природу. Вони не просто спричиняють загибель живих організмів, а й призводять до руйнування природних екосистем. Від цього екосистеми втрачають здатність підтримувати життя біологічних видів, і, зокрема, людей.

Втрата екосистемних послуг

Усі наші життєві потреби залежать від стану довкілля: якості повітря, температури, опадів та продуктів харчування, які безпосередньо пов’язані з природними екосистемами. Наприклад, 60% всього, що споживає людство, – це продукти з рослин, вирощених внаслідок запилення дикими комахами. Практично вся рослинна їжа, що використовується людством, вирощена на ґрунтах, а тварина (крім морепродуктів) походить з тварин, відгодованих на кормах, також вирощених на ґрунтах, що є складною та важливою екосистемою. До того ж не складно уявити, що було б, якби рослини не встигали відновлювати запас кисню в атмосфері нашої планети. Це означає, що якість нашого життя та придатність територій для нашого існування залежать від збереження екосистемами своїх функцій та їхньої здатності надавати екосистемні послуги.

Всі екосистемні послуги поділяються на кілька груп: послуги постачання (або природні ресурси), послуги регулювання, що підтримують природні умови життя біологічних видів, а також культурні та соціальні послуги, що включають культурне (духовне, естетичне тощо) значення природи для людей.

Пожежі, забруднення річок та ґрунтів, вибухи та спричинені ними руйнування та кислотні дощі – все це порушує екосистеми. Будь-який високоточний механізм, якщо його порушити, перестає виконувати свої функції. Вже зараз загальний обсяг територій, що вигоріли в Україні в результаті війни, перевищив 100 000 гектарів. Значну частину становлять ліси, частина яких – у зоні відчуження ЧАЕС. Відходи зі зруйнованих очисних споруд та підприємств потрапили до річок і ґрунтів, як і весь токсичний вміст кожного зі снарядів, ракет чи мін, використаних у ході бойових дій.

До початку війни кліматичні умови багато в чому пом’якшувалися завдяки створеним у минулому штучним лісовим масивам та лісосмугам, які формували мікроклімат. Особливо спричинене вторгненням порушення екосистемних послуг торкнулося мешканців степової зони України, найбільше охопленої військовими діями. Руйнування лісосмуг призводить до масштабної вітрової ерозії та спустошення цілих регіонів. Втрата нехай і штучно створених, але здорових лісів на півдні та сході України призведе до більш посушливих, вітряних умов, а також до значно вищих температур влітку та значно нижчих – взимку. У нинішньому кліматі відновити втрачені ліси ймовірно вже не вийде. Втрату екосистемних послуг регулювання ми відчуваємо у погіршенні рівня життя, збільшенні витрат на комфорт, лікуванні та збільшенні вартості продуктів харчування.

Ще більша втрата екосистемних послуг спостерігається в ерозії ґрунтів, викликаної сотнями тисяч вибухів, будівництвом оборонних споруд та проїздом техніки.

Також варто відзначити втрату таких екосистемних послуг як культурні та соціальні. Відвідування лісів та парків є добрим способом профілактики та лікування психологічних захворювань, що було відзначено ще під час гострої стадії епідемії COVID. Можливість відпочинку, духовного збагачення, натхнення для творчості, отримання наукових знань, формування ідентичності соціальних та етнічних груп – це також важливі послуги, які не піддаються кількісній оцінці.

 Хто найбільше залежить від екосистемних послуг?

Вплив екосистемних послуг або зосереджений в межах екосистеми (наприклад, тільки тут можна “побути в тиші”), або поширюється на певну відстань від неї (утворене у лісі прохолодне повітря переноситься влітку вітром до найближчого населеного пункту). Крім того, деякі екосистемні послуги надаються багатьма екосистемами світу, інші – (передусім естетичні, “соціальні” та оздоровчі) є унікальними. Відчути їхнє значення (наприклад, побачити неймовірні види) можна тільки там, де вони є. Всі ми користуємося багатьма екосистемними послугами непомітно для себе: дихаємо, милуємось горизонтом, заспокоюємось після напруженого дня від співу птахів. Коли ми хочемо полежати на пляжі біля моря або зібрати грибів сирим осіннім ранком, нам все ж таки доводиться їхати туди, де природа надає ці специфічні послуги.

Ми можемо виділити основні групи споживачів екосистемних послуг:

1. Постійні місцеві жителі

2. Свідомі тимчасові відвідувачі.

3. Споживачі глобальних послуг регулювання (формування клімату, атмосферних опадів, хімічного складу повітря тощо). Зрештою, це всі жителі планети Земля.

В рамках позитивного впливу кожної з екосистемних послуг перебувають постійні місцеві жителі. Вони є споживачами послуги незалежно від того, свідоме це споживання чи ні. Для місцевих екосистемні послуги є складовою якості життя.

Коли природна територія перестає надавати екосистемні послуги регулювання та соціокультурні послуги, найбільше страждають місцеві жителі. Наприклад, під час бойових дій частина екосистем знищується, а частина стає недоступною через мінування. Знищення екосистем (наприклад, лісовими пожежами) зупиняє більшість екосистемних послуг. Мінування діє інакше. Воно виключає можливість використання соціокультурних послуг, але не зупиняє процеси в екосистемах.

Незалежно від мінування, дерева продовжують виробляти кисень, джмелі запилюють квіти, а під кронами лісу формується вологе прохолодне повітря. Жителі населених пунктів, що прилягають до замінованих територій, не відчують погіршення природних умов. Однак якщо вони заробляли, забезпечуючи відвідування природних територій приїжджими гостями, то очевидно, що їхні доходи зменшаться. Коли люди змушені залишити будинок, вони втрачають не лише весь комплекс екосистемних послуг, якими користувалися у місці проживання, а й заробіток, який залежав від притоку туристів. Так, через російську війну в Україні одними з найбільш постраждалих будуть представники місцевого рекреаційного бізнесу півдня України.

Ця обставина має стимулювати місцевих жителів відновлювати та зберігати природу – адже тоді у громади буде стабільний дохід.

Саме відновлення рекреаційних можливостей півдня і сходу України, що постраждали від війни, виглядає більш реалістичним короткостроковим завданням, ніж повне відновлення житлової та промислової інфраструктури.

Подолання наслідків природним шляхом

Не тільки наслідки війни впливають на природу, але і природа може впливати на наслідки війни, зменшуючи їхній негативний вплив на людину.

Усім відома зона відчуження Чорнобильської АЕС, територію якої залишили люди через радіаційне забруднення після аварії 1986 року. Цей випадок перетворився на світовий зразок того, як на певній території може відновитись природа, якщо там припиняється будь-який вплив людини. Тепер зона відчуження є найбільш диким лісом Центральної Європи, на її території створено біосферний заповідник і багато вчених прагне потрапити до нього з метою вивчення дикої природи. Крім очевидної користі для диких рослин і тварин, які повернули собі величезну площу місцеперебування, відновлення лісів у зоні відчуження дуже корисне і для людей. Незважаючи на радіаційне забруднення території, тамтешні ліси надають людям більшість екосистемних послуг, характерних для інших лісів. Вони впливають на підтримку м’якого та вологого мікроклімату в регіоні Полісся, видаляють з атмосфери двоокис вуглецю та формують чисте, насичене киснем повітря, яке переноситься на південь – до Києва. Саме природні екосистеми забезпечують виконання зоною відчуження бар’єрної функції, запобігаючи поширенню радіонуклідів. Крім того, ця територія є своєрідним резервуаром, адже регулювання та очищення водного стоку по болотистій місцевості дозволяє забезпечувати Київ чистою водою протягом тривалого часу. І, звичайно, ці ліси надають притулок мільйонам живих організмів, що їх населяють. Тому забруднена в минулому територія хоч і не стала придатною для життя людей, все ж таки робить наше життя більш безпечним і комфортним.

Зворотний бік медалі – ліквідація наслідків війни. Вибухи боєприпасів, проїзд техніки, будівництво ліній оборони, пожежі в лісах, тотальне мінування: все це руйнує природу і унеможливлює доступ до неї. Безліч того, за що ми любимо природні території, після бойових дій стає недоступним. Найбільш руйнівні втрати війна приносить лісам, друге місце займають степи та луки і вже потім інші типи біотопів. Втім, наприклад, болота практично не страждають, адже бойові дії їх зазвичай оминають (а якщо ні, то саме болота стають екосистемами, що зупиняють просування ворожої техніки, де-не-де назавжди поглинаючи її). Усі важливі властивості боліт, які впливають на формування клімату, водність річок і збереження органіки, накопиченої тисячоліттями в торфі, не зникають. Аналогічно не втрачаються послуги всіх обводнених екосистем.

Руйнівними для нашого морального стану можуть стати одні новини про те, що ми довго не зможемо відвідувати улюблені місця, ходити в тиші у пошуках грибів, подорожувати перевіреним маршрутом у вихідні дні та проводити ночі у наметі з друзями, оскільки ці території заміновані. Вчені (навіть вивчаючі наслідки війни) більше не зможуть потрапити до місць, де відбулися зміни, або до тих, де моніторинг тривав щорічно протягом десятиліть. Вчителі не зможуть провести екскурсії для учнів, а викладачі університетів – організувати студентську практику. Всі корисні властивості природи, що вимагають від нас особистого відвідування екосистем, повністю перекреслюються, коли територія виявляється замінованою.

Екосистеми також допомагають нам подолати наслідки бойових дій, і ці властивості дикої природи неможливо замінити технологічними процесами.

Рослини, ґрунтові організми, бактерії і навіть деякі групи тварин здійснюють біологічну ремедіацію: вилучають із ґрунтів та водойм небезпечні речовини, що потрапили туди після вибухів боєприпасів та під час горіння техногенних об’єктів. Водойми, болота та заплави річок забезпечують фільтрацію забруднених вод та накопичують забруднювачі. Водотоки розбавляють забруднюючі речовини і транспортують їх у моря, а по дорозі частина речовин абсорбується і переробляється водними організмами на менш токсичні сполуки. Лісові екосистеми відфільтровують забруднення атмосфери та покращують якість повітря, забрудненого під час бойових дій. Трав’яні біотопи захищають пошкоджені ґрунти від вітрової та водної ерозії, відновлюють утворення ґрунту та накопичення в ньому вилученого з атмосфери двоокису вуглецю. Тому відновлення трав’яного покриву не лише покращує процес ґрунтоутворення та очищення території від забруднювачів, а й стабілізує клімат. А захищений травами ґрунт перешкоджає поверхневому стоку, який міг би виносити речовини-забруднювачі у водойми.

Всю цю колосальну роботу одночасно здійснюють мільярди живих організмів і роблять це лише тому, що живуть своїм життям. Найкращим рішенням для пошкоджених війною територій, на нашу думку, має стати ренатуралізація – природне відновлення біотопів, так би мовити, “здичавіння” цих територій. Тільки так ефективно можна буде подолати механічні та хімічні наслідки бойових дій, які зробили територію непридатною для подальшого використання. Це стосується як природних, так і забруднених господарських територій. Такий шлях дозволить загалом покращити стан навколишнього середовища в Україні, адже збільшить площу природних територій, а отже, чистого повітря, води та більш зручного мікроклімату. Сприятиме досягненню Україною цілей збереження природи, визначених у рамках міжнародних договорів, зокрема, Конвенції про біологічне різноманіття.

Джерело ілюстрації: texty.org.ua