Дорогі друзі!
Останні місяці війни відзначилися ударами по нафтопереробних комплексах та енергетичній інфраструктурі з обох боків. Практично кожен із цих ударів у мирний час був би названий екологічною катастрофою. Сьогодні, на жаль, це перетворилося на рутинні новини війни.
Руйнування нафтової інфраструктури з метою послабити супротивника є військовою стратегією ще з часів Першої світової війни. У 1916 році британські інженери підірвали нафтопереробний завод (НПЗ) у районі румунського міста Плоєшті перед наступом німецьких та австро-угорських військ. Також нафтова інфраструктура знищувалась і в роки Другої світової війни. Однак найтяжчі екологічні наслідки були зафіксовані під час війни у Перській затоці у 1991 році, а також війни з Іраном у 2026 році.
Під час повномасштабного вторгнення, Росія вже у лютому 2022 року ракетними ударами знищила велике нафтосховище у Василькові, Україна. З часом взаємні удари по нафтовій промисловості стали частиною бойових дій і те, що сьогодні вони перейшли на територію Росії, є правомірною реакцією у відповідь на вторгнення. Проте від цього природі не легше. Про наслідки “нафтової ескалації” та про те, до яких екологічних наслідків вона може призвести, читайте у статті Євгена Симонова:
Оцінки обстрілу та знищення російської нафтової та енергетичної інфраструктури в експертів різні. Олег Савицький з української організації Razom We Stand вважає, що знищення НПЗ у Росії завдає природі та планеті Земля менше шкоди, ніж використання російської нафти. Росія є ресурсною державою, яка фінансує роботу своєї військової машини за рахунок надр. У тому числі за допомогою видобутку, переробки, продажу та спалювання вуглецевого палива. Саме така експлуатаційна політика Росії та інших країн значно вплинула на зміну клімату, що, як і раніше, є головною проблемою для всього людства. Знищуючи російську нафтову інфраструктуру, українські війська також впливають на зниження інтенсивності видобутку і, як наслідок, сприяють скороченню викидів. Читайте докладніше у статті-думці:
Екологічні наслідки війни для України залишаються серйозними. Так, внаслідок чергової атаки по цивільній інфраструктурі Києва сталося забруднення нафтопродуктами двох озер. Внаслідок обстрілів також продовжують горіти ліси у Чорнобильській області. Проте українські експерти та активісти продовжують працювати над аналізом наслідків та над притягненням до відповідальності за злочини проти довкілля. Так, наприклад, на Сумщині суд задовольнив клопотання у справі про екоцид, що може стати кроком на шляху його міжнародного визнання. Про ці та інші наслідки читайте в нашому рев’ю:
У Росії її екологічний рух намагається адаптуватись до наростаючих репресій. Сьогодні російські активісти та НУО обрали “хамеліонову” стратегію, намагаючись деполітизувати екологічний порядок денний та використовувати всі можливі в умовах військової диктатури механізми захисту довкілля. Такий підхід може викликати критику як спробу піти у “внутрішню еміграцію”. Це вже було в історії Росії у другій половині XX століття під час СРСР, коли екологічний рух чекав на “точку зміни”, а саме колапс системи. Звичайно, багато залежить від пріоритетів. Якщо ціллю є захист природи, то така стратегія є ефективною. Якщо ж захист природи бачиться неможливим без боротьби проти заснованого на ресурсах репресивного апарату, то, крім адаптації, необхідні й інші дії. Про те, як експерти оцінюють ефективність російського екологічного руху сьогодні, читайте докладніше в рецензії на збірку “Російське громадянське суспільство в умовах репресій”:
Запобігання руйнації довкілля та природи внаслідок війни, розв’язаної Росією, багато в чому залежить від тієї ролі та позиції, яку займуть міжнародні організації та інститути. На жаль, часто вони демонструють певну “беззубість”, приймаючи рішення, які важко трактувати як перемогу. Проте експерти вважають, що арбітражне рішення 2026 року щодо десятирічної морської суперечки між Україною та Росією призвело до значного, хоч і неоднозначного результату. Насамперед йдеться про “екологізацію” міжнародного права та питань безпеки на морі. Докладніше читайте у статті експерта з морського права Марго Мур та експерта UWEC Work Group Євгена Симонова.
- Результат десятирічного морського арбітражу: частину екологічних вимог України визнано справедливими
Сьогодні UWEC Work Group продовжує працювати на волонтерських засадах. Наша місія незалежно аналізувати екологічні наслідки російського вторгнення триває. Однак фінансові питання не дозволяють нам проводити більш глибокі дослідження, залучати нових авторів, організовувати конференції та реалізовувати конкретні проекти щодо Зеленого відновлення України. Деякі розроблені нами проекти виявилися “замороженими” до кращих часів. Якщо у вас є можливість
— підтримайте нашу робочу групу разовим або щомісячним донатом. Ми будемо вдячні за будь-яку допомогу.
Більше текстів і новин про екологічні наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну ви знайдете на нашому сайті, у Twitter (X), Facebook, Telegram і Bluesky.
Бажаємо вам сил, миру та добрих новин!
Олексій Овчинніков, редактор та координатор UWEC Work Group