Дорогі друзі!
Наприкінці червня у польському місті Гданськ відбулася щорічна Конференція з відновлення України 2026. Те, як саме відбуватиметься відновлення країни, залежить від стратегічних рішень, які ухвалюються на цих зустрічах. На сьогодні чітко вимальовуються два основні підходи: експлуатаційний та сталий. Перший передбачає активну експлуатацію природного середовища та ресурсів країни — від річок до ґрунтів. Другий спрямований на те, щоб зробити майбутнє країни більш здоровим, зеленим та екологічно гармонійним. Експлуатаційний підхід наголошує на швидких економічних вигодах, які Україні “потрібні” після закінчення бойових дій. Сталий розвиток пропонує довгострокові вигоди, посилаючись, серед іншого, на кліматичні та економічні стандарти, які допоможуть прискорити інтеграцію країни до Європейського Союзу.
Різницю між цими двома підходами можна чітко побачити. Одним із найяскравіших прикладів є Каховське водосховище на річці Дніпро. Експлуатаційний підхід передбачає відновлення гідроелектростанції та затоплення Великого Лугу, який відновився на дні колишнього водосховища, — з посиланням на нібито економічні вигоди від роботи станції та відновлення водопостачання до сусідніх сіл і полів. Прихильники сталого підходу — серед яких екологічні організації та ініціативи, зокрема робоча група UWEC — закликають зберегти Великий Луг як екологічний і культурний пам’ятник. У річницю Каховської катастрофи коаліція запустила петицію, в якій закликає ЮНЕСКО визнати відновлені ліси та заплаву Дніпра культурним і природним пам’ятником. Вони й досі прагнуть залучити до петиції міжнародні організації та активістів. Детальніше:
Виступаючи в ролі донорів та партнерів у цьому процесі, великі міжнародні банки відіграватимуть вирішальну роль у відновленні України. Екологічні організації активно намагаються впливати на прийняття рішень, зокрема щодо того, які саме проєкти підтримувати — сталі чи експлуататорські за своєю суттю. Дослідники та експерти працюють над оцінкою та демонстрацією переваг різних позицій. ГО “Екосоціум” (Черкаси, Україна) та робоча група UWEC провели один із таких аналізів, щоб продемонструвати ефективність сталого підходу. Об’єктом дослідження було обрано Дніпровський каскад — серію гідроелектростанцій, однією з яких є і Каховська – саме та станція, що перебуває в центрі дискусії щодо того, чи слід її відновлювати. Дослідження показало, що, хоча відновлення ГЕС має незначну користь як для відновлення роботи систем сільськогосподарського зрошення, так і з точки зору виробництва енергії, воно потенційно може завдати руйнівної шкоди довкіллю та ландшафтам України. Водночас існують серйозні побоювання, що, з огляду на великі фінансові інвестиції, частина коштів просто “зникне”. Майже щомісячні корупційні скандали в Україні підтверджують ці побоювання. У дослідженні також наведено рекомендації щодо вирішення енергетичних та сільськогосподарських питань без відновлення Каховської ГЕС, а також чіткий заклик міжнародних банків дотримуватися принципу “не завдавати значної шкоди” (DNSH). Руйнування відновлених екосистем повністю суперечить цьому принципу. Дізнайтеся більше про дослідження
“Зелене відновлення” України та питання його доцільності — це теми, які вже кілька років активно обговорюються. Звісно, жоден проект відновлення не позиціонує себе як такий, що є несталим або експлуататорським. Усі його прихильники представляють свою діяльність як турботу про природу та людей. Проте ця “турбота” часто призводить до руйнування екосистем та грінвошингу. Українські екологічні організації з занепокоєнням стежать за такими проектами. Той факт, що в Україні було ліквідовано Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, є поганимй знаком, що свідчить про те, що “відновлення” країни може виявитися настільки ж руйнівним, як і повномасштабне вторгнення. Світова практика показує, що таке “сліпе відновлення” є подвійно небезпечним, оскільки воно може не лише знищити довкілля країни, а й мати транскордонний ефект та глобальні наслідки, зокрема прискорити кліматичні зміни. Експерт UWEC Олексій Василюк досліджує небезпеки “сліпого відновлення” та пропонує рішення:
Як процес відбудови, так і аналіз екологічних наслідків повномасштабного вторгнення Росії в Україну є безпосередньо пов’язаними з міжнародними рамковими конвенціями. Саме ці конвенції мають допомогти притягнути країну-агресора до відповідальності та змусити її виплатити репарації, які можна буде використати на відбудову. Незважаючи на існування таких конвенцій, повномасштабне вторгнення Росії — яке триває вже понад чотири роки, а загалом війна в Україні — 12 років — показало, що міжнародні правові норми є занадто повільними та громіздкими, щоб швидко реагувати на військові конфлікти. Проте вони й надалі утворюють правову базу, яку екологічні організації використовують для захисту природи. Одним із прикладів є Конвенція про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті, підписана 1991 року в Еспо, Фінляндія. У воєнний час вона є практично неефективною, але після закінчення війни її можуть використовувати екологічні організації. Ексклюзивно для робочої групи UWEC Поліна Цибульська аналізує роль конвенції Еспо у вирішенні екологічних наслідків, спричинених повномасштабним вторгненням Росії в Україну.
Робоча група UWEC продовжує аналізувати екологічні наслідки війни та досліджувати питання, які залишаються поза увагою основних ЗМІ. Війна не лише спричинила руйнування екосистем та забруднення ґрунту, річок і повітря. Переміщення людей і товарів також призвело до нових форм вторгнення. Деякі з них можуть мати серйозні наслідки, зокрема поширення хвороб. Це пов’язано з тим, що разом із людьми та товарами подорожують небажані “автостопщики” — такі як комарі, таргани та оси. Деякі з цих видів швидко витісняють місцеві види, тоді як інші можуть переносити небезпечні хвороби, такі як жовта лихоманка, лихоманка денге або вірус Усуту. Біолог Станіслав Вітер досліджує, як ці “шестиногі автостопщики” користуються переміщенням людей та товарів — явищем, яке значно посилилося під час війни, частково через ослаблення контролю за громадським здоров’ям:
Робоча група UWEC продовжує працювати здебільшого завдяки ентузіазму. Збільшення фінансування дозволяє нам проводити більш глибокі дослідження, залучати нових авторів, організовувати заходи та реалізовувати конкретні проєкти для “зеленого відновлення” України. Деякі проєкти, які ми розробили, були відкладені до кращих часів. Якщо у вас є можливість, будь ласка, підтримайте нашу робочу групу одноразовим або щомісячним пожертвуванням.
Більше інформації про екологічні наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну ви можете знайти на нашому веб-сайті, у Twitter (X), Bluesky, Facebook та Telegram.
Бажаємо вам сили, миру та хороших новин!
Олексій Овчинніков, редактор UWEC Work Group